МІНСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
„ Затверджено”
на методичній нараді
кафедри педіатрії № 2
Завідувач кафедрою педіатрії №2,
член-кореспондент НАМН України,
д.м.н., професор Волосовець О.П.
„____”__________________ р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ
Навчальна дисципліна | Педіатрія |
Модуль № 1 | Неонатологія, хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей |
Змістовний модуль № 1 | Неонатологія |
Тема заняття | Гемолітична хвороба новонароджених |
Курс | 5 |
Факультет | ІІ медичний |
2015
І. Актуальність теми:
За даними ВООЗ частота випадків на гемолітичну хворобу новонародженого
( ГХН) у теперішній час складає не менше ніж 5-6 випадків на 1000 новонароджених.
Актуальність даної проблеми визначається тим, що у дітей, які перенесли тяжкі форми ГХН , є високий ступінь ризику ураження органів слуху, затримки психомоторного та емоційного розвитку, екстрапірамідних рухових розладів, зниження пам’яті та інтелекту. Більшість з цих дітей хворіють на анемію та схильні до гострих інфекційних та алергічних захворювань.
ІІ. Конкретні цілі:
Студент повинен знати:
- основні етапи обміну білірубіну, особливості обміну білірубіну в перінатальному періоді;
- причини розвитку та патогенез гемолітичної хвороби новонароджених;
- методи діагностики та диференціальної діагностики;
- основні клінічні прояви гемолітичної хвороби новонароджених;
- принципи консервативного лікування;
- показання до ОЗПК;
- вимоги до донорської крові;
- основні етапи ОЗПК;
- організацію диспансерного спостереження за дітьми, які перехворіли гемолітичною хворобою новонароджених;
- профілактичні засоби.
Студент повинен вміти:
- оцінити стан здоров’я новонародженого;
- вміти проводити діагностику до пологів та до пологову діагностику гемолітичної хвороби новонародженого;
- оцінити результати лабораторних досліджень;
- поставити і сформулювати діагноз згідно класифікації;
- визначити тактику лікування і показання до замінної гемотрансфузії;
- знати ускладнення і профілактику резус-сенсибілізації;
- визначити погодинний приріст білірубіну;
- вміти замовити необхідну кров для операції замінного переливання при гемолітичній хворобі;
- провести визначення групи та Rh-фактору крові;
- провести діагностичні проби на сумісність при гемотрансфузії.
Зміст теми
Етіологія
У теперішній час відомо 14 основних еритроцитарних групових систем, які поєднують більше ніж 100 антигенів, що здатні викликати утворення антитіл.
Однак ГХН звичайно розвивається у зв’язку із ізосенсибілізацією антигенами системи резус або груповими аглютиногенами системи АВО і зрідка (5% випадків) за іншими антигенними системами (внаслідок меншої імуногенності) – Lewis (Le), Kell (K), Duffi (Fy), Kidd (Ik) тощо.
Система резус складається з 6 основних антигенів, які позначаються за номенклатурою K. Landsteiner i A. Wiener (1941) – Rh/, hr/, Rhо, hrо, Rh//, hr//, а за номенклатурою R. Fischer i R. Race (1944-1947) – С, с, D, d, Е, е. Найбільш активним серед антигенів системи резус є антиген Rhо (D), наявність якого і визначає резус-належність людини.
D-антиген – це ліпопротеїн, що розташований на внутрішній поверхні мембрани еритроцитів, тоді як АВ-антигени – на зовнішній. Він успадковується за домінантним типом та з’являється на 8-10 тижні гестації.
Групові аглютиногени системи АВО містять наступні ізоантигени: А1, А2, А3, А4, А5, А6, В, О, Н.
Особливості обміну білірубіну у новонароджених
Ø Головним джерелом білірубіну у новонароджених, як і у дорослих, є гемоглобін зруйнованих еритроцитів, але в неонатальний період значним може бути його утворення з нееритроцитарних джерел гемоглобіну (цитохроми, каталаза, міоглобін), що найчастіше відбувається у разі важкої асфіксії, інфекційних захворювань,
Ø Скорочення життя еритроцитів, що містять НbF, особливо помітне на першому тижні життя, пов’язано з особливостями метаболічних процесів (підвищення активності деяких ферментів гліколізу), зниженням антиоксидантної системи, енергодефіцитом.
