Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
План
Вступ
І. Поняття монополії та її види. Природна монополія
1. Монополія. Види монополій
2. Сутність природної монополії
1) Виникнення природних монополій та їх загальна характеристика
2) Критерії, що визначають природні монополії
3) Класифікація природних монополій
ІІ. Регулювання природних монополій
1. Передумови втручання держави в регулювання монополій
2. Закон України Про природні монополії
1) Загальна сутність Закону
2) Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій
3) Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
4) Принципи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
3. Світова практика регулювання природних монополій
ІІІ. Регулювання природних монополій на прикладі житлово-комунальних послуг
Висновки
Перелік літератури
Вступ
Закон конкуренції – один з найважливіших загальних економічних законів товарного виробництва, який виражає постійну залежність між собою учасників процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка примушує удосконалювати процес виробництва, застосовувати досягнення науково-технічного прогресу, впроваджувати нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати, тобто здійснювати все, що дає змогу завоювати ринок. Постійний тиск конкуренції – важлива рушійна сила суспільного розвитку. Вона також є важливим регулятором пропорцій виробництва і споживання. Але такий ринковий феномен як монополія не залежить від інших підприємств та компаній, тобто конкуренція відсутня. Коли має місце природня монополія, неможливе використання жодної альтернативи що до неї і тому єдиним шляхом її подальшого розвитку (або запобігання деградації) та попередження зловживання її монопольного становища є державне регулювання.
Визначення масштабів монополізму – складна методологічна проблема, тому сьогодні фактично невідома реальна степінь монополізму в національній економіці. Якщо раніше високий рівень монополізму значною мірою характеризувався наявністю великої кількості монопольних структур у виробничій сфері, то тепер вони швидко виникають у сфері реалізації і, навіть, у сфері надання адміністративних послуг.
В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окремі випадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічно неминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншу тактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.
Саме державне регулювання природних монополій і є темою мого індивідуального наукового завдання. Ця тема є дуже актуальною в наш час, тому що на данному етапі розвитку національної економіки держава не має досконалого аппарату регулювання, і все ще залишаються «білі плями» у національному законодавстві що до природних монополій. Метою мого дослідження є пошук можливого вирішення цих питань на основі досвіду інших країн, та минулих помилок нашого уряду.
І. Поняття монополії та її види. Природна монополія
Монополія. Види монополій
Перш ніж зрозуміти, як саме регулюються природні монополії, розглянемо поняття «монополія» взагалі, та визначимо, що таке природна монополія і які фактори призводять до її виникнення.
Отже, монополія – це тип структури ринку, у якому існує тільки один продавець, що контролює всю галузь виробництва певного товару, що не має близького замінника.
Ринок, на якому панує монополія, являє собою повну протилежність конкурентному ринку, де є багато конкурентів, що пропонують для продажу стандартизовані товари.
Розрізняють наступні види монополії:
1. Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав.
2. Відкрита монополія – монополія, при якій одна фірма, принаймні на певний час, є єдиним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту від конкуренції. У подібному становищі нерідко перебувають фірми, які вперше вийшли на ринок з новою продукцією.
Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, засновані на володінні унікальними природними ресурсами. [ 1, c. 145-147 ]
Розмежування монополій носить досить умовний характер, оскільки деякі фірми можуть належати одночасно до декількох видів монополій і у реальному житті чисті монополії майже не існують.
Загальна сутність Закону
В Україні Закон «Про природні монополії» обговорювався 5 років – з 1995 до 2000 року. Під тиском впливових сил, зацікавлених у збереженні неконтрольованості цієї сфери, закон довго не хотіли приймати. Бувало таке, що для його прийняття не вистачало лише декількох голосів і розгляд переносився на інше засідання. При цьому, звучали різні аргументи. Зокрема, дехто вважав, що закон настільки зарегламентовує діяльність суб'єктів природних монополій, що унеможливить надходження інвестицій на їхній розвиток і взагалі суперечитиме ринковому принципу побудови економіки. Інші доводили, що закон зобов'яже природні монополії постачати продукцію й надавати послуги неплатоспроможним споживачам. Декого турбувало, що після прийняття цього закону природні монополії більше не зможуть перекладати тягар витрат з неплатоспроможних споживачів на платоспроможних. Дехто стверджував, що закон взагалі не потрібен і достатньо буде надати додаткові повноваження Антимонопольному комітету, що фактично означає суміщення функцій захисту конкуренції і функцій регулювання.
