При віндикаційному позові, власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні. Права та інтереси власника можуть бути порушені і в тих випадках, коли майно не вибуває з його володіння, але треті особи створюють перешко­ди в користуванні чи розпорядженні майном. У таких випадках власник може захистити своє право власності від порушень (не пов´язаних з позбавленням права володіння) позовом, який у на­уці цивільного права називається негаторним {actio negatoria). Відповідно до Закону України «Про власність» формула нега-торного позову набуває такого вигляду: «Власник має право ви­магати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були пов´язані з позбавленням права володіння». Тобто предметом негаторного позову виступає сама вимога пози­вача про усунення перешкод у користуванні чи розпорядженні майном.

Негаторний позов характеризується наступними ознаками.

По-перше, на відміну від віндикаційного позову, власник, який звертається за захистом, зберігає майно у своєму володінні. Порушення права власності полягає, зазвичай, в тому, що треті особи створюють власникові певні перешкоди в користуванні належним йому майном (будинком, автомобілем, земельною ді­лянкою тощо), або внаслідок певних обставин власник не може фактично розпоряджатися належним йому за законом майном, маючи це майно у своєму володінні.

З негаторним позовом може звертатися як власник, так і ти­тульний володілець, причому останній як проти третіх осіб, так і проти власника. Наприклад, після укладання договору субо­ренди нежитлового приміщення власник не дозволяє суборенда­реві ним користуватися (вимкнув опалення, світло та ін.).

Так, судовій практиці відомі численні випадки, коли після передачі земельних ділянок у власність чи в оренду громадя­нам колишні землекористувачі не дозволяли новим власникам (орендарям) користуватися земельними ділянками відповідно до їх призначення, створювали штучні перешкоди в землеко­ристуванні.

По-друге, суттю вимог за негаторним позовом є усунення по­рушення, що триває і має місце на момент звернення з позовом.

Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення. Якщо ж перешкоди в користуванні чи розпорядженні майном усунуті, то відповідно відсутні підстави і для звернення з негаторним по­зовом.

Так, Н., позивач по справі, придбав у С. квартиру, а коли ви­рішив її заселити, з´ясувалося, що в квартиру самовільно все­лився і проживає Д., її колишній власник, який свого часу уклав кредитний договір з банком, заставивши свою квартиру. Після того, як Д. кредит не повернув, його виселили з квартири, а ос­танню в рахунок боргу продали С, який продав її Н. Уданому випадку позивач, власник квартири, незважаючи на можливість розпоряджатися належним йому майном (продати, подарувати), був позбавлений можливості безпосередньо користуватися ним, оскільки треті особи перешкоджали йому в цьому. Позов Н. про усунення порушень прав власника був задоволений, а відповідач зобов´язаний звільнити приміщення.

По-третє, власник має право вимагати усунення порушення його прав, якщо дії третіх осіб носять неправомірний характер. Так, власник може вимагати від сусіда прибрати будівельні ма­теріали, якщо вони заважають користуватися автомобілем (не­можливо виїхати з гаража). Проте, якщо сусідський будинок зведено відповідно до затвердженого проекту, із додержанням будівельних норм та правил забудови, то навіть, якщо цей буди­нок затінює земельну ділянку й вікна будинку сусіда, останній, як власник, не може посилатися на порушення його права щодо користування земельною ділянкою чи будинком.

Негаторний позов не може бути пред´явлено, якщо дії від­повідача ґрунтуються на відповідному чинному законі чи на до­говорі.

З вимогами про усунення порушень у користуванні майном здебільшого звертаються громадяни. Це пояснюється тим, що, як правило, перешкоди, які створюють треті особи, підпадають під категорію адміністративних чи кримінальних діянь (самоуправство, самовільне будівництво, зловживання владою чи поса­довим становищем).

Так, у міськвідділ внутрішніх справ звернулася громадянка Н. зі скаргою на те, що співвласник житлового будинку ПІ. пові­сив замки на спільний колодязь, льох, сарай, у зв´язку з чим вона не може користуватися належною їй часткою спільного майна. Після бесіди дільничного інспектора з Ш. правопорушення було припинене. Своєчасне реагування на такі порушення закону з боку правоохоронних органів дозволило захистити майнові пра­ва громадянина у досудовому порядку.

Зазвичай власник звертається з негаторним позовом, щоб усунути перешкоди в користуванні належним йому майном. Але негаторний позов може бути і засобом захисту права розпоряд­ження власністю. Різновидом негаторного позову є позов про виключення майна з опису. Проте немає єдиної думки щодо того, до якої категорії позовів відноситься цей позов. Одні класифіку­ють його як негаторний позов, другі - як різновид віндикаційно-го позову, треті як самостійний речово-правовий позов.

З вимогою про виключення майна з опису може звернутися як безпосередній власник майна, так і особа, яка володіла ним на підставі закону чи в силу договору (наприклад, отримала в заста­ву, на зберігання тощо).

За наявності достатніх підстав про спричинення злочином матеріальної шкоди орган дізнання, слідчий, прокурор чи суд зобов´язані вжити заходи щодо забезпечення цивільного позову шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які за законом несуть відповідальність за їх дії.

