Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Луганськ - 2005
ПЛАН
ВСТУП ............................................................................................................3
РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу
1.1 Нормативно-правова база роботи дитячих закладів оздоровчого типу................................................................................................................19
1.2 Урахування вікових особливостей дітей та підлітків в умовах оздоровчого закладу……………………………………………………...23
1.3 Соціально-педагогічні особливості тимчасового дитячого колективу в умовах оздоровчого закладу…………….................................................31
РОЗДІЛ 2 Методичні засади роботи дитячого оздоровчого закладу.
(З досвіду роботи дитячого оздоровчого комплексу «ЮЖНИЙ»)............53
Висновок
Список використаної літератури
Додатки
ВСТУП
За умов реформування української держави, становлення ринкових відносин значна кількість громадян нашої держави стала потребувати соціальної допомоги та захисту. Несприятливі наслідки соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві позначаються на дітях, підлітках і знаходять відображення у молодіжній субкультурі, що виявляється у негативному ставленні до світу дорослих.
Національна доктрина розвитку освіти в Україні засвідчила, що в галузі виховання і навчання відбуваються суттєві зміни. Ці зміни зумовлюють необхідність посилення уваги до проблеми соціалізації учнівської молоді, залучення її до національної культури, опанування нею нового стилю життя в сучасному громадянському суспільстві.
Аналіз освітянської практики стверджує актуальність проблеми соціально-педагогічного впливу на діяльність існуючих дитячих організацій та об’єднань, адже в загальноосвітніх закладах суттєво відстає від часу, а іноді відсутня систематична науково та методично обґрунтована робота щодо розвитку у дітей навичок соціальної активності, а саме: навичок участі в органах самоврядування, громадських зборах, культурних акціях тощо.
Турбота про оздоровлення дітей є одним з основних показників ставлення держави до проблем підростаючого покоління. Так, уперше у вітчизняній освіті Національна доктрина ставить проблему збереження здоров’я дітей. Разом з тим, стан справ у цій сфері викликає занепокоєння. Статистика засвідчує, що упродовж останніх років у Луганській області, як і в цілому по Україні, зберігається тенденція щодо погіршення стану здоров’я дітей. Про це свідчить той факт, що кількість дітей , які перебувають на диспансерному обліку в лікувальних закладах збільшилася. Збільшилась також кількість дітей, що мають захворювання нервової системи, органів дихання. Все це зумовлено негативними факторами соціально-економічного, екологічного та психологічного характеру.
Залишається високим рівень інвалідності серед дітей, що є одним з найбільш несприятливих явищ у комплексі характеристик стану здоров’я та соціального благополуччя населення (у 1999 році група таких дітей складала 6997 осіб, у 2002 році – 6623 особи).
Не вдається уникнути тенденції до зростання кількості дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування ( протягом останніх 5-ти років щорічно кількість таких дітей зростає на 18-20 %). [5]
Конвенцією ООН про права дитини, ратифікованою Верховною Радою України проголошено, що діти мають не тільки особливі потреби, а й громадські, політичні, соціальні, культурні та економічні права. Одним з найважливіших стратегічних завдань нашої держави в забезпеченні соціального захисту дитинства є реалізація їх права на оздоровлення та відпочинок.
За словами начальника Головного управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації О.П.Омельченко, пріоритетним напрямком оздоровчої кампанії залишається в першу чергу оздоровлення дітей-сиріт, дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей, інтернатів. Вирішенню цієї проблеми сприяє введення в дію оздоровчого комплексу «Южний». [5]
На жаль, сьогодні процес залучення до роботи у багатьох оздоровчих закладах проходить спонтанно, на основі суб’єктивного сприйняття осіб, офіційні направлення майже відсутні. В основному люди працюють в період власної відпустки не за інтересами, а через матеріальні проблеми. Все це в свою чергу, знижує ефективність виховної роботи в умовах оздоровчого закладу.
