МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ КАТОЛИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра світової історії нового і новітнього часу

Методичні рекомендації та завдання з курсу

«Сучасна історіографія»

для студентів гуманітарного факультету зі спеціальності “Історія”

ЛЬВІВ 201 2

Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи з вивчення курсу «Сучасна історіографія» для студентів гуманітарного факультету / укл. доктор історичних наук, доцент Вадим Валентинович Ададуров. Львів: Гуманітарний факультет Українського Католицького Університету, 2012. 23 с.

Рецензенти:

Олексій Сухий

доктор історичних наук,

професор кафедри новітньої історії України

Львівського національного університету ім. І. Франка

Олександр Зайцев

кандидат історичних наук

доцент кафедри нової і новітньої історії України

Українського Католицького Університету

Рекомендовано до друку на засіданні кафедри Світової історії нового і новітнього часу гуманітарного факультету Українського Католицького Університету

(протокол № 5 від 16 січня 2012 р.)

ЗМІСТ

I. Вступ...........................................................................................................................................4

ІІ. Структура навчальної дисципліни…………………………………………………………..6

IIІ. Зміст дисципліни.....................................................................................................................8

1. Тематика і зміст лекційного курсу...............................................................................8

2. Тематика і методичні рекомендації до семінарських занять……………………...14

3. Тематика і методичні рекомендації стосовно самостійної роботи.........................17

IV. Перелік питань для самоконтролю......................................................................................19

V. Тематика письмових робіт………………………………………………………………….20

VІ. Перелік питань до підсумкового іспиту..............................................................................20

VІІ. Методи навчання та контролю……………………………………………………………21

VIIІ. Розподіл балів, що присвоюються студентам ………………………………………….21

IX. Критерії оцінювання знань ………………………………………………………………..21

X. Навчально-методичне забезпечення дисципліни………………………………………....22

XІ. Інформаційні ресурси………………………………………………………………………23

I . ВСТУП

Розвиток наукових знань протягом двох останніх століть справив могутній і ще не до кінця осмислений вплив на становище всього людства. Результати досліджень науковців слугують сьогодні чи не головною рушійною силою масштабного процесу самопізнання людини у всіх проявах її життєдіяльності. В міру поглиблення цього процесу, спостерігається перманентне ускладнення форм, методів та напрямків самих наукових досліджень. Це твердження у рівній мірі стосується як точних, так і гуманітарних дисциплін, які, заледве встигнувши заявити на повний голос про своє існування, одразу ж розпочали вдосконалювати і відшліфовувати свій дослідницький інструментарій, постійне оновлення якого стало запорукою і доказом їхньої претензії на те, щоб пізнати людину як соціальну істоту. Не підлягає сумніву, що чим більше ускладнюється мереживо суспільних відносин і чим швидшим стає темп життя людини, тим складнішими мають бути способи наукового пояснення феномену людства. Відтак сьогодні прості пояснення вже більше нікого не влаштовують. Складність, багатошаровість і багатовимірність стали немов дороговказом сучасних наук про суспільство.

Протягом XX ст. історії належало особливе місце серед комплексу гуманітарних дисциплін. З одного боку, історія, попри сформульоване ще в середині XIX ст. Л. фон Ранке гасло розповідати про минуле так, як це відбувалося насправді, так і не могла до кінця позбутися ярлика дисципліни, яка має чимало спільного з вигадкою, з іншого ж, - вона зробила неймовірне зусилля, щоб надати максимально можливої правдоподібності своїм оповідям про те, чого насправді вже немає і повернути до реальності сьогодення неможливо. Не дивно, що лідером у цьому процесі були ті регіони земної кулі, де науково-технічний поступ був найбільш динамічним, а саме Західна Європа і Північна Америка. Тут за якихось півтораста років змінилося щонайменше три парадигми (канони, стандартні взірці) реконструкції минулого. У другій половині XIX ст. на зміну вільному літературному стилю Просвітництва та Романтизму приходить перший онауковлений згідно з взірцем точних дисциплін теоретичний архетип, який оголошує неспростовним доказом своєї істинності факт, а його джерелом історичний документ. У першій половині XX ст. паралельно і, водночас як заперечення попереднього етапу, здобуває популярність концепція факту й джерела, заснована на інтердисциплінарному підході, як черговому крокові до сцієнтизації. Нарешті, кінець XX ст. окреслює нову дослідницьку площину, в якій є місце і двом попереднім канонам, і поверненню до скепсису щодо можливості повного онауковлення історичного знання (постмодернізм). Зміщення головних центрів точного наукового знання у Азію ставить також під загрозу репутацію старих центрів гуманітарного знання.

