Протягом 1706 -1708 рр. тривають таємні переговори І. Мазепи зі шведським королем Карлом ХІІ та польським королем С. Лещинським.

У той же період часу Мазепа замислив можливий перехід на бік Карла XII і утворення з Малоросії (Лівобережної Гетьманщини) самостійного володіння під верховенством Польського короля. (Вся Украина, включая княжества Северское, Киевское, Черниговское и Смоленское, должна вернуться под владычество Польши и оставаться под ее Короной, за что Мазепа награждается титулом князя и получает Витебское и Полоцкое воеводства с теми же правами, которые имеет Герцог Курляндский в своей земле )

У жовтні 1708 р. І. Мазепа разом із кошовим отаманом Запорозької Січі К. Гордієнком переходить на бік шведського короля Карла ХІІ. Навесні 1709 р. І. Мазепа та Карл ХІІ укладають договір, за яким І. Мазепа зобов’язувався допомагати шведам у війні з росіянами, а Карл ХІІ обіцяв уразі перемоги надати Україні незалежність.

У результаті російські війська у листопаді 1708 р. вщент розгромили гетьманську столицю Батурин та 14 травня 1709 р. знищили Чортомлинську Запорозьку Січ.

На І.Мазепу було накладене церковне прокляття – анафема.

(Однак Мазепа усвідомив свою помилку майже відразу після свого переходу до шведів. Покинутий своїми полковниками, передбачаючи розгром шведів, він безуспішно намагався запропонувати Петру І зрадити в його руки шведського короля і його генералів. Вже в кінці листопада 1708 року, менш ніж через місяць після переходу, миргородський полковник, майбутній гетьман Д. Апостол, один з найближчих Мазепі людей, прибув з цією пропозицією до Петру)

Вирішальна битва між російськими військами і військами шведів та І. Мазепи відбулася 27 червня 1709 р. під Полтавою. Російські війська здобувають перемогу. Карл ХІІ та І.Мазепа втікають до Молдовського князівства у м. Бендери, де у 1709 р. і помирає І.Мазепа.

11 березня 1710 цар маніфестом строго заборонив ображати малоросів (українців) , дорікати їх зрадою Мазепи, погрожуючи в іншому випадку жорстоким покаранням і навіть смертною карою за важливі образи.

ГЕТЬМАНУВАННЯ У ВИГНАННІ ( екзілі)

ПИЛИПА ОРЛИКА

1710 – 1742 рр.

За І. Мазепою до Бендер пішло близько 50 представників козацької старшини, майже 500 козаків із Гетьманщини та понад 4 тис. запорожців. Вони обирають 5 квітня 1710 р. П. Орлика гетьманом України (у вигнанні). Обрання відбулося в присутності запорожців, генеральної старшини, козацтва, а також турецького султана і шведського короля.

У квітні 1710 р. П. Орлик укладає з козацькою старшиною та запорозькими козаками «Пакти й Конституції прав і вольностей Війська Запорізького»

               («Конституція П. Орлика», «Бендерська конституція»).                                                               

Угода між Гетьманом – козацької старшиною, запорозькім козацтвом

Вступ

· Незалежність України від Московії та Речі Посполитої

· Протекція Швеції, союз з Кримським ханством

· Територія України – Брацлавщина + Київщина + Чернігівщина, частина Волині, частина Білої Русі

Статей

· Гетьман – виконавча влада

· Генеральна Рада (Генеральна Старшина + полковники + депутати полків + козаки від Запоріжжя) Законодавча влада (Покров, Різдво, Пасха)

· Генеральний Суд

· Вибірність полковників, сотників

· Магдебурзьке право

· УПЦ під руку Вселенського патріарха

За підтримки Карла XII П. Орлик вступає в союз із кримськими татарами

 та Туреччиною.

На початку 1711 р. Орлик розпочинає спільний похід запорожців і татар проти росіян в Україні. В поході взяли участь Туреччина , Кримське ханство , Швеція та частина польського війська, яка підтримувала Лещинського. Шведський король брав на себе зобов'язання вести війну доти, поки Україна не буде звільнена від московського панування, а турки і татари обіцяли свою допомогу у цій боротьбі.

У березні 1711 року об'єднані війська під командуванням П. Орлика підійшли до добре укріпленої Білої Церкви у якій перебував російський гарнізон. Розпочалася облога міста, але жоден із штурмів не був успішним, тому що гарнізон мав достатню кількість боєприпасів і сильну артилерію. Частина татарських загонів під проводом самого хана здійснили похід на Слобідську Україну . Такі дії союзників підривали авторитет П. Орлика серед українського населення.

У травні 1711 року розпочався наступ московських військ під проводом Б. Шереметьєва. За таких обставин поляки відступили, а татари і турки налякані звісткою про те, що йде велике російське військо, почали тікати, а по дорозі брати великий ясир. Українські козаки довідавшись про звірства турків і татар кинулись рятувати свої родини. Таким чином із 16 тис. українського війська у Пилипа Орлика залишилося лише 3 тис., з якими гетьман відійшов до Бендер.

У 1711 р. Росія і Туреччина підписують Прутський мирний договір. Інтереси України не були враховані і П. Орлик залишається «гетьманом» у вигнанн (екзілі)і.

Подальше життя П. Орлик намагається організувати коаліцію держав для боротьби з Російською імперією, але невдало.