При аналізі використання трудових ресурсів і засобів на оплату праці на підприємствах вивчаються:

- забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів робочою силою по категоріям, професійному і кваліфікаційному складу;

- показники руху робочої сили та його причини;

- використання робочого часу з метою виявлення невиправданих втрат і непродуктивних витрат;

- темпи росту продуктивності праці і вплив науково-технічного прогресу на рівень і динаміку продуктивності праці;

- організація, нормування праці;

- організація оплати праці, форми і системи мотивації праці;

- використання засобів на оплату праці;

- діюча практика організації внутрішньовиробничого госпрозрахунку і його ефективність;

- розвиток соціальної сфери;

- резерви підвищення використання трудових ресурсів і напрямки їх реалізації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

Джерелом інформації для аналізу трудових ресурсів є:

- план з праці;

- дані табельного обліку;

- матеріали спостережень –– хронометражі і фотографії робочого дня,;

- статистична звітність.

Важливо залучати і додаткову інформацію про використання трудових ресурсів: матеріали спеціальних соціологічних досліджень, виробничих нарад і ін.

2. Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою і кваліфікаційного складу робітників

Аналіз трудових показників варто починати з оцінки трудового потенціалу підприємства і тих змін, що відбулися в ньому за минулий період.

Якісна структура трудового потенціалу підприємства характе-ризується рядом угруповань працівників підприємства по таких ознаках, як стать, вік, стаж роботи на підприємстві, освіта, кваліфікація, характер механізації праці й ін.

При вирішенні питань про напрямки інвестицій у зв’язку із необхідністю реконструкції, модернізації, технічного озброєння виробництва можна використовувати такий розподіл працюючих за ступенем механізації і автоматизації праці:

1) робітники, що працюють вручну без застосування машин і механізмів;

2) робітники, що виконують роботу при машинах і механізмах вручну;

3) робітники, що виконують роботу за допомогою машин і механізмів, а також, що спостерігають за роботою автоматичного устаткування;

4) робітники, що виконують роботу по налагодженню та регулюванню машин і механізмів вручну.

На основі такого групування визначається коефіцієнт механізації і автоматизації праці (Км):

,

де Чм – число робітників, що виконують роботу за допомогою машин і механізмів, а також що спостерігають за роботою автоматичного устаткування, чол.;

Чсп – середньоспискова чисельність робітників.

Аналіз кваліфікації службовців може вестись по таким критеріям:

складні, багатопрофільні роботи;

конкретні, спеціалізовані роботи;

проста технічна допомога.

Загальна оцінка забезпеченості підприємства працівниками визначається шляхом зіставлення фактичної і планової чисельності в цілому по підприємству й у розрізі його внутрішніх підрозділів. Перевищення (або недокомплект) і зміна чисельності працівників аналізується по всьому складу працюючих, по категоріях, а також з’ясовуються причини цих змін.

У виробничому процесі окремі категорії працівників промислово-виробничого персоналу підприємства відіграють різну роль. Тому і співвідношення, вимірюване питомою вагою окремих категорій працівників у загальній їхній чисельності у відсотках, служить важливим показником для якісної характеристики трудових ресурсів підприємства.

Найважливішою вимогою правильної організації праці і нормальних умов роботи виступає відповідність складу працюючих характеру робіт. Для підприємства необхідні робітники певної професії і спеціальності. Рівень професійної забезпеченості підприємства характеризується відповідністю фактичної чисельності робітників потребі в них відповідно до виробничої програми по кожній професії окремо. Наявність цих даних показує надлишок або недолік певної професії робітників і дозволяє вживати заходів до поліпшення комплектування підприємства трудовими ресурсами.

Узагальнюючим показником рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд, що визначається у розрізі цехів і по підприємству в цілому. Він обчислюється по формулі середньої арифметичної з тарифних розрядів, зважених по числу робітників, що мають відповідні розряди.

,

де  –– середній тарифний розряд;

Рі –– і-й розряд;

Чі –– чисельність робітників і-го розряду;

n –– кількість розрядів.

Середній тарифний розряд за звітний період необхідно порівняти із середнім тарифним розрядом, що дозволяє визначити, чи відповідає кваліфікація робітників вимогам виробництва. Порівняння ж цього показника тільки із даними за попередні звітні періоди може надати змогу визначити, підвисився чи знизився рівень кваліфікації робітників за період, що розглядається, але не дозволяє зробити однозначні висновки про достатній рівень кваліфікації робітників