Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Податковим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Питання для самоконтролю:
• Що таке податкове правопорушення?
• Які види юридичної відповідальності застосовуються за порушення законів з питань оподаткування?
• Які особи несуть відповідальність за порушення законів з питань оподаткування?
• Які Граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків?
• Що передбачає порушення строку та порядку подання інформації про відкриття або закриття банківських рахунків?
Рекомендована література для опрацювання:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;
2. Податковий кодекс України;
3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.;
4. Кодекс України про надра;
5. Бекерська Д.А. Податкове право та податкове законодавство в Україні: Навчальний посібник / За загальною редакцією доктора юр, наук, професора СВ. Ківалова. - Одеса: Юридична література, 2000.;
Блок модулів 2. Правове регулювання окремих видів податків та зборів в Україні
Змістовний модуль (тема) № 1. Поняття та види непрямих податків. Податок на додану вартість.Акцизний податок.
1. Податок на додану вартість.
2. Акцизний податок.
1. Податок на додану вартість.
Зкріплен у розділі 5 Податкового кодексу України, та є загальнодержавним податком.
ПДВ- це непрямий податок, що включається в ціну товару і становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і внесений до Державного бюджету.
Платником такого податку є особа, яка зобов'язана утримувати і вносити до бюджету податок, сплачений покупцем, чи особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платником ПДВ може бути особа:
1) яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;
2) яка імпортує товари (супутні послуги); -
3) у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує встановлену законодавством суму, (без урахування податку на додану вартість);.
4) яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж;
5) що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна;
6) яка на митній території України надає-послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; р .
Об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів і послуг, місце здійснення яких розташоване на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.
Базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначають за їх договірною (контрактною) вартістю, визначеною за вільними цінами, які не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і т. д., що включаються-в ціну товарів. Договірна (контрактна) вартість складається з будь-якої суми коштів, вартості матеріальних і нематеріальних активів, переданих платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу для компенсації вартості товарів.
Ставки податку:
1. 17%;
2. 0%.
Усі операції, крім тих, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17%.
Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. За 0 ставкою оподатковуються операції:
- експорту товарів (послуг), підтверджених митною декларацією;
- з постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден, для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн; для заправки або забезпечення повітряних суден та інших операцій, перелік яких передбачених податковим кодексом.
- та інші операції передбачені ст. 195 Податкового кодексу України;
Механізм звільнення від ПДВ припускає:
1. Звільнення товарів (робіт, послуг) з правом відрахування сум податку, які сплачені постачальником. У цьому разі весь податок відшкодовується податковими інспекціями на основі поданих розрахунків, раніше внесені суми ПДВ, враховані в ціні товару, що поставляється, зараховують на сплату майбутніх платежів чи відшкодовують з бюджету за рахунок загальних надходжень податковими інспекціями при наданні підприємствами відповідних підтверджень. Раніше внесені суми ПДВ, враховані в ціні товару, що поставляється, зараховують на сплату майбутніх платежів чи відшкодовують з бюджету за рахунок загальних надходжень податковими інспекціями при наданні підприємствами відповідних підтверджень.
2. Звільнення від податку без надання права відрахування сплаченого постачальниками податку. За такого способу від податку звільняються всі товари (роботи, послуги) за визначеним переліком, але без права відрахування вхідного податку, тобто податку, сплаченого своїм постачальникам за придбані товарно-матеріальні ресурси.
Сплачується ПДВ не пізніш як двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом.
Суми податку на додану вартість зараховують до державного бюджету і використовують насамперед для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що спрямовуються як субвенції місцевим бюджетам.
2. Акцизний податок.
Механізм акцизного податку закріплений у розділі б Податкового кодексу України. Акцизний податок відноситься до загальнодержавних податків та зборів.
Поняття акцизного податку як непрямого податку на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів і розміри ставок закріплені у ст. 215.
Платники акцизного податку:
1. суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи), виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;
2. нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;
3. будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;
4. фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або не супроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;
5. юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.