Ø Гемоглобін зруйнованих еритроцитів захоплюється клітинами РЕС, здебільшого печінки і селезінки, де відбувається розщеплення гемоглобіну під впливом гемоксигенази і перехід у вердоглобін, потім від останнього відщеплюється залізо, глобін і утворюється білівердин, який за участю ферменту білівердинредуктази перетворюється на білірубін (непрямий). У новонароджених утворюється білірубіну в 2-3 рази більше, ніж у дорослого.
Ø НБ дифундує в кров, де зв’язується з альбуміном у співвідношенні 2:1. У такий формі НБ не проникає через гематоенцефалічний бар’єр (за винятком тих випадків, коли останній ушкоджений в результаті важкої асфіксії, внутрішньочерепних крововиливів, нейроінфекції). Зниженню стійкості альбумін-білірубінового комплексу сприяють гіпоксія, ацидоз, дегідратація, гіпотермія, а також конкуруючі за зв’язок з альбуміном деякі чинники.
Ø Зв’язаний з альбуміном білірубін транспортується до клітин печінки, переноситься за участю АТФ-ази мембран до внутрішнього середовища.
Ø В гепатоцитах НБ зв’язується з цитоплазматичними білками лігандину, рівень яких значно нижчий, ніж у дорослих. Потім переноситься до мікросом ендоплазматичного ретикулуму і там з’єднується з глюкуроновою кислотою під впливом уридинфосфатглюкурунілтрансферази (активність якої знижена особливо у недоношених дітей), внаслідок чого утворюється монобілірубінглюкуронід. Численні субстрати є конкурентами білірубіну за зв’язок з глукуроновою кислотою (стероїдні гормони, вікасол, анальгін, деякі антибіотики).
Ø У жовчних капілярах 2 молекули моноглукуроніду з’єднуються і утворюють білірубіндиглюкуронід (прямий білірубін), який частково виділяється з калом у новонароджених без змін, а у дорослих – у вигляді стеркобіліна. Незначна частина білірубіну захоплюється зірчастими ретикулоендотеліоцитами і виділяється у вигляді уробіліну з сечею. У зв’язку з підвищеною активністю β-гіалуронідази у травному каналі у новонароджених НБ повторно утворюється із диклюкуронідів і реабсорбується .
Патогенез
1. Проникнення еритроцитарного антигену з крові плода в кров матері (фетоматеринська трансфузія), особливо у разі порушення цілості ворсин хоріону.
2. Продукція специфічних антитіл за умови попередньої сенсибілізації: неповних резус-антитіл (блокуючих і аглютинуючих) або імунних анти-А- та анти-В-антитіл (аглютинінів і гемолізинів), які належать до класу ІgG, і можуть проникати через плаценту до плода.
3. Проникнення імунних антитіл з кровотоку матері до крові плода та утворення комплексу антиген-антитіло. Якщо антитіла (це стосується резус-антитіл) уражують плід протягом більшої частини вагітності, то розвивається внутрішньоутробна мацерація плода, набрякова або тяжка вроджена жовтянична форми ГХН. У разі проникнення антитіл під час пологів розвивається післяпологова жовтянична або анемічна форми ГХН. Відсутність вроджених форм ГХН за системою АВО пояснюється наявністю природних α- β-аглютинінів, які елімінують еритроцити плода з кровотоку матері, а більш легкий перебіг – недостатнім розвитком А- і В-рецепторів на еритроцитах при народженні, що знижує їх аглютинабельність і ступінь гемолізу.
4. Патологічний гемоліз еритроцитів, що здійснюється у макрофагах печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, кісткового мозку в результаті дії неповних антиеритроцитарних антитіл на мембрани еритроцитів.
5. Розвиток патологічної гіпербілірубінемії на тлі підвищеного гемолізу еритроцитів та недостатності ензимної функції печінки. У більшості дітей в перші 4-5 днів домінує вміст непрямого білірубіну, але з 5-6 дня у деяких новонароджених може підвищуватись рівень і прямого. Що пов’язано з розвитком синдрому згущення жовчі та недостатності білірубін екскреторної функції печінки.