Закон України про природні монополії визначає правові, економічні та організаційні засади державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій в Україні.
Метою цього Закону є забезпечення ефективності функціонування ринків, що перебувають у стані природної монополії, на основі збалансування інтересів суспільства, суб'єктів природних монополій та споживачів їх товарів.
Законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України, Кодексу торговельного мореплавства України, законів України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", "Про Антимонопольний комітет України", "Про транспорт", "Про зв'язок", "Про трубопровідний транспорт", "Про залізничний транспорт", "Про захист від недобросовісної конкуренції", "Про електроенергетику", інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій. Треба зауважити, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.
Висновки
Саме тому, що монополія не є ідеальною структурою ринку (а на сьогодні її частина становить близько 30%) потрібно впроваджувати шляхи її вдосконалення. На жаль, поки проблема регулювання діяльності природних монополій у нашій країні є досить складною.
Попри те що діє Закон України «Про природні монополії», функціонують Національна комісія електроенергетики, Державний комітет ядерного регулювання, Національна комісія з регулювання зв’язку, стверджувати, що система державного регулювання діяльності природних монополій є ефективною, передчасно.
Адже немає чіткої, зрозумілої системи створення і діяльності національних регулюючих комісій. Напрямки діяльності, що належать до природно-монопольних, у законі визначено, але не вистачає чіткого розуміння того, які саме регулюючі комісії треба створити для цього. У зв'язку з цим в Україні продовжує панувати стара й неефективна відомча система регулювання природних монополій. Під тиском Антимонопольного комітету центральні та місцеві органи намагаються вдосконалювати механізми реалізації тарифної політики, покращувати правила надання послуг монополістами. Проте таких заходів фактичного ручного управління й адміністративного тиску, за відсутності єдиної спеціалізованої системи регулювання у цій сфері, є вочевидь недостатньо. Світовий досвід має різні підходи до формування регулюючих комісій. Є випадки, коли одна комісія здійснює регулювання й у сфері енергетики, й у сфері транспорту, й у сфері зв’язку. Проте, частіше регулюванням діяльності в кожній з цих сфер займається окрема комісія. Цьому є своє пояснення. Наприклад, у Прибалтійських державах, з огляду на їх розміри та структуру виробництва, зручніше та ефективніше створити одну комісію, що поєднує цілу низку функцій. А для такої країни, як Україна, зауважують експерти, природніше виділити такі сфери регулювання, як енергетика (електроенергія, газ, нафта); житлово-комунальне господарство (водо– і теплопостачання), транспорт, зв’язок та ядерне регулювання.
Однак не існує нормативного документа, який регламентував би саме такий підхід до створення регулюючих комісій. Більше того, останнім часом все частіше висловлюються думки про те, що такі комісії не потрібні, а їх функції можуть виконувати відповідні міністерства.
За останні десятиріччя регулювання природних монополій значно покращилось, порівнюючи з попередніми роками, але все одно в нашій державі не існує досконалого законодавства, яке б охоплювало усі сфери, що потребують державного втручання та дозволило б Україні вийти на якісно новий економічний рівень.
Перелік літератури
1. Сотников В.И., Сотникова Ю.В. Микроэкономика в структурно-логических схемах: Учебное пособие. 2-е изд., стереотип. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 252 с.
2. http://academia.org.ua/
3. Филюк Г.М. Сучасні тенденції та проблеми регулювання природних монополій в Україні // Економіка України. - 2004. - № 7. - С. 17 - 27.
4. Вурос А., Розанова Н. Экономика отраслевых рынков. - М.: ТЕИС, 2000. - С. 217.
5. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 №1682-ІІІ. (www.rada.gov.ua)
6. www.nau.kiev.ua
7. Деловые ведомости №73 (3459), 12.04.2005 Цінні папери України № 26 (418) від 6.07.06
8. Звіт Антимонопольного комітету України за 2006 рік
9. http://www.dsnews.ua/infrastructure/infrastructure-regions/
10. www.ukrstat.gov.ua
11. Бутыркин А.Я. Теория и практика антимонопольного регулирования в ведущих странах запада и России. - М.: Новый век, 2004. - С. 78.