Об'єкт оподаткування:
а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції"), виготовлених з давальницької сировини;
б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за винятком нафтопродуктів), а також для своїх працівників;
в) вартість товарів (продукції"), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.
Види звільнення від акцизного податку:
1. Реалізація підакцизних товарів на експорт.
2. Реалізація легкових автомобілів:
а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) за переліком, що визначений Кабінетом Міністрів України;
б) спеціального призначення (для інвалідів), вартість яких оплачують органи соціального забезпечення.
3. Акцизний податок не справляється при вивезенні з митної території України підакцизної продукції, придбаної інвестором у власність на умовах згоди про розподіл продукції.
Суми акцизного податку із ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і _ державного бюджету у співвідношеннях, встановлених чинним законодавством.
У 1996 р. в Україні з'являються акцизні марки. Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" марка акцизного збору - це спеціальний знак, яким маркують алкогольні напої і тютюнові вироби, і його наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного податку. Відповідно до Указу Президента України "Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби" реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного збору забороняється. Товари, на яких немає акцизних марок, підлягають конфіскації чи знищенню.
Питання для самоконтролю:
• Що таке акциз?
• Хто є платником акцизного податку?
• Поняття непрямих податків?
• Види непрямих податків?
• Як здійснюється податок на додану вартість?
Змістовий модуль(тема) № 2. Прибуткові податки та податки на майно.
1. Податок на прибуток підприємств;
2. Податок із доходів фізичних осіб;
3. Податок на землю;
4. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.
1. Податок на прибуток підприємств.
Основним видом прямого податку, що справляється з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, закріплений у розділі 3 Податкового кодексу, який, є загальнодержавним податком.
Платниками цього податку є:
- З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, діяльність яких спрямована на отримання прибутку як на території України, так і за її межами
- З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі і отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом
- Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.
Ставки податку:
Згідно п.1 ст. 151 базова ставка податку прибутку підприємств становить 16 %.
Однак положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 10 розділу 20
«Перехідні положення» кодексу у якому більш детально визначені ставки податку, а саме:
-з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 %;
-з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно -21%;
-з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно -19%;
- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.
Згідно п. 2. ст. 151 за ставкою 0% оподатковується прибуток від страхової діяльності юр. осіб у випадках передбачених п.2 ст 156. .
За ставками 0, 4, 6, 12, 15, 20% оподатковується прибуток нерезидентів та прирівняних до них осіб з джерелом їх походження з України у випадках встановлених ст. 160.
Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді:
- коштів або майна; що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;
- пасивних доходів;
- коштів або майна, що надходять таким неприбутковим організаціям як компенсація вартості отриманих державних послуг;
- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах благодійної, у тому числі гуманітарної чи технічної допомоги.
- прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. Перелік таких о-цій затверджується законодавством.
Платники податку самостійно визначають у податковій декларації суму податку, що. підлягає сплаті. Податкову декларацію за звітний період подається до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. При цьому за звітні квартал півріччя і три. квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій про податок на прибуток встановлює центральний податковий орган за узгодженням з комітетом ВРУ, що відповідає за проведення податкової політики.
Податок має бути сплачений протягом 10 календарних днів, наступних за останнім граничним терміном подання податкової декларації.
Суми податку на прибуток зараховуються до державного бюджету.
2. Податок з доходів фізичних осіб.
Це прямий податок сплата якого здійснюється згідно з розділом 4 Податкового кодексу. Та відноситься до загальнодержавних податків.
Платниками такого податку (суб'єктами оподаткування) є фізичні особи - громадяни України, особи без громадянства та громадяни іноземних держав: 1) резиденти, що отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та 2) нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.
Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.
Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є доходи; (загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, загальний річний оподатковуваний дохід) чи їх частина (існують суми, що не включаються в оподатковуваний податком дохід), а також одержання доходу (частіше це трапляється у суб'єктів підприємницької діяльності), пов'язане з витратами. Об'єктом оподаткування в цьому разі є різниця між валовими доходами і витратами, що були пов'язані з одержанням таких доходів.
