Навчально-методичне забезпечення лекційних занять

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Навчально-методичне забезпечення лекційних занять

Навчальна дисципліна «Податкове право»

Спеціальність: 5.03040101 «Правознавство» ВНЗ 1-2 рівня акредитації

Навчально-методичне забезпечення лекційних занять з дисципліни «Податкове право».

Розробила Лузан А.В. - викладач Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ»: - 2013р.

На підставі нового податкового законодавства і сучасних наукових концепцій навчально-методичне лекційне забезпечення висвітлює основні інститути податкового права. Проводиться комплексний аналіз сучасного податкового законодавства щодо сплати окремих видів податків і системи оподаткування в цілому.

Крім того враховані погляди провідних теоретиків та практиків на шляхи розв’язання окремих проблем теорії та практики податкового права.

Для викладачів ВНЗ 1-2 рівнів акредитації

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії соціально-економічних та правознавчих дисциплін (протокол № ___ від _________)

Голова ЦК __________ О.Е. Табала

Блок модулів 1. Загальні положення податкового права

Змістовний модуль (тема) № 1 Податкове право як правова категорія: поняття, ознаки, функції. Класифікація податків та зборів.

1. Розмежування податків зборів та платежів;

2. Ознаки податку;

3. Функції податку;

4. Відмінності мита та зборів від податків;

5. Класифікація податків.

1. Розмежування податків зборів та платежів.

Під час аналізу змісту податків потрібно враховувати, що вони не є єдиним джерелом доходів бюджету. Це лише один із видів позаекономічного державного примусу.

Крім податків, які відіграють провідну роль у формуванні бюджету, існують також інші види зборів до бюджетів: збори ліцензійні та реєстраційні, збори з населення. Крім того, підприємства і громадяни здійснюють обов'язкові відрахування до позабюджетних фондів, платять різні тарифи й інші обов'язкові платежі. Систему платежів податкової системи можна поділити на податки і платежі податкового характеру. До першої групи належать податки (на прибуток, на землю тощо), то до другої - збори і відповідні податкові платежі (мито, державний збір тощо).

Розмежування податків, зборів, платежів:

1. Податки - це нецільові платежі, після їх надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів. В свою чергу збори - мають чітке цільове призначення, ці надходження потрібні для фінансування певних заходів.

2. Податки надходять переважно до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові фонди (в тому числі й позабюджетні).

3. Встановлення, зміна та скасування податків і всіх елементів їх правового механізму

є винятковою компетенцією органів державної влади, а деталізація елементів зборів - це компетенція виконавчих органів.

Викладене вище дає підстави визначити, що Податок це форма примусового відчуження результатів діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обов'язок, у державну чи комунальну власність, який вносять до бюджету певного рівня відповідно до чинного законодавства і який виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безвідплатний і безповоротний платіж.

Ознаки податку.

1. Податок - це вид платежу, закріплений актом органу державної влади.

2. Індивідуальна безвідплатність, або однобічність установлення податку. Яка зумовлена однобічністю руху коштів від платника до держави. Безвідплатність означає, що кошти, які виплачуються як податок, переходять до бюджету без зустрічного відшкодування платникові чи задоволення його потреб.

3. Нецільовий характер податкового платежу, який означає надходження його у фонди, що акумулюються державою і використовуються на задоволення державних потреб. При цьому невідомо, на задоволення яких саме цілей використовуються надходження від конкретного податку.

4. Безумовність податку. Ця ознака є продовженням попередніх ознак і означає сплату податку, яка не пов'язана з жодними зустрічними діями, привілеями з боку держави.

5. Податок - це платіж, що надходить до бюджету відповідного рівня чи цільового фонду. Розподіл податків між бюджетами, фондами здійснюється відповідно до бюджетної класифікації" двома основними шляхами: закріплення податку за певним бюджетом чи розподіл його між бюджетами.

6. Обов'язковий характер стягнення податків, що забезпечує нагромадження коштів у дохідній частині бюджету. Ця ознака закріплюється на конституційному рівні - сплата податків як першочерговий обов'язок громадян.

7. Безповоротний характер податку. В кінцевому рахунку платник одержує віддачу від внесених ним податків, коли держава задовольняє суспільні потреби, в яких зацікавлені суспільство і кожний його індивід (охорона суспільного порядку, охорона здоров'я, освіта), і в цьому розумінні податки ніби повертаються до платника.

8. Податок — це платіж, що здійснюється у грошовій формі. Звернення стягнень на майно платника податків у разі недоплати по податках також не є винятком, оскільки в результаті (після реалізації майна) податок до бюджету вноситься все одно у грошовій формі.

Функції податку.

Функції податків, відображають їх сутність. їх можна поділити на 2 групи: основні й додаткові. Основні охоплюють сутнісну функцію податку (фіскальну) і дві загально фінансові (регулюючу і контрольну). Саме на цих функціях ґрунтується податковий механізм. Додаткові функції деталізують головні цілі, реалізовані через підсистему основних функцій. Якщо основні функції є обов'язковими для всіх видів податків, то додаткові мають відтінок факультативності і не обов'язково представлені в усіх податках.

Основні функції:

1. Фіскальна (від лат. fiscus — державна казна), найважливіша. Відповідно до цієї функції податки виконують своє основне призначення - поповнення дохідної частини бюджету, доходів держави для задоволення потреб суспільства. Таким чином податки вважаються засобом регулювання економіки, забезпечення стабільного економічного зростання.

2. Регулююча, яка слугує своєрідним доповненням фіксальної функції і пов'язана з регулюванням як виробництва, так і споживання (наприклад, непрямі податки). При цьому регулюючий механізм існує об'єктивно, і вплив на платників податків здійснюється незалежно від волі держави. Часто під регулюючою функцією розуміють лише надання пільг окремим галузям чи виробникам. Однак податкове регулювання — більш складний механізм, що враховує не тільки податковий тиск, а й перспективи того чи іншого виду діяльності, рівні прибутковості і т. ін.

3. Контрольна, яка реалізується у процесі оподаткування при регламентації державою фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій, одержанні доходів громадянами, використанні ними майна. За допомогою цієї функції оцінюють раціональність, збалансованість податкової системи, кожного податку, перевіряють, наскільки податки відповідають реалізації мети в умовах, що склалися.

Додаткові функції:

1. Розподільна, що є своєрідним відображенням фіскальної. її завдання - розподілити отримані кошти. Але на стадії розподілу вона дуже тісно переплітається з регулюючою функцією, і в одній дії можуть виявлятися обидві ці функції. Наприклад, непрямі податки, регулюючи споживання, створюють основи для перерозподілу коштів одних платників на користь інших (акцизи на делікатесні види продуктів).

2. Стимулююча (дестимулююча), що створює орієнтири розвитку чи згортання виробництва, діяльності. Як і регулююча, вона може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміною об'єкта оподаткування, зменшенням оподатковуваної бази. Тому іноді цю функцію розглядають як підвид регулюючої.

3. Накопичувальна, що є своєрідним узагальненням усіх попередніх функцій.