12. Розанова Н.М. Конкурентный процесс в современной рыночной экономике. - М.: Макс Пресс, 2001. - С. 165.
План
Вступ
І. Поняття монополії та її види. Природна монополія
1. Монополія. Види монополій
2. Сутність природної монополії
1) Виникнення природних монополій та їх загальна характеристика
2) Критерії, що визначають природні монополії
3) Класифікація природних монополій
ІІ. Регулювання природних монополій
1. Передумови втручання держави в регулювання монополій
2. Закон України Про природні монополії
1) Загальна сутність Закону
2) Органи, які регулюють діяльність суб'єктів природних монополій
3) Предмет регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
4) Принципи регулювання діяльності суб'єктів природних монополій
3. Світова практика регулювання природних монополій
ІІІ. Регулювання природних монополій на прикладі житлово-комунальних послуг
Висновки
Перелік літератури
Вступ
Закон конкуренції – один з найважливіших загальних економічних законів товарного виробництва, який виражає постійну залежність між собою учасників процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка примушує удосконалювати процес виробництва, застосовувати досягнення науково-технічного прогресу, впроваджувати нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати, тобто здійснювати все, що дає змогу завоювати ринок. Постійний тиск конкуренції – важлива рушійна сила суспільного розвитку. Вона також є важливим регулятором пропорцій виробництва і споживання. Але такий ринковий феномен як монополія не залежить від інших підприємств та компаній, тобто конкуренція відсутня. Коли має місце природня монополія, неможливе використання жодної альтернативи що до неї і тому єдиним шляхом її подальшого розвитку (або запобігання деградації) та попередження зловживання її монопольного становища є державне регулювання.
Визначення масштабів монополізму – складна методологічна проблема, тому сьогодні фактично невідома реальна степінь монополізму в національній економіці. Якщо раніше високий рівень монополізму значною мірою характеризувався наявністю великої кількості монопольних структур у виробничій сфері, то тепер вони швидко виникають у сфері реалізації і, навіть, у сфері надання адміністративних послуг.
В економіці будь-якої держави існують природні монополії – окремі випадки і сфери господарювання, в яких монополістична організація є економічно неминучою і обґрунтованою. В цих сферах суспільство виробило зовсім іншу тактику поведінки: не конкурентну боротьбу, а жорсткий державний контроль.
Саме державне регулювання природних монополій і є темою мого індивідуального наукового завдання. Ця тема є дуже актуальною в наш час, тому що на данному етапі розвитку національної економіки держава не має досконалого аппарату регулювання, і все ще залишаються «білі плями» у національному законодавстві що до природних монополій. Метою мого дослідження є пошук можливого вирішення цих питань на основі досвіду інших країн, та минулих помилок нашого уряду.
І. Поняття монополії та її види. Природна монополія
Монополія. Види монополій
Перш ніж зрозуміти, як саме регулюються природні монополії, розглянемо поняття «монополія» взагалі, та визначимо, що таке природна монополія і які фактори призводять до її виникнення.
Отже, монополія – це тип структури ринку, у якому існує тільки один продавець, що контролює всю галузь виробництва певного товару, що не має близького замінника.
Ринок, на якому панує монополія, являє собою повну протилежність конкурентному ринку, де є багато конкурентів, що пропонують для продажу стандартизовані товари.
Розрізняють наступні види монополії:
1. Закрита монополія. Вона захищена від конкуренції: юридичними обмеженнями, патентним захистом, інститутом авторських прав.
2. Відкрита монополія – монополія, при якій одна фірма, принаймні на певний час, є єдиним постачальником продукту, однак не має спеціального захисту від конкуренції. У подібному становищі нерідко перебувають фірми, які вперше вийшли на ринок з новою продукцією.
Природна монополія – галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок цілком. Із природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов'язані монополії, засновані на володінні унікальними природними ресурсами. [ 1, c. 145-147 ]
Розмежування монополій носить досить умовний характер, оскільки деякі фірми можуть належати одночасно до декількох видів монополій і у реальному житті чисті монополії майже не існують.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 227.