22. Умови успішного формування орфографічних умінь , методика їх формування . Використання навичок правильної вимови в процесі навчання грамотного письма . Особливості проведення уроків фонетики , граматики і правопису в умовах класів – комплексів.
Психологічна література визначає орфографічні вміння як орфографічні дії,засновані на чіткому усвідомленні орфограм і правил, а також операцій із застосування цих правил. Сформовані орфографічні вміння, доведені до автоматизму, переходять у навички. Отже, орфографічна навичка є автоматизованою дією, пов’язаною із застосуванням засвоєних правописних правил. Навички — автоматизовані компоненти діяльності, які входять до певної цілеспрямованої активності людини як засіб досягнення цієї діяльності. Висловлюючи власні думки й почуття в писемній формі, ми менше за все замислюємося над орфографією. І лише тоді, коли стикаємося з певними труднощами під час написання слів, намагаємося проконтролювати свідомо сформовані операції, способи дій.
У писемному мовленні відсутні міміка, жести, паузи, логічні наголоси та інші допоміжні засоби, які притаманні усному мовленню. Однак цей недолік частково компенсується розділовими знаками, поділом тексту на абзаци, виділенням слів шрифтом та деякими іншими засобами. Велике значення для писемного мовлення мають орфографія і пунктуація. Тому дуже цінними є розроблені в методиці прийоми орфографічної підготовки до написання творів.

23. Методика формування поняття про однорідні члени речення. Формування уявлень про ускладнення речень однорідними членами.
Одноріднічлениреченнявивчаютьу 4 класі, однакценеозначає, щозявищемоднорідностіучніознайомлюютьсятутуперше. Цьомупередуютьчисленніспостереженняреченьзодноріднимичленами, щов 1—3 класахназиваютьперелічуванням. Упроцесічитанняокремихречень, текстівпостійнозвертаєтьсяуваганаінтонаціюперелічування, нанаявністькороткихпаузміжсловамиіпозначенняцихпаузнаписьмі, децепотрібно, комами.Науроках, відведенихнаформуваннявласнепоняття«одноріднічлениречення», учніповиннізасвоїти, що: 1) однорідні члени відповідають на одне і те ж саме питання і зв’язані зоднимітимсамимсловом; 2) одноріднимиможутьбутипідмети, присудкиідругоряднічлениречення; 3) приодноріднихчленахможутьбутизалежніслова;4) одноріднічленипоєднуютьсязадопомогою інтонації сполучниківі(й), а, але;
5) завідсутностісполучниківміжодноріднимичленамиставлятьсякоми;
6) передсполучникамиа, алезавждиставлятьсякоми.
Відповіднодовимогпрограмививчаютьсяодноріднічленилишезнеповторюванимсполучникомі (книжкаізошит).Дляаналізу, пропонуютьреченнязоднимрядомодноріднихчленів (наприклад: Настолілежатьчервоні, сині, зеленіолівці). Протевартоознайомитиучнівізреченнями, уякихєдваабобільшерядіводноріднихчленів, щобдітипривчалисяїхрозпізнаватиігрупувати. Учнімаютьзасвоїти, щоодноріднічлениреченняможутьматиприсобізалежніслова.
Передусімтребазосередитиувагуучнівнапоширенніодноріднихчленів. Пропонується, наприклад, поширитиреченнязапитаннями: Нашакраїнабагата (якими?) лісами, (якими?) полями, (якими?) ріками. Спочаткуназиваютьодноріднічлени (лісами, полями, ріками) іслово, доякоговонивідносяться (багата). Потімдобираютьзалежнісловадокожногозодноріднихчленівзапитаннями: лісами(якими?) зеленими, полями (якими?) безкраїми, ріками (якими?) повноводими. Учительповиненпояснитидітям, щословазеленими, повноводими, безкраїми, хочівідповідаютьнаоднейтесаамепитання (якими?), неєоднорідними, бокожнезцихслівєзалежнимвідрізнихслів. Роботунадодноріднимичленаминеслідзавершуватиуроками, присвяченимиїхвивченню. Вонамаєтриватидокінцянавчальногорокупідчасопрацюванняіншихтемграматики.
Учніповиннінетількизнати, щотакеодноріднічлени, айсамостійновживатиїхвусномуйписемномумовленні.