4. Відмінності мита і зборів від податків.

Законодавство України робить розмежування між податками, зборами, митами. Бо, попри схожість цих механізмів, вони мають чіткі відмінності.

Мито і збір відрізняються від податків:

1. Значенням. Податкові платежі забезпечують близько 80% надходжень у дохідну частину бюджету, інші види відрахувань — менше.

2. Метою. Податки мають задовольняти потреби держави, а мито, збір - певні потреби чи витрати установ.

3. Обставинами. Податки є безумовними платежами, а мито, збір сплачуються у зв'язку з послугою, наданою платникові державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.

4. Характером обов'язку. Сплата податку пов'язана з чітко вираженим обов'язком платника; мито і збір характеризуються певною добровільністю його дій і іноді не регулюються відносинами імперативного характеру.

5. Періодичністю. Збори, платежі, мито часто є разовими, і сплата їх здійснюється без визначеної системи; податки характеризуються певною періодичністю.

Відмінності за періодичністю зумовлені двома підходами:

- періодичністю сплати (збори, мито - одноразова сплата, податки - певна періодична сплата);

- періодичністю дій (збори, мито прямо залежать від кількості дій, що породжують зобов'язання щодо сплати, податки — чітко не пов'язані з періодичністю дій, наприклад, періодичність сплати податку із власників транспортних засобів не пов'язана з характером використання транспортного засобу).

6. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).

Отже, збори і мита, на відміну від загальних податкових платежів, мають індивідуальний характер, їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.

Раніше основним критерієм розмежування мита і збору було надходження коштів: якщо з бюджет - мито, якщо на користь організації - збір. Нині акценти дещо змістилися: збір — платіж за володіння особливим правом; мито - плата за здійснення на користь платників юридично значущих дій.

5. Класифікація податків та зборів.

Податки та збори можна класифікувати за кількома підставами:

1. За компетенцією органу, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території:

- загальнодержавні — податки які встановлюються ВРУ, вводяться в дію винятково законом і діють на всій території держави;

- місцеві - податки, перелік яких установлює ВРУ і які вводяться в дію нормативними правовими актами представницьких органів місцевого самоврядування, діють на території відповідних територіальних утворень.

2. За каналом надходження. Відповідно до бюджетної системи України податки надходять у бюджети різних рівнів, на підставі чого можна поділити їх на закріплені й регулюючі. Специфіка такого поділу податків визначається змістом бюджетної системи України. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України вона є сукупністю Державного бюджету України і місцевих бюджетів. Закріплені податки безпосередньо і цілком надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених виділяють податки, що надходять до 1) Державного і 2) місцевого бюджетів. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях, що відповідають бюджетному законодавству. Суми відрахувань по таких податках безпосередньо зараховуються у Державний бюджет і бюджети інших рівнів і визначаються при затвердженні кожного бюджету.

Можна дещо деталізувати цю групу податків, поділивши їх на: державні, що цілком надходять до Державного бюджету; місцеві, що цілком надходять до місцевого бюджету; пропорційні, що розподіляються між бюджетами у певній пропорції.

3. За платниками:

- Податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т.д.);

- Податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, і т. д.);

- Змішані - коли платниками можуть бути і юридичні, і фізичні особи (наприклад збір за першу реєстрацію транспортного засобу, земельний податок та інші.)- Змішані податки можна поділити на такі, що визначаються:

- наявністю певних матеріальних благ (наприклад транспортний засіб, ділянка землі тощо);

- діяльністю платників (ПДВ).

4. За формою оподаткування:

- Прямі (прибутково-майнові) - стягуються в процесі придбання й акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об'єкта оподаткування, враховуються в ціну товару і сплачуються виробником чи власником. Прямі податки, у свою чергу, поділяють на:

1. особисті - сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і враховують платоспроможність платника;

2. реальні (від англ. real -майно) - сплачуються з майна, в основі якого лежить не реальний, а передбачуваний середній дохід,

- Непрямі (на споживання) - стягуються в процесі витрат матеріальних благ, визначаються розміром споживання, у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. За непрямого оподаткування формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), який виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Останній є реальним' платником. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних при поділі податків на прямі й непрямі: за прямого оподаткування -юридичний і фактичний платники збігаються, за непрямого - ні.

Ще одну важливу обставину варто враховувати, поділяючи податки на прямі і непрямі, — їх участь в утворенні ціни. Якщо прямі податки закладаються в ціну на стадії виробництва (у виробника), то непрямі—тільки на стадії реалізації і як надбавка до ціни виробництва товару.

5. За способом справляння:

- Часткові (кількісні) - установлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його можливості щодо сплати. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників.

- Розкладкові (репартаційні) — нараховуються на цілу корпорацію платників, які самостійно остаточно розподіляють між собою податковий тягар. Історично це перша форма стягування податків, що проходила кілька етапів 1)встановлення загальної суми потреби держави в доходах; 2) розподіл цієї суми між територіальними одиницями; 3) розподіл її між платниками. Тепер її застосовують на місцевому рівні.

6. За характером використання:

- Загального призначення - використовувані на загальні цілі, без конкретизації заходів чи витрат, на які їх витрачають (фактично це і є дійсні податки).

- Цільові - що зараховуються до цільових фондів і призначені для цільового використання. Зазвичай одним із основних ознак податків є нецільовий характер, проте цільові платежі мають низку позитивних моментів: психологічний; ув'язування витрат і доходів від визначених видів діяльності; певна незалежність конкретного державного органу.

7. За періодичністю справляння:

- Разові — їх справляють один раз протягом визначеного часу (найчастіше - податкового періоду) при виконанні певних дій (збір за першу реєстрацію транспортного засобу; податок з майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Здебільшого ці податки мають характер зборів.

- Систематичні (регулярні) - стягуються регулярно, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння чи діяльності платника (щомісячно, щоквартально).

Питання для самоконтролю:

• Що таке податок?

• Назвіть основні ознаки податків?

• Що означає фіксальна функція податку?

• Чим відрізняються збори від податку?

• Як можна класифікувати податки за платниками?

Рекомендована література для опрацювання:

1. Податковий кодекс України;

2. Закон України " Про державну податкову службу в Україні " від 24 грудня 1993;

3. Указ Президента України " Про спрощену систему оподаткування, обілку та звіиності суб'єктів малого підприємства " від 28 червня 1999р.;

4. Кодекс України про надра;

5. Конституція України від 28 червня 1996.;

Змістовий модуль(тема) № 2 Правовий механізм податків та його елементи.

1. Правовий механізм податків та його елементи;

2. Об'єкт оподаткування.

3. Методи,терміни і способи сплати податку;

1. Правовий механізм податків та його елементи.

Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів державної влади і управління щодо їх установлення, зміни і скасування, так і чіткістю закріплення усіх елементів податку як цілісного механізму.

Система елементів правового механізму податку складається з обов'язкових і факультативних елементів. Серед обов'язкових елементів, у свою чергу, розрізняють основні й додаткові.