На цьому переломному рубежі існує унікальна нагода осмислення і підсумування шляху, що його історична наука здолала протягом півтораста попередніх років, можливість оцінити головні досягнення і труднощі, побачити перспективи і сліпі завулки розвитку історіографії. Термін історіографія представляє собою багаторівневе поняття, яке використовується у сучасній науці у кількох значеннях. У цьому курсі йдеться про історіографію як історію теоретичних підходів і практичних методів у реконструкції минулого, яка включає в себе знання про суспільні умови функціонування і розвитку знань про минуле, створення і діяльність науково-дослідних, освітніх та інших установ освітнього профілю, підготовку кадрів істориків, інтердисциплінарні зв’язки та низку інших складових. Адже неможливо у повній мірі опанувати фах історика, не маючи уяви про стан сучасної історичної науки, її здобутки та проблеми.

Окрім теоретичного значення, цей короткий курс історії виникнення сучасного погляду на минуле має й непересічне практичне значення, бо знайомить майбутніх фахівців з теоретичними моделями, інтерпретаційними схемами, методологічним інструментарієм, а також головними напрямками сучасних історичних досліджень, які студенти зможуть застосувати у своїй науковій діяльності.

Навчальний курс Сучасна історіографія логічно і тематично пов'язаний з такими нормативними курсами як Світова історія нового часу, Світова історія новітнього часу, Філософія історії, Історія України, Історіографія історії України й окремими спецкурсами.

Курс Сучасна історіографія побудований згідно з класичною моделлю аудиторної роботи, яка передбачає суміщення лекційних і семінарських занять. Останні поглиблюють і закріплюють знання, отримані студентами під час лекцій, формуючи під керівництвом викладача навички роботи з теоретичними та практичними дослідженнями, розвиваючи здатність до самостійної підготовки та праці у складі ширшої групи. Контроль знань поділяється на поточний, проміжний і підсумковий. Поточний вид контролю здійснюється під час семінарських занять у формі доповідей студентів й їхньої участі у дискусії, підготовки та прилюдного захисту реферативних робіт. Для проміжного контролю передбачено проведення комплексної контрольної роботи після завершення першого тематичного модуля. Підсумковий контроль знань здійснюється у формі усного іспиту наприкінці семестру.

Навчальний курс Сучасна історіографія розрахований на 108 год., з них 24 години лекційних і 8 годин семінарських занять. 76 годин відводяться для самостійної роботи студента – відповідно на студента лягає значне навантаження при самостійній роботі. Самостійне опрацювання ключових досліджень і текстів науково-теоретичного характеру сприятиме творчому осмисленню запропонованого увазі студентів лекційного матеріалу.

Метою комплексу рекомендацій та завдань для самостійної роботи з курсу Сучасна історіографія є сприяння у здобутті студентами концептуальних і фактичних знань стосовно актуального стану та перспектив розвитку історичних досліджень.

Завдання цих рекомендацій є наступними:

1. Формування у студентів чіткої уяви про курс, його структуру, джерельну базу.

2. Акцентування уваги студента на головних проблемах та напрямках сучасної історіографічної ситуації.

3. Висвітлення впливу сучасних історіографічних процесів на певні ділянки історичних досліджень в Україні.

4. Точне окреслення необхідних самостійних дій студента для формування передбачуваних згаданим курсом фахових компетенцій.

