Вступ

Актуальність теми дослідження. В останні два десятиліття відбувається активне проникнення постмодерністських ідей в українську свідомість. Тисячними тиражами видаються книги постмодерністських авторів і, у першу чергу, представників сучасної французької думки. Численні рецензії, перекази, невеликі дослідження творчості постмодернистів, а також статті полемічного характеру публікуються на сторінках періодичних видань і в Інтернеті. Особливо гострою на сьогоднішній день є полеміка серед перекладачів і дослідників сучасної французької думки.

Пильна увага українського читача до творчості мислителів постмодерністського напрямку не випадково. Постмодерністи зачіпають світоглядні проблеми, породжені постіндустріальною й постінформаційнною цивілізацією Заходу, у тому або іншому ступені, що назріли в українському суспільстві: неспроможність непомірних домагань розуму на оволодіння абсолютною істиною й плоского сцієнтизму, розчарування в ідеях науково-технічного прогресу, глобалізації світового співтовариства й т.п.; духовна криза й переоцінка цінностей, затверджуваних традиційними релігіями й поза релігійними гуманістичними концепціями. В умовах духовної кризи, пережитої українським суспільством, спостерігається посилення інтересу до релігії в самих широких його прошарках і підвищена увага до філософських інтерпретацій релігії в середовищі інтелектуалів, що робить проблему постмодерністського відношення до релігії особливо актуальної для України. Аналіз зазначеного відношення є малодослідженою в українській науці темою й вимагає серйозного вивчення.

Ступінь вивченості проблеми. Тема дослідження є новою для української науки. Термін "постмодернізм" з'явився у вітчизняної філософській літературі в 80-ті роки ХХ століття й одержав досить неоднозначне тлумачення. У зв'язку з невеликою історичною дистанцією в роботах дослідників постмодернізму спостерігається, з одного боку, описовість, а з іншого боку - тенденційність, що виражається в апологетичному вихвалянні або, навпроти, у різкому неприйнятті цього культурного феномена. Слід зазначити, що серйозні вітчизняні дослідження й монографії, присвячені творчості постмодерністів, з'являються досить рідко. Скажімо, останнім часом рейтинг цитування Ж.Батая серед інтелектуалів є одним з найвищих. Але кількість посилань на ідеї Батая назад пропорційно кількості досліджень його творчості. Ця обставина пов'язана з навмисним небажанням постмодерністів наслідувати дисциплінарну, жанрову, а часом і світоглядну визначеність. Величезний термінологічний і метафоричний інструментарій, нерідке спростування своїх власних суджень, відмова від усіляких форм систематизації й організації знання, техніка натяку й іносказання, елементи містицизму, залучення літературних і міфологічних образів непомірно ускладнюють роботу дослідника. На жаль, не завжди виявляється доступним для автора першоджерело по постмодерністській філософії. У таких випадках ми використовували як додатковий матеріал, що дозволяє відтінити ту або іншу думку, словникові статті, написані фахівцями в області постмодернізму (філологом І.П.Ільїним, білоруськими філософами А.А.Грицановим, М.А.Можейко).

Проблеми постмодерністської методології досліджувалися Автономовою Н.С., яка одна з перших здійснила критичний аналіз концепцій основних представників французької думки другої половини ХХ сторіччя. Теоретичну реконструкцію філософських концепцій постмодернізму представив у своїх лекціях на філософському факультеті Московського університету Зотов А.Ф. Історико-філософський аспект постмодерністської думки на матеріалі книги Ж.Делеза "Логіка змісту" досліджував також і Кузнєцов В.Н.. Мислитель покритикував погляди Делеза, виявивши розмитість і еклектичність ряду позицій французького філософа. Коштовний внесок в осмислення постмодернізму як феномена культури внесли роботи Рикліна М.К., Фокіна С.Л., Маньковскої Н.Б. і деяких інших дослідників.

Одна з перших монографій присвячених творчості Ж.Батая, почасти торкається філолофсько-релігійних поглядів мислителя. С.Л.Фокін знаходить своєрідні відповіді на питання, що стосуються відносини Батая до жертвоприносин і ритуалів у буржуазному "демократичному" суспільстві. Оригінальне тлумачення впливу Ніцше на ідею Бога М.Фуко дає В.Подорога. Окремі аспекти відносини постмодернистів до релігії досліджувалися також Силичевим Д.А., Горичевою Т.М. і деякими іншими мислителями.