1. Основні визначають фундаментальні, сутнісні ознаки податку, які дають головне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність будь-якого з основних елементів правового механізму податку не дає змоги чітко установити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним. Основними елементами правового механізму податку і збору є такі: платник податку чи збору; об'єкт оподаткування; ставка податку чи збору.

2. Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють; завершену й повну систему податкового механізму. Так само, як основні, додаткові елементи є обов'язковими і не мають факультативного -характеру. Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дає змоги законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо уявити податок, котрий незрозуміло куди надходить: до якого виду бюджету, до бюджету чи до цільового фонду).

Сукупність додаткових елементів правового механізму податку досить різноманітна (залежно від ступеня деталізації податкового механізму) і поділяється на такі, що:

— деталізують основні або пов'язані з ними (предмет, база, одиниця оподаткування категорії, що прямо залежать від об'єкта оподаткування);

— мають самостійне значення (податкові пільги, методи, терміни і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі)

Отже, додатковими елементами правового механізму податку є :

а) податкові пільги;

б) предмет, база, одиниця оподаткування;

в) джерело сплати податку;

г) методи, терміни і способи сплати податку;

д) особливості податкового режиму;

е) бюджет чи фонд надходження податку (збору);

ж) особливості податкової звітності.

Таким чином, основні, і додаткові елементи мають обов'язковий характерні без цього неможливо закріпити відповідний податковий механізм. Додатковість елемента підкреслює не його необов'язковість, а особливості регулювання (наприклад, можливість делегування компетенції).

Інша справа з факультативними елементами. Іноді специфіка податку є такою, що потрібно виділити в його механізмі особливі елементи, характерні винятково для певного податку (наприклад, ведення спеціальних кадастрів із майнових податків; специфічних реєстрів; бандерольний спосіб сплати). Подібні елементи і становлять групу факультативних.

2. Об'єкт оподаткування.

Поняття «об'єкт оподаткування» передбачає два підходи: правовий (розширений) і законодавчий (більш вузький). Як правова категорія об'єкт оподаткування являє собою родове визначення об'єкта (доходи чи їхня частина; майно; вартість тощо), з яким пов'язане виникнення обов’язку платника податків сплатити податок. У більш вузькому значенні (яке в основному закріплюється в законодавчих актах) об’єкти оподаткування можна визначити як видові форми родового поняття об'єкта оподаткування (доходи фізичних осіб; майно юридичних осіб тощо), що і закріплюються спеціальними податковими законодавчими актами.

Необхідно враховувати, що законодавець не дає вичерпного переліку видів об'єктів оподаткування, а виділяє найпоширеніші з них, залишаючи перелік відкритим. Наприклад» об'єктом оподаткування може виступати фонд оплати праці і т. ін.

Об'єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів. При цьому один об'єкт не може виступати об'єктом оподаткування по кількох податках одного виду. Це, однак, не забороняє використовувати об'єкт при оподаткуванні податками різного виду. Тому один об'єкт (наприклад прибуток) може використовуватися як об'єкт оподаткування у кількох випадках. Наприклад, використання доходу як об'єкта при загальнодержавних податках не є перешкодою для введення податку з аналогічних об'єктів на місцевому рівні.

Певною мірою відкритим залишається і питання законодавчого регулювання поняття «об'єкт оподаткування». Тут деяка теоретична незавершеність проблеми реалізується у невизначеності нормативній. Закон України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року як об'єкт оподаткування виділяє прибуток (доходи), додану вартість продукції, вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митну чи її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України (ст. 6). У ряді випадків має місце надмірна деталізація. Наприклад, характеристика доходу (прибутку) як об'єкта навряд чи потрібна, оскільки прибуток є одним з елементів доходу (нарівні із заробітною платою). Природно, прибуток і доход — різні категорії, але подібна деталізація передбачає і подальший докладний аналіз, навряд чи доречний у статті основного закону, що регулює податкову систему,

Таким чином, об'єктом є переважно такий предмет, з при-воду якого необхідна сплата податку, наприклад, отриманий доход, володіння чим-небудь, споживання відомих предметів. Саме в такий спосіб закріплюється об'єкт оподаткування законодавством України і Російської Федерації (ст. 6 Закону України «Про систему оподаткування», ст. 38 Податкового кодексу Російської Федерації). Фактично доктринального визначення категорії об'єкта оподаткування немає, а законодавець йде простим шляхом: закріплює вичерпний перелік об'єктів оподаткування (вартість майна, вартість товарів (робіт, послуг), доходи, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) і т. ін.).

Види об'єктів оподаткування:

Більшість економістів і фінансистів XIX століття вважали податковим об'єктом тільки чистий прибуток платника. Вони виходили з того, що рівність обов'язку нести податкову повинність полягає в рівності матеріального важеля цієї повинності, а рівність останньої полягає у відповідності податку коштам платника1.

Саме підхід, що ґрунтується на характеристиці об'єкта як чистого прибутку в податках реальних (у непрямих податках чистий прибуток слугує об'єктом не прямо, а через споживання), було покладено в основу трактування об'єкта оподаткування законодавством Російської імперії. Наприклад, у першому томі Зводу Законів в Установі Міністерства фінансів підкреслюється: «нові способи для множення державних доходів не повинні торкатися капіталів, необхідних для добутку доходів з казенних і приватних закладів, промислів» оборотів і справ, а повинні стягуватися з чистих їхніх прибутків.

3. Методи, терміни і способи сплати податку.

Кадастровий спосіб передбачає використання кадастрів, тобто реєстрів, які складаються з переліку найтиповіших об’єктів (доходи, земля), які класифікуються за зовнішніми ознаками. Це дає змогу визначити середню дохідність об’єкта обкладання. До зовнішніх ознак належать:

• при сплаті земельного податку — розмір ділянки оподаткування, кількість живності, віддаленість від транспортних шляхів, ринків збуту тощо;

• при промисловому податку — потужність підприємства, кількість верстатів, чисельність працівників.

Середня дохідність об’єкта при цьому може значно відхилятися від дійсної. Цей спосіб передбачає наявність поземельного, майнового, промислового кадастру і застосовується при слабкому розвитку податкового апарату. Кадастровий спосіб має і суттєві недоліки:

• утворення відповідних кадастрів потребує тривалого часу, і це призводить до зростання витрат на стягнення податків;

• встановлення деякого рівня дохідності призводить до регресивності оподаткування;

• визначені дані кадастрових оцінок швидко старіють внаслідок диференціації майна та доходів платників податку.

У сучасних умовах цей спосіб в Україні не застосовується. Він використовується в інших країнах для визначення насамперед місцевих податків.

Бі.ін джерела. Сплата податку здійснюється безпосередньо при оплаті доходу платника. Так, наприклад, відбувається сплата прибуткового податку з громадян України. Податок стягується підприємством (тобто юридичною або фізичною особою при видачі найманому працівнику заробітної плати або іншого доходу). Це ж стосується і сплати збору на обов’язкове пенсійне страхування та страхування на випадок безробіття. Сплата податку до отримання доходу працівником виключає можливість ухиляння від сплати податку, тому що його розрахунок проводиться централізовано бухгалтерією підприємства.