Студент, який прослухав курс Сучасна історіографія,

повинен знати:

- зміст поняття історіографія, термінологію, пов’язану з теоретичним осмисленням процесу історіописання (парадигма, інтердисциплінарність, епістемологія, факт, модель, гіпотеза, експлікативна схема, метанаратив тощо), основні якісні та кількісні характеристики історіографічного процесу.

- соціальний контекст продукування історичних знань у Європі та Північній Америці в другій половині XIX – на початку XXI ст.

- головні теоретичні принципи історіописання, найприкметніші історичні школи й їхніх головних представників, зміст найважливіших для розвитку історичної науки праць.

- найважливіші напрямки сучасних історичних досліджень.

- методологічний інструментарій різноманітних шкіл і напрямків.

Повинен вміти:

- аналізувати теоретичні та практичні праці історичного характеру, коментувати, порівнювати, синтезувати їхню інформацію.

- розуміти закономірності формування історичних знань на різних етапах їхнього розвитку.

- вміти застосовувати на практиці методологічний інструментарій різних напрямків історичних досліджень.

З метою ефективної організації самостійної роботи студентів, їхній увазі пропонуються методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи, які містять як загальні рекомендації, так і конкретні плани семінарських занять, завдання для самоконтролю, теми рефератів, питання на підсумковий іспит, а також критерії оцінювання знань студента. Для самостійної роботи студентові також рекомендується відповідна монографічна і періодична література.

Таблиця 1

Назва навчального елемента

Компетенції

(прогнозовані

Р езультати навчання)

Кількість годин, відведених на:

лекції семінарські практичні лабораторні самостійна робота

Змістовий модуль I . Теоретико-методологічна спадщина XX ст.

Лекція: Тема 1. Вступ до сучасної історіографії Знати: головні риси та визначальні фактори формування сучасних історичних знань Вміти: пов’язувати стан і розвиток історіографії з соціальними процесами 2 Лекція: Тема 2. Типологія інтерактивного спілкування дослідника та джерела Знати: головні підходи до прочитання істориком джерельного тексту Вміти: послуговуватись різними методами діалогу з історичними джерелами 2 Лекція: Тема 3. Історичне моделювання Знати: головні види та основоположні принципи сучасного історичного моделювання Вміти: створювати історичні моделі різних типів складності 2 Лекція: Тема 4. Компаративізм Знати: основоположні принципи порівняльного методу Вміти: застосовувати порівняльний метод 2 Лекція: Тема 5. Оптика історичного дослідження Знати: особливості підходів великого, середнього і малого масштабів, їхні слабкі та сильні сторони Вміти: застосовувати підходи різного соціального масштабу на практиці 2 Семінар: Тема 6. Стан і перспективи розвитку мікроісторичних досліджень в Україні Знати: особливості розвитку мікроісторичного жанру в Україні Вміти: застосовувати на практиці методологічний мікроісторії 2 Лекція: Тема 7. Міждисциплінарність Знати: причини, особливості та наслідки синтезу історії з іншими соціальними дисциплінами Вміти: застосовувати елементи інтердисциплінарного аналізу 2 Семінар: Тема 8. Приклади міждисциплінарного підходу в сучасній французькій історіографії Знати: головні принципи та напрямки синтезу історії з іншими науковими дисциплінами Вміти: застосовувати на практиці елементи міждисциплінарного підходу 2 Семінар: Тема 9. Практичне заняття з міждисциплінарної історії: Історична демографія Знати: головні принципи та напрямки історичної імагології Вміти: застосовувати на практиці елементи ментально-картографічного підходу 2 6