Дитячі оздоровчі заклади з цілодобовим перебуванням дітей заслуговувають на увагу та серйозну підтримку з боку держави завдяки їх потенційним можливостям щодо виховання дітей, але в останні роки різко скоротилася їх мережа. Причинами такого явища стали :
складна економічна ситуація в Україні спонукала «збіднілі» підприємства до закриття відомчих оздоровчих закладів;
низька заробітна платня та важкі умови праці сприяли процесу постійної плинності основної маси педагогічних та керівних кадрів дитячих позаміських оздоровчих закладів, а це в свою чергу, призвело до зниження загального рівня їх компетентності, професійного рівня фахівців, що не дозволяло ефективно перебудувати зміст та форми виховної діяльності у цих закладах;
наслідки аварії на ЧАЕС, що призвело до закриття оздоровчих закладів, в яких було виявлено підвищений рівень радіаційного забруднення відповідно до встановлених на той час норм. [1]
У переломні моменти історії суспільства на передній план поряд з іншими проблемами висувається і проблема цінності людської особистості. Особливої актуальності набуває формування творчої особистості, виховання молодої людини як громадянина на основі оволодіння загальнолюдськими цінностями, нормами демократичної культури.
Беручи участь у житті дитячих оздоровчих закладів та інших самодіяльних організацій, діти вчаться самостійно приймати рішення, бути активними громадянинами України.
При визначенні мети виховної роботи в дитячому оздоровчому закладі слід враховувати реалії переходу української держави до ринкових відносин. З розширенням впливу на дітей та підлітків засобів масової інформації зросла потреба у формуванні навичок вибіркового підходу, розвитку критичного мислення, вироблення захисного механізму до тих засобів масової інформації, які культивують агресивність, порнографію, насилля. [5]
Тому соціально-педагогічна робота в дитячому оздоровчому закладі повинна бути підпорядкована розвитку особистих зусиль, особистої відповідальності кожного вихованця за здійснення своєї мети, за свої вчинки, за свій успіх у житті. Мета соціально-педагогічної роботи – формування конкурентно спроможної особистості із постійною потребою самореалізації та вдосконалення, почуттям відповідальності та соціальної активності.
Тривалий час, вітчизняна система табірного відпочинку та оздоровлення була в занепаді. Майже відсутні були педагогічні видання з роботи в таборі, від радянської системи піонертаборів відмовилися. А нову не створили.
Сучасна система оздоровчих таборів багато чого почерпнула з педагогіки радянських таборів.
Тільки на початку 21 століття почали з’являтися педагогічні та методичні видання щодо роботи в дитячому оздоровчому таборі, різноманітні збірники ігор, сценаріїв, свят.
Не маючи досвіду роботи з організації дитячого відпочинку дуже важко зрозуміти специфіку роботи в умовах літнього оздоровчого табору. Незважаючи на це, певні знання можна отримати з відповідної літератури, тим більше, що зараз випускаються різні видання, практичні посібники з виховної роботи в таборі. Так, наприклад, книга з серії «Школа радості» Титкової Т.В. «Настольная книга вожатого в детском оздоровительном лагере». В цьому виданні автор-педагог, який має великий досвід роботи в таборах, - розкриває специфіку занять з дітьми на заміському відпочинку. Відповідає на різні питання – як зробити дозвілля різноманітним, а відпочинок – повноцінним, як можна плідно взаємодіяти з дітьми, їхніми батьками, а також персоналом табору, як навчитися швидко приймати вірні рішення. Книга містить велику кількість різноманітних ігор, конкурсів.
Переглядаючи літературу, можна побачити книжки з соціально-педагогічною спрямованістю. Це підручники за редакцією професора Капської А.Й. «Технології соціально-педагогічної роботи», «Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи», а також «Соціальна педагогіка». В них можна зустріти опис форм та методів роботи в таборі, основні вимоги до соціального працівника – вихователя оздоровчого табору.
Значну увагу роботи в таборі приділяють такі видання як «Педагогика в пионерском лагере» Газмана О.С. та Матвєєва В.Ф. Автори розповідають про досвід роботи всеросійського оздоровчого табору «Орльонок».