Авансовий спосіб. Сутність цього способу полягає в тому, що платник податку сплачує його частками протягом усього податкового періоду. Кінцева сплата податку відбувається в кінці податкового терміну. Розмір частки, яка сплачується як аванс, визначається на підставі:

• загального розміру сплати податку за попередній період (наприклад, при розрахунку щомісячного розміру сплати за основу приймається загальний розмір податку за попередній квартал);

• податкових платежів у плановому періоді (при цьому розміри сплати, як правило, встановлюються в рівних частках);

• розміру авансового платежу, який визначається податковим органом, податковим інспектором, про що він сповіщає письмово платника податку.

При цьому способі обов’язково встановлюється кінцевий термін повної сплати податку, якого повинен дотримуватись платник.

Кінцевий за результатом. Цей спосіб передбачає сплату податку з одночасним заповненням податкової декларації та здачею її в податкові органи. У податковій декларації платник податку звітує про свої доходи на підставі бухгалтерської та фінансової звітності. При цьому способі визначаються два варіанти: 1. Платник податку заповнює декларацію і подає її в податковий орган, який і визначає кінцевий розмір податку до сплати.

2. Платник податку самостійно, згідно з податковою декларацією, визначає розмір сплати і до здачі податкової декларації сплачує податок і одночасно подає в податкову адміністрацію документ про сплату податку й податкову декларацію.

В Україні цей спосіб застосовується як при оподаткуванні фізичних осіб (при сплаті прибуткового податку з громадян в кінці року, які, крім основної роботи, працюють в інших місцях), так і для юридичних осіб (наприклад, при сплаті податку на прибуток, ПДВ).

Оцінка об’єкта на підставі податкової декларації свідчить про високий рівень розвитку товарно-грошових відносин і бухгалтерського та статистичного обліку. Разом з цим створюються умови для ухиляння від сплати податку. До того ж послаблюється фінансовий контроль, тому що підприємці приховують інформацію.

При витрачанні доходів. Цей спосіб застосовується при непрямому обкладанні податками, коли вони входять до ціни виробу і сплачуються кінцевими споживачами при придбанні товарів і виробів (наприклад, ПДВ або акцизний збір).

При використанні майна. Ці податки сплачуються, як правило, щорічно з доходу платника податку (наприклад, з власників транспортних засобів, земельний податок тощо).

Питання для самоконтролю:

• З чого складається система елементів правового механізму податку?

• Які основні елементи податку?

• Що таке ПДВ і хто є його платником?

• Види об'єкту оподаткування?

• Класифікація податків та різними ознаками?

Рекомендована література для опрацювання :

1. Податковий кодекс України;

2. Конституція України від 28 червня 1996.;

3. Закон україни " Про державну податкову службу в Україні " від 24 грудня 1993.;

4. Проценко Т.О. Правове забезпечення адміністрування податків та митних платежів: монографія / Т.О. Проценко. - К., 2006. - 546 с.

5. Кучерявенко Н. П. Податкове право / Н. П. Кучерявенко. - Харьков : Консул, 2001. - 360 с.

Змістовий модуль(тема) № 3 Податковий контроль.

1. Визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення;

2. Основні функції податкового контролю;

3. Способи здійснення податкового контролю.

Рекомендована література для опрацювання:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;

2. Податковий кодекс України;

3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.;

4. Кодекс України про надра;

5. Бекерська Д.А. Податкове право та податкове законодавство в Україні: Навчальний посібник / За загальною редакцією доктора юр, наук, професора СВ. Ківалова. - Одеса: Юридична література, 2000.;

Блок модулів 2. Правове регулювання окремих видів податків та зборів в Україні

Змістовний модуль (тема) № 1. Поняття та види непрямих податків. Податок на додану вартість.Акцизний податок.

1. Податок на додану вартість.

2. Акцизний податок.

1. Податок на додану вартість.

Зкріплен у розділі 5 Податкового кодексу України, та є загальнодержавним податком.

ПДВ- це непрямий податок, що включається в ціну товару і становить частину приросту вартості, створюваної на всіх стадіях виробництва, надання послуг або після митного оформлення, і внесений до Державного бюджету.

Платником такого податку є особа, яка зобов'язана утримувати і вносити до бюджету податок, сплачений покупцем, чи особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платником ПДВ може бути особа:

1) яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку;

2) яка імпортує товари (супутні послуги); -

3) у якої загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує встановлену законодавством суму, (без урахування податку на додану вартість);.

4) яка поставляє товари (послуги) на митній території України з використанням глобальної або локальних комп'ютерних мереж;

5) що здійснює операції з реалізації конфіскованого майна;

6) яка на митній території України надає-послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України; р .

Об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів і послуг, місце здійснення яких розташоване на митній території України; ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг з перевезення пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Базу оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначають за їх договірною (контрактною) вартістю, визначеною за вільними цінами, які не нижчі за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування і т. д., що включаються-в ціну товарів. Договірна (контрактна) вартість складається з будь-якої суми коштів, вартості матеріальних і нематеріальних активів, переданих платникові податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу для компенсації вартості товарів.

Ставки податку:

1. 17%;

2. 0%.

Усі операції, крім тих, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 17%.

Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг. За 0 ставкою оподатковуються операції:

- експорту товарів (послуг), підтверджених митною декларацією;

- з постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден, для рятування або подання допомоги в нейтральних або територіальних водах інших країн; для заправки або забезпечення повітряних суден та інших операцій, перелік яких передбачених податковим кодексом.

- та інші операції передбачені ст. 195 Податкового кодексу України;

Механізм звільнення від ПДВ припускає:

1. Звільнення товарів (робіт, послуг) з правом відрахування сум податку, які сплачені постачальником. У цьому разі весь податок відшкодовується податковими інспекціями на основі поданих розрахунків, раніше внесені суми ПДВ, враховані в ціні товару, що поставляється, зараховують на сплату майбутніх платежів чи відшкодовують з бюджету за рахунок загальних надходжень податковими інспекціями при наданні підприємствами відповідних підтверджень. Раніше внесені суми ПДВ, враховані в ціні товару, що поставляється, зараховують на сплату майбутніх платежів чи відшкодовують з бюджету за рахунок загальних надходжень податковими інспекціями при наданні підприємствами відповідних підтверджень.

2. Звільнення від податку без надання права відрахування сплаченого постачальниками податку. За такого способу від податку звільняються всі товари (роботи, послуги) за визначеним переліком, але без права відрахування вхідного податку, тобто податку, сплаченого своїм постачальникам за придбані товарно-матеріальні ресурси.

Сплачується ПДВ не пізніш як двадцятого числа місяця, наступного за звітним періодом.

Суми податку на додану вартість зараховують до державного бюджету і використовують насамперед для бюджетного відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних сум, що спрямовуються як субвенції місцевим бюджетам.

2. Акцизний податок.