Змістовий модуль П. Головні напрямки й об’єкти сучасних історичних досліджень

Лекція: Тема 10. Влада та політична культура Знати: тенденції та характерні риси дослідження влади та політичної культури в сучасній історіографії Вміти: використовувати елементи історії політичної культури у своїх наукових дослідженнях. 2 Самостійне вивчення: Тема 11. Історія міжстатевих відносин Знати: особливості дослідження історії сексу Вміти: звертатися до епістемологічного підходу М. Фуко 14 Лекція: Тема 12. Родина та дитинство Знати: тенденції та характерні риси дослідження родинного життя і вікових груп у сучасній історіографії Вміти: використовувати елементи історії сімейного життя у своїх наукових дослідженнях 2 Самостійне вивчення: Тема 13. Історія жінок Знати: характерні риси гендерного підходу в історичній науці Вміти: застосовувати на практиці елементи гендерного підходу 14 Лекція: Тема 14. Соціальний статус і група Знати: тенденції та характерні риси дослідження соціальних груп та ієрархії в сучасній історіографії Вміти: використовувати елементи історії соціальних груп у своїх наукових дослідженнях 2 Лекція: Тема 15. Ментальності, ідеї, дискурсивні практики Знати: тенденції та характерні риси дослідження психічних процесів у сучасній історіографії Вміти: використовувати елементи ментальної й інтелектуальної історії у своїх наукових дослідженнях 2 Семінар: Тема 16. Дослідження образу Чужого в історичній імагології Знати: головні принципи та напрямки історичної імагології Вміти: застосовувати на практиці елементи ментально-картографічного підходу 2 Лекція: Тема 17. Обмін і споживання Знати: тенденції та характерні риси соціолого-економічного підходу в сучасній історіографії Вміти: суміщати елементи соціологічних й економічних студій у своїх наукових дослідженнях 2 Лекція: Тема 18. Постколоніальні студії Знати: тенденції та характерні риси постколоніального погляду на історію Вміти: використовувати елементи, що характерні для постколоніального мультидисциплінарного підходу, у своїх наукових дослідженнях 2 Самостійне вивчення: Тема 19. Міф як об’єкт вивчення з боку істориків Знати: особливості дослідження історичної міфології Вміти: застосовувати на практиці сучасні підходи щодо дослідження міфологічного знання в історіографії та суспільно-політичному дискурсі 14 Самостійне вивчення: Тема 20. Дослідження історичної пам’яті Знати: особливості дослідження колективної пам’яті Вміти: застосовувати на практиці сучасні підходи щодо дослідження механізмів і об’єктів колективної пам’яті 14 Самостійне вивчення: Тема 21. Повсякденність Знати: головні принципи та напрямки дослідження історії повсякденного життя Вміти: застосовувати на практиці елементи дослідження механізмів і об’єктів повсякденності 14

Всього годин: 108

24 8 76

IIІ. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

Тема 4. Компаративізм

План лекції:

1. Компаративні теорії Марка Блока і Отто Гінтце.

2. Макс Вебер про методи порівняння у гуманітарних дослідженнях.

3. Особливості компаративних досліджень у національних історіографія (приклади англо-саксонських та німецьких істориків Гаррінгтона Мура, Теда Стоколоса, Джима Голдстона). 4. Методологічні дискусії у Компаратів стадіес ін сосєті енд хісторі.

Література:

1. Burke P. History and Social Theory. Cambridge: Ed. Polity, 2005. 224 p.

2. Bloch M. Pour une histoire comparée des sociétés européennes // Revue de synthèse historique. T. 46. Paris, 1928. P. 15-50.

3. Hill A. O., Hill B. H. Marc Bloch and Comparative History // American Historical Review. Vol. 85. Chicago, 1980. Vol. 4. P. 828-846.

4. Hintze O. Historical Essays. New York: Oxford University Press, 1975. P. 220.

5. Mommsen W. Max Webers Begriffner Universalgeschichte // Max Weber der Historiker / Hrsg. J. Kocka. Cöttingen: Verl. Vandenhoeck & Ruprecht, 1986. S. 51-73.

6. Comparative Studies in Society and History. Cambridge. Vol. 1-54 (1959 – 2012).

Тема 6. Міждисциплінарність

План лекції:

1. Стратегічні й тактичні союзи історії з соціальними та природничими дисциплінами: приклад школи Анналів.

