Опис навчальної дисципліни (анотація)
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

ВСТУП

Програма вивчення навчальної дисципліни «Історія медицини» складена відповідно до примірного навчального плану підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров`я» у вищих навчальних закладах МОЗ України за спеціальністю 228 «Педіатрія» кваліфікації освітньої «Магістр педіатрії», кваліфікації професійної «Лікар-педіатр», розробленого за участі фахівців координаційної та робочих груп з підготовки пропозицій до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров`я», визначеними у наказі МОЗ України від 09.11.2015 № 733 «Про утворення координаційної та робочих груп для формування переліку спеціалізацій та пропозицій до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров`я» та погодженого ДУ «Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти МОЗ України» 05.09.2017.

Опис навчальної дисципліни (анотація)

Стан медицини завжди визначався рівнем розвитку суспільства, соціально-економічними умовами, досягненнями науки, техніки культури.

Вивчення медицини, як і будь-якої іншої галузі людської діяльності та знання, обов’язково потребує ґрунтовного ознайомлення з її історією. Неможливо досконало оволодіти наукою без знання її історії. Методологічно правильна історична оцінка явища, факту, теорії і є справжня їх суть. Ось чому історія медицини – одна з теоретичних дисци­плін у галузі медицини взагалі. Вона дає поняття про походження всього сучасного комплексу знань у цій галузі, про їх суть у процесі розвитку.

Історія медицини поділяється на загальну та спеціальну.

Загальна історія медицини вивчає розвиток медичних знань у людському суспільстві в цілому. Загальні питання, основні закономірності історичного розвитку медицини складають предмет історії медицини як окремої науки, самостійної дисципліни.

У спеціальній історії медицини висвітлюється розвиток окремих галузей медицини. Вона є складовою частиною усіх медичних дисциплін і її викладання здійснюється відповідними профільними кафедрами.

Загальна історія медицини та спеціальні історико-медичні відомості складають систему історико-медичної освіти лікаря.

Курс історії медицини є спрямовуючою і пов’язуючою ланкою у вивчення розвитку всіх галузей медицини. Історичний розвиток подається цілісною системою, а не у вигляді механічної суми окремих розрізнених даних з історії різних дисциплін.

Характерною особливістю запропонованої програми є те, що медицина, медична діяльність розглядається в ній як важливий елемент культури, як соціокультурний феномен.

Матеріали з історії медицини співвідносяться в даному курсі з матеріалами з історії науки, релігії, філософії, економіки, права, суспільної психології. Розвивається підхід до історії медицини як до цілісного культурологічного процесу.

Особлива увага в даному курсі зосереджена на тому, як виникали ті чи інші медичні ідеї, як вирішувались науково-медичні проблеми в ту чи іншу історичну епоху. Виклад питань історії медицини спирається на конкретні наукові факти і узагальнення, котрі розглядаються через призму сучасних наукових і філософських уявлень.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є загальні питання історії медицини і основні закономірності історичного розвитку медицини, спеціальні історико-медичні відомості.

Міждисциплінарні зв’язки: Історія медицини розглядає розвиток окремих галузей медицини, є складовою частиною усіх медичних дисциплін і питання її викладають на відповідних профільних кафедрах. За змістом історія медицини пов’язана із загальною історією, історією  культури, філософією, соціологією, основами права, психологією тощо.

 

Знання

Уміння Комунікація Автономія та відповідальність 1 2

3

4 5 6

Інтегральна компетентність

Здатність розв’язувати типові та складні задачі і проблеми у професійній діяльності (галузь - охорона здоров’я) та/або у процесі навчання, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій та характеризується невизначеністю умов і вимог

Загальні компетентності

1 Знання та розуміння предметної області та професійної діяльності та їх здатність застосовувати на практиці Мати спеціалізовані концептуальні знання, набуті у процесі навчання та зі структури професійної діяльності 

Вміти розв’язувати ті професійні задачі, які виникають у професійній діяльності, що потребує постійного оновлення

