Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Вступ
Страхування є одним із видів фінансових посередницьких послуг в Україні та має особливий порядок оподаткування доходів від страхових операцій.
Актуальність теми курсової роботи полягає в оцінці ступеня податкового навантаження та особливостей оподаткування доходів страхових компаній в Україні.
Об’єкт дослідження курсової роботи – страхова система України, страхова система Дніпропетровської області та страхова компанія «ДАСК» (Дніпропетровськ).
Мета дослідження курсової роботи – аналіз оподаткування доходів страхових компаній України.
Завдання дослідження:
– ознайомлення з страховим бізнесом та його організаційними формами в Україні;
– аналіз особливостей оподаткування доходів страховиків;
– аналіз податкового навантаження страхового бізнесу в ЗАТ з ІІ страхова компанія «ДАСК» (Дніпропетровськ);
– аналіз структурної долі доходів від оподаткування страховиків в зведеному бюджеті Дніпропетровської області та темпів його росту;
Методи дослідження, застосовані в дослідженнях – методи історичного та структурного аналізу, методи ретроспективного економічного аналізу результатів (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).
Інформаційно-методологічна база досліджень – звітні документи страхової компанії «ДАСК» (Дніпропетровськ), статистичні таблиці Мінстату та ДЕРжфінпослуг України за 2000–2005 роки, статистичні та нормативні документи по страхуванню.
Страховий платіж, страховий тариф
Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Співстрахування
Об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками (співстрахування). При цьому в договорі повинні міститися умови, що визначають права і обов'язки кожного страховика.
За наявності відповідної угоди між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх інших у взаємовідносинах із страхувальником, залишаючись відповідальним перед ним лише у розмірі своєї частки.
Перестрахування
Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.
Перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.
Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальником.
Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.
У разі, якщо обсяги страхових платежів, що передаються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до Уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.
У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний вказати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів – перестраховиків та про перестраховиків брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів України.
Уповноважений орган може проводити тематичні перевірки страховиків на підставі аналізу поданих декларацій.
Валюта страхування
Страхувальники згідно з укладеними договорами страхування мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент – у іноземній вільно конвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті при укладанні договорів страхування життя.
Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених угод з іноземними партнерами, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.
Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка передбачена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України. Грошові зобов'язання сторін по договорах страхування життя, за їх згодою, можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті або розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов'язань страховика на дату виникнення або виконання цих зобов'язань.
Страхові резерви
Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).
Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених цим Законом, станом на кожен день.
Установити, що страховики, які мають право укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, формують та ведуть облік страхового резерву збитків, які виникли, але не заявлені, та страхового резерву коливань збитковості в обов'язковому порядку.
Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя – математичних резервів, утворюються у тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.
Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).
Формування резервів із страхування життя, медичного страхування і обов'язкових видів страхування здійснюється окремо від інших видів страхування.
Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):
– незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;
– збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.
Величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування у кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:
– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;
– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;
– частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;
– одержані добутки додаються.
У цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.
Для забезпечення страхових зобов'язань із страхування життя та медичного страхування страховики формують окремі резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування.
Кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути відокремлені від його іншого майна. Страховик зобов'язаний обліковувати кошти резервів із страхування життя на окремому балансі і вести їх окремий облік.
Кошти резервів із страхування життя не можуть використовуватися страховиком для погашення будь-яких зобов'язань, крім тих, що відповідають прийнятим зобов'язанням за договорами страхування життя, і не можуть бути включені до ліквідаційної маси у разі банкрутства страховика або його ліквідації з інших причин, і підлягають передачі іншому страховику за згодою страхувальника та застрахованої особи або підлягають передачі застрахованій особі.
Окремий перелік резервів по медичному страхуванню, а також порядок їх формування та обліку може визначатися відповідними нормативно-правовими актами.
Страховики зобов'язані створювати і вести облік таких резервів із страхування життя:
– довгострокових зобов'язань (математичні резерви);
– належних виплат страхових сум.