6. Білірубінова енцефалопатія. Виникає при концентрації НБ у плазмі крові доношених новонароджених близько 340 мкмоль/л. У недоношених небезпечним рівнем є 256-270 мкмоль/л, а за наявності факторів ризику – близько 155-170 мкмоль/л. НБ призводить до ушкодження базальних гангліїв, гіпокампу, мигдаликів мозочка, деяких ядер зорового горба тощо. Токсична дія НБ на нейрони полягає в зменшенні активності аденілатциклази, АТФ-ази, що порушує функції мембран. Крім того, відмічається ураження механізмів окісного фосфоритування, зменшується енергетичний потенціал клітин з їх наступним некрозом.
Фактори ризику білірубінової енцефалопатії:
► недоношеність і низька маса при народженні,
► гіпоксія,
► гіперосмолярність,
► інфекція,
► гіпотермія,
► гіпоальбумінемія,
► тяжка анемія,
► внутрішньочерепні крововиливи.
КЛАСИФІКАЦІЯ ГХН
Вид | Клінічна форма | Ступінь тяжкості | Ускладнення |
АВО Rh За іншими антигенами | Анемічна Жовтянична Набрякова | Легка Середньої тяжкості Тяжка | Білірубінова енцефалопатія Токсичний гепатит Синдром згущення жовчі та ін. |
КОНСЕРВАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ ГХН
Ø Фототерапія (під впливом світла довжиною хвилі 400-500 нм починаються три типи фотохімічних реакцій – фотоізомерізація, структурна ізомеризація, фотоокиснення, унаслідок чого утворюються менш токсичні ізомери НБ),
Ø інфузійна терапія (розчин глюкози) – з метою достатньої гідратації та дезинтоксикації,
Ø індуктори мікросомальних ферментів печінки (фенобарбітал у дозі 5-8 мг/кг на добу),
Ø ентеросорбенти (ентеросгель в дозі 1-1,5 г/кг/добу) – з метою сорбції білірубінових пігментів у кишечнику,
Ø поліпшення функції печінки (есенціале, ліпостабіл, ліпоєва кислота, гепар-композитум, хепель),
Ø мембраностабілізуючі препарати (токоферолу ацетат в дозі 3-5 мг/кг).
Ø сандоглобулін (Sahulze-Wisserman, Marsan), який блокує антигенні детермінанти еритроцитів і макрофагів, запобігаючи негативному впливу на них материнських антитіл (доза - 500 мг/кг).
На сьогодні немає науково-доказової бази для рутинного застосування медикаментозних препаратів в лікуванні неонатальної жовтяниці (наказ МОЗ України № 255 від 27.04.2006 р. “Про затвердження клінічного протоколу надання неонатологічної допомоги дітям “Жовтяниця новонароджених”).
Вимоги до донорської крові
Ø Для ЗПК необхідно використовувати кров, заготовлену не пізніше 3-х останніх діб. В виключних випадках можна використовувати кров, заготовлену не пізніше 5-и діб.
Ø Кров повинна бути обстежена на наявність збудників гепатиту В та С, ВІЛ, сифілісу (реакція Вассермана).
Ø При резус-конфлікті донорська кров повинна бути одногрупною з кров’ю дитини, резус-негативна.
Ø При АВ0-несумісності необхідна еритроцитарна маса або відмиті еритроцити 0(1) групи, ресуспензовані у плазмі АВ(1V) групи чи в плазмі, одногрупній з кров’ю дитини у співвідношенні 2:1 (у випадку вираженої анемії) або 1:1.
Просте ЗПК.
1. Донорська кров вводиться в кількості, що дорівнює двом ОЦК новонародженого, який складає 80-85 мл/кг у доношених і 90-95 мл/кг у недоношених. Кількість еритромаси (мл)=(загальний об’єм для ОЗПК х 0,5 – бажаний Ht) / 0,7 – Ht еритромаси. Кількість плазми = загальний об’єм для ОЗПК – об’єм еритромаси. Температура крові при переливанні повинна бути 37 ºС.
