30.Методика опрацювання теми «Дзвінкі і глухі приголосні».
З глухими і дзвінкими приголосними діти практично ознайомилися в період навчання грамоти . Зокрема, вони проводили спостереження за вимовою парних дзвінких і глухих, спостерігали за смислорозрізнювальною роллю цих звуків (бабка – папка). Це був перший етап їх засвоєння. Наступний етап відбувається під час опрацювання цієї теми в 2 класі.
З метою чіткого розмежування дзвінких і глухих приголосних у методичній літературі рекомендується вести спостереження за способом творення та участю голосу й шуму при вимові пар дзвінких і глухих. Для спостережень учні одержують завдання беззвучно артикулювати приголосні таких пар: [д – т], [д' – т'], [б –п], [ж – ш], [з – с], [з' – с'], [дз – ц] та ін. Це дає можливість зосереджувати увагу лише на способі творення звуків, у результаті чого учні приходять до висновку, що спосіб вимовляння звуків кожної пари однаковий.
Наступне завдання – простежити за участю голосу і шуму в процесі вимовляння зазначених пар звуків. Учитель допомагає дітям зробити висновок: дзвінкі приголосні – це ті, які творяться за допомогою голосу і шуму, а глухі – тільки за допомогою шуму. Як результат спостережень на дошці має бути запис або таблиця пар дзвінких і глухих:
Дзвінкі [б],[б'],[д],[д'],[з],[з'],[ж],[дж],[дз],[ дз'],[г], [ґ] .
Глухі [п],[п'],[т],[т'],[с],[с'],[ш], [ч], [ц],[ц΄],[х],[к] .
Учні шляхом спостережень за участю голосу й шуму під час вимовляння знайомляться також із дзвінкими, які не мають глухих пар (сонорними), та з непарним глухим [ф]. Проводячи спостереження, слід брати до уваги не лише тверді дзвінкі й глухі приголосні, а й м'які.
Робота над темою «Дзвінкі та глухі приголосні» тісно пов'язана з удосконаленням орфоепічних умінь, оскільки ще досить часто в українському мовленні учнів, залежно під діалектичних умов або під впливом російської вимови, трапляється неправомірне оглушення дзвінких у кінці та в середині слова:дуб, ніж, злазь, важко, сковзко. Ця робота має своє продовження й під час вивчення орфографічного матеріалу.Ці фонетичні явища, як і саме орфографічне правило, стануть доступними й зрозумілими учням лише за умови, коли буде приділена достатня увага спостереженням за вимовою аналізованих звуків у словах і позначенням їх буквами.
Отже, методика засвоєння приголосних звуків у початкових класах передбачає поетапність опанування фонетико-орфоепічними нормами літературного мовлення, раціональне використання адекватних методів, прийомів і засобів, систему вправ.

Методика читання. Завдання уроків класного читання,спрямовані на досягнення освітньої і виховної мети,формування повноцінних навичок читання.

Читання як навчальний предмет,йогозавдання,освітнє і виховнезначенняуроківчитання.Естетичневиховання на уроках читання.

Історія становлення методики читання. Основний сучасний метод навчання читання та його застосування під час опрацювання текстів.

Види читання. Способи читання. Методика роботи над формуванням способів читання.

Якості читання. Вироблення якісних ознак читання. Методичні прийоми вироблення навичок свідомого читання. Критерії свідомого читання.

Уроки класного читання. Типи уроків класного читання. Структура сучасного уроку читання.

Уроки ознайомлення з новим твором. Етапи уроку ознайомлення з новим твором.

8.Навчання дітей складати план прочитаного. Переказування прочитаного. Проведення узагальнюючої бесіди,встановлення ідейного змісту твору.

Особливості вивчення творів різних жанрів. Методика роботи над їх усвідомленням. Особливості методики опрацювання оповідань, казок.

Методика вивчення байок.

Методика опрацювання віршів.

Читання нарисів.

Урок узагальнення знань. Завдання уроків узагальнення знань. Види робіт на узагальнюючих уроках.