Величина резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) обчислюється актуарно окремо по кожному договору згідно з методикою формування резервів із страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Методика формування резервів із страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також мінімальні строки дії договорів страхування життя встановлюються Уповноваженим органом.
Кошти страхових резервів повинні розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості та мають бути представлені активами таких категорій:
– грошові кошти на поточному рахунку;
– банківські вклади (депозити);
– валютні вкладення згідно з валютою страхування;
– нерухоме майно;
– акції, облігації, іпотечні сертифікати;
– цінні папери, що емітуються державою;
– права вимоги до перестраховиків;
– інвестиції в економіку України за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України;
– банківські метали;
– кредити страхувальникам-громадянам, що уклали договори страхування життя, в межах викупної суми на момент видачі кредиту та під заставу викупної суми. У цьому разі кредит не може бути видано раніше, ніж через один рік після набрання чинності договором страхування, та на строк, який перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування;
– готівка в касі в обсягах лімітів залишків каси, встановлених Національним банком України.
Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Висновки
За даними Держфінпослуг України кількість страхових компаній в Україні станом на 01.07.2005 складала 398 (станом на 01.07.2004 – 374), в тому числі 51 страховиків, що здійснюють страхування життя та 347 страховиків, що здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя.
Стан і розвиток страхового ринку України за I півріччя 2005 року характеризується наступними даними:
1. Загальна (валова) сума страхових премій, отриманих страховиками за I півріччя 2005 року, становить 6 540,5 млн. грн. У порівнянні з I півр. 2004 року обсяги вказаного показника зменшились на 2_028,2 млн. грн. (у 1,3 рази).
Сума страхових премій, отриманих безпосередньо від страхувальників-фізичних осіб, склала 756,4_млн. грн., що перевищує аналогічний показник I півр. 2004 року на 319,2 млн. грн. (у 1,7 рази).
2. В цілому по страховому ринку рівень валових виплат (відношення валових виплат до валових премій) у I півріччі 2005 року досяг 14,2% (на 8,9 п.п. вище аналогічного показника 2004 року), що свідчить про продовження тенденції до збільшення рівня страхових виплат, яка спостерігається з початку 2005 року.
За останні 3 роки (з 2002 по 2004 рр.) страхові виплати зросли майже утричі. Темпи приросту за 2001 р. у порівнянні до 2000 р. становили 4,2%; в 2002 р. порівняно з 2001 р. – 28,0%; в 2003 р. порівняно з 2002 р. – 58,5%; в 2004 р. порівняно з 2003 р. – 79,0%. Темп приросту страхових виплат у I півріччі 2005 року порівняно з I півріччям 2004 року склав 104%.
3. Рівень чистих виплат (відношення обсягу валових виплат за вирахуванням виплат, здійснених перестрахувальникам-резидентам, до обсягу валових премій за вирахуванням премій, належних перестраховикам-резидентам), що є вільним від подвійного обліку операцій внутрішнього перестрахування, у I півріччі 2005 року зріс до 23%, що свідчить про реальне зростання фактичних виплат страхувальникам.
Проведений в курсовій роботі податковий аналіз показав, що в дослідженій страховій компанії «ДАСК» (Дніпропетровськ) за період 2001–2005 роки обсяг страхових премій та, відповідно, податку від страхової діяльності знизився практично в 3 рази, при цьому структурна доля цього податку в загальній сумі податкового навантаження на компанію знизилась з 90% до 70%. Починаючи з 2003 року компанії почала активне перестрахування, що знизило власну долю страхових сум на 25 -34%. Загальний рівень податкового навантаження на валовий дохід становить 2,98 – 4,8%, що є значно вищим, ніж середні параметри по промисловим підприємствам – 1,0 – 2,0%, але нижчим, ніж рівень оподаткування суб'єктів малого підприємництва по спрощеній системі – 6 -10% від валового доходу.