Із числа західних мислителів, що досліджували цю проблему, варто назвати імена американських філософів і теологів Д.Р.Гриффіна, Х.Сміта, В.Бердслі німецького теолога Х.Кюнга, німецького філософа П.Козловскі, французького філософа В.Декомба і ін.

 Однак, наскільки відомо, немає ні однієї фундаментальної вітчизняної й закордонної наукової роботи, що виявляє відношення постмодерністських мислителів до релігії.

Автор даної роботи вживає спробу часткового заповнення цього пробілу.

Предметом дослідження є релігієзнавчі аспекти філософських і теологічних добутків представників постмодерністського напрямку в культурі - Ж.Батая, Ж.-Ф.Ліотара, М.Фуко, Ж.Дерріди, Ж.Бодрійяра, Ж.Делеза, Ф.Гваттарі, Д.Р.Гриффіна й Х.Сміта.

Мета й завдання дослідження. Метою магістерської роботи є дослідження відносини постмодерністських мислителів до релігії, а також складання цього відношення в історії філософської думки. 

Реалізація цієї мети обумовила постановку й рішення наступних завдань:

· проаналізувати основні підходи до осмислення постмодернізму як феномена культури;

· виявити філолофсько-світоглядні підстави й головних представників постмодерністського напрямку в культурі;

· показати вплив світоглядних принципів постмодерніcтів на їхнє відношення до релігії;

· виявити особливості історико-філософських джерел релігієзнавчих концепцій постмодерністів;

· виявити специфіку конфесіональних і поза конфесіональних підходів постмодерністів до осмислення релігії;

· розкрити подання пост модерністів про місце й роль релігії у сучасному суспільстві;

· спеціально досліджувати відношення до релігії й теології Ж.Батая і Ж.Делеза.

Методологія дослідження. Аналіз філософсько-релігійних і теологічних поглядів пост модерністів вимагає застосування устояних у науці методів, таких як: критично-аналітичний підхід до змісту матеріалу, історико-логічний метод, що дозволяє простежити становлення постмодерністських подань і підходів в історії філософії, системно-комплексний підхід, що дозволяє дати, наскільки це можливо, цілісне подання про відношення постмодерністських мислителів до релігії.

Новизна магістерської роботи. Робота є однією з перших спроб осмислити відношення постмодернізму до релігії. У дослідженні вперше почато спробу показати формування відносини постмодерністської філософії до релігії, місце постмодернистської концепції релігії в історії філософської думки, виявити наступність постмодерністського підходу до осмислення релігії всупереч заявам пост модерністів про свою принципову антитрадиційність. У роботі спеціально аналізується вплив філолофсько-світоглядних установок постмодерністських концепцій на їхнє відношення до релігії. У магістерській роботі окремо досліджуються трактування релігії Ж.Батаем і Ж.Делезом, у яких відбилися характерні риси постмодерністського підходу до релігії.

Науково-практична значимість. Магістерська робота відкриває новий напрямок у дослідженні постмодерністської філософії – виявлення відносин сучасних мислителів до релігії, теології, атеїзму. Переклади й аналіз текстів Д.Р.Гриффіна, Х.Сміта, У.Бердслі, раніше не введених в філософські дослідження, дозволяють розширити відомості про погляди представників конфесіонального напрямку постмодерністської думки.

Можна припустити, що аналіз філолофсько-релігійних подань пост модерністів дозволить глибше зрозуміти процеси, що відбуваються у свідомості не тільки європейського й американського, але й українського суспільства, яке відчуває на  собі значний вплив постмодерністських ідей. Матеріали й висновки магістерської роботи можуть бути використані в дослідницькій роботі, у процесі викладання філософії, культурології, релігієзнавства, філософії релігії.

Структура магістерської роботи визначена поставленими завданнями дослідження й опирається на проблемно-історичний принцип дослідження матеріалу. Робота складається із вступу, 3 розділів, висновку і бібліографії.

Висновки

У результаті здійсненого дослідження ми прийшли до висновку, що постмодернізм являє собою сукупність соціально-політичних, науково-теоретичних, філософських, художньо-естетичних, теологічних уявлень, які важко звести в один культурний напрямок. Проте, про постмодернізм можна говорити як про своєрідний культурний феномен, який пройшов тривалу фазу формоутворення, починаючи приблизно із часу закінчення другої світової війни й до початку 80-х років ХХ століття, коли постмодернізм придбав статус філософського поняття й одержав широке осмислення.

