Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Регулюється главою 2 розділу 14 Податкового кодексу та є загальнодержавним податком.
Платниками такого податку є: сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються сільськогосподарською продукцією,риболовецькі господарства. У яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75% загальної суми валового доходу.
Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду,які використовуються риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Розмір ставок податку з 1 га сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розташування.
Сплачується щомісяця протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
I квартал - 10%;
II квартал - 10%;
III квартал - 50%;
IV квартал - 30%.
Довідка про набуття, або підтвердження статусу платника податку видається протягом 10 робочих днів з дати подання сільськогосподарським товаровиробником податкової декларації, або заяви податковою службою за місцем знаходження платника (місцем перебування на податковому обліку).
Реєстрація платником даного податку скасовується:
1. У разі подання заяви, щодо добровільного зняття з реєстрації;
2. За рішенням податкової служби.
Кошти від сплати даного податку у відповідних процентних співвідношеннях перераховуються до державного, та місцевого бюджету, пенсійного фонду та фонду на обов'язкове соціальне страхування.
Мито та його особливості.
Це вид митного платежу, що справляється з товарів, які переміщуються через митний кордон держави (ввезених, вивезених або тих, що перевозяться транзитом). Відноситься до загальнодержавних податків та зборів.
Платниками є особи, які, провозять товар через митний кордон держави. Специфікою платника є те, що ним може бути як власник товару, так і уповноважена особа (декларант).
При характеристиці платника мито поділяють на:
а) яке сплачується юридичними особами;
б) яке сплачується фізичними особами. У. цьому разі значно різняться ставки мита залежно від мети використання ввезеного товару: для особистого користування (ставки відносно невеликі) чи виробничого (рівень ставок вищий).
Об'єкт мита - митна вартість переміщуваних товарів, щодо яких має нараховуватися мито. Митну вартість перераховують на національну валюту за курсом Національного банку України, що діє на день подання митної декларації.
Ставки мита єдині на всій території держави. Це, однак,не виключає їх різноманіття:
а) адвалерна - ставка, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом;
б) специфічна—ставка, що нараховується у встановленому розмірі на одиницю виміру ввезеного товару (кілограм, метр тощо). Вона припускає специфічну характеристику товару, тоді як адвалерна припускає знеособлений предмет обкладання;
в) комбінована (змішана) — ставка, що поєднує обидва названі вище види мита.
г) сезонні - ставки, за допомогою яких можна оперативно реагувати на ввезення і вивезення на територію держави сезонних товарів. Як правило, термін їх введення не може перевищувати шести місяців;
д) особливі — ставки, що реалізують захисні функції мита.
Механізми застосування пільг щодо сплати мита досить різні, зокрема:
1) звільнення від сплати мита визначених категорій платників;
2) зменшення ставок мита;
3) повернення раніше сплачених сум мита;
4) звільнення від мита певних предметів.
Порядок сплати і ставки мита визначаються Єдиним митним тарифом України, що є системою ставок мита, які застосовуються щодо товарів, котрі переміщуються через митний кордон та регулюється Митним законодавством України.
Державне мито.
Це плата, що справляється за здійснення юридично значущих дій в інтересах юридичних і фізичних осіб уповноваженими на це компетентними органами, і видача їм відповідних документів, що мають правове значення. Особливості застосування механізму державного мита визначено в декреті Кабінету Міністрів України "Про державне мито". Держмито відноситься до загальнодержавних податків та зборів.
Платники: юридичні й фізичні особи, які звертаються до відповідних органів і в інтересах яких останні здійснюють юридично значущі дії і видають документи, що підтверджують це.
Об'єкт оподаткування: певні дії, з яких справляється державне мито (із позовних заяв, касаційних скарг, вчинення нотаріальних дій, реєстрації актів громадянського стану, оформлення документів на право виїзду за кордон і запрошення в Україну осіб з інших країн, видачі паспортів, прописок, за видачі дозволів на право полювання та рибальства, за операції з випуску (емісії) цінних паперів, з видачі приватизаційних паперів, за операції з об'єктами нерухомого майна, за проведення прилюдних торгів (аукціону,._ тендера) об'єктами нерухомого майна, за видачу охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності тощо).
Перелік ставок держмита, досить великий, оскільки встановлюється щодо конкретних видів об'єктів обкладання.
Досить широко представлена система пільг як для юридичних, так і для фізичних осіб (позивачів при подачі позову про стягнення аліментів; посвідчення заповітів і договорів дарування майна на користь держави; інваліди І і ІІ групи, Пенсійний фонд України тощо).
Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім мита, що стягується з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із заяв про перевірку рішень, визначень і постанов господарських судів у порядку нагляду тощо.