В деяких періодичних виданнях, таких як «Рідна школа», «Практична психологія та соціальна робота», «Позакласний час» та «Последний звонок» пропонується використання різноманітних ігор, конкурсів, проведення сценаріїв, спортивно-туристичних змагань. Деякі журнали пропонують ознайомитися з досвідом сучасних таборів та різних самодіяльних дитячих організацій. Справляєучасних таборів та різних самодіяльних дитячих організацій.бору "до соціального працівника - вихователя _______________ враження діяльність Міжнародного Дитячого Центру «Артек», Пласту, ЛОДГО «Лугарі».
Зростання соціальної ролі особистості, актуальність тенденції гуманізації та демократизації суспільства зумовлюють необхідність використання надбань соціально-педагогічної науки в практиці дитячих оздоровчих таборів. Цю сторону роботи висвітлює видання УДЦССМ «Діяльність центрів ССМ по літньому оздоровленню дітей та молоді».
Достатньо широко розповідає про діяльність дитячих таборів «Методика роботи в літньому таборі» Коваленко Є.І. та «Організація літнього відпочинку дітей і молоді» видавництва «Альма-матер».
Значну увагу заслуговують такі методичні видання як «Методическое рекомендации в помощь организаторам летнего отдыха детей» Одеського педагогічного інституту та «В помощь работникам детских оздоровительных лагерей» Луганського педагогічного університету.
Якщо узагальнити зміст наведеної літератури, то можна побачити вимоги щодо підготовки соціальних працівників до роботи в літньому таборі. Вони можуть мати такий вигляд:
· усвідомлення соціальними педагогами сутності та специфіки роботи дитячих організацій в сучасних умовах;
· ознайомлення соціальних педагогів з психолого-педагогічними основами роботи з тимчасовим дитячим колективом;
· засвоєння основ організації оздоровчо-виховного процесу в умовах табору;
· оволодіння системою колективного планування роботи дитячого колективу;
· ознайомлення з системою самоврядування в житті тимчасового колективу;
· організація гри та спортивно-оздоровчої роботи в умовах табору;
· оволодіння методикою проведення тематичного дня-свята в роботі оздоровчого закладу.
Отже, актуальність проблеми дослідження обумовила вибір теми магістерської роботи: «Соціально-педагогічна діяльність в дитячому закладі оздоровчого типу».
ОБ’ЄКТ : дитячий заклад оздоровчого типу.
ПРЕДМЕТ: процес соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу.
МЕТА : теоретично обґрунтувати та практично довести специфіку соціально-педагогічної роботи в дитячому оздоровчому закладі.
ЗАВДАННЯ :
Дати аналіз педагогічної літератури з питання соціалізації дитини в оздоровчому таборі.
Розкрити вікові особливості дітей та підлітків в умовах оздоровчого закладу.
Розкрити особливості формування дитячого тимчасового колективу.
Показати виховну систему роботи дитячого оздоровчого комплексу «Южний».
МЕТОДИ:
Теоретичні ( аналіз і синтез теоретичних джерел для розкриття проблеми специфіки роботи табору).
Практичні ( спостереження, опитування, бесіда, створення програми табору, ії практична реалізація).
РОЗДІЛ 1 Загальна характеристика соціально-педагогічної роботи в дитячому закладі оздоровчого типу.
1.1 Нормативно-правова база роботи дитячих оздоровчих закладів.
Кожен другий громадянин України хоча б раз відпочивав у таборі. Сучасні діти, як їх батьки в свій час , мають можливість відпочити у різноманітних таборах. Незважаючи на те, що останні змінили свою назву – тепер вони не піонерські , а оздоровчі, - але зміст залишився колишнім – урізноманітнити дозвілля дітей, зробити їх життя веселим, цікавим та водночас змістовним, а також дати можливість дитині набратися сил та зміцнити перед наступним напруженим навчальним роком.
Дитячий оздоровчий заклад (заміський, профільний, праці та відпочинку, санаторного типу, з денним перебуванням тощо) є позашкільним оздоровчо-виховним закладом. Створюється з метою реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення, зміцнення здоров’я, задоволення інтересів і духовних запитів відповідно до індивідуальних потреб дітей шкільного віку.