 Аналіз філософських вчень ряду постмодерністів привів нас до висновку, що їхнє відношення до релігії в значній мірі визначається особливостями їхнього світогляду. У якості основного філософсько-світоглядного принципу, прийнятого постмодерністами, можна назвати проголошену уперше Ж.Ф.Ліотаром відмову від загальних положень, організуючих знання, і проголошення плюралізму, який виправдовує співіснування локальних, конкуруючих між собою теорій, побудованих на принципово різних світоглядних підставах.

У дослідженій літературі по постмодерністській філософії в відношенні до релігії можна виділити дві основні течії: релігійну й поза конфесійну. Представники першої виходять із тези про неможливість існування ціннісних установок поза релігійною свідомістю. Вони визнають споконвічний зміст буття, який походить від Абсолюту як причини світу, думаючи при цьому, що він проявляється в мінливій, лінгвістично невимовній формі й осягається містичною інтуїцією. Визнання єдності буття й початковості змісту суперечить проголошуваній цими мислителями установці на плюралізм, що припускає співіснування по-різному орієнтованих світоглядних концепцій.

Розглянуті нами в магістерській роботі представники релігійної течії (Д.Р.Гриффін, Х.Сміт) лише почасти приймають установки постмодерністської філософії, тому що вони не зовсім погоджуються зі змістом їх концепцій. Представники поза конфесійного напрямку відмовляються від уявлення про єдність, як субстанціональної властивості реальності й заперечують існування споконвічного змісту. Вони релятивізують уявлення про зміст, розглядаючи приватні змісти, які постійно змінюють один одного і не зводяться до єдності. Сутність буття, на їх погляд, є лінгвістично невимовною і ця сутність смутно вловлюється в добутках представників авангардного мистецтва. Вони визнають можливим існування цінностей поза релігійним світоглядом і нерідко у своїх поглядах схиляються до матеріалістичної і атеїстичної філософської традиції, переглядаючи її у відповідності зі своїми завданнями.

Представники поза конфесійного напрямку будують концепції, близькі до середньовічних версій негативної теології (Ж.Батай, Ж.Ф.Ліотар, Ж.Дерріда ) або пропонують особливі позарелігійні форми організації життя (Ж.Бодрійяр, М.Фуко, Ж.Делез), протиставляючи їх приписанням традиційних релігій і, насамперед, християнству.

У результаті магістерського дослідження ми виявили, що історико-філософські джерела постмодернізму Ж.Делеза й інших представників поза конфесійного напрямку виявляються, у першу чергу, в античній натуралістичній традиції, творчості представників французького Просвітництва й у філософії Ніцше. Постмодерністи засвоїли і трансформували ряд ідей цих філософів відповідно до їх уявлень про необхідність перегляду раціоналістичної філософської традиції й опираються на них у критиці традиційних релігійних уявлень і в конструюванні власних псевдорелігійних концепцій.

Розглянувши спеціально відношення до релігії Ж.Батая й Ж.Делеза, ми прийшли до висновку, що на відміну від традиційних релігій і атеїстичних навчань ці філософи пропонують своєрідний позарелігійний світогляд, який припускає інтенсифікацію людського життя, неможливого в рамках існуючих соціальних і релігійних обмежень. Батай пропонує звернутися до "внутрішнього досвіду", в екстатичному переживанні якого стираються границі між реальністю й ілюзією, життям і смертю, і людина знаходить свою природу, яка втрачається по мірі розвитку суспільства. Ж.Делез відстоює цінності "культурного номадизму", які існують у межах мікрогруп, які поєднують людей самосвідомістю без коріння. Об'єднання людей у мікрогрупи, з точки зору філософа, здатне перебороти насадження єдиної, загальнообов'язкової, у тому числі й релігійній ідеології. Таким чином, ми прийшли до висновку, що відношення постмодерністської філософії до релігії визначається, у значній мірі, світовідчуванням сучасної людини, яка втомилася від конфліктів і насильства, які стали звичними в сучасному суспільстві. Постмодерністи  не погоджуються з будь-якими формами насильства й протистояння, відстоюючи ідеологію плюралізму й толерантності. Вони виступають за волю й захист всіх лояльних форм самовизначення й об'єднання людей.