Механізм акцизного податку закріплений у розділі б Податкового кодексу України. Акцизний податок відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Поняття акцизного податку як непрямого податку на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається до ціни цих товарів (продукції). Перелік підакцизних товарів і розміри ставок закріплені у ст. 215.

Платники акцизного податку:

1. суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії, відділення (інші відокремлені підрозділи), виробники підакцизних товарів на митній території України, в тому числі з давальницької сировини по товарах (продукції), на які встановлено ставки акцизного збору у твердих сумах, а також замовники, за дорученням яких виготовляється продукція на давальницьких умовах по товарах, на які встановлено ставки акцизного збору у відсотках до обороту, які сплачують акцизний збір виробнику;

2. нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

3. будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

4. фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або не супроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або не супроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

5. юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) підакцизні товари у податкових агентів.

Об'єкт оподаткування:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції"), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім оборотів з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за винятком нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

в) вартість товарів (продукції"), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Види звільнення від акцизного податку:

1. Реалізація підакцизних товарів на експорт.

2. Реалізація легкових автомобілів:

а) спеціального призначення (міліція, швидка медична допомога) за переліком, що визначений Кабінетом Міністрів України;

б) спеціального призначення (для інвалідів), вартість яких оплачують органи соціального забезпечення.

3. Акцизний податок не справляється при вивезенні з митної території України підакцизної продукції, придбаної інвестором у власність на умовах згоди про розподіл продукції.

Суми акцизного податку із ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і _ державного бюджету у співвідношеннях, встановлених чинним законодавством.

У 1996 р. в Україні з'являються акцизні марки. Згідно зі ст. 1 ЗУ "Про акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби" марка акцизного збору - це спеціальний знак, яким маркують алкогольні напої і тютюнові вироби, і його наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного податку. Відповідно до Указу Президента України "Про запровадження марок акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби" реалізація на території України імпортних алкогольних напоїв і тютюнових виробів без наявності марок акцизного збору забороняється. Товари, на яких немає акцизних марок, підлягають конфіскації чи знищенню.

Питання для самоконтролю:

• Що таке акциз?

• Хто є платником акцизного податку?

• Поняття непрямих податків?

• Види непрямих податків?

• Як здійснюється податок на додану вартість?

Змістовий модуль(тема) № 2. Прибуткові податки та податки на майно.

1. Податок на прибуток підприємств;

2. Податок із доходів фізичних осіб;

3. Податок на землю;

4. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

1. Податок на прибуток підприємств.

Основним видом прямого податку, що справляється з юридичних осіб в Україні, став податок на прибуток, закріплений у розділі 3 Податкового кодексу, який, є загальнодержавним податком.

Платниками цього податку є:

- З числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, діяльність яких спрямована на отримання прибутку як на території України, так і за її межами

- З числа нерезидентів - фізичні чи юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі і отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ і організацій, що мають дипломатичний статус чи імунітет згідно з міжнародними договорами України або законом

- Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Ставки податку:

Згідно п.1 ст. 151 базова ставка податку прибутку підприємств становить 16 %.

Однак положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням п. 10 розділу 20

«Перехідні положення» кодексу у якому більш детально визначені ставки податку, а саме:

-з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року включно - 23 %;

-з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року включно -21%;

-з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року включно -19%;

- з 1 січня 2014 року - 16 відсотків.

Згідно п. 2. ст. 151 за ставкою 0% оподатковується прибуток від страхової діяльності юр. осіб у випадках передбачених п.2 ст 156. .

За ставками 0, 4, 6, 12, 15, 20% оподатковується прибуток нерезидентів та прирівняних до них осіб з джерелом їх походження з України у випадках встановлених ст. 160.

Від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, отримані у вигляді:

- коштів або майна; що надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань;

- пасивних доходів;

- коштів або майна, що надходять таким неприбутковим організаціям як компенсація вартості отриманих державних послуг;

- дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в межах благодійної, у тому числі гуманітарної чи технічної допомоги.

- прибуток підприємств, заснованих всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів. Перелік таких о-цій затверджується законодавством.

Платники податку самостійно визначають у податковій декларації суму податку, що. підлягає сплаті. Податкову декларацію за звітний період подається до податкового органу протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. При цьому за звітні квартал півріччя і три. квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій про податок на прибуток встановлює центральний податковий орган за узгодженням з комітетом ВРУ, що відповідає за проведення податкової політики.

Податок має бути сплачений протягом 10 календарних днів, наступних за останнім граничним терміном подання податкової декларації.

Суми податку на прибуток зараховуються до державного бюджету.

2. Податок з доходів фізичних осіб.

Це прямий податок сплата якого здійснюється згідно з розділом 4 Податкового кодексу. Та відноситься до загальнодержавних податків.

Платниками такого податку (суб'єктами оподаткування) є фізичні особи - громадяни України, особи без громадянства та громадяни іноземних держав: 1) резиденти, що отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, та 2) нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України і має дипломатичні привілеї та імунітет, установлені на умовах взаємності міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.

Об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб є доходи; (загальний місячний оподатковуваний дохід, чистий річний оподатковуваний дохід, загальний річний оподатковуваний дохід) чи їх частина (існують суми, що не включаються в оподатковуваний податком дохід), а також одержання доходу (частіше це трапляється у суб'єктів підприємницької діяльності), пов'язане з витратами. Об'єктом оподаткування в цьому разі є різниця між валовими доходами і витратами, що були пов'язані з одержанням таких доходів.

Об'єкт оподаткування охоплює всі види доходів, одержуваних з різних джерел і в різних формах, причому незалежно від виду діяльності. У разі нарахування доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування, обчислена за звичайними цінами і помножена на коефіцієнт, розрахований за встановленою формулою.

Ставки податку:

1) 15% від об'єкта оподаткування, яка є базовою ставкою;

2) 5% від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: відсотки на депозит (вклад) у банк чи небанківську фінансову установу, згідно із законом (крім страховиків); відсотковий або дисконтний дохід за ощадним (депозитним) сертифікатом. Ця ставка є пониженою;

3) 30% від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім виграшу у державну лотерею в грошовому^ виразі), або будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, яка є підвищеною.

4) 10% від об'єкта оподаткування, щодо доходу у формі заробітної плати, шахтарів -працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів тощо, згідно Переліку Виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабміном.

Платники податку з доходів фізичних осіб мають пільги:

- По-перше, встановлені суми виплат, які не включаються до оподатковуваного доходу, наприклад: суми житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій, винагород і страхових виплат; сума доходів, отриманих платником податку від розміщення ним коштів у цінні папери,- емітовані Міністерством фінансів- України; виграші в державну лотерею; сума збору на державне пенсійне страхування, на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платника податку, що вносяться за рахунок його працедавця, тощо.

- По-друге, платник податку має право на зменшення суми загального місячного, оподатковуваного доходу, отриманого з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги, розмір якої визначають з огляду на мінімальну заробітну плату.

