СППР набуло широке застосування в економіках передових країн світу, при цьому їхня кількість постійно збільшується. На рівні стратегічного керування використовується ряд СППР, окремо для довго -, середнє - і короткострокового, а також для фінансового планування, включаючи систему для розподілу капіталовкладень. Орієнтовані на операційне керування СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування й аналіз збуту, дослідження ринку і цін), науково-дослідних і конструкторських робіт, у керуванні кадрами. Операційно-інформаційне застосування пов'язане з виробництвом, придбанням і обліком товарно-матеріальних запасів, їхнім фізичним розподілом і бухгалтерським обліком.

Узагальнені СППР можуть об'єднувати 2 або більш із перерахованих функцій. У США в 2001 році був проаналізований 131 тип СППР і завдяки цьому виявлені пріоритетні галузі використання систем.

До них належать такі галузі:

- виробничий сектор;

- гірничорудне виробництво;

- будівництво;

- транспорт;

- фінанси;

- управлінська діяльність.

Комп'ютерна підтримка різних функцій за допомогою СППР має такий розподіл:

операційне керівництво - 30%;

довгострокове керівництво - 40%;

розподіл ресурсів - 15%;

розрахунок річного бюджету - 12 %.

Перерахування найвідоміших «комерційних» СППР включає сотні назв.

Приводиться ряд найбільше типових СППР, які стосуються проблем мікро - і макроекономіки 1:

«Симплан»- призначена для корпоративного планування;

«Прожектор»- призначена для фінансового планування;

«Доки-план»- призначена для загального планування;

«Експрес»- призначена для маркетингу, фінансів;

PMS-керівництво цінними паперами;

CIS-планування продукції;

PIMS-маркетингу;

BIS-керування бюджетом;

IFPS-інтерактивного фінансового планування;

FOCUS- призначена для фінансового моделювання;

ISDS- призначена для формування «портфеля замовлень»;

MAUD- індивідуального вибору.

1Компьютерное Обозрение №19 (487) 7 апреля 2005: «обзор рынка систем поддержки принятия решений»

3.2. Програмні засоби управління реальними інвестиційними проектами

У даний час у більшості технологічно розвинутих країн уже склалися глибокі традиції використання програмних засобів планування й систем управління проектами в різних сферах підприємницької діяльності. У багатьох західних компаніях ці системи стали звичним доповненням до стандартних засобів навіть для рядових співробітників, оскільки більшість планованих проектів – це невеликі за розміром комплекси проектних робіт. Дійсно, згідно з дослідженнями, проведеними тижневиком Info Word, 50-ти відсоткам користувачів необхідні системи, які дозволяють підтримувати плани, що містять від 500 до 1000 робіт, і лише 28 процентів користувачів розробляють розклади, які містять більше ніж 1000 робіт. Стосовно ресурсів, то 38-ми процентам менеджерів необхідно управляти 50-100 видами ресурсів у рамках проекту, і тільки 28-ми відсоткам потрібно контролювати більш аніж 100 видів ресурсів. У результаті досліджень були визначені також середні розміри розкладів проектів: для малих проектів – 81 і 14 видів ресурсів; для середніх – 417 і 47 видів ресурсів; для великих – 1198 робіт і 165 видів ресурсів1.

  Дана статистика може слугувати відправною точкою для менеджерів, які обдумують корисність і доцільність переходу на проектну форму управління діяльністю підприємством.

Критерії аналізу програмного забезпечення:

    Наявні на ринку програмного забезпечення продукти відрізняються набором функцій, рівнем підтримки користувача і власне вартістю. Отже, критерії, за якими відбувається аналіз та вибір програмного забезпечення, можна розділити на три групи:

§ операційні критерії, що належать до функціональних можливостей програмного забезпечення (таких як розрахунок розкладу, витрат і відслідковування виконання робіт);

1 Груздев Б.Г. технолония моделирования организационных систем // менеджмент: методология та практика –  http://management.com.ua/cases/index.php

§ критерії, за якими оцінюється можливість функціонування програмного забезпечення в рамках будь-якої управлінської інформаційної системи.

§ критерії, пов’язані з витратами на програмне забезпечення (життєвий цикл), як – от: придбання, інсталяція, оплата технічної підтримки, обслуговування протягом усього часу функціонування.