Здатність ефективно формувати та доносити власні висновки та пояснення до фахівців, пацієнтів і їх родичів та планувати комунікаційну стратегію у професійній діяльності Нести відповідальність за прийняття рішень, власний професійний розвиток і здатність до подальшого професійного навчання 2. Особистісна прихильність до обраного фаху та мотиваційна складова щодо досягнень у фаховій діяльності Мати глибокі знання, набуті у процесі навчання та відкритість до постійного їх оновлення та поповнення

Вміти здійснювати професійну діяльність, що потребує постійного оновлення та інтеграції знань

Встановлювати відповідні професійні зв’язки для досягнення результату Нести відповідальність за подальший професійний розвиток своєчасне використання методів саморегуляції 3 Вміння виявляти, аналізувати, формулювати та вирішувати проблеми, що визначені особливостями галузі Знати методи аналітичного аналізу та застосування набутих знань

Вміти проводити аналіз інформації, формулювати власну думку та приймати обґрунтовані рішення

 

Встановлювати відповідні зв’язки для досягнення цілей   Нести відповідальність за вміння аналізувати, формулювати та вирішувати поточні проблеми 4 Здатність вчитися і бути сучасно навченим з урахуванням використання новітніх інформаційних і комунікаційних технологій   Мати глибокі знання в галузі інформаційних і комунікаційних технологій, що застосовуються у професійній діяльності

Вміти використовувати інформаційні та комунікаційні технології у професійній галузі, що потребує оновлення та інтеграції знань.

Використовувати інформаційні та комунікаційні технології у професійній діяльності Нести відповідальність за за своєчасне набуття сучасних професійних знань та умінь. 5. Визначеність і наполегливість щодо поставлених завдань і взятих на себе обов’язків Знати об’єм своїх обов’язків та шляхи виконання поставлених завдань

Вміти визначати завдання та бути наполегливим і сумлінним при виконання обов’язків

Встановлювати міжособистісні зв’язки для забезпечення якісного виконування поставлених завдань Нести відповідальність за якісне виконання поставлених завдань 6. Здатність адекватно оцінювати та забезпечувати якість виконуваних робіт Знати методи оцінювання показників якості

Вміння якісно виконувати поставлені завдання

 

Встановлювати відповідні зв’язки для досягнення поставлених цілей Нести відповідальність за якісне виконання робіт 7. Здатність до співпраці в команді, що вимагає набути навички міжособистісної взаємодії Знати тактики спілкування, закони та способи комунікативної поведінки

Вміти обирати способи та стратегії спілкування для забезпечення ефективної командної роботи

 

Використовувати стратегії спілкування та навички міжособистісної взаємодії Нести відповідальність за вибір способу та стратегії комунікації 8. Здатність до вибору стратегічних засад спілкування, щоб діяти на основі етичних міркувань (мотивів), соціально відповідально та громадсько свідомо Знати методики та стратегії спілкування, свої громадські права та обов’язки

Вміти формувати свою громадянську свідомість та діяти відповідно до неї

 

Здатність донести власну громадську позицію   Нести відповідальність за свою громадянську позицію та діяльність   9. Здатність мотивувати людей та рухатися до спільної соціально визначеної мети   Знати права, обов’язки та шляхи виконання поставлених завдань

Вміти визначити мету та стратегію подальшого розвитку, бути наполегливим та сумлінним при виконання обов’язків

Встановлювати міжособистісні зв’язки для ефективного виконання завдань та обов’язків Відповідати за якісне виконання поставлених завдань 10. Здатність спілкуватися державною (українською) мовою як усно, так і письмово та однією іноземною   Мати досконалі знання рідної мови та базові знання іноземної мови

Вміти застосовувати знання рідної мові, як усно так і письмово, вміти спілкуватись іноземною мовою.