- По-третє, платник податку мас право на податковий кредит, який дорівнює сумі (вартості) витрат, здійснених платником податку - резидентом на придбання товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом.звітного, року (крім витрат, на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу.

У застосуванні таких пільг існують певні обмеження.

Сума загального оподатковуваного доходу за рік складається із сум загальних місячних оподатковуваних доходів, а також іноземних доходів, одержаних протягом звітного року. Сума місячного оподатковуваного доходу фізичних осіб, що мають право на одержання соціальної пільги згідно зі ст. 6 закону, зменшується на розмір цих пільг. У разі коли плати ик має право на одержання кількох пільг, йому надається тільки одна пільга, найбільша за розміром.

Нарахування, утримання і сплату податку може здійснювати податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа (суб'єкт підприємницької діяльності, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам), чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені й за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам.

Податок, утриманий із доходів резидентів, піддягає зарахуванню до місцевих бюджетів згідно з нормами Бюджетного кодексу, а з доходів нерезидентів - до бюджету територіальної громади за місцем утримання такого податку.

Податок на землю

Податок на землю відноситься до податків на майно, та регулюється розділом 13 Податкового кодексу, є загальнодержавним податком.

Плата за землю в Україні справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, залежно від якості й місцезнаходження земельної ділянки, виходячи з грошової оцінки землі. Розмір земельного податку визначають із розрахунку на рік ї встановлюють у вигляді платежів за одиницю земельної площі.

Платниками податку виступають власники землі й землекористувачі, за винятком , орендарів та інвесторів — учасників угоди про розподіл продукції.

В залежності від площі земельних ділянок та їх призначення згідно Земельного кодексу України законодавчо закріплені ставки земельного податку. Передбачені також і збільшені ставки податку: 1) нецільового використання землі; 2) перевищення норм відведення.

Пільги щодо цього податку дають змогу виділити три групи звільнень:

1. Визначені види земельних ділянок (заповідники, заказники, сортоділянки тощо).

2. Визначені законодавством установи (заклади культури, науки, освіти, фізичної культури і спорту, благодійні фонди і т. ін.).

3. Фізичні особи (наприклад, інваліди І і ІІ групи, учасники ВВВ, громадяни, що постраждали від Чорнобильської катастрофи та ін.).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції. Земельний податок громадян нараховують державні податкові інспекції, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку.

Орендну плата за земельні ділянки та земельний податок платники сплачують за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів сільської, селищної, міської ради, на території яких розташовані земельні ділянки. При цьому 30% коштів від земельного податку далі розподіляються на інші цілі, визначені законодавством.

Кошти від плати за землю використовуються:

1. На фінансування заходів щодо раціонального використання й охорони земель, підвищення родючості ґрунту.

2. На ведення Державного земельного кадастру, землевпорядження, моніторинг земель. Державний земельний кадастр містить необхідні дані й документи про правовий режим земель, їх розподіл між власниками землі і землекористувачами, в тому числі орендарів, за категоріями земель; про якісну характеристику народногосподарської цінності земель.

3. Для економічного стимулювання, власників землі і землекористувачів на поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунту і продуктивності земель лісового фонду.

Питання для самоконтролю:

• Хто є платниками за податок на прибуток підприємств?

• Що таке Податок з доходів фізичних осіб?

• Хто є Платниками податку на землю?

• Що дають пільги щодо податку на землю?

• Хто є платниками збору за першу реєстрацію транспортного засобу?

Рекомендована література для опрацювання:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;

2. Податковий кодекс України;

3. Лісовий кодекс України;

4. Закон України «Про збір на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства» від 9 квітня 1999 р.;

5. Швидка юридична допомога В.М. Омелькінг. Харків 2007. - 253 е.;

6. Боловач A.B. Керівник в органах Державної податкової служби: адміністративно-правовий статус: монографія / А. В. Головач. - X.: Золота миля, 2011. - 584 с.

Змістовий модуль(тема) № 3. Консолідовані податки та мито.

1. Єдиний податок;

2. Єдиний (фіксований) податок з сільськогосподарських товаровиробників;

3. Мито та його особливості;

4. Державне мито.

Єдиний податок.

Відноситься до спеціального встановленого податкового режиму.

Спеціальний податковий режим – це система заходів, що визначає особливий порядок оподаткування окремих категорій господарюючих суб'єктів, може передбачати особливий порядок визначення елементів податку та збору, звільнення від сплати окремих податків та зборів.

Згідно такого режиму сплачуються: єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, та інші види податків та зборів передбачені розділом 14 Податкового кодексу України.

До внесення змін у розділ 14 Податкового кодексу в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва сплата єдиного податку регулюється Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва.

Єдиний податок це місцевий податок, який застосовується для суб'єктів малого підприємництва: фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, і юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційної форми і форми власності. При цьому спрощена система не поширюється на:

1) суб'єктів підприємницької діяльності, які проводять діяльність у сфері грального бізнесу (казино, гральні автомати з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), обмін іноземної валюти;

2) суб'єктів підприємницької діяльності, які: виробляють, експортують, імпортують, продають підакцизні товари;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють операції у сфері обігу дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності";

4) фізичних осіб — підприємців, які займаються: торгівлею лікарськими засобами або виробами медичного призначення, архітектурою, наданням консультацій та роз'яснень з юридичних питань, аудитом, наданням в оренду нерухомого майна та ріелторською діяльністю.

Перейти на спрощену систему оподаткування можуть підприємства, на яких працює до 50 осіб і розмір виручки від реалізації яких становить до 1 мли. грн. на рік, та фізичні особи -підприємці, які мають не більш як 10 найманих робітників і оборот до 500 тис. грн. на рік.

Конкретні ставки єдиного податку встановлені указом тільки для юридичних осіб, а саме:

- 6% - у разі сплати ПДВ відповідно до розділу 5 Податкового кодексу України;

-10% - у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб - платників єдиного податку ставки встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць.

Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації, з зазначенням обраної ставки податку.

Податкова служба зобов'язана протягом 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Кошти від сплати даного податку у відповідних вказаних в Указі процентних співвідношеннях перераховуються до державного, та місцевого бюджету, пенсійного фонду та фонду на обов'язкове соціальне страхування.

Мито та його особливості.

Це вид митного платежу, що справляється з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввезених, вивезених або тих, що перевозяться транзитом). Відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Платниками є особи, які, провозять товар через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант).

При характеристиці платника мито поділяють на:

а) яке сплачується юридичними особами;

б) яке сплачується фізичними особами. У. цьому разі значно різняться ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) чи виробничого (рівень ставок вищий).

Об'єкт мита - митна вартість переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митну вартість перераховують на національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.

Ставки мита єдині на всій території держави. Це, однак,не виключає їх різноманіття:

а) адвалерна - ставка, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;

б) специфічна—ставка, що нараховується у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Вона припускає специфічну характеристику товару, тоді як адвалерна припускає знеособлений предмет обкладання;

в) комбінована (змішана) — ставка, що поєднує обидва названі вище види мита.