Питання для самоконтролю:
• Що таке спеціальний податковий режим?
• Що таке єдиний податок? Куди перераховуються кошти від сплати даного податку?
• Що таке кіксований сільськогосподарський податок? Хто є його платниками?
• Що таке мито? Його особливості.
• Куди зараховуються кошти з державного мита?
Рекомендована література для опрацювання:
1. Конституція України від 28 червня 1996 р.;
2. Податковий кодекс України.;
3. Бюджетний кодекс України.;
4. Доля Л.М., Гега П.Г Основи податкового права: Навчальний посібник. - 3-тє вид., випр. І доп. -- К.: Товариство «Знання», КОО; 2003. - 302 с;
5. Декрет Кабінету Міністрів України "Про державне мито" // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 13. - Ст. 113.
6. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби" від 11.06.2003 р. № 290 // Офіційний вісник України. - 2003.
Змістовний контроль(тема) № 4. Загальнодержавні податки та збори.
1. Екологічний податок;
2. Плата за користування надрами;
3. Збір за спеціальне використання води;
4. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
5. Збір за користування радіочастотними ресурсом України;
6. Збір за розвиток виноградства, садівництва і хмелярства.
Екологічний податок.
Регулюються ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища». Зазначений податок є загальнодержавним і встановлений розділом 8 Податкового кодексу України. Підприємства, установи, організації, що забруднюють навколишнє природне середовище, підлягають державному обліку і зобов'язані безкоштовно надавати інформацію установам, що здійснюють охорону навколишнього природного середовища, про обсяги викидів, скидів забруднювальних речовин, використання природних ресурсів, виконання завдань щодо охорони навколишнього природного середовища та іншу інформацію.
Екологічний податок розраховують на підставі лімітів викидів і скидів забруднювальних речовин та розміщуваних відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва.
Встановлюється диференційований підхід до встановлення лімітів для різних видів забруднення навколишнього природного середовища. За надлімітні обсяги викидів і скидів, розміщення відходів збір обчислюється в п'ятикратному розмірі. Якщо у платників збору відсутній затверджений ліміт викидів, скидів, розміщення відходів, то збір стягується як за надлімітні викиди і скиди, розміщення відходів відповідно до їх обсягів. Попередній розрахунок збору, що підлягає сплаті, подають до податкової інспекції до 1 червня поточного року на наступний рік.
Період сплати збору - 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації. Остаточний річний розрахунок збору платники подають до податкової інспекції за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.
2. Плата за користування надрами.
Користування надрами регулюється ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища", Кодексом України про надра. Плата за користування надрами встановлена розділом 11 Податкового кодексу.
Ця плата справляється за користування надрами для видобутку корисних копалин,- та за інше користування не пов'язане з цим.
Об'єктом оподаткування:
1. для користувачів які видобувають корисні копалини - є обсяг видобутої у податковому звітному періоді корисної копалини.
2. Для інших користувачів, діяльність яких не пов'язана з видобутком - є обсяг підземного простору (ділянки) надр.
Платниками є: фізичні та юридичні особи, суб'єкти господарської діяльності (незалежно від форм власності), їх ВСП без права юр. особи, у тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які використовують у межах території України ділянки надр.
Розмір плати та ставки визначається у ст.. 263, 264 в залежності від мети використання.
Пільги:
1. Для користувачів які видобувають корисні копалини.
Від сплати звільняються землевласники, землекористувачі, що добувають корисні копалини без подальшої їх реалізації (тобто для власних потреб). Пільги передбачені при
Використанні надр для господарських і побутових потреб, якщо земельні ділянки
перебувають у власності або в користуванні суб'єктів, що добувають корисні копалини. Знижка за використання надр застосовується до платежів за користування надрами і може надаватися користувачу надр, що здійснює видобуток:
- дефіцитних корисних копалин за низької економічної ефективності розробки покладів, об'єктивно зумовленої і не пов'язаної з порушенням умов раціонального використання розвіданих запасів;
- корисних копалин із запасів, що залишилися, зниженої якості, крім випадків погіршення якості запасів корисних копалин в результаті вибіркового розроблення родовищ
2. Для користувачів діяльність яких не пов'язана з видобутком корисних копалин.
Плата не справляється:
- з військових частин, закладів. Установ і організацій Збройних сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, і які фінансуються з держбюджету;
- за використання транспортних тунелів та інших підземних комунікацій, колекторно-дренажних систем та об' єктів міського комунального господарства;
- за використання підземних споруд на глибині не більш як 20 метрів, збудованих відкритим Способом без засипання або з подальшим ґрунтовим засипанням.
Дата: 2019-02-18, просмотров: 423.