Дитячий оздоровчий заклад може бути сезонним або цілорічної дії, розміщуватись у стаціонарних або орендованих приміщеннях ( на базі пансіонатів, будинків відпочинку, санаторіїв-профілакторіїв, спортивних і туристських установ, навчальних закладів тощо). Терміни оздоровлення й відпочинку дітей визначаються засновниками з урахуванням місцевих природнокліматичних умов та при узгодженні з відповідними органами виконавчої влади.
Засновниками дитячого оздоровчого закладу можуть бути центральні та місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності й підпорядкування, їх об’єднання, громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності. Дитячий оздоровчий заклад здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та власного статуту. У статуті визначаються назва, мета і напрями діяльності, органи керівництва і контролю, джерела фінансування та утворення майна.
Прийняття дітей до дитячого оздоровчого закладу здійснюється на підставі оздоровчої путівки або заяви батьків ( опікунів, піклувальників), довідки про стан здоров’я дитини, профілактичні щеплення та епідемічний стан середовища, в якому проживає дитина. З урахуванням вікових особливостей та інтересів дітей створюються загони та групи, наповнюваність яких не повинна перевищувати: для дітей 6-9 років – 25 чол., 10-14 років – 30 чол., старших 14 років – 35 чол.
Під час організації профільних туристично-краєзнавчих дитячих заходів чисельність дітей у загоні визначається «Правилами проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України», затвердженими наказом Міністерства освіти України № 96 від 6 квітня 1999 року та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20 травня 1999 р.[18]
Дитячий оздоровчий заклад працює за календарним планом роботи, затвердженим директором, організовує та здійснює різноманітні масові заходи. Тривалість занять у гуртках, секціях, клубах встановлюється з урахуванням психофізіологічного розвитку дітей різних вікових категорій: від 6-7 років – 35 хвилин, старших 8 років – 45 хвилин.
Всі види діяльності дітей в таборі, пов’язані з фізичними навантаженнями, рухливою активністю узгоджуються з головним лікарем.
Режим дня повинен бути диференційован в залежності від віку дітей. Рекомендований режим дня:
8.00 – Під’йом
8.10 – Ранкова гімнастика
8.30 – Водні процедури
8.50 – Ранковий збір, лінійка
9.00 – Сніданок
9.30 – Робота гуртків, суспільна праця
11.00 – Оздоровчо-гігієнічні процедури, навчання плаванню
12.30 – Вільний час, заняття на вибір
13.30 – Обід
14.30 – Тиха година
16.00 – Полудник
16.30 – Заняття в гуртках, загальнотабірні заходи
18.30 – Вільний час, заняття на вибір
19.00 – Вечеря
20.00 – Загальні заходи, вогнища
21.00 – Відбій для дітей 7-9 років
22.00 - Відбій для дітей 10-16 років [13]
Зміст, форми і методи роботи визначаються статутом закладу з безумовним дотриманням потреб соціалізації дитини, громадянина України, з обов’язковим урахуванням специфіки національних і культурних, історичних традицій, загальнолюдських духовних надбань і цінностей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.04 98 № 591 «Про розвиток Міжнародного дитячого центру «Артек» та дитячих оздоровчих закладів» були спрямовані заходи на забезпечення належних умов для дозвілля, відпочинку та оздоровлення дітей, їх культурного і фізичного виховання, підтримки дитячих оздоровчих закладів та на виконання Національної програми « Діти України». Ці заходи передбачали:
· забезпечення реалізації права кожної дитини на повноцінний відпочинок та оздоровлення;
· збільшення кількості оздоровлених категорій, насамперед, дітей-сиріт; дітей, позбавлених батьківського піклування; дітей з малозабезпечених та багатодітних сімей;обдарованих та талановитих дітей; дітей, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;
· забезпечення підготовки й підвищення кваліфікації працівників, робота яких пов’язана з організацією відпочинку та оздоровлення дітей;
· збереження, розвиток та максимальне використання існуючої мережі оздоровчих закладів.
