Обсяг продукції, що випускається, продуктивність праці залежать від використання робочого часу і дотримання трудової дисципліни.
Аналіз використання робочого часу має на меті виявити невиправдані втрати і непродуктивні витрати робочого часу, установити конкретні причини і місця виникнення цих втрат, виявити їх вплив на обсяг виробленої продукції, розробити заходи щодо ущільнення робочого дня.
До втрат робочого часу відносяться нерегламентовані перерви протягом робочого дня, а також непродуктивні витрати часу, зв’язані наприклад, з виробничим браком, виконанням операцій, не передбачених технологією, відволіканням працівників від виконання його функціональних обов’язків.
На основі балансу робочого часу обчислюються показники:
коефіцієнт використання календарного часу (Ккч):
,
де, Твідпр –– відпрацьований фонд робочого часу,
Тк –– календарний фонд часу;
коефіцієнт використання табельного фонду часу (Ктч):
,
де Тт –– табельний фонд часу.
Табельний фонд розраховується як різниця календарного фонду та святкових і вихідних днів.
Коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу (Кмч):
,
де Тмч –– максимально можливий фонд робочого часу.
Максимально можливий фонд робочого часу дорівнює різниці табельного фонду часу і відпусток.
Фонд робочого часу (Т) залежить від чисельності працюючих (Ч), кількості відпрацьованих днів одним працюючим (Д) і середньої тривалості робочого дня (Р):
Т = Ч × Д × Р
Вихідні дані для розрахунку впливі факторів на зміну фонду робочого часу наведені в табл. 1.
Таблиця 1 – Вихідні дані для оцінки впливу факторів на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового
| Показники | План | факт | Абсолютне відхилення |
| 1. Фонд робочого часу, годин. | 6534499 | 6248880 | – 285519 |
| 2. Чисельність працюючих, чол. | 3630 | 3600 | – 30 |
| 3. Кількість відпрацьованих днів одним працюючим | 227,0 | 220,0 | – 7,0 |
| 4. Середня тривалість робочого дня, год. | 7,93 | 7,89 | – 0,04 |
Оцінка впливу факторів на зміну фонду робочого часу здійснюється з використанням методу ланцюгових підстановок.
Вплив зміни чисельності працюючих на відхилення фактичного фонду робочого часу від планового (∆Тч) розраховується по формулі:
∆Тч = Чф × Дпл × Рпл – Чпл × Дпл × Рпл
∆Тч = 3600 × 227 × 7,93 – 3630 × 227 × 7,93 = – 54003 (год)
Відносний вплив цього фактору (∆Тч%) становить:
.
Вплив зміни кількості відпрацьованих днів одним працівником (∆Тд):
∆Тд = Чф × Дф × Рпл – Чф × Дпл × Рпл
∆Тд = 3600 × 220 × 7,93 – 3600 × 227 × 7,93 = – 199836 (год)
Вплив змiни середньої тривалостi робочого дня (∆Тр):
∆Тр = Чф × Дф × Рф – Чф × Дф × Рпл
∆Тр = 3600 × 220 × 7,89 – 3600 × 220 × 7,93 = – 31680 (год)
Сумарний вплив усіх факторів (Σ∆Ті) становить:
– 54003 – 199836 – 31680 = – 285519 (год), що відповідає розра-хованому загальному відхиленню фонду робочого часу.
Загальне відносне вiдхиленя фонду робочого часу становить:
Σ∆Ті% = – 0,83 – 3,06 – 0,48 = – 4,37 (%)
Загальне відносне відхилення фонду робочого часу становить:
.
Аналіз продуктивності праці
У системі узагальнюючих показників ефективності виробництва продуктивності праці належить особлива роль. З одного боку, вона характеризує досягнутий рівень розвитку матеріально-технічної бази виробництва, ефективність використання трудового потенціалу і досягнень науково-технічного прогресу, а з іншого боку –– продук-тивність праці є основою росту національного доходу, реальних доходів населення і соціального розвитку країни.
Реальне підвищення продуктивності праці виявляється в зниженні трудомісткості окремих видів продукції, що забезпечується впровадженням у виробничий процес досягнень науково-технічного прогресу. Науково-технічний прогрес сприяє безперервному і якісному удосконалюванню всіх трьох елементів процесу виробництва: засобів праці, предметів праці і робочої сили, а також методів їх з'єднання, тобто різних форм наукової організації виробництва і праці.
Для оцінки продуктивності праці використовують натуральний, вартісний i трудовий методи її вимірювання.
При використанні натурального i вартісного методів розрахо-вують середньогодинний, середньоднiвний i середньорiчний виробіток продукції одним робітником. Також розраховується середньогодинний виробіток продукції на одного робітника промислово-виробничого персоналу у вартісному виразі. Трудовий метод передбачає визначення витрат часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткості продукції).