Майно, на яке накладається арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємства, установи чи організації, членам сім´ї обвинувачуваного або іншим осо­бам.

Певні обмеження права власності можуть виникнути також при забезпеченні позову при розгляді цивільної справи. Так, ст. 151 ЦПК України передбачає, що суд за заявою осіб, які бе­руть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За заявою заінтересованої особи суд може забезпечити позов навіть до подання позовної заяви з метою запобігання порушен­ня права власності.

Відповідно до ст. 152 ЦПК позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що на­лежать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов´язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам здійснювати платежі або пере­давати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов´язання;

5) зупиненням продажу описаного майна, якщо подано по­зов про право власності на дане майно або про виключення його з опису;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання ін­шим особам.

Майно власника може також помилково потрапити в опис спадкового майна померлого, який складається нотаріусом від­повідно до п. 190 Інструкції про порядок вчинення нотаріаль­них дій нотаріусами України від 3 березня 2004 р.

На вимоги про виключення майна з опису поширюється за­гальний трьохрічний строк позовної давності. Перебіг цього стро­ку починається з того дня, коли зацікавлена особа дізналася або повинна була дізнатися про внесення в опис належного їй майна.

Можливі випадки, коли при проведенні опису майно вилу­чається у власника і передається на зберігання іншим особам. За таких обставин йдеться не про пред´явлення негаторного, а про пред´явлення віндикаційного позову.

При розгляді справи про виключення майна з опису, після виконання вироку про його конфіскацію, суд, визнавши по­зов обґрунтованим, виносить рішення про виключення майна з опису. Одночасно вирішується питання про повернення май­на в натурі в тому випадку, коли воно було передано безоплатно фінансовими органами відповідній організації. За цих умов повернення майна покладається на організацію, яка одержала майно безоплатно. Коли ж майно було реалізовано фінансовими органами, воно або його вартість повертаються цими органами (п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» від 27 серп­ня 1976 р. № 6 із змінами та доповненнями).

Негаторний позов як засіб захисту права власності застосо­вується, якщо сторони не перебувають у договірних стосунках. За наявності договору порушення права власності захищається нормами зобов´язального права.

Так, при самовільному заселенні житлового приміщення, що належить конкретному власнику, останній звертається до особи, яка самоуправно зайняла це приміщення, з негаторним позовом. Якщо ж після закінчення договору найму житлового приміщення наймач відмовляється виселитися з нього, то позивач повинен по­силатися на норми зобов´язального права, оскільки відповідач по­рушує умови укладеного договору найму житлового приміщення. Негаторний позов може бути пред´явлений поруч з іншими засобами захисту: так, вимога про виселення із самоуправно зай­нятого приміщення може бути поєднана з вимогою про відшко­дування збитків тощо.

До речових позовів про захист прав власності відноситься і по­зов про визнання права власності. Таким позовом власник зали­шається, якщо інша особа порушує чи оспорює права власника, а правовстановлюючі документи не носять безспірного характе­ру, втрачені чи відсутні.

Так, громадянин П. звернувся з позовом про визнання за ним права власності на коня. Відповідач С, посилаючись на укладе­ний між ними договір про відгодівлю коня, відмовився поверну­ти худобу. Оскільки по справі були відсутні докази договірних відносин, а позивач надав докази належності йому спірної худо­би, суд визнав за позивачем право власності на коня і повернув йому худобу.

Аналогічного характеру виникають спори і між юридичними особами в тих випадках, коли майно було передане в довгостро­кову оренду з правом викупу, а відповідні документи втрачені.

Так, за однією із справ до суду були передані три протилежні за змістом договори оренди щодо одного і того ж об´єкта, підпи­сані кожною зі сторін. Визнавши спірне майно власністю пози­вача, суд відповідно і захистив його право власності.

Нерідко позови про визнання права власності поєднуються з негаторним позовом.

Так, один із районних судів Дніпропетровської області роз­глянув цивільну справу за позовом В. до К. про визнання права власності на гараж та усунення перешкод в користуванні остан­нім. Як було встановлено, чоловік позивачки свого часу купив гараж у С, але правовстановлюючі документи в сім´ї не зберег­лися. У 1986 р. гараж було передано в тимчасове користування К. Після смерті чоловіка В. звернулася до К. з проханням звіль­нити гараж, але останній відмовився зробити це, посилаючись на укладений з її покійним чоловіком в усній формі договір міни гаражів.

Суд задовольнив позовні вимоги В., обґрунтувавши своє рі­шення таким чином: колишній власник гаража С. та інші свідки підтвердили в судовому засіданні, що С продав належний йому гараж покійному В. Але В. розподілу спільного майна не прово­див, тому і розпоряджатися спільним майном подружжя без зго­ди дружини не мав права. Відповідно до чинного законодавства, договори між фізичними особами понад встановлену суму повин­ні укладатися в письмовій формі. Відповідач К. договору міни гаражів, як і інших письмових доказів про належність йому спірного гаража, суду не надав. Це дало суду підстави визнати право власності на гараж за В., а оскільки власник може вимага­ти усунення будь-яких порушень його прав, хоча ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, зобов´язав К. звіль­нити спірну споруду.