Значення позашкільної освіти зростає як для окремої людини, так і для суспільства в цілому. В області збережено мережу понад 100 позашкільних закладів, до яких залучено 90 тисяч дітей та підлітків, тобто кожного четвертого учня. [5]
Подальший розвиток позашкільної освіти відбувається на основі «Регіональної Програми відпочинку та оздоровлення дітей до 2008 року» затвердженої головою Луганської облдержадміністрації від 20 травня 2003 року. [22]
Метою Програми є створення умов для якісного відпочинку та оздоровлення дітей. Основні завдання програми:
· збільшення кількості дітей, охоплених організованими формами відпочинку та оздоровлення;
· удосконалення мережі дитячих оздоровчих закладів;
· поліпшення матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення діяльності дитячих оздоровчих закладів;
· створення сприятливих умов для реалізації соціально-педагогічних, медико-оздоровчих інноваційних проектів відпочинку та оздоровлення дітей;
· зміцнення кадрового потенціалу та підвищення престижу праці в дитячих оздоровчих закладах;
· підвищення престижу вітчизняної системи відпочинку та оздоровлення дітей.
Щодо дитячих оздоровчих закладів, які діють в різні періоди і які функціонують за різним терміном, то вони просто не спроможні охопити потрібну кількість бажаючих, що призводить до збільшення бездоглядності дітей, особливо під час літніх канікул.
Сьогодні, в умовах розбудови Української державності й розвитку демократичного суспільства, значне місце посідає створення умов для рівноправних стосунків між педагогічними працівниками і дітьми, між дітьми всіх вікових груп.
Виховна робота влітку є складовою всього виховного процесу, спрямованого на національно-культурне відродження, і вона передбачає:
· демократизацію та гуманізацію всіх заходів;
· пріоритет загальнолюдських духовних цінностей;
· органічний зв’язок з національною історією, культурою, традиціями;
· реалізацію інтересів, запитів, індивідуальних здібностей дітей;
· активний діяльнісний підхід до виховного процесу;
· використання елементів ігрової діяльності.
Оздоровчий період дає прекрасну можливість для виховання у дітей та підлітків бережливого ставлення до природи, розвитку й удосконалення екологічних знань та навичок, хисту до природоохоронної роботи. Все, що знаходиться навколо табору, може стати зоною дитячої турботи.
Літо дає простір для фізкультурно-спортивної, оздоровчої і туристичної роботи. Спартакіади, спортивні свята, міжтабірні змагання, походи допоможуть організаторам спортивної і туристичної роботи загартувати дітей та підлітків. виявити серед них перспективних спортсменів, зробити життя школярів більш різноманітним та динамічним. [15]
Для оперативного вирішення поточних питань, організації оздоровчої та виховної роботи на загальних зборах дітей і працівників може бути обраний орган самоврядування, який працюватиме у взаємодії із засновниками, адміністрацією закладу, батьками.
Відповідно до чинного законодавства в оздоровчому закладі можуть діяти осередки дитячих і молодіжних організацій. [28]
Кількість працівників та кадрові посади визначаються «Типовими штатними нормативами оздоровчих таборів (комплексів) для дітей, підлітків та учнівської молоді з цілодобовим перебуванням». При визначенні загальної кількості кожного структурного підрозділу табору перш за все керуються необхідністю забезпечення повної безпеки життя і здоров’я дітей та дотримання норм чинного законодавства.
Кількість вихователів (вожатих) встановлюється з розрахунку 2-3 одиниці на кожен загін. На кожні 2-3 загони встановлюється посада підмінного вихователя та посада помічника вихователя.
При наявності у таборі туристського клубу може встановлюватись посада інструктора з туризму.
