Основні цілі психології спорту - вивчення психологічних закономірностей формування у спортсменів і команд спортивної майстерності і якостей необхідних для участі в змаганнях, а також розробка психологічно обґрунтованих методів тренування й підготовки до змагань (Мельников 1987).

Досягнення цих цілей припускає рішення наступних конкретних завдань:

1) Вивчення впливу спортивної діяльності на психіку спортсменів:

а) психологічний аналіз змагань (загальний і конкретний по окремим видам спорту);

б) виявлення характеру впливу змагань на спортсменів;

в) визначення вимог, пропонованих змаганнями до психіки спортсмена;

г) визначення (разом із представниками інших спортивних наук) сукупності моральних, вольових й інших психологічних якостей, необхідних спортсменам для успішного виступу на змаганнях;

д) психологічний аналіз розумів тренувальної діяльності та спортивного побуту.

2) Розробка психологічних умов для підвищення ефективності спортивних тренувань. Психологія спорту покликана розкрити механізми і закономірності вдосконалення спортивної майстерності, шляхи формування спеціальних знань, умінь і навичок, а також умови що забезпечують колективних дій спортсменів.

Все це вимагає від психологів:

а) психологічного обґрунтування існуючих методів і засобів спортивного тренування й пошуку нових;

б) визначення шляхів для максимального використання можливостей організму спортсмена, як за рахунок розвитку психічних функцій, так про за рахунок створення апаратурних методів тренування (наприклад, використання систем з біологічним зворотнім зв'язком;

в) розробки методів психологічного опису окремих видів спорту, методів психодіагностики спортивних здібностей соціальної структури й психологічного клімату команди;

г) розробки науково обґрунтованих методів моделювання змагальної обстановки в умовах тренувань.

3) Розробка психологічних основ перед змагальної підготовки спортсменів.

У сьогодення докорінно змінюються вміст і характер перед змагальної підготовки спортсменів. Для успішного виступу в змаганнях вже недостатньо високого рівня тільки фізичної і тактичної підготовленості. Разом з руховими сенсомоторними навичкам і вмінням набувають значимість інтелектуальні навички, а також навички колективних дій. Тому в перед змагальної підготовці велику роль починають грати різні психічні процеси і стани. Зростає значення психологічних чинників і, як наслідок, психологічної підготовки спортсменів до участі в змаганнях. Розробка методів і прийомів такої підготовки одна й з головних функцій психології спорту. Реалізація цієї функції передбачає:

а) вивчення закономірностей функціонування психіки в умовах змагань і розробка методів підвищення стійкості й надійності змагальної діяльності;

б) дослідження психічних станів, що розвиваються в перед змагальних і змагальних умовах;

в) розвиток психопрофілактики, формування прийомів, способів і шляхів психологічного загартування спортсменів, підвищення їхньої стійкості до психотравмуючим впливам.

4) Вивчення соціально-психологічних явищ у спортивному колективі. Психологія спорту вивчає особливості функціонування спортивних колективів і дає характеристику психологічним законам керуючим їхньою діяльністю. Рішення цього завдання припускає:

а) вивчення джерел і механізмів формування внутрішньогрупових. колективних феноменів (почуттів, установок, традицій і тому подібне), а також розробку методів керування ними з метою створення сприятливого психологічного клімату в спортивних командах;

б) вивчання психологічних аспектів і закономірностей міжособистісного спілкування в спортивних командах і розробку критеріїв психологічної сумісності спортсменів;

в) виявлення соціально-психологічних мотивів поводження і діяльності спортсменів;

г) вивчення впливу особистості тренера й стилю його керівництва на успішність діяльності і психологію спортивної команди.