Аналіз продуктивності праці здійснюється в наступному порядку:
аналізується рівень і динаміка планових і фактичних показників продуктивності праці –– вироблення продукції на одного працюючого ПВП і на одного робітника, трудомісткості продукції;
визначається вплив продуктивності праці на виконання плану виробництва;
визначається вплив найважливіших факторів на ріст продук-тивності праці.
Аналіз продуктивності праці починають з загального аналізу змiни її рівня i динаміки табл. 2.
Таблиця 2 - Аналіз продуктивності праці
| Показники | Базовий рік | Звітний рік | Абсолютне вiдхиленя | Темпи росту у % до | ||||
| план | факт | |||||||
| від базового року | від плану | базового року | плану | |||||
| 1. Товарна продукція, тис. грн. | 92114 | 93050 | 94040 | 1896 | 990 | 102,1 | 101,1 | |
| 2. Середньоспискова чисельність, чол.: - промислово-виробничого персоналу - робітників | 3680 2797 | 3630 2796 | 3600 2801 | – 80 4 | – 30 5 | 97,8 100,1 | 99,2 100,2 | |
| 3. Річна продуктивність праці, тис.грн./чол.: - одного працюючого - одного робітника | 25,04 32,94 | 25,63 33,28 | 26,12 33,57 | 1,08 0,63 | 0,49 0,29 | 104,3 101,9 | 101,9 100,9 | |
Наведені дані свідчать про те, що у звітному періоді продуктивність праці зросла як у порівнянні з базовим рівнем (на 4,3 % у розрахунку на одного працюючого i на 1,9 % у розрахунку на одного робітника), так i у порівнянні із плановими даними (на 1,9 % i 0,9 % відповідно). Як видно із даних таблиці 5.4 продуктивність праці одного працюючого зросла за рахунок збільшення обсягу товарної продукції i зменшення чисельності персоналу, а одного робітника –– за рахунок випереджаючого зростання обсягу продукції у порівнянні із збільшенням чисельності робітників.
Подальший аналіз продуктивності праці передбачає визначення кількісної оцінки впливу факторів на її величину.
Для аналізу впливу факторів на величину продуктивності праці можуть використовуватись різні факторні моделі.
Наприклад, продуктивність праці (ПП) може бути розрахована по формулі:
,
де V –– обсяг виробництва продукції;
Ч –– середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу або робітників.
Для окремих цехів формула визначення продуктивності праці може бути представлена так:
де В –– обсяг виробництва продукції у натуральному виразі;
–– середня оптова ціна продукції.
При використанні цієї факторної моделі оцінка впливу факторів на зміну факторної продуктивності праці від планового рівня здійснюється за формулами:
оцінка впливу обсягу виробництва (∆ППв):
;
оцінка впливу середньоспискової чисельності робітників (∆ППч):
;
оцінка впливу середньої оптової ціни (∆ПП 
)
;
де Впл, Вф –– плановий, фактичний обсяг виробництва, нат. од.;
, 
–– планова, фактична ціна одиниці продукції, грн..;
Чпл, Чф –– планова, фактична чисельність робітників.
Для оцінки впливу факторів на рівень середньорічного виробітку робітника може використовуватися наступна модель:
РВ = Д × Р × ГВ,
де РВ –– річний виробіток одного робітника, грн../чол.;
Д –– кількість днів, відпрацьованих одним робітником;
Р –– середня тривалість робочого дня, год.;
ГВ –– годинний виробіток одного робітника, грн../чол.
Данi для розрахунку впливу факторів на середньорiчний виробіток робітників за наведеною моделлю представлені в табл. 3.
Таблиця 3 - Вихідні данi для розрахунку впливу факторів на середньорiчний виробіток робітників
| Показники | Звітний рік | Абсолютне відхилення | Темпи росту, % | |
| план | факт | |||
| 1. Продуктивність праці одного робітника, грн./чол. | 33280 | 33570 | 290 | 100,9 |
| 2. Кількість днів, відпрацьованих одним робітником | 227 | 220 | – 7 | 96,9 |
| 3. Тривалість робочого дня, годин | 7,93 | 7,89 | – 0,04 | 99,5 |
| 4. Середньогодинний виробіток одного робітника, грн./чол. | 18,49 | 19,34 | 0,85 | 104,6 |
Вплив кількості днів, відпрацьованих одним робітником (∆РВд) визначається по формулі:
∆РВд = Дф × Рпл × ГВпл – Дпл × Рпл × ГВпл
∆РВд = 220 × 7,93 × 18,49 – 227 × 7,93 × 18,49 = – 1022 (грн./чол.)