г) сезонні - ставки, за допомогою яких можна оперативно реагувати на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;

д) особливі — ставки, що реалізують захисні функції мита.

Механізми застосування пільг щодо сплати мита досить різні, зокрема:

1) звільнення від сплати мита визначених категорій платників;

2) зменшення ставок мита;

3) повернення раніше сплачених сум мита;

4) звільнення від мита певних предметів.

Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України, що є системою ставок мита, які застосовуються щодо товарів, котрі переміщуються через митний кордон та регулюється Митним законодавством України.

Державне мито.

Це плата, що справляється за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами, і видача їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита визначено в декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Держмито відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Платники: юридичні й фізичні особи, які звертаються до відповідних органів і в інтересах яких останні здійснюють юридично значущі дії і видають документи, що підтверджують це.

Об'єкт оподаткування: певні дії, з яких справляється державне мито (із позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрації актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб з інших країн, видачі паспортів, прописок, за видачі дозволів на право полювання та рибальства, за операції з випуску (емісії) цінних паперів, з видачі приватизаційних паперів, за операції з об'єктами нерухомого майна, за проведення прилюдних торгів (аукціону,._ тендера) об'єктами нерухомого майна, за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності тощо).

Перелік ставок держмита, досить великий, оскільки встановлюється щодо конкретних видів об'єктів обкладання.

Досить широко представлена система пільг як для юридичних, так і для фізичних осіб (позивачів при подачі позову про стягнення аліментів; посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави; інваліди І і ІІ групи, Пенсійний фонд України тощо).

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що стягується з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із заяв про перевірку рішень, визначень і постанов господарських судів у порядку нагляду тощо.

Питання для самоконтролю:

• Що таке спеціальний податковий режим?

• Що таке єдиний податок? Куди перераховуються кошти від сплати даного податку?

• Що таке кіксований сільськогосподарський податок? Хто є його платниками?

• Що таке мито? Його особливості.

• Куди зараховуються кошти з державного мита?

Рекомендована література для опрацювання:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;

2. Податковий кодекс України.;

3. Бюджетний кодекс України.;

4. Доля Л.М., Гега П.Г Основи податкового права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., випр. І доп. -- К.: Товариство «Знання», КОО; 2003. - 302 с;

5. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 113.

6. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби" від 11.06.2003 р. № 290 // Офіційний вісник України. - 2003.

Змістовний контроль(тема) № 4. Загальнодержавні податки та збори.

1. Екологічний податок;

2. Плата за користування надрами;

3. Збір за спеціальне використання води;

4. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

5. Збір за користування радіочастотними ресурсом України;

6. Збір за розвиток виноградства, садівництва і хмелярства.

Екологічний податок.

Регулюються ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища». Зазначений податок є загальнодержавним і встановлений розділом 8 Податкового кодексу України. Підприємства, установи, організації, що забруднюють навколишнє природне середовище, підлягають державному обліку і зобов'язані безкоштовно надавати інформацію установам, що здійснюють охорону навколишнього природного середовища, про обсяги викидів, скидів забруднювальних речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань щодо охорони навколишнього природного середовища та іншу інформацію.

Екологічний податок розраховують на підставі лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин та розміщуваних відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва.

Встановлюється диференційований підхід до встановлення лімітів для різних видів забруднення навколишнього природного середовища. За надлімітні обсяги викидів і скидів, розміщення відходів збір обчислюється в п'ятикратному розмірі. Якщо у платників збору відсутній затверджений ліміт викидів, скидів, розміщення відходів, то збір стягується як за надлімітні викиди і скиди, розміщення відходів відповідно до їх обсягів. Попередній розрахунок збору, що підлягає сплаті, подають до податкової інспекції до 1 червня поточного року на наступний рік.

Період сплати збору - 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору платники подають до податкової інспекції за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

2. Плата за користування надрами.

Користування надрами регулюється ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", Кодексом України про надра. Плата за користування надрами встановлена розділом 11 Податкового кодексу.

Ця плата справляється за користування надрами для видобутку корисних копалин,- та за інше користування не пов'язане з цим.

Об'єктом оподаткування:

1. для користувачів які видобувають корисні копалини - є обсяг видобутої у податковому звітному періоді корисної копалини.

2. Для інших користувачів, діяльність яких не пов'язана з видобутком - є обсяг підземного простору (ділянки) надр.

Платниками є: фізичні та юридичні особи, суб'єкти господарської діяльності (незалежно від форм власності), їх ВСП без права юр. особи, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які використовують у межах території України ділянки надр.

Розмір плати та ставки визначається у ст.. 263, 264 в залежності від мети використання.

Пільги:

1. Для користувачів які видобувають корисні копалини.

Від сплати звільняються землевласники, землекористувачі, що добувають корисні копалини без подальшої їх реалізації (тобто для власних потреб). Пільги передбачені при

Використанні надр для господарських і побутових потреб, якщо земельні ділянки

перебувають у власності або в користуванні суб'єктів, що добувають корисні копалини. Знижка за використання надр застосовується до платежів за користування надрами і може надаватися користувачу надр, що здійснює видобуток:

- дефіцитних корисних копалин за низької економічної ефективності розробки покладів, об'єктивно зумовленої і не пов'язаної з порушенням умов раціонального використання розвіданих запасів;

- корисних копалин із запасів, що залишилися, зниженої якості, крім випадків погіршення якості запасів корисних копалин в результаті вибіркового розроблення родовищ

2. Для користувачів діяльність яких не пов'язана з видобутком корисних копалин.

Плата не справляється:

- з військових частин, закладів. Установ і організацій Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і які фінансуються з держбюджету;

- за використання транспортних тунелів та інших підземних комунікацій, колекторно-дренажних систем та об' єктів міського комунального господарства;

- за використання підземних споруд на глибині не більш як 20 метрів, збудованих відкритим Способом без засипання або з подальшим ґрунтовим засипанням.

Питання для самоконтролю:

• Що таке екологічний податок?

• Що є об'єктом оподаткування плати за користування надрами?

• Чи існують пільги у платі за користування надрами? На кого вони поширюються?

• Що є метою збору за спеціальне використання води?

• Які види спеціального використання лісових ресурсів дозволяється здійснювати?

Рекомендована література для опрацювання:

1. Податковий кодекс України;

2. Водний кодекс України;

3. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.;

4. Н.Декрет Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993р

6. Буряк П.Ю., Беркита Н.Ф. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. - К.:ВД «Професіонал», 2004.-224с;

Змістовий модуль(тема) № 5. Місцеві податки та збори.

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів;

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

4. Туристичний збір.

Туристичний збір.

Регулюється розділом 12 Податкового кодексу, ст.. 268.

Платники: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які прибувають на територію амін, територ. Одиниці, на якій діє рішення органів місцевого самоврядування про встановлення даного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання.

Пільги при сплаті збору:

Звільняються від сплати постійні мешканці даної територ. одиниці, особи які прибули у відрядження, інваліди, діти інваліди та особи,які їx супроводжують, учасники ВВВ, чорнобильці, особи які прибули за путівками.