Об'єкт оподаткування охоплює всі види доходів, одержуваних з різних джерел і в різних формах, причому незалежно від виду діяльності. У разі нарахування доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, обчислена за звичайними цінами і помножена на коефіцієнт, розрахований за встановленою формулою.
Ставки податку:
1) 15% від об'єкта оподаткування, яка є базовою ставкою;
2) 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: відсотки на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу, згідно із законом (крім страховиків); відсотковий або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом. Ця ставка є пониженою;
3) 30% від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу у державну лотерею в грошовому^ виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, яка є підвищеною.
4) 10% від об'єкта оподаткування, щодо доходу у формі заробітної плати, шахтарів -працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів тощо, згідно Переліку Виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабміном.
Платники податку з доходів фізичних осіб мають пільги:
- По-перше, встановлені суми виплат, які не включаються до оподатковуваного доходу, наприклад: суми житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат; сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери,- емітовані Міністерством фінансів- України; виграші в державну лотерею; сума збору на державне пенсійне страхування, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця, тощо.
- По-друге, платник податку має право на зменшення суми загального місячного, оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, розмір якої визначають з огляду на мінімальну заробітну плату.
- По-третє, платник податку мас право на податковий кредит, який дорівнює сумі (вартості) витрат, здійснених платником податку - резидентом на придбання товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом.звітного, року (крім витрат, на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу.
У застосуванні таких пільг існують певні обмеження.
Сума загального оподатковуваного доходу за рік складається із сум загальних місячних оподатковуваних доходів, а також іноземних доходів, одержаних протягом звітного року. Сума місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб, що мають право на одержання соціальної пільги згідно зі ст. 6 закону, зменшується на розмір цих пільг. У разі коли плати ик має право на одержання кількох пільг, йому надається тільки одна пільга, найбільша за розміром.
Нарахування, утримання і сплату податку може здійснювати податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа (суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам), чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені й за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам.
Податок, утриманий із доходів резидентів, піддягає зарахуванню до місцевих бюджетів згідно з нормами Бюджетного кодексу, а з доходів нерезидентів - до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.
Податок на землю
Податок на землю відноситься до податків на майно, та регулюється розділом 13 Податкового кодексу, є загальнодержавним податком.
Плата за землю в Україні справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з грошової оцінки землі. Розмір земельного податку визначають із розрахунку на рік ї встановлюють у вигляді платежів за одиницю земельної площі.
Платниками податку виступають власники землі й землекористувачі, за винятком , орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції.
В залежності від площі земельних ділянок та їх призначення згідно Земельного кодексу України законодавчо закріплені ставки земельного податку. Передбачені також і збільшені ставки податку: 1) нецільового використання землі; 2) перевищення норм відведення.
Пільги щодо цього податку дають змогу виділити три групи звільнень:
1. Визначені види земельних ділянок (заповідники, заказники, сортоділянки тощо).
2. Визначені законодавством установи (заклади культури, науки, освіти, фізичної культури і спорту, благодійні фонди і т. ін.).
3. Фізичні особи (наприклад, інваліди І і ІІ групи, учасники ВВВ, громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи та ін.).
Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Земельний податок громадян нараховують державні податкові інспекції, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.
Орендну плата за земельні ділянки та земельний податок платники сплачують за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.
Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської ради, на території яких розташовані земельні ділянки. При цьому 30% коштів від земельного податку далі розподіляються на інші цілі, визначені законодавством.
Кошти від плати за землю використовуються:
1. На фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунту.
2. На ведення Державного земельного кадастру, землевпорядження, моніторинг земель. Державний земельний кадастр містить необхідні дані й документи про правовий режим земель, їх розподіл між власниками землі і землекористувачами, в тому числі орендарів, за категоріями земель; про якісну характеристику народногосподарської цінності земель.
3. Для економічного стимулювання, власників землі і землекористувачів на поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунту і продуктивності земель лісового фонду.
Дата: 2019-02-18, просмотров: 575.