2. Поширення анналівського типу історіописання поза межами Франції.

3. Успіхи і проблеми впровадження інтердисциплінарного підходу у сучасній Україні.

Література:

1. Ададуров В. Нові території історії: Проблема синтезу соціальних наук у творчості третього покоління школи Анналів (на прикладі концептуальних поглядів Еммануеля Ле Руа Лядюрі) // Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 35-36. Львів, 2000. С. 367-386.

2. Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Приклад історії-проблеми: розвиток історичної демографії у Франції у другій половині XX століття; Колективна пам'ять як один з нових об’єктів історичного дослідження; Мішлє Ж. Передмова до Історії Франції (1869) // Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія XX століття. Львів: Вид-во Класика, 2001. С. 8-19; 102-105.

3. Осіпян О. Третій рівень серійної історії // Осіпян О. Експериментальна історія: Дослідницькі підходи та методи французької історичної школи Анналів. Краматорськ: Вид-во Тираж-51, 2007. С. 95-99.

4. Февр Л. Бои за историю. Пер. с фр. Москва: Изд-во Наука, 1991. 629 с.

5. Шартьє Р. Світ як уявлення // Дюпон-Мельниченко Ж.-Б., Ададуров В. Французька історіографія XX століття. Львів: Вид-во Класика, 2001. С. 115-119.

6. Sobel C. P. The Cognitive Sciences: An Interdisciplinary Approach. London, Toronto: Mayfield Publisching Company, 2001. 327 p.

Тема 8. Родина та дитинство

План лекції:

1. Вплив класичного дослідження соціолога Фредеріка Ле Пле Організація сім’ї на сучасну історіографію.

2. Дослідження Пітера Ласлета про аристократичні клани у добу середньовіччя.

3. Вивчення Лоуренсом Стоуном сімейних структур в Англії ранньомодерного часу.

4. Історія дитинства Філіпа Ар’єса.

Література:

1. Арьес Ф. Ребенок и семейная жизнь при Старом Порядке. Пер. с фр. Екатеринбург: Изд-во Екатеринбургского университета, 1999. 216 с.

2. Laslett P. Introduction: The History of the Family // Household and Family in Past Time / Ed. P. Laslett. Cambridge: Cambridge University Press, 1972. P. 1-89.

3. Le Play F. L’Organisation de la famille, selon le vrai modèle signale par l’histoire. Tours: Ed. Mame et fils, 1884. 520 p.

4. Stone L. The Family, Sex and Mariage in England 1500 – 1800. London: Ed. Widenbeld and Nicolson, 1977. 800 p.

Тема 8. Обмін і споживання

План лекції:

1. Етика протестантизму Макса Вебера.

2. Критика Вітольдом Кулею засад класичного економізму.

3. Соціолог Торстен Веблен про народження споживацького суспільства.

5. Фернан Бродель про формування ринкової економіки та перебудову соціальних ієрархій у ранньомодерний період.

Література:

1. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, XV-XVIII вв. Т. 2: Игры обмена. Пер. с фр. Москва: Изд-во Прогресс, 1988. 634 с.

2. Осіпян О. Бродель про капіталізм // Осіпян О. Експериментальна історія: Дослідницькі підходи та методи французької історичної школи Анналів. Краматорськ: Вид-во Тираж-51, 2007. С. 60-64.

3. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма // http://www.kara-murza.ru/books/Veber/Protestant001.html

4. Kula W. Economic Theory of the Feudal System. London: Ed. N.B.L, 1976. 160 p.

5. Veblen T. Imperial Germany and the Industrial Revolution. London: Ed. Macmillan 8c Co., 1915. 324 p.

Тема 4. Історія жінок

Завдання для самостійної роботи:

1. Принципи гендерного підходу: студії Джоанни Скотт про становище жінки у Вікторіанській Англії та Наталі Земон-Девіс про жінок XVII ст.

2. Мегапроект Жоржа Дюбі та Мішель Перро Історія жінок на Заході.

3. Дослідження гендерної тематики в українській історіографії.