Проте, слід зазначити, що постмодерністські тенденції, які виражаються в прагненні до деідеологізації й ірраціоналізації культури, можуть привести до повного хаосу й анархії. Щоб запобігти крайнім формам, у які вони можуть трансформуватися, необхідно цілісне вивчення сучасної епохи і її глобальних тенденцій, що одержали своєрідне вираження в постмодерністському трактуванні релігії.

Вступ

Актуальність теми дослідження. В останні два десятиліття відбувається активне проникнення постмодерністських ідей в українську свідомість. Тисячними тиражами видаються книги постмодерністських авторів і, у першу чергу, представників сучасної французької думки. Численні рецензії, перекази, невеликі дослідження творчості постмодернистів, а також статті полемічного характеру публікуються на сторінках періодичних видань і в Інтернеті. Особливо гострою на сьогоднішній день є полеміка серед перекладачів і дослідників сучасної французької думки.

Пильна увага українського читача до творчості мислителів постмодерністського напрямку не випадково. Постмодерністи зачіпають світоглядні проблеми, породжені постіндустріальною й постінформаційнною цивілізацією Заходу, у тому або іншому ступені, що назріли в українському суспільстві: неспроможність непомірних домагань розуму на оволодіння абсолютною істиною й плоского сцієнтизму, розчарування в ідеях науково-технічного прогресу, глобалізації світового співтовариства й т.п.; духовна криза й переоцінка цінностей, затверджуваних традиційними релігіями й поза релігійними гуманістичними концепціями. В умовах духовної кризи, пережитої українським суспільством, спостерігається посилення інтересу до релігії в самих широких його прошарках і підвищена увага до філософських інтерпретацій релігії в середовищі інтелектуалів, що робить проблему постмодерністського відношення до релігії особливо актуальної для України. Аналіз зазначеного відношення є малодослідженою в українській науці темою й вимагає серйозного вивчення.

Ступінь вивченості проблеми. Тема дослідження є новою для української науки. Термін "постмодернізм" з'явився у вітчизняної філософській літературі в 80-ті роки ХХ століття й одержав досить неоднозначне тлумачення. У зв'язку з невеликою історичною дистанцією в роботах дослідників постмодернізму спостерігається, з одного боку, описовість, а з іншого боку - тенденційність, що виражається в апологетичному вихвалянні або, навпроти, у різкому неприйнятті цього культурного феномена. Слід зазначити, що серйозні вітчизняні дослідження й монографії, присвячені творчості постмодерністів, з'являються досить рідко. Скажімо, останнім часом рейтинг цитування Ж.Батая серед інтелектуалів є одним з найвищих. Але кількість посилань на ідеї Батая назад пропорційно кількості досліджень його творчості. Ця обставина пов'язана з навмисним небажанням постмодерністів наслідувати дисциплінарну, жанрову, а часом і світоглядну визначеність. Величезний термінологічний і метафоричний інструментарій, нерідке спростування своїх власних суджень, відмова від усіляких форм систематизації й організації знання, техніка натяку й іносказання, елементи містицизму, залучення літературних і міфологічних образів непомірно ускладнюють роботу дослідника. На жаль, не завжди виявляється доступним для автора першоджерело по постмодерністській філософії. У таких випадках ми використовували як додатковий матеріал, що дозволяє відтінити ту або іншу думку, словникові статті, написані фахівцями в області постмодернізму (філологом І.П.Ільїним, білоруськими філософами А.А.Грицановим, М.А.Можейко).

Проблеми постмодерністської методології досліджувалися Автономовою Н.С., яка одна з перших здійснила критичний аналіз концепцій основних представників французької думки другої половини ХХ сторіччя. Теоретичну реконструкцію філософських концепцій постмодернізму представив у своїх лекціях на філософському факультеті Московського університету Зотов А.Ф. Історико-філософський аспект постмодерністської думки на матеріалі книги Ж.Делеза "Логіка змісту" досліджував також і Кузнєцов В.Н.. Мислитель покритикував погляди Делеза, виявивши розмитість і еклектичність ряду позицій французького філософа. Коштовний внесок в осмислення постмодернізму як феномена культури внесли роботи Рикліна М.К., Фокіна С.Л., Маньковскої Н.Б. і деяких інших дослідників.