2. Покласти дитину на спину під джерело тепла, надійно зафіксувати її кінцівки.
3. Ввести катетер в пуповинну вену на глибину до отримання зворотного току крові. Зафіксувати катетер.
4. Повторно перевірити придатність крові донора для переливання (дата заготовки, група, стан флакона, колір сироватки). Перевірити сумісність плазми хворого з кров’ю донора, провести біологічну пробу. За сумісності крові почати ЗПК.
5. Послідовно виводити кров дитини та вводити донорську кров рівними об’ємами (5-20 мл в залежності від маси тіла). Швидкість введення крові: 3-4 мл/хв.
6. Після кожних введених 100 мл крові необхідно повільно ввести 2 мл 10% розчину глюконату кальцію.
7. В першій та останній порції виведеної крові визначити рівень загального білірубіну.
Двооб’ємне ізоволюметричне ЗПК
Проводиться з одночасним використанням двох судин, як правило, пупкової вени для інфузії крові і пупкової артерії для забору. Такий спосіб показаний, коли коливання об’єму циркулюючої крові можуть викликати або збільшити серцеву недостатність (у разі водянки плода).
Різниця з попереднім методом полягає в тому, що одна система з донорською кров’ю підключається до катетера, введеного в пупкову вену, друга – до катетера, введеного в пупкову артерію, з якої кров від дитини збирається у флакон. При цьому швидкість введення і виведення крові повинні бути рівними.
Ускладнення ЗПК
Ø Інфекційні.
Ø Судинні.
Ø Коагулопатії.
Ø Електролітні порушення.
Ø Гіпоглікемія.
Ø Некротизуючий ентероколіт.
ПРОФІЛАКТИКА ГХН
Специфічна профілактика резус-імунізації проводиться шляхом введення анти-D-імуноглобуліну всім резус-негативним жінкам, яким було зроблено аборт, а також породіллям, які не мають антитіл і народили резус-позитивних дітей, у перші 72 години внутрішньом’язово в дозі 200-300 мкг.
Механізм його дії:
o гальмування активного імунітету матері за рахунок пасивної імунізації;
o руйнування та елімінація еритроцитів плода, що проникли під час пологів.
Матеріали для самоконтролю
А. Завдання для самоконтролю
Тестові завдання:
А. Мати А(ІІ) резус(-), дитина О(І) резус (+).
Б. Мати В(ІІІ) резус (+), дитина А(ІІ) резус (-).
В. Мати О(І) резус (+), дитина О(І) резус (-).
Г. Мати А(ІІ) резус (+), дитина О(І) резус (-).
Д. Мати В(ІІІ) резус (+), дитина О(І) резус (+).
А. 4-6
Б. 6-8
В. 8-10
Г. 10-12
Д. 12-14
3. Яка особливість білірубінового обміну є характерною для новонароджених?
А. Зруйновані еритроцити є єдиним джерелом білірубіну.
Б. Гемоліз еритроцитів знижений.
В. Утворення білірубіну підвищено.
Г. Підвищений рівень лігандину.
Д. Знижена активність ентерогепатичної циркуляції.
4. Чому ГХН за АВО-системою може розвиватися у дитини, яка народжена при перший вагітності?
А. Анти-А і анти-В антитіла мають меншу молекулярну масу ніж анти-резус антитіла і легко проникають через плаценту.
Б. Внаслідок проникнення через плаценту природних α і β-аглютинінів матері, яка має групу крові О(І).
В. Більшість жінок, які мають групу крові О(І), сенсибілізовані до запліднення у зв’язку з тим, що антигени А і В не є еритроцит-специфічними.
Г. Антигени А і В більш імуногенні ніж антиген D.
Д. Всі відповіді вірні.
5. При який концентрації непрямого білірубіну в крові виникає ризик розвитку білі рубінової енцефалопатії, починаючи з 3-ї доби життя (мкмоль/л)?
А. 100
Б. 240
В. 300
Г. 340
Д. 400
6. Який показник є характерним для вродженої жовтяничної форми ГХН?