Використовувати при фаховому спілкуванні та в діловодстві рідну мову. Використовувати іноземну мову у професійній діяльності Нести відповідальність за вільне володіння рідною мовою та українською мовою за професійним спрямуванням 11 Здатність до ведення здорового способу життя, адаптації та дії в новій (у тому рахунку конфліктній) ситуації Мати знання для ведення здорового способу життя та здатності до адаптації

Вміти застосувати застосовувати знання для ведення здорового способу життя та пристосовуватися до нових обставин та (у тому рахунку конфліктній) ситуації

Вміння встановлювати відповідні зв’язки для досягнення позитивного результату Нести відповідальність за здоровий спосіб життя та своєчасне використання методів саморегуляції для своєчасної адаптації 12. Прагнення до збереження чистоти нашого довкілля Знати проблеми збереження чистоти нашого довкілля та шляхи його збереження

Вміти формувати вимоги до себе та оточуючих щодо збереження чистоти нашого довкілля

Вносити питання на обговорення до громади, надавати пропозиції відповідним органам та установам щодо заходів до збереження та охорони довкілля Нести відповідальність щодо виконання заходів збереження довкілля в межах своєї компетенції

Теми лекцій

№ з/п Назва теми Кількість Годин
1 Медицина Стародавнього Світу 2
2 Медицина Середньовіччя 2
3 Медицина Раннього Нового часу 2
4 Медицина Пізнього Нового часу 2
5 Медицина і охорона здоров’я Новітнього часу 2
  Всього 10

 

Теми семінарських занять

 

№ з/п Назва теми Кількість Годин
1 Медицина Стародавнього Світу 2
2 Медицина Середньовіччя 2
3 Медицина Раннього Нового часу 2
4 Медицина Пізнього Нового часу 2
5 Медицина і охорона здоров’я Новітнього часу 2
  Всього 10

Самостійна робота

№ з/п Назва теми Кількість годин
1 Підготовка до семінарських занять 10
2 Вивчення тем, які не входять до плану аудиторних занять 50
3 Виконання індивідуального завдання 10
  Всього 70

Індивідуальні завдання

Виконання індивідуального завдання (презентація).

8. Завдання для самостійної роботи

1. Підготовка до семінарських занять.

2. Вивчення тем, які не входять до плану аудиторних занять.

3. Виконання індивідуального завдання.

Методи навчання.

Вивчення питань історії медицини спирається на конкретні наукові факти і узагальнення, котрі розглядаються через призму сучасних наукових уявлень. Видами навчальних занять згідно з навчальним планом є лекції, семінарські заняття, виконання індивідуального завдання, самостійна робота студентів. Для семінарських груп організовуються консультації. Під час вивчення історії медицини використовуються, окрім рекомендованої літератури, інтернет-ресурси, матеріали освітнього порталу.

Методи контролю

 

Засвоєння теми і змістових модулів контролюється на семінарських заняттях відповідно до конкретних цілей. Рекомендується застосовувати усний і письмовий контроль: контрольні питання, тести, проблемні питання, ситуативні задачі.

11. Форма підсумкового контролю успішності навчання: диференційований залік

Диференційований залік з історії медицини – це форма підсумкового контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентами навчального матеріалу виключно на підставі результатів поточного навчання відповідно програми з дисципліни і не передбачає окремого навчального заняття для приймання заліку. На останньому тематичному навчальному занятті після закінчення обговорення теми заняття викладач навчальної групи оголошує суму балів студента за результатами поточного контролю і за виконання індивідуального завдання. Оцінка з історії медицини визначається як сума оцінок поточної навчальної діяльності у балах, що виставляються на кожному семінарському занятті за відповідною темою і кількістю балів за виконання індивідуального завдання. Результати складання заліків оцінюються за двобальною шкалою: «зараховано», «не зараховано». Студент отримує оцінку «зараховано», якщо він виконав усі види робіт, передбачених навчальною програмою з історії медицини, відвідав усі лекції і семінарські заняття, визначені тематичними планами, а за наявності пропусків – своєчасно їх відпрацював, набрав загальну кількість балів при вивченні історії медицини не менш як 120. Максимальна кількість балів, яку може набрати студент з історії медицини за поточну навчальну діяльність і виконання індивідуального завдання – 200 балів. Самостійну роботу студентів оцінюють під час поточного контролю на семінарському занятті.