Кількість педагогічних працівників встановлюється залежно від кількості дітей на зміну:
| Найменування посади | ||||||||||
| 90 -150 | 151-240 | 241-330 | 331-420 | 421-510 | 511-600 | 601-690 | 691-780 | 781-870 | ||
| Ст. вихователь | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |
| Культорганізатор | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | |
| Методист | _ | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | |
| Психолог | _ | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | 1 | |
| Інструктор з фізкультури | 1 | 1 | 1 | 1 | 2 | 2 | 2 | 3 | 3 | |
При наявності пляжу встановлюється посада інструктора з фізкультури і спорту на кожні 150 дітей.
Кількість керівників гуртків встановлюється з розрахунку одна одиниця на кожні 4 групи. Кількість акомпаніаторів встановлюється з урахуванням кількості гуртків, що потребують музичного супроводу, а також часу, який витрачається на супровід ранкової гімнастики, підготовку й проведення культурно-масових та спортивних заходів.
При наявності книжкового фонду встановлюється посада бібліотекаря.
Вимоги, що висуваються до тих, хто бажає працювати в таборі залежать від специфіки або типу того чи іншого табору. Проте є деякі загальні вимоги. Педагогічні працівники повинні бути здатними до:
· роботи з дітьми – зацікавити та розважити їх. Це визначається їх кваліфікацією у певній галузі, посада вихователя, вожатого займається за конкурсом;
· вміння налагоджувати дружні стосунки з іншими. Цю вимогу можна пояснити надзвичайною увагою, що приділяється так званому «духу» табору. Цей «дух» створює імідж табору та робить його неповторним та конкурентно спроможним;
· керівництва й нагляду за дітьми.
Поряд з загальними вимогами існують й певні специфічні:
· спроможність вивчити, що подобається, а що – ні, кожній окремій дитині з якою працюють;
· здатність до розкриття конфлікту в певній групі дітей та прийняття на себе відповідальності за його можливе вирішення;
· здатність до налагодження й розвитку взаємодії між колективом вихователів та колективом дітей;
· спроможність забезпечити роботу групи таким чином аби вона сприяла індивідуальному розвитку кожної дитини;
· спроможність забезпечити обговорення й вирішення особистих та групових проблем;
· здатність керувати групою дітей, що живе в одній кімнаті та окремими дітьми у всіх випадках. [23]
На посаду вожатого приймається особа, яка на момент працевлаштування досягла 18 років та має педагогічну освіту або проходить навчання в педагогічному закладі на старших курсах.
Вожатий несе особисту відповідальність за збереження життя та здоров’я вихованців свого загону.
Обов’язки вожатого:
· повинен знати кількість дітей свого загону, їх індивідуальні особливості, здібності та можливості;
· дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, правил внутрішнього трудового розпорядку, режимних моментів;
· застосовувати теоретичні педагогічні знання в практичній діяльності;
· організовувати цікаву та змістовну роботу в загоні, не забуваючи про дитяче самоврядування;
· захищати дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насилля, попереджувати вживання алкоголю, психотропних речовин.
Вожатий в своїй роботі керується перспективним планом роботи, планом роботи на зміну. Разом з дітьми проводить збори, екскурсії походи, загонові конкурси, залучає дітей до спортивних секцій, гуртків.
На посаду вихователя приймається особа, яка має вищу або середню спеціальну освіту, з досвідом практичної роботи. В своїй роботі керується наказами, інструкціями, постановами, програмами та іншими нормативно-правовими документами, що регламентують проведення виховної роботи.
Вихователь працюючи в таборі, повинен знати як проводити виховну роботу в загоні; як складати плани роботи, графіки чергувань; правила з охорони праці, техніки безпеки та правила внутрішнього розпорядку.
Вихователь має певні обов’язки:
· повсякденно планує, організовує роботу з формування всебічно розвиненої особистості;
· створює оптимальні умови для фізичного та розумового розвитку вихованців;
· обирає ефективні форми й методи виховної роботи;
· впроваджує систему педагогічного впливу, що базується на педагогіці співробітництва, національній культурі.
