Спеціальне використання водних ресурсів регулюється Водним кодексом України, ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища". Збір справляється на підставі розділу 16 Податкового кодексу, з метою забезпечення раціонального використання й охорони вод, відновлення водних ресурсів. До спеціального використання водних ресурсів належить використання водних ресурсів для задоволення водою виробничих і сільськогосподарських потреб і потреб населення. Воно здійснюється за допомогою спеціальних пристроїв чи установок або без їх застосування, що впливає на якісні і кількісні показники стану водних ресурсів.

Платниками є водокористувачі суб'єкти господарювання - незалежно від форм власності, юридичні особи, їх ВСП без права юр. особи, крім бюджетних установ, фізичні особи підприємці.

Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу витрат води в їх системах водопостачання. Також об'єктом оподаткування даним збором є фактичний обсяг води яка не підлягає вилученню з водних об'єктів. Наприклад для потреб гідроенергетики, водного транспорту тощо.

Ставки зазначеного збору закріплені у ст. 324, вони залежать від водних об'єктів на яких проводяться використання води, та цілей використання.

Збір не справляється: за воду що використовується для питних та санітарно-гігієнічних потреб населення, для пожежних потреб, для потреб зовнішнього благоустрою території міст та інших-населених пунктів, та інших потреб передбачених законодавством.

Водокористувачі самостійно обчислюють збір згідно з фактичним обсягом використаної води, водних об'єктів з урахуванням обсягу витрат води в системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водовикористання, лімітів використання, ставок, та коефіцієнтів. Базовий податковий звітний період дорівнює календарному кварталу. Платники складають податкові декларації, за формою встановленою чинним законодавством, та подають їх до податкової служби за місцем реєстрації у визначені строки.

4. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

Спеціальне використання лісових ресурсів регулюється Лісовим кодексом України, ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища». Збір за спеціальне використання даних ресурсів встановлено у розділі 17 Податкового кодексу.

Платники: юридичні особи, їх ВСП без права юр. особи, нерезиденти, фіз. особи, крім тих, які мають право використовувати лісові ресурси безоплатно, та без спеціального дозволу згідно чинного лісового законодавства.

Дозволяється здійснювати такі види спеціального використання: заготівлю деревини під час порубки головним користувачем; заготівлю живиці; заготівлю другорядних лісових матеріалів (луб, кора та ін.); побічне лісове використання. Дане використання здійснюється на підставі дозволу (лісового, або лісорубного квитка) виданого відповідними органами, які в свою чергу направляють податковій службі перелік лісокористувачів.

Ставки за спеціальне використання даних ресурсів передбачені у ст.331., та залежать від лімітів використання, такс на лісову продукцію і послуг з урахуванням якості й доступності.

Базовий податковий звітний період становить календарний квартал. Лісокористувачі складають розрахунок збору та подають його до податкової служби за місцем знаходження лісової ділянки у визначені строки.

Кошти за спеціальне використання лісових ресурсів зараховуються в розмірі 80% до державного бюджету, 20% — до бюджету областей. Ці платежі спрямовуються на виконання робіт з відновлення лісів, проведення лісогосподарських заходів і утримання лісів у належному санітарному стані.

Питання для самоконтролю:

• Що таке екологічний податок?

• Що є об'єктом оподаткування плати за користування надрами?

• Чи існують пільги у платі за користування надрами? На кого вони поширюються?

• Що є метою збору за спеціальне використання води?

• Які види спеціального використання лісових ресурсів дозволяється здійснювати?

Рекомендована література для опрацювання:

1. Податковий кодекс України;

2. Водний кодекс України;

3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.;

4. Н.Декрет Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993р

5. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 113.

6. Буряк П.Ю., Беркита Н.Ф. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. - К.:ВД «Професіонал», 2004.-224с;

Змістовий модуль(тема) № 5. Місцеві податки та збори.

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4. Туристичний збір.