Виконання платниками податків та іншими суб'єктами по­даткового обов'язку об'єктивно не може спиратися лише на високий рівень їх правової культури та усвідомлення суспіль­ної значущості передбаченої нормами податкового права на­лежної поведінки. У сучасних умовах для забезпечення необ­хідного рівня податкових надходжень вирішального значення набуває застосування заходів державного примусу в податковій сфері. Останні мають такі специфічні ознаки:

1) здійснюються з метою забезпечення режиму законності у сфері оподаткування та дотримання правил сплати податкових платежів;

2) поширюються як на юридичних, так і на фізичних осіб; підстави та порядок їх застосування визначаються фінансовим, адміністративним і кримінальним законодавством;

3) їх застосування є результатом реалізації державно-владних повноважень посадовими особами спеціальних державних органів;

4) метою податкового примусу є спонукання платників по­датків до виконання податкового обов'язку;

5) різнобічний характер цих заходів (за значущістю, силою впливу та масштабом застосування);

6) спрощений процесуальний порядок застосування подат­кового примусу;

7) забезпечення законності при застосуванні заходів подат­кового примусу, здійснення прокурорського нагляду, а також забезпечення можливості оскарження відповідних рішень^[136].

Державний примус у податковій сфері реалізується через установлений законодавством механізм юридичної відпові­дальності. Для встановлення взаємозв'язку між державним примусом і юридичною відповідальністю важливе значення має поняття «обов'язок». Досліджуючи природу юридичної відповідальності, С. М. Братусь зазначав, що юридична відпові­дальність — це виконання обов'язку на основі державного при­мусу. Головне призначення відповідальності полягає у держав­ному примусі до реального виконання обов'язків^[137]. У податко­вому праві, враховуючи специфіку предмета і методу правового регулювання, застосування юридичної відповідальності до зо­бов'язаних суб'єктів податкових правовідносин завжди пов'я­зано з невиконанням або неналежним виконанням ними подат­кового обов'язку.

Особливістю відповідальності за порушення податкового законодавства є її компенсаційно-каральний характер. Зміст компенсаційної ознаки полягає в необхідності відшкодування збитків держави та органів місцевого самоврядування внаслі­док неотримання надходжень податків, зборів, інших обов'яз­кових платежів до бюджетів і державних цільових фондів. По­ряд із цим застосування відповідальності спрямовано на пока­рання конкретного правопорушника (платника податків, податкового агента) у зв'язку з невиконанням ним покладено­го на нього обов'язку, а також на попередження податкових правопорушень. Отже, відповідальність за порушення податко­вого законодавства поєднує різні моделі (конструкції) юридич­ної відповідальності: правовідновлювальну (компенсаційну) та штрафну (каральну). Для правовідновлювальної відпові­дальності істотно важливим є визначення існуючих обов'язків правопорушника та їх, у разі необхідності, примусове здійснен­ня. Для штрафної — правильна кваліфікація правопорушен­ня, індивідуалізація покарання або стягнення, реалізація зас­тосованих до правопорушника заходів примусу, звільнення його від відповідальності у разі, якщо її цілі досягнуто^[138].

Указаний феномен відповідальності за порушення податко­вого законодавства зумовлений сутністю податкових право­відносин, а саме — їх владно-майновим характером. Якщо влад­ному компоненту кореспондується застосування санкцій безпосередньо до платника податків у разі невиконання подат­кового обов'язку, опосередковане державним примусом, то ак­цент на майновому характері вимагає створення умов для відновлення порушеного публічного майнового інтересу, тоб­то примусового забезпечення податкових надходжень до бюд­жетів і державних цільових фондів. При цьому сплаті підля­гає не тільки сума податкового боргу, а й передбачені законом додаткові майнові санкції. В результаті бюджети та державні цільові фонди отримують додаткові грошові надходження у вигляді штрафних санкцій і пені. Специфіку відповідальності за окремі види порушень податкового законодавства фахівці вбачають у її безпосередній спрямованості на відшкодування фінансових втрат держави або муніципальних утворень на стадії формування ними фондів грошових коштів як фінансо­вої бази власної діяльності^[139].

З урахуванням сучасного етапу розвитку вітчизняної пра­вової системи і, зокрема, системи законодавства, слід зазначи­ти, що категорія «відповідальність за порушення податкового законодавства» є комплексною, оскільки підставою такої відпо­відальності може виступати дія або бездіяльність, передбаче­на нормами податкового, адміністративного та кримінального права. При цьому терміни «відповідальність за порушення по­даткового законодавства» та «податкова відповідальність» за своїм змістом не є тотожними.

У теорії податкового права, зокрема російськими вченими, підкреслюється, що податкова відповідальність може мати місце лише у разі вчинення податкових правопорушень, а та­кож їх різновиду — порушень законодавства про податки і збо­ри у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон^[140].

М. В. Кустова пропонує відповідальність за майнові порушен­ня у податковій сфері на даному етапі її розвитку та юридично­го оформлення виокремлювати як податкову відповідальність, не виключаючи можливості її визначення у майбутньому як фінансової відповідальності (або її різновиду)^[141].

Поряд із загальними ознаками юридичної відповідальності, податкова відповідальність характеризується низкою специ­фічних рис^[142]:

— підставою податкової відповідальності є вчинення діяння, що містить усі ознаки складу податкового правопорушення;

— настання відповідальності врегульовано нормами подат­кового права;

— відповідальність полягає у застосуванні до правопоруш­ника податкових санкцій фінансового характеру (штрафів);

— законодавство передбачає особливий порядок притягнен­ня до відповідальності;

— суб'єктами цієї відповідальності є платники податків та інші фіскально-зобов'язані особи.

Остаточне вирішення проблеми змісту та розробки юридич­ної конструкції податкової відповідальності можливе лише за умови законодавчого визначення поняття податкового право­порушення, закріплення окремих складів податкових право­порушень, а також встановлення процесуального порядку провадження з цієї категорії справ. Стаття 11 «Відповідаль­ність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) за порушення податкових законів» Закону України «Про систе­му оподаткування» містить лише бланкетні норми, які об'єк­тивно не можуть відігравати роль ефективних законодавчих засад відповідальності за порушення податкового законодав­ства.

Відповідальність за порушення податкового законодавства як комплексна категорія включає адміністративну, фінансову та кримінальну відповідальність.