Центральною ланкою організації виховного процесу є чітке планування, засноване на завданнях, що ставляться перед педагогічним колективом в залежності від контингенту дітей, які знаходяться на оздоровленні. [15]
Планування виховної роботи в таборі вимагає послідовності, системності та наступності. Починаючи планування вихователі вивчають державні документи з питань виховання підростаючого покоління, знайомляться з інструктивними матеріалами відповідних організацій, з публікаціями в пресі про організацію літнього відпочинку дітей та молоді. Велике значення має врахування визначних дат, свят, що припадають на цей період, подій, що відбуватимуться в країні й за кордоном, календаря літніх пам’ятних дат, традицій табору, місцевих умов й можливостей, вікових особливостей дітей.
Планування виховної роботи буде ефективним, якщо вихователь дотримуватиметься певних методичних вимог:
· забезпечувати на практиці єдність мети і завдань, змісту і форми виховної роботи;
· враховувати своєрідність роботи загонів і дружини;
· підтримувати ініціативу та соціальну активність дитини.
В практиці роботи дитячих оздоровчих таборів необхідно складати наступні види планів:
перспективний план на оздоровчий сезон;
календарний план на зміну, що складається на основі перспективного але з більшою конкретизацією;
план роботи гуртків, клубів за інтересами;
план-сітка загонових справ;
робочі плани вихователів, методиста, заступника начальника (директора) з виховної роботи;
конкретні плани підготовки та проведення різноманітних справ у таборі. [13]
На основі цих планів вихователі повинні складати календарні плани роботи загону.
План, як будь-який документ повинен бути конкретним, виконаним без зайвих навантажень. План підведе вихователя до розуміння 3 найважливіших питань виховної роботи: що робити, для чого та як.
Вимоги до плану:
суспільно корисна спрямованість, єдність із сучасністю;
необхідність чітких, конкретних, практичних справ, підпорядкованих визначеній меті;
послідовність, конкретність й посильність плану для вихованців;
урахування вікових особливостей вихованців.
Перспективний план складається на всі зміни директором (начальником) табору разом з методистом, заступником директора з виховної роботи та іншими членами педагогічного колективу. Він обговорюється й затверджується педрадою до заїзду дітей у табір. Перспективний план включає такі розділи:
характеристика регіону, що оточує табір, матеріальної бази;
виховні завдання, зміст виховної діяльності табору;
національне виховання;
організація суспільно корисної праці й трудове виховання;
розвиток допитливості та пізнавальної активності;
естетичне виховання та розвиток культури спілкування;
фізичне виховання, валеологічна, туристична й екологічна робота;
організаційно-методична робота;
школа дитячого самоврядування в умовах табору.
Календарний план складається кожну зміну з урахуванням завдань, що зазначені в перспективному плані, і пропозицій загонів. Перш ніж розпочати планування, педагог-організатор повинен на оргзборах ознайомити його учасників з перспективним планом на сезон, традиціями табору. Після обговорення пропозицій рада табору складає календарний план й визначає відповідальних за підготовку й проведення тієї чи іншої справи. На зміну доцільно планувати не більш як 4-5 загальнотабірних заходів.
Календарний план має 3 розділи:
загальнотабірні заходи;
робота з проведення заходів в загонах;
оздоровлення.
Педагогічний колектив табору разом з органами самоврядування має право на вибір та впровадження форм, методів виховної діяльності, поділу табору на структурні одиниці як за віковими особливостями, так й за інтересами, може прийняти свій статут, забезпечити різні форми самоврядування.
У додатках до плану подається розклад фізкультурних занять, робочих гуртків, клубів, секцій, фіксуються дні чергування загонів. На основі цього плану складається план-сітка на кожну зміну.
Календарний план роботи загону складається дітьми разом з вихователем на одну зміну. На зборах загону голова ради доводить до відома дітей проект плану. Вони можуть вносити доповнення, виправлення. З усіма змінами план роботи затверджується шляхом відкритого голосування. На цих зборах обирають відповідальних за виконання кожного заходу. Важливо, щоб при розподілі роботи ніхто не залишився без завдання, доручення. Кількість запланованих заходів має бути посильною для виконання.