Рекомендована література для самостійної підготовки:

1. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884 —1939. Київ: Вид-во Л ибідь, 1995. 424 с.

2. Земон-Девис Н. Дамы на обочине: Три женских портрета 17 века. Пер. с англ. Москва: Изд-во Новое литературное обозрение, 1999. 400 с.

3. История женщин на Западе / Под редакцией Ж. Дюби и М. Перро. В 5 томах. Т. 2: Молчание Средних веков. Пер. с фр. Москва: Изд-во Алетейя, 2009. 512 с.

4. Маланчук-Рибак О. Жінка в історії: Навчальна хрестоматія. Львів: Вид-во Л ьвівського національного університету ім. Івана Франка, 2002. 340 с.

5. Скотт Дж. В. Жіноча історія // Нові перспективи історіописання / Ред. П. Берк. Пер. з англ. Київ: Вид-во Ніка-Центр, 2004. С. 59 – 91.

6. Gender & History. Vol. 1 – 24. Wiley-Blackwell, 1989 – 2012 // http://www.blackwellpublishing.com/journal.asp?ref=0953-5233

Тема 12. Повсякденність

Завдання для самостійної роботи:

1. Йоган Гейзінга як першопроходець дослідження структур повсякденності.

2. Трактат Винайдення повсякденності Мішеля де Серто.

3. Розвиток історії повсякденності в останні десятиліття та приклади дослідження повсякденного життя в історіографії.

Рекомендована література для самостійної підготовки:

1. Кром М. Повседневность как предмет исторического исследования (Вместо предисловия) // История повседневности: Сборник научных работ. Санкт-Петербург: Европейский университет, 2003. С. 7-14.

2. Куновська О. Quo vadis історіє повсякдення? // Історіографічні дослідження в Україні. Вип. 19. Київ, 2008. С. 21-30.

3. Ле Гофф Ж. Историк и человек повседневный // Ле Гофф Ж. Другое средневековье: Время, труд и культура Запада. Пер. с фр. Екатеринбург: Изд-во Екатеринбургского государственного университета, 2000. С. 200-210 // http://krotov.info/libr_min/04_g/of/f_02.htm

4. Людтке А. История повседневности в Германии: Новые подходы к изучению труда, войны и власти. Пер. с нем. Москва: Изд-во Российская политическая энциклопедия, 2011. 271 с.

5. Пушкарева Н. История повседневности как направление исторических исследований // http://www.perspektivy.info/history/istorija_povsednevnosti_kak_napravlenije_istoricheskih_issledovanij_2010-03-16.htm

6. Серто М., де. По городу пешком (Практика повседневной жизни). Пер. с фр. // Социологическое обозрение. Т. 7. Москва, 2008. № 2. С. 24-38 // http://sociologica.hse.ru/data/2011/03/30/1211834290/7_2_2.pdf

7. Хейзинга Й. Осень Средневековья: Исследование форм жизненного уклада и форм мышления в XIV и XV веках во Франции и Нидерландах. Пер. с голл. Москва: Изд-во Прогресс, 1995. 416 с.

8. Шарп Д. Історія знизу // Нові перспективи історіописання / Ред. П. Берк. Пер. з англ. Київ: Вид-во Ніка-Центр, 2004. С. 36 – 58.

VI I І. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ

Таблиця 2

Поточне тестування та самостійна робота					Іспит	Сума
Змістовий модуль №1			Змістовий модуль № 2	Реферат
Т 6	Т 8	Т 9	Т 16	10

5 0

1 00

10 10 10 10

Т6, Т8 ... Т16 – теми, винесені на семінарські заняття

«Сума» 100 = 100 балів за 100-бальною шкалою

Добре

75 – 84 65 – 74

Задовільно

60 – 64 1 – 59 2 не задовільно

Оцінка за шкалою ECTS	За 100-бальною шкалою
A	90
B	85
C	75
D	65
E	60

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Дата: 2019-03-05, просмотров: 250.

12 3 4 5 Следующая ⇒