А. Гемоглобін при народженні 200 г/л
Б. НБ пуповидної крові 100 мкмоль/л.
В. Загальний білок 40 г/л.
Г. Асцит.
Д. Блідість шкіри, яка з’являється наприкінці першого тижня життя
7. Який показник характерний для важкого ступеню ГХН?
А. Нb в першу добу життя – 90 г/л.
Б. Hb в першу добу життя – 160 г/л.
В. НБ пуповинної крові – 50 мкмоль/л.
Г. НБ пуповинної крові – 100 мкмоль/л.
Д. НБ пуповинної крові – 130 мкмоль/л.
8. Який метод використовують для антенатальної діагностики ГХП?
А. Кардіотокографія.
Б. Визначення біофізичного профілю плода.
В. Амніоцентез та визначення співвідношення лецитину та сфінгомієліну в навколоплідних водах.
Г. Ультразвукове дослідження.
Д. Аускультація серцебиття плода.
9. Який показник є показанням для проведення операції замінного переливання крові новонародженим із ГХН за системою резус?
А. Нb в першу добу життя – 120 г/л.
Б. НБ пуповинної крові – 70 мкмоль/л.
В. Погодинний приріст – 5 мкмоль/л/год.
Г. НБ наприкінці першої доби життя – 100 мкмоль/л.
Д. НБ наприкінці другої доби життя – 200 мкмоль/л.
10. Яку донорську кров використовують для операції замінного переливання крові новонародженому з ГХН, якщо у матері група крові А(ІІ) резус (-), а у дитини група крові О(І) резус (+)?
А. А(ІІ) резус (-)
Б. О(І) резус (-)
В. О(І) резус (+)
Г. А(ІІ) резус (+)
Д. Ермаса О(І) резус (+) і плазма АВ(ІУ).
№ тесту | Правильні відповіді |
1 | А |
2 | В |
3 | В |
4 | В |
5 | Г |
6 | Б |
7 | А |
8 | Г |
9 | А |
10 | Б |
Ситуаційні завдання:
Завдання 1. У доношеного новонародженого від 2-ї вагітності (перша закінчилась викиднем) 1-х пологів матері, яка має резус-негативну належність крові, при народженні відмічається субіктеричний відтінок шкіряних покривів. План обстеження ?
Еталон відповіді: Визначення групи крові і резус належності матері і дитини, клінічний аналіз крові з підрахунком ретикулоцитів, визначення рівня білірубіну сироватки крові у динаміці з підрахунком погодинного приросту, пряма проба Кумбса у дитини та непряма у матері.
Завдання 2. У недоношеної дитини масою 3100 г від ІV-ї вагітності 3-х пологів на 34-35 тижні матері з групою крові О(І) резус-негативною приналежністю під час первинного огляду відмічається важкий стан: виражена блідість шкіряних покривів, універсальний набряк, гепатоспленомегалія, тахікардія. В анамнезі у матері: 2 медаборти, у попередньої дитини діагностовано ГХН, титр анти резус-антитіл 1: 1028. Загальний білірубін пуповидної крові 35 мкмоль/л, гемоглобін – 85 г/л, група крові О(І), резус-позитивна належність. Попередній діагноз? Тактика?
Еталон відповіді: ГХН, резус-конфлікт, набрякова форма. Недоношеність (ГВ - Показано проведення ОЗПК, двооб’ємне ізоволюметричне донорською кров’ю терміном заготовлення не більше 3-х діб О(І) групи резус-негативної належності у кількості 2 ОЦК: 2 х 95 х 3,1 = 500 мл.
Завдання 3. У доношеного новонародженого масою 2900 г від 1-ї вагітності 1-х фізіологічних пологів матері, яка має 0(І) групу крові резус-позитивну належність, наприкінці 1-ї доби життя з’явилась жовтяниця, непрямий білірубін у динаміці підвищився за 12 годин від 140 мкмоль/л до 280 мкмоль/л, рівень гемоглобіну становить 130 г/л. Група крові дитини В(ІІІ), резус-позитивна належність. Попередній діагноз? Обгрунтування необхідності ОЗПК? Яку кров та в якому об’ємі треба використовувати при операції?