База оподаткування: вартість усього періоду проживання, за вирахуванням ПДВ.

Ставка збору: від 0.5 до 1 % бази справляння збору.

Справляння збору з туристів здійснює власник бази відпочинку, готелю, тощо під час надання даних послуг, та зазначає суму сплати збору окремим рядком у рахунку квитанції на проживання. Та виступає у даному випадку податковим агентом.

В свою чергу власник сплачує до місцевих бюджетів авансовими внесками до останнього числа кожного місяця. Суми нарахованих таких внесків зазначаються у квартальній податковій декларації. Остаточна сума сплати зазначена у декларації з урахуванням авансових внесків сплачується у строки встановлені для податкового квартального періоду.

Базовим податковим звітним періодом даного збору є календарний квартал.

Питання для самоконтролю:

• Хто є платниками податку на нерухоме майно?

• Хто може отримати пільги по сплаті податку на нерухоме майно?

• Що є об'єктом оподаткування зборів за місця для паркування транспортних засобів?

• ХтЩо є об'єктом оподаткування зборів за місця для паркування транспортних засобів?Хто є платниками туристичного збору?

• Чи існують пільги при сплаті збору? Якщо так, на кого вони поширюються?

Рекомендована література для опрацювання :

1. Податковий кодекс України;

2. Кодекс України про надра;

3.Закон України «Про збір на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства» від 9 квітня 1999 р.;

4. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 р.;

5. Доля Л.М., Гега П.Г Основи податкового права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., випр. І доп. -- К.: Товариство «Знання», КОО; 2003. - 302 с

6. Боловач A.B. Керівник в органах Державної податкової служби: адміністративно-правовий статус: монографія / А. В. Головач. - X.: Золота миля, 2011. - 584

7. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие/ Под общей редакцией доктора юр, наук, професора СВ. Кивалова. - Одесса: Юридическая литература, 2000.;

Рекомендована література

І Нормативні акти

1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;

2. Податковий кодекс України;

3. Бюджетний кодекс України;

4. Водний кодекс України;

5. Кодекс України про надра;

6. Лісовий кодекс України;

7. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 р.;

8. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 24 грудня 1993 р.;

9. Закон України «Про збір на розвиток виноградства, садівництва і хмелярства» від 9 квітня 1999 р.;

10. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28 червня 1999 р.;

Н.Декрет Кабінету міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993р.

II Юридична література

1. Бекерская Д.А. Налоговое право и налоговое законодательство в Украине: Учебное пособие/ Под общей редакцией доктора юр, наук, професора СВ. Кивалова. - Одесса: Юридическая литература, 2000.;

2. Буряк П.Ю., Беркита Н.Ф. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання: Навчальний посібник. - К.:ВД «Професіонал», 2004.-224с;

3. Быстрая юридическая помощь В.М. Омелькинг. Харьков 2007. - 253 е.;

Навчально-методичне забезпечення лекційних занять

Навчальна дисципліна «Податкове право»

Спеціальність: 5.03040101 «Правознавство» ВНЗ 1-2 рівня акредитації

Навчально-методичне забезпечення лекційних занять з дисципліни «Податкове право».

Розробила Лузан А.В. - викладач Маріупольського коледжу ДВНЗ «ПДТУ»: - 2013р.

Для викладачів ВНЗ 1-2 рівнів акредитації

Голова ЦК __________ О.Е. Табала

Блок модулів 1. Загальні положення податкового права

1. Розмежування податків зборів та платежів;

2. Ознаки податку;

3. Функції податку;

4. Відмінності мита та зборів від податків;

5. Класифікація податків.

1. Розмежування податків зборів та платежів.

Розмежування податків, зборів, платежів:

3. Встановлення, зміна та скасування податків і всіх елементів їх правового механізму

Ознаки податку.

1. Податок - це вид платежу, закріплений актом органу державної влади.

Функції податку.

Основні функції:

Додаткові функції:

3. Накопичувальна, що є своєрідним узагальненням усіх попередніх функцій.

4. Відмінності мита і зборів від податків.

Мито і збір відрізняються від податків:

2. Метою. Податки мають задовольняти потреби держави, а мито, збір - певні потреби чи витрати установ.

Відмінності за періодичністю зумовлені двома підходами:

- періодичністю сплати (збори, мито - одноразова сплата, податки - певна періодична сплата);

6. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).

5. Класифікація податків та зборів.

Податки та збори можна класифікувати за кількома підставами:

1. За компетенцією органу, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території:

3. За платниками:

- Податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т.д.);

- Податки з фізичних осіб (податок з доходів фізичних осіб, і т. д.);

- наявністю певних матеріальних благ (наприклад транспортний засіб, ділянка землі тощо);

- діяльністю платників (ПДВ).

4. За формою оподаткування:

5. За способом справляння:

6. За характером використання:

7. За періодичністю справляння:

Питання для самоконтролю:

• Що таке податок?

• Назвіть основні ознаки податків?

• Що означає фіксальна функція податку?

• Чим відрізняються збори від податку?

• Як можна класифікувати податки за платниками?

Рекомендована література для опрацювання:

1. Податковий кодекс України;

2. Закон України " Про державну податкову службу в Україні " від 24 грудня 1993;

4. Кодекс України про надра;

5. Конституція України від 28 червня 1996.;

Змістовий модуль(тема) № 2 Правовий механізм податків та його елементи.

1. Правовий механізм податків та його елементи;

2. Об'єкт оподаткування.

3. Методи,терміни і способи сплати податку;

1. Правовий механізм податків та його елементи.

Отже, додатковими елементами правового механізму податку є :

а) податкові пільги;

б) предмет, база, одиниця оподаткування;

в) джерело сплати податку;

г) методи, терміни і способи сплати податку;

д) особливості податкового режиму;

е) бюджет чи фонд надходження податку (збору);

ж) особливості податкової звітності.

2. Об'єкт оподаткування.

Види об'єктів оподаткування:

3. Методи, терміни і способи сплати податку.

• при промисловому податку — потужність підприємства, кількість верстатів, чисельність працівників.

• встановлення деякого рівня дохідності призводить до регресивності оподаткування;

Питання для самоконтролю:

• З чого складається система елементів правового механізму податку?

• Які основні елементи податку?

• Що таке ПДВ і хто є його платником?

• Види об'єкту оподаткування?

• Класифікація податків та різними ознаками?

Рекомендована література для опрацювання :

1. Податковий кодекс України;

2. Конституція України від 28 червня 1996.;

3. Закон україни " Про державну податкову службу в Україні " від 24 грудня 1993.;

5. Кучерявенко Н. П. Податкове право / Н. П. Кучерявенко. - Харьков : Консул, 2001. - 360 с.

Змістовий модуль(тема) № 3 Податковий контроль.

1. Визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення;

2. Основні функції податкового контролю;

3. Способи здійснення податкового контролю.

Дата: 2019-02-18, просмотров: 478.

12 3 4 5 6 7 Следующая ⇒