Продовження табл. 6.2.1

З 1 жовтня 1995 року було встановлено мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі 17 грн. на місяць, і ставки, наведені в табл. 6.2.1.

За цими ставками оподатковується сукупний річний дохід і доходи громадян за місцем основної роботи протягом року.

Наведені ставки податку збільшуються удвічі, але не більше ніж до 70%, при оподаткуванні сум авторських винагород, що виплачуються спадкоємцям повторно.

Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, й тими, хто не має постійного місця проживання в Україні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.

6.3

У громадян, які постійно проживають в Україні, об’єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, який визначається як сума місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаних із різних джерел на території України та за її межами. При цьому для запобігання подвійного оподаткування суми податку, сплачені за кордоном, зараховуються при сплаті прибуткового податку в Україні, але в сумі, не більшій ніж підлягає сплаті за українським законодавством.

У громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподаткування є дохід, одержаний лише з джерел в Україні.

У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об’єктом оподаткування є різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу.

Оподаткуванню підлягає дохід, одержаний як в грошовій, так і в натуральній формі.

6.4

Перелік пільг по прибутковому податку є досить великим, оскільки саме цей податок має найбільше значення у вирішенні соціальних проблем. Умовно пільги щодо прибуткового податку можна поділити на дві групи:

ü звільнення від оподаткування певних видів доходу;

ü зменшення сукупного оподатковуваного доходу.

Наведемо деякі види доходів, які звільняються від оподаткування:

· допомога по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності);

· суми одержуваних аліментів;

· державні і додаткові пенсії;

· компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі (наприклад, добові за час перебування в службовому відрядженні);

· доходи громадян від продажу вирощеної в особистому підсобному господарстві продукції сільського господарства та ін.

Зменшення сукупного оподатковуваного доходу провадиться для окремих категорій громадян на суму від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів.

6.5

Прибутковий податок на доходи громадян, одержаний за місцем основної і не основної роботи, нараховується, утримується і перераховується до бюджету підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів. Таке перерахування повинно провадитися після закінчення місяця, за який нараховано й утримано прибутковий податок, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум.

Дохід за місцем основної роботи оподатковується за ставками, вказаними в табл. 6.2.1. При цьому по закінченні календарного року визначаються сума сукупного річного оподатковуваного доходу і прибутковий податок з нього, який розраховується, виходячи із середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчислення податку і перерахунок провадяться підприємствами та іншими юридичними й фізичними особами, які виплачували ці доходи до 1 лютого року, наступного за звітним. До 15 лютого ці відомості подаються ними до податкової адміністрації за місцем проживання платника.

Оподаткування доходів, отриманих не за місцем основної роботи, провадиться по ставці 20%. Юридичні і фізичні особи, які проводять ці виплати, зобов’язані не пізніше як через 30 днів після виплати надіслати до податкових органів за місцем проживання громадянина відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.

Громадяни, які мали доходи не за місцем основної роботи, зобов’язані до 1 березня року, наступного за звітним, подати в податкову інспекцію за місцем проживання декларацію про одержані доходи, на основі якої провадиться перерахунок прибуткового податку, належного до сплати до бюджету, виходячи з середньомісячної суми доходу і сплачених протягом року податків.

Слід звернути увагу на порядок оподаткування доходів громадян від здійснення підприємницької діяльності, оскільки він відрізняється від вищевикладеного порядку.

6.7

Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від цієї діяльності, або за фіксованим розміром податку (далі – фіксований податок) шляхом придбання патенту за умов, визначених в законі, або за шкалою оподаткування, наведеною вище. В цьому випадку оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов’язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприємництву.

Склад витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходів, визначаються Державною податковою адміністрацією України і Міністерством економіки України.

Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж 20 гривень та більше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність самостійно.

Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємницької діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань такого платника податку або осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обов’язкового обліку доходів і витрат.

Нарахування податку для громадян, що займаються підприємницькою діяльністю і які не сплачують фіксованого податку, здійснюється податковими органами на підставі декларацій громадян. При цьому протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету авансові платежі: по 25% річної суми податку, обчисленої за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаються до сплати податку, – 25% суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати авансових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.

Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, щоквартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, подають податковому органу декларації, а після закінчення року – до 1 лютого наступного року. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат і сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період), на основі яких здійснюється перерахунок сум, що підлягають сплаті до бюджету.

6.8

ДПІ та ДПА в областях, Автономній республіці Крим та м. Севастополі здійснюють контроль за сплатою податку на доходи фізичних осіб шляхом проведення документальних перевірок. На ДПІ покладені обов'язки прийому декларацій та камеральних перевірок податкової звітності (розрахунків, декларацій і т. ін.).

При перевірці з'ясовується, чи були факти заниження (приховування) нарахування, неутримання або несплати доходу з боку податкового агента, самозайнятої особи. Перевірятиметься правильність та своєчасність внесення до декларації доходу платником податку, якщо чинним законодавством передбачено декларування доходів безпосередньо отримувачем доходів. При цьому в разі встановлення вищевикладених фактів податкові агенти несуть відповідальність за нарахування, утримання або сплату (перерахування) податку, в тому числі за погашення податкового боргу. При цьому платник податків – отримувач доходів не несе відповідальності за несплату неотриманого податку або за погашення нарахованого, але не сплаченого податкового боргу. Якщо обов'язок включення в річну податкову декларацію та самостійної сплати покладається на платника податку, то фінансова відповідальність за нарахування, утримання та сплату його покладається на отримувача доходів.

Крім фінансової відповідальності, яка передбачена ст. 16 та 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», існує кримінальна відповідальність за умисне ухилення від сплати податку. В п. 22.5 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за № 889-IV відзначено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум, то застосовується сума у розмірі 17 грн. за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства. За таких обставин замість неоподатковуваного мінімуму застосовується податкова соціальна пільга відповідного року.

Для зручності згрупуємо суми податків та платежів, несплата яких призводить до ненадходження до бюджету коштів у значних, великих та особливо великих розмірах, у вигляді таблиці 6.9.1.

Таблиця 6.9.1