На основі затвердженого плану складають календарний план-сітка загону, який зазвичай вивішують у «загоновому куточку».
Підготовка до табірних і загонових справ, режимні моменти, заходи, що проводяться повсякденно (купання, прогулянки, екскурсії) фіксуються у планах роботи на день. Такий вид планування отримав назву – «путівка дня». Складають в двох варіантах (на випадок несприятливої погоди) та містить такі частини: дата, час проведення, справи загону на день (докладно), відповідальні за виконання. [15]
Календарний план табору і загону можуть коригуватися.
На основі щоденних планів кожного загону педагог-організатор разом зі старшим вихователем складають зведений план на наступний день.
Протягом всієї зміни вихователі складають щоденник. Щоденник – це робочий документ, в якому аналізується кожен день, робляться висновки, узагальнення, план на перспективу. Щоденник заповнюється за встановленою формою:
Назва табору, загону. Черговість зміни. Прізвище, ім’я та по-батькові вихователя. Дата початку та закінчення зміни.
Список вихованців й необхідні дані про кожного, що повинні бути зведені в таблицю.
| Прізвище, ім’я та по-батькові дитини | Дата народження | Домашня адреса, контактний телефон | Прізвище, ім’я та по-батькові батьків | Хобі дитини | Особливості дитини |
3. Режим дня табору.
4. Портрет дитячого літа (традиційні свята, визначні дати, події, що відбуватимуться в країні, справи дітей табору).
5. Оргсторінка і назва загону, девіз промовка, пісня, рада загону, доручення.
6. Педагогічна характеристика загону в розвитку(на початку та наприкінці зміни), вікові особливості вихованців, вміння, навички та організаційні здібності.
7. План-сітка загону та коротка пояснювальна записка.
8. «День за днем» - щоденні записи(путівка дня, аналіз, висновки, роздуми, аналіз КТС, пропозиції дітей, їх активність).
По закінченню зміни пишеться звіт, що базується на даних щоденника. В цьому звіті аналізуються етапи, кінцевий результат, дається оцінка своїй діяльності, шляхи поліпшення роботи.
На основі матеріалів щоденника складають характеристику вихованців та характеристику дитячого колективу. [14]
Характеристика вихованця.
Прізвище, ім’я та по-батькові___________________________
Дата народження ____________________________________
Стать ______________________________________________
національність ______________________________________
Батьки _____________________________________________
Членство в дитячих (молодіжних) об’єднаннях ____________
_____________________________________________________
Особливості характеру _______________________________
Індивідуальні особливості _____________________________
Захоплення, хобі ___________________________________
10. Поведінка (стосунки з однолітками, вихователями), чинники,
що її визначають _____________________________________
11. Висновки й пропозиції щодо основних напрямів роботи
з цим вихованцем _____________________________________
Характеристика дитячого колективу.
Назва колективу _____________________________________
Кількість дітей _______________________________________
Розподіл за статтю ___________________________________
Середній вік ________________________________________
Національність ______________________________________
Аналіз основних ознак колективу (мета, спільна діяльність,
органи самоврядування, рівень згуртованості) ___________
___________________________________________________
7. Взаємодія з вихователем _____________________________
8. Співпраця з іншими колективами _______________________
9. Досягнення _________________________________________
10. Основні проблеми __________________________________
11. Висновки й пропозиції _______________________________
Для оцінки якості та ефективності виховної роботи рекомендовано використовувати такі приблизні показники:
· наявність відповідних планів педагогічної роботи з дітьми, узгодженість виховної та лікувально-профілактичної роботи;
· організація дитячого колективу з урахуванням вікового складу дітей та стану їх здоров’я, створення системи дитячого самоврядування;
· охоплення виховним процесом всіх дітей, з урахуванням інтересів кожної дитини та її можливостей;
· комплектування загонів, гуртків, груп дітей відповідно до встановлених норм;
· створення бригадної системи обслуговування (лікар, педагог). Наукова організація праці, раціональне використання часу педагогічних працівників.
· «путівка дня» на кожен день.
Дата: 2019-05-28, просмотров: 220.