Еталон відповіді: ГХН, АВО-конфлікт, жовтянична форма, середнього ступеню важкості. Показання: анемія – 130 г/л, погодинний приріст білірубіну – більше 10 мкмоль/л, рівень НБ – 280 мкмоль/л згідно зі шкалою Полачека. Треба замовити для операції донорську кров терміном заготовлення не більше 3-х діб в об’ємі 2 ОЦК, що дорівнює 2 х 85 х 2,9 = 500 мл, з них еритромаси О(І) резус позитивної належності 250 мл та плазми АВ(ІУ) або В(ІІІ) 250 мл.
Завдання 4. У вагітної (вагітність друга) з резус-негативною належності протягом другого триместру відмічається стрибаючий титр антитіл від 1:8 до 1:124. Додаткові методи обстеження з метою діагностики ГХП? Методи антенатального лікування?
Еталон відповіді: Обстеження: Дослідження оптичної щільності амніотичної рідини, ультразвукове дослідження дозволяє виявити набряк плода, ознаками якого є подвійний контур голови, збільшення товщини шкіри довкола грудної клітини, черевної порожнини і кінцівок плода, плацентомегалія (товщина плаценти 6 см і більше ), багатоводдя (амніотичний індекс більше ніж 24 см). Метод фетальної трансфузії. Методи лікування: плазмаферез, специфічна імуносорбція та екстракорпоральна гемосорбція, дострокові пологи (у термін 37-38 тижнів гестації).
Рекомендована література
МІНСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
„ Затверджено”
на методичній нараді
кафедри педіатрії № 2
Завідувач кафедрою педіатрії №2,
член-кореспондент НАМН України,
д.м.н., професор Волосовець О.П.
„____”__________________ р.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
ДЛЯ СТУДЕНТІВ
Навчальна дисципліна | Педіатрія |
Модуль № 1 | Неонатологія, хвороби системи крові та ендокринної системи у дітей |
Змістовний модуль № 1 | Неонатологія |
Тема заняття | Гемолітична хвороба новонароджених |
Курс | 5 |
Факультет | ІІ медичний |
2015
І. Актуальність теми:
За даними ВООЗ частота випадків на гемолітичну хворобу новонародженого
( ГХН) у теперішній час складає не менше ніж 5-6 випадків на 1000 новонароджених.
Актуальність даної проблеми визначається тим, що у дітей, які перенесли тяжкі форми ГХН , є високий ступінь ризику ураження органів слуху, затримки психомоторного та емоційного розвитку, екстрапірамідних рухових розладів, зниження пам’яті та інтелекту. Більшість з цих дітей хворіють на анемію та схильні до гострих інфекційних та алергічних захворювань.
ІІ. Конкретні цілі:
Студент повинен знати:
- основні етапи обміну білірубіну, особливості обміну білірубіну в перінатальному періоді;
- причини розвитку та патогенез гемолітичної хвороби новонароджених;
- методи діагностики та диференціальної діагностики;
- основні клінічні прояви гемолітичної хвороби новонароджених;
- принципи консервативного лікування;
- показання до ОЗПК;
- вимоги до донорської крові;
- основні етапи ОЗПК;
- організацію диспансерного спостереження за дітьми, які перехворіли гемолітичною хворобою новонароджених;
- профілактичні засоби.
Студент повинен вміти:
- оцінити стан здоров’я новонародженого;
- вміти проводити діагностику до пологів та до пологову діагностику гемолітичної хвороби новонародженого;
- оцінити результати лабораторних досліджень;
- поставити і сформулювати діагноз згідно класифікації;
- визначити тактику лікування і показання до замінної гемотрансфузії;
- знати ускладнення і профілактику резус-сенсибілізації;
- визначити погодинний приріст білірубіну;
- вміти замовити необхідну кров для операції замінного переливання при гемолітичній хворобі;
- провести визначення групи та Rh-фактору крові;
- провести діагностичні проби на сумісність при гемотрансфузії.
Дата: 2019-02-02, просмотров: 280.