Як показує аналіз результатів статистичної обробки показників страхового бізнесу в Україні та його податкового навантаження у Дніпропетровській області:
- процентна частка податку на прибуток страхових компаній в Зведеному бюджеті по Дніпропетровській області зросла з рівня 0,27% у 2003 році до 0,61% у 2005 році;
- процентна частка податку на прибуток страхових компаній в загальній сумі доходних податків в Зведеному бюджеті по Дніпропетровській області зросла з рівня 0,32% у 2003 році до 0,81% у 2005 році;
- процентна частка податку на прибуток страхової компанії «ДАСК» в загальній сумі податку з страхових компаній у Дніпропетровській області знизилась з рівня 4,37% до 0,61%, що свідчить як про падіння оборотів в страховій компанії «ДАСК», так і про посилення конкуренції на страховому ринку Дніпропетровської області;
- середній рівень чистих виплат (страхові відшкодування) з отриманих страхових сум загалом по страховій системі України у 2005 році становить 23%, що відповідає середньому рівню балансового прибутку до 65 – 70% від зібраних сум страхових премій;
- середній рівень оподаткування страхових компаній знаходиться в інтервалі 3,0 – 3,5% від валових доходів (сум зібраних страхових премій), що значно нижче аналогічного рівня оподаткування суб'єктів малого підприємництва по спрощеній системі – 6,0 – 10,0% від валових доходів;
- рівень зібраних страхових премій страховими компаніями України послідовно зростає з рівня 0,4% від ВВП у 1996 році до рівня 2,0 -2,5% від ВВП у 2004–2005 роках.
Оскільки зібрані страхові премії по довгостроковому страхуванню життя фізичних осіб оподатковуються по ставці 0%, а відносний рівень цієї долі страхового ринку постійно зростає, доцільно підвищити рівень оподаткування валових доходів страховиків з 3% до 6% від отриманого валового доходу, що зрівняє умови податкового навантаження цього виду посередницького фінансового бізнесу з податковим навантаженням для малого бізнесу.
Вступ
Страхування є одним із видів фінансових посередницьких послуг в Україні та має особливий порядок оподаткування доходів від страхових операцій.
Актуальність теми курсової роботи полягає в оцінці ступеня податкового навантаження та особливостей оподаткування доходів страхових компаній в Україні.
Об’єкт дослідження курсової роботи – страхова система України, страхова система Дніпропетровської області та страхова компанія «ДАСК» (Дніпропетровськ).
Мета дослідження курсової роботи – аналіз оподаткування доходів страхових компаній України.
Завдання дослідження:
– ознайомлення з страховим бізнесом та його організаційними формами в Україні;
– аналіз особливостей оподаткування доходів страховиків;
– аналіз податкового навантаження страхового бізнесу в ЗАТ з ІІ страхова компанія «ДАСК» (Дніпропетровськ);
– аналіз структурної долі доходів від оподаткування страховиків в зведеному бюджеті Дніпропетровської області та темпів його росту;
Методи дослідження, застосовані в дослідженнях – методи історичного та структурного аналізу, методи ретроспективного економічного аналізу результатів (горизонтально-вертикальні статистичні розрізи).
Інформаційно-методологічна база досліджень – звітні документи страхової компанії «ДАСК» (Дніпропетровськ), статистичні таблиці Мінстату та ДЕРжфінпослуг України за 2000–2005 роки, статистичні та нормативні документи по страхуванню.
Загальна характеристика страхової діяльності суб’єктів підприємницької діяльності в Україні
Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів [2].
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.
Державне регулювання та ліцензування страхової діяльності в Україні згідно з Законом України « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [3] здійснюється спеціальним Уповноваженим органом – Державною комісією по регулюванню ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг).
В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.
Слова «страховик», «страхова компанія», «страхова організація» та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.
Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків його власного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі.
Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (далі – Уповноважений орган), але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.
Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.
Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються Уповноваженим органом за погодженням з Національним банком України.
Юридичні особи, які не відповідають вимогам цієї статті, не можуть займатися страховою діяльністю. Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання положень цієї статті.
Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані:
– з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
– з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
– з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов'язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом.
Добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом. Характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування визначає Уповноважений орган.
Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.
Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 203.