12. Схема нарахування та розподіл балів, які отримують студенти

Методичне забезпечення

1. Презентації лекцій.

2. Таблиці.

3. Тематичні плани лекцій і семінарських занять.

4. Контрольні питання, тести, проблемні питання, ситуативні завдання.

5. Робочий зошит для самостійної роботи.

6. Додаткова література та ілюстративні матеріали.

Рекомендована література

Основна

1. Ступак Ф.Я. Історія медицини. – К.: Книга-плюс, 2015. – 174 с.

2. Ступак Ф.Я. Історія медицини. – К.: Книга-плюс, 2016. – 176 с.

3. Ступак Ф.Я. История медицины. – К.: Книга-плюс, 2016. – 144 с.

4. Stupak F. History of medicine. – К.: Книга-плюс, 2016. – 174 с.

Допоміжна

 

1. Верхратський С. А., Заблудовський П. Ю. Історія медицини. – К.: Вища школа, 1991. – 432 с.

2. Визначні імена в світовій медицині / Г. Ю. Аронов, О. А. Грандо, М. Б. Мирський та ін.; О. А. Грандо (ред.). – К.: РВА «Тріумф», 2001. – 320 с.

3. Гален К. О назначении частей человеческого тела / Пер. с древнегреч. – М.: Медицина, 1971. – 553 с.

4. Ганіткевич Я. В. Історія української медицини в датах та іменах. – Л.: Б. в., 2004. – 364 с.

5. Ганіткевич Я. В. Українські лікарі-вчені першої половини ХХ століття та їхні наукові школи: Біографічні нариси та бібліографія. – Л.: Б. в., 2002. – 544 с.

6. Гиппократ. Избранные книги. – М.: Сварог, 1994. – 736 с.

7. Глязер Г. Драматическая медицина. Опыты врачей на себе / Пер. с нем. – Изд. 2-е. – М.: Молодая гвардия, 1965. – 215 с.

8. Голяченко О. М., Ганіткевич Я. В. Історія медицини. – Тернопіль: Лілея, 2004. – 248 с.

9. Грандо О А. Визначні імена в історії української медицини. – К.: РВА «Тріумф», 1997. – 336 с.

10. Грандо О А. Подорож у минуле медицини. – К.: РВА «Тріумф», 1995. – 176 с.

11. Грибанов Э. Д. Медицина в символах и эмблемах. – М.: Медицина, 1990. – 208 с.

12. Ибн Сина. Канон врачебной науки: Избр. разделы. – Ташкент: Фан, 1985. – 768 с.

13. История медицины (Материалы к курсу истории медицины). – М.: Медгиз, 1954. – Т. 1. – 283 с.

14. История медицины: Очерки / Л. Т. Малая, В. Н. Коваленко, А. Г. Каминский, Г. С. Воронков. – К.: Лыбидь, 2003. – 413 с.

15. Медицина // Большая медицинская энциклопедия. – М., 1980. – Т. 14. – С. 7–312.

16. Сорокина Т. С. История медицины: Учебник. – М.: Изд. центр «Академия», 2006. – 560 с.

17. Ступак Ф. Я. Вступ до історії медицини. Медицина і первісне суспільство. – К.: НМУ, 2002. – 64 с.

18. Ступак Ф. Я. Культура і медицина Індії. – К.: НМУ, 2001. – 52 с.

 

Електронні ресурси.

 

1. Сорокина Т. С. История медицины: Учебник. В двух томах.  – М.: Изд. центр «Академия».  Режим доступу: www.bibliotekar.ru/423/

2. Сорокина Т. С. История медицины: Учебник.– М.: Изд. центр «Академия».  Режим доступу: www.academia-moscow.ru/ftp.../fragment_17389.pdf‎

3. Сорокина Т. С. История медицины: Учебник.– М.: Изд. центр «Академия». Режим доступу: https://www.litmir.me/br/?b=177893

4. Історія медицини за ред. С.А. Верхратський, П.Ю.Заблудовський. Режим доступу: vk.com/doc-32372200_216728394?dl.