Одна з перших монографій присвячених творчості Ж.Батая, почасти торкається філолофсько-релігійних поглядів мислителя. С.Л.Фокін знаходить своєрідні відповіді на питання, що стосуються відносини Батая до жертвоприносин і ритуалів у буржуазному "демократичному" суспільстві. Оригінальне тлумачення впливу Ніцше на ідею Бога М.Фуко дає В.Подорога. Окремі аспекти відносини постмодернистів до релігії досліджувалися також Силичевим Д.А., Горичевою Т.М. і деякими іншими мислителями.

Із числа західних мислителів, що досліджували цю проблему, варто назвати імена американських філософів і теологів Д.Р.Гриффіна, Х.Сміта, В.Бердслі німецького теолога Х.Кюнга, німецького філософа П.Козловскі, французького філософа В.Декомба і ін.

 Однак, наскільки відомо, немає ні однієї фундаментальної вітчизняної й закордонної наукової роботи, що виявляє відношення постмодерністських мислителів до релігії.

Автор даної роботи вживає спробу часткового заповнення цього пробілу.

Предметом дослідження є релігієзнавчі аспекти філософських і теологічних добутків представників постмодерністського напрямку в культурі - Ж.Батая, Ж.-Ф.Ліотара, М.Фуко, Ж.Дерріди, Ж.Бодрійяра, Ж.Делеза, Ф.Гваттарі, Д.Р.Гриффіна й Х.Сміта.

Мета й завдання дослідження. Метою магістерської роботи є дослідження відносини постмодерністських мислителів до релігії, а також складання цього відношення в історії філософської думки. 

Реалізація цієї мети обумовила постановку й рішення наступних завдань:

· проаналізувати основні підходи до осмислення постмодернізму як феномена культури;

· виявити філолофсько-світоглядні підстави й головних представників постмодерністського напрямку в культурі;

· показати вплив світоглядних принципів постмодерніcтів на їхнє відношення до релігії;

· виявити особливості історико-філософських джерел релігієзнавчих концепцій постмодерністів;

· виявити специфіку конфесіональних і поза конфесіональних підходів постмодерністів до осмислення релігії;

· розкрити подання пост модерністів про місце й роль релігії у сучасному суспільстві;

· спеціально досліджувати відношення до релігії й теології Ж.Батая і Ж.Делеза.

Методологія дослідження. Аналіз філософсько-релігійних і теологічних поглядів пост модерністів вимагає застосування устояних у науці методів, таких як: критично-аналітичний підхід до змісту матеріалу, історико-логічний метод, що дозволяє простежити становлення постмодерністських подань і підходів в історії філософії, системно-комплексний підхід, що дозволяє дати, наскільки це можливо, цілісне подання про відношення постмодерністських мислителів до релігії.

Новизна магістерської роботи. Робота є однією з перших спроб осмислити відношення постмодернізму до релігії. У дослідженні вперше почато спробу показати формування відносини постмодерністської філософії до релігії, місце постмодернистської концепції релігії в історії філософської думки, виявити наступність постмодерністського підходу до осмислення релігії всупереч заявам пост модерністів про свою принципову антитрадиційність. У роботі спеціально аналізується вплив філолофсько-світоглядних установок постмодерністських концепцій на їхнє відношення до релігії. У магістерській роботі окремо досліджуються трактування релігії Ж.Батаем і Ж.Делезом, у яких відбилися характерні риси постмодерністського підходу до релігії.

Науково-практична значимість. Магістерська робота відкриває новий напрямок у дослідженні постмодерністської філософії – виявлення відносин сучасних мислителів до релігії, теології, атеїзму. Переклади й аналіз текстів Д.Р.Гриффіна, Х.Сміта, У.Бердслі, раніше не введених в філософські дослідження, дозволяють розширити відомості про погляди представників конфесіонального напрямку постмодерністської думки.

Можна припустити, що аналіз філолофсько-релігійних подань пост модерністів дозволить глибше зрозуміти процеси, що відбуваються у свідомості не тільки європейського й американського, але й українського суспільства, яке відчуває на  собі значний вплив постмодерністських ідей. Матеріали й висновки магістерської роботи можуть бути використані в дослідницькій роботі, у процесі викладання філософії, культурології, релігієзнавства, філософії релігії.

Структура магістерської роботи визначена поставленими завданнями дослідження й опирається на проблемно-історичний принцип дослідження матеріалу. Робота складається із вступу, 3 розділів, висновку і бібліографії.

Розділ I. Постмодернізм як явище духовної культури ХХ століття