Вплив середньої тривалості робочого дня:
∆РВр = Дф × Рф × ГВпл – Дф × Рпл × ГВпл
∆РВр = 220 × 7,89 × 18,49 – 220 × 7,93 × 18,49 = – 163 (грн./чол.)
.
Вплив годинного виробітку одного робітника (∆РВгв%):
∆РВгв = Дф × Рф × ГВф – Дф × Рф × ГВпл
∆РВгв = 220 × 7,89 × 19,34 – 220 × 7,89 × 18,49 = 1475 (грн./чол.)
Сумарний вплив факторів становить:
Σ∆РВі = – 1022 – 163 + 1475 = 290 (грн./чол.)
Σ∆РВі% = – 3,1 – 0,5 + 4,5 = 0,9 (%%)
Наведені розрахунки свідчать про те, що на зміну середньорічного виробітку позитивний вплив оказав фактор збільшення середньогодинного виробітку (4,5 %), два інших фактори призвели до зменшення результативного показника.
Найважливішою задачею аналізу є вивчення факторів зміни виробітку, що поділяються на такі групи:
підвищення технічного рівня виробництва;
удосконалювання управління, організації виробництва і праці;
структурні зрушення у виробництві і інші.
Вплив цих факторів на продуктивність праці визначається на основі розрахунку відносного вивільнення чисельності працюючих за рахунок здійснення конкретних організаційно-технічних заходів по формулі:
.
Приріст продуктивності праці під впливом усіх факторів у цілому визначається так:
,
де DППі –– приріст продуктивності праці за рахунок дії i-го техніко-економічного фактора, %;
Еi –– відносна економія чисельності працюючих за рахунок i-го фактора;
DПП –– приріст продуктивності праці в цілому, %;
Е –– відносне скорочення чисельності працюючих за рахунок усіх техніко-економічних факторів;
Чрозр –– розрахункова чисельність працюючих, яка показує, яка чисельність працівників необхідна підприємству для виконання заданого обсягу виробництва при збереженні базового рівня виробітку.
Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів використовується також показник –– прибуток на одного працюючого.
Трудомісткість одиниці продукції представляє собою відношення робочого часу до кількості виготовленої продукції у натуральному або умовно-натуральному вимiрi. Такий метод вимірювання продуктивності праці застосовується, коли підприємство виробляє однорідну продукцію. Цей метод широко використовується для оцінки продуктивності праці по підрозділах підприємства. Базою для оцінки фактичної трудомicткостi є її нормативне значення. Доцільно також здійснити аналіз динаміки трудомicткостi за ряд років, її постійне зниження свідчить про ефективну інвестиційну політику на підприємстві, впровадження новітніх технологій, підвищення рівня механізації i автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва i праці. Крім того трудомісткість може бути розрахована з використанням вартісної оцінки обсягу виробництва i показує фонд робочого часу, що приходиться на 1 грн. виготовленої продукції.
Приклад зального аналізу трудомicткостi продукції наведений в табл. 4.
Таблиця 4 – Аналіз трудомicткостi продукції
| Показники | Базовий рік | Звітний рік | Абсолютне вiдхиленя від | Темпи росту у % до | ||||
| план | факт | |||||||
| базового року | плану | базового року | плану | |||||
| 1. Товарна продукція, тис. грн. | 92114 | 93050 | 94040 | 1896 | 990 | 102,1 | 101,1 | |
| 2. Відпрацьовано всіма, чол.-год. | 5006406 | 5033107 | 4861975 | –144431 | –171132 | 97,1 | 96,6 | |
| 3. Питома трудомісткість на 1 тис. грн. продукції, год. | 54,33 | 54,09 | 51,70 | – 2,63 | – 2,39 | 95,2 | 95,6 | |
| 4. Середнього-динний виробіток грн./чол. | 18,41 | 18,49 | 19,34 | 0,93 | 0,85 | 105,1 | 104,6 | |
Наведені данi свідчать, що трудомісткість у звітному році знизилась у порівнянні із попереднім роком на 4,8 %, а у порівнянні із планом –– на 4,4 %.
Між трудомісткістю продукції i середньогодинним виробітком існує залежність, яка виражається формулою:
, 
де ∆ТМ –– приріст трудомісткості продукції, %;
∆ГВ –– приріст середньогодинного виробітку, %.
По наведеним вище даним приріст фактичної трудомicткостi продукції у порівнянні з плановим буде дорівнювати:
,
у порівнянні із фактом базового року:
.
В свою чергу приріст продуктивності праці під впливом змiни трудомicткостi визначається за формулою:
За даними прикладу приріст продуктивності праці у порівнянні із плановими даними становитиме:
,
у порівнянні з фактом базового року:
Дата: 2019-03-05, просмотров: 243.