5. Лисицын Ю.П. История медицины: учебник. Лисицын Ю.П. 2008. Режим доступу:  http://www.studmedlib.ru/book/ISBN9785970407158.html

ВСТУП

Програма вивчення навчальної дисципліни «Історія медицини» складена відповідно до примірного навчального плану підготовки фахівців другого (магістерського) рівня вищої освіти галузі знань 22 «Охорона здоров`я» у вищих навчальних закладах МОЗ України за спеціальністю 228 «Педіатрія» кваліфікації освітньої «Магістр педіатрії», кваліфікації професійної «Лікар-педіатр», розробленого за участі фахівців координаційної та робочих груп з підготовки пропозицій до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров`я», визначеними у наказі МОЗ України від 09.11.2015 № 733 «Про утворення координаційної та робочих груп для формування переліку спеціалізацій та пропозицій до стандартів вищої освіти за спеціальностями галузі знань «Охорона здоров`я» та погодженого ДУ «Центральний методичний кабінет з вищої медичної освіти МОЗ України» 05.09.2017.

Опис навчальної дисципліни (анотація)

Стан медицини завжди визначався рівнем розвитку суспільства, соціально-економічними умовами, досягненнями науки, техніки культури.

Вивчення медицини, як і будь-якої іншої галузі людської діяльності та знання, обов’язково потребує ґрунтовного ознайомлення з її історією. Неможливо досконало оволодіти наукою без знання її історії. Методологічно правильна історична оцінка явища, факту, теорії і є справжня їх суть. Ось чому історія медицини – одна з теоретичних дисци­плін у галузі медицини взагалі. Вона дає поняття про походження всього сучасного комплексу знань у цій галузі, про їх суть у процесі розвитку.

Історія медицини поділяється на загальну та спеціальну.

Загальна історія медицини вивчає розвиток медичних знань у людському суспільстві в цілому. Загальні питання, основні закономірності історичного розвитку медицини складають предмет історії медицини як окремої науки, самостійної дисципліни.

У спеціальній історії медицини висвітлюється розвиток окремих галузей медицини. Вона є складовою частиною усіх медичних дисциплін і її викладання здійснюється відповідними профільними кафедрами.

Загальна історія медицини та спеціальні історико-медичні відомості складають систему історико-медичної освіти лікаря.

Курс історії медицини є спрямовуючою і пов’язуючою ланкою у вивчення розвитку всіх галузей медицини. Історичний розвиток подається цілісною системою, а не у вигляді механічної суми окремих розрізнених даних з історії різних дисциплін.

Характерною особливістю запропонованої програми є те, що медицина, медична діяльність розглядається в ній як важливий елемент культури, як соціокультурний феномен.

Матеріали з історії медицини співвідносяться в даному курсі з матеріалами з історії науки, релігії, філософії, економіки, права, суспільної психології. Розвивається підхід до історії медицини як до цілісного культурологічного процесу.

Особлива увага в даному курсі зосереджена на тому, як виникали ті чи інші медичні ідеї, як вирішувались науково-медичні проблеми в ту чи іншу історичну епоху. Виклад питань історії медицини спирається на конкретні наукові факти і узагальнення, котрі розглядаються через призму сучасних наукових і філософських уявлень.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є загальні питання історії медицини і основні закономірності історичного розвитку медицини, спеціальні історико-медичні відомості.

Міждисциплінарні зв’язки: Історія медицини розглядає розвиток окремих галузей медицини, є складовою частиною усіх медичних дисциплін і питання її викладають на відповідних профільних кафедрах. За змістом історія медицини пов’язана із загальною історією, історією  культури, філософією, соціологією, основами права, психологією тощо.

 

Дата: 2019-02-02, просмотров: 177.