ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА

Гетьманщина

Самобутня національна форма організація вищої влади в Україні в умовах автономії у складі Російської держави (сер. XVII – XVIII ст.)

 Столиця                                                    Чигирин, Батурин, Глухів

Форма правління                                  республіка або виборна монархія

Населення (1762р. )                                    1 027 928 осіб

Найбільшою,до того ж автономною,хоч і не до кінця самостійною,територією України на кінець ХVIIст.залишалася Гетьманщина.Це, вдане, Лівобережна Україна, що поділялася в адміністративному плані на десять полків,центрами яких були міста

Гадяч, Київ, Ніжин, Миргород, Лубни,

Прилуки, Полтава, Переяслав, Стародуб, Чернігів.

Столицею Гетьманщини було місто Батурин.

На початку ХVIII ст. на Гетьманщині, за даними істориків, мешкало 25% усього населення  тогочасної   України.

Нагадаємо,що окрім Гетьманщини та Слобожанщини,українці проживали відносно автономно в землях Війська Запорозького, на Правобережжі, яке відійшло під Польщу,а також в Буковині та на Закарпатті.

ГЕТЬМАНУВАННЯ ІВАНА МАЗЕПИ

(1687 – 1709)

Мазепа Іван Степанович

(20 березня 1639, село Мазепинці під Білою Церквою, Річ Посполита - 22 вересня 1709 року Бендери, Оттоманська імперія)

                                                        державний і політичний діяч

• гетьман України з 1687 - до 1708 р, (після відмови від гетьманства І. Самойловича,)

• князь Священної Римської імперії з 1 вересня 1707 року.

Офіційний титул - «гетьман війська Запорізького обох сторін Дніпра»

.

Тривалий час був одним з найближчих сподвижників російського царя Петра I і багато зробив для економічного підйому Лівобережної України. За численні заслуги перед Російським царством нагороджений орденом Андрія Первозванного № 2. Девіз ордена був такий: «За віру та вірність!»; за підтримку на виборах короля Речі Посполитої Августа Сильного нагороджений однією з найдавніших польських нагород - орденом Білого Орла

Мазепа був одним з найбагатших людей не тільки України, а й Росії, власником 19 654 дворів на Україні і 4 117 дворів (всього близько 100000 душ) на півдні Росії.

25 липня 1687 р. на козацькій раді було обрано нового гетьмана. Ним став генеральний писар Іван Мазепа. Свою діяльність Мазепа розпочав в умовах підписання нових "Коломацьких статей", що застерігали Україну від порушення умов вічного миру між Росією та Польщею.

Коломацькі статті

(1687 р.)

• гетьман не мав права без царського указу зміщувати з посад козацьку старшину, а старшина скидати гетьмана;

• у Батурині розміщувався полк російських військ;

• гетьману заборонялося мати зносини з іншими державами;

• заохочувалися шлюби між українцями та росіянами;

• реєстр становив 30 тис. осіб

Н. И. Костомаров так подводит нравственный итог карьере Мазепы:

«В нравственных правилах Ивана Степановича смолоду укоренилась черта, что он, замечая упадок той силы, на которую прежде опирался, не затруднялся никакими ощущениями и побуждениями, чтобы не содействовать вреду падающей прежде благодетельной для него силы. Измена своим благодетелям не раз уже выказывалась в его жизни. Так он изменил Польше, перешедши к заклятому ее врагу Дорошенку; так он покинул Дорошенка, как только увидал, что власть его колеблется; так, и еще беззастенчивее, поступил он с Самойловичем, пригревшим его и поднявшим его на высоту старшинского звания. Так же поступал он теперь со своим величайшим благодетелем, перед которым еще недавно льстил и унижался.»