Підставою адміністративної відповідальності за порушен­ня податкового законодавства є вчинення адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 9 Кодексу України про ад­міністративні правопорушення^[149] (далі — КпАП) адміністратив­ним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка по­сягає на громадський порядок, власність, права і свободи гро­мадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. КпАП закріп­лює низку складів порушень податкового законодавства: (ст. 164¹ «Ухилення від подання декларації про доходи»; ст. 164² «Порушення законодавства з фінансових питань»; ст. 165¹ «Ухилення від реєстрації в органах Пенсійного фонду Украї­ни, Фонду соціального страхування України платників обов'яз­кових страхових внесків та порушення порядку обчислення і сплати внесків на соціальне страхування»).

Згідно зі ст. 2 КпАП, законодавство України про адмініст­ративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні право­порушення застосовуються безпосередньо до внесення їх у вста­новленому порядку до КпАП, положення якого поширюються й на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачено законами, ще не включеними до Кодексу. Низку складів адміністративних правопорушень закріплено у п. 11 частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», за вчинення яких пе­редбачено накладення адміністративних штрафів:

— на керівників та інших посадових осіб підприємств, ус­танов, організацій, винних у відсутності податкового обліку або веденні його з порушенням встановленого порядку, неподанні або несвоєчасному поданні аудиторських висновків, передба­чених законом, а також платіжних доручень на перерахуван­ня належних до сплати податків, зборів (обов'язкових пла­тежів), — від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протя­гом року було піддано адміністративному стягненню за відпо­відне правопорушення, — від десяти до п'ятнадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян;

— на керівників та інших посадових осіб підприємств, ус­танов, організацій, включаючи установи Національного банку України, комерційні банки та інші фінансово-кредитні уста­нови, які не виконують перелічених у пунктах 2—5 частини першої ст. 11 Закону України «Про державну податкову служ­бу в Україні» вимог посадових осіб органів державної податко­вої служби, — від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на посадових осіб підприємств, установ і організацій, а та­кож на громадян—суб'єктів підприємницької діяльності, які ви­плачували доходи, винних у неутриманні, неперерахуванні до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, перерахуванні по­датку за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), у перекрученні даних, у неповідомленні або несвоєчасному повідомленні державних податкових інспекцій за встановле­ною формою відомостей про доходи громадян, — у розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністратив­ному стягненню за одне з зазначених правопорушень, — у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, винних у неподанні або несвоєчасному по­данні декларацій про доходи чи у включенні до декларацій пе­рекручених даних, у відсутності обліку або неналежному ве­денні обліку доходів і витрат, для яких встановлено обов'язко­ву форму обліку, — від одного до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, які займаються підприємницькою діяльні­стю, винних у протидіях посадовим особам органів державної податкової служби, зокрема у недопущенні їх до приміщень, які використовуються для здійснення підприємницької діяль­ності та одержання доходів, — від десяти до двадцяти неопо­датковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без державної реєстрації чи без спеціального дозволу (ліцензії), якщо його отримання передбачено законодавством, — від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

— на громадян, які здійснюють продаж товарів без при­дбання одноразових патентів або з порушенням терміну їх дії, чи здійснюють продаж товарів, не зазначених у деклараціях, — від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів гро­мадян, а за ті самі дії, вчинені громадянином, якого протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з за­значених правопорушень, — від десяти до двадцяти неоподат­ковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 12 КпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністра­тивного правопорушення шістнадцятирічного віку. Спеціальни­ми суб'єктами адміністративної відповідальності є посадові осо­би. Згідно зі ст. 14 КпАП, вони підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони поряд­ку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їхніх службових обов'язків. Отже, посадові осо­би підлягають адміністративній відповідальності за порушення податкового законодавства у разі вчинення адміністративного правопорушення, тобто у разі невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, наслідком чого стало порушен­ня встановленого порядку оподаткування. З усіх видів адміні­стративних стягнень податковим органам надане право викори­стовувати адміністративний штраф. Розмір його визначається в межах, установлених за здійснення відповідних правопорушень, у сумах, кратних визначеному показнику — неоподатковувано­му мінімуму доходів громадян.

Чинне законодавство про адміністративну відповідальність, зокрема Закон України «Про державну податкову службу в Україні», передбачає застосування штрафних санкцій до юри­дичних осіб. Враховуючи положення ст. 24 КпАП щодо мож­ливості встановлення законами України й інших, окрім зазна­чених у цій статті, видів адміністративних стягнень, постає питання про визнання штрафних санкцій видом адміністратив­них стягнень. При вирішення цього питання слід виходити з того, що адміністративне стягнення є заходом адміністратив­ної відповідальності (ст. 23 КпАП), а це означає, що воно може застосовуватись лише в межах загального галузевого механіз­му відповідальності, тобто лише до фізичних осіб^[150].