24.Методикаформуванняпонятьпровідмінюванняіменників.
Пропедевтичнароботав 1 класі, уперіоднавчанняграмоти, значноюміроюдопомагаєуникнутицихтруднощів. Важливо, щоб, опрацьовуючибукварнийматеріал, учнівчилисяставитипитаннядоіменниківуформінетількиназивного, айіншихвідмінків, вводитиціформислівуречення, ставитизапитаннядоіменниківуреченнізазмістом: Урибалкиєчовен. (Укогоєчовен? Щоєурибалки?)Вивченнявідмінюванняіменників (змінюваннязапитаннями) в 3 класікращерозпочинатизіспостереженьнадтекстами, вякихпевнийіменниквжитоуформахусіхвідмінків.
Аналізмовногоматеріалудаєможливістьучнямзрозуміти, щоіменникизв’язуютьсявреченнізіншимисловамизадопомогоюпитань, прицьомузмінюютьсвоїзакінчення.
Для усвідомлення учнями цієї закономірності доцільною є робота над деформованими текстами, у процесі якої діти вчаться вибирати правильну форму іменника. Спостереження за зміною закінчень в іменниках залежно від інших слів дає можливість молодшим школярам зробити висновок, що зміна закінчень іменників потрібна для зв’язку з іншими словами, що кожній зміні закінчення відповідає питання до іменника в реченні.
Для вивчення теми «Відмінки іменників» учителеві варто використати пояснювально-ілюстративний метод, оскільки цей граматичний матеріал підлягає засвоєнню в результаті запам’ятовування. Користуючись повідомленням, демонстрацією таблиці, учитель організовує сприймання молодшими школярами потрібно ї інформації, яку вони фіксують у пам’яті. Таблиця для організації сприймання має охоплювати повну назву відмінків, скорочене позначення відмінків, питання, на які відповідають відмінки, приклад відмінювання іменників в однині та у множині. Спочатку вчитель пропонує учням пригадати, як змінюються іменники, від чого залежить зміна закінчення. Далі, користуючись таблицею, повідомляє, що в українській мові є сім відмінків.
Для того щоб учні запам’ятали послідовно назви всіх відмінків та питання до них, необхідно практикувати різні завдання: розташувати відмінки у правильній послідовності; до назв відмінків дібрати питання; упізнати відмінок запитанням; до питання дібрати відмінок; визначити відмінок іменників. Ефективними будуть мовні ігри, наприклад, «Відмінковий ланцюжок», робота в парах.

25. Формування понять про дієвідмінювання.
Вивченнязмінюваннядієслівзаособамиічисламиготуєучнівдозасвоєнняподілудієслівнадієвідміни («Першаідругадієвідмінидієслів»). З метою сприйманнятапервинногоусвідомленняучнямиматеріалуслідорганізуватиспостереженнязатаблицеюзмінюваннядієслівтеперішньогоімайбутньогочасуводнинітамножині:
— Прочитайтедієслова. Порівняйтезакінчення. Чимвонивідрізняються?
(Воднихзакінченняхєбукваи, ї (-иш, -їш, -имо, -їмо, -ите, -їте), авінших—е, є(-еш, -єш, -емо, -ємо, -ете, -єте). Назвітьзакінченнядієсліву 3 особімножини. Учительповідомляє, щодієсловазалежновідособовихзакінченьподіляютьсянадвідієвідміни: доІдієвідміниналежатьдієслова,яків 3-йособімножинимаютьзакінчення -уть,- ють, авіншихособовихзакінченнях— -е, -є; доІІдієвідміниналежатьдієслова, яків 3-йособімножинимаютьзакінчення -ать, -ять, авіншихособовихзакінченнях — -и, -ї. Визначитидієвідмінудієсловаучнямдопоможеколективнескладаннясхеми: 1) ставимодієсловоуформу 3-їособимножини; 2) визначаємозакінчення; 3) якщозакінчення -уть, -ють— I дієвідміна; якщозакінчення -ать, -ять—ІІдієвідміна.

Однієюзнайскладнішихтему 4 класієправописненаголошенихособовихзакінченьдієслівтеперішньогоімайбутньогочасу. Учнімаютьнавчитисябезпомилкововизначатиособудієслівіставитиїхупевнійособовійформі. Прицьомувониповиннікеруватисьякпідстановкоюдодієсловаособовогозайменника, такірозрізненнямформособовихзакінчень. Підручникдля 4 класунавчаєправописуненаголошенихособовихзакінченьспособомспіввіднесеннявнихголоснихзвуків:
Закінчення дієслів Ідієвідміни II дієвідміни
-еш, -єш-иш, -їш
-е, -є -ить, -їть
-уть, -ють -ать, -ять
-емо, -ємо -имо, -їмо
-ете, -єте -ите, -їте

26. Морфологічний розбір, його види та методика проведення.
Умови успішного формування орфографічних навичок. Перевірка зошитів і робота над помилками як одна і з умов ефективного формування орфографічних навичок.
Морфологічний розбір – частковий і повний .Частковий – визначення однієї чи кількох відомих ознак.Повний розбір – виділення всіх відомих учнями ознак.Іменник.1.Частина мови (+початкова форма з 4 класу); 2. Назва власна чи загальна; 3. Назва істоти чи неістоти; 4. Питання, на яке відповідає; 5. Рід; 6. Число; 7. Яким членом речення є.
Пр икметник . 1.Частина мови(+початкова форма з 4 класу) ; 2.З яким іменником зв’язаний ; 3.На яке питання відповідає ; 4. З якими словами у реченні зв’язане ; 5.Час ; 6.Число ; 7. Рід ; 8. Яким членом речення є .
Дієслово . 1. Частина мови(+початкова форма з 4 класу) ; 2.На яке питання відповідає ; 3. З якими словами зв’язане ; 4.Дієвідміна ; 5.Час ; 6.Число ; 7. Рід ; 8 .Яким членом речення є .
Серед важливих умов формування в учнів орфографічних навичок називають свідоме й міцне засвоєння ними теоретичних знань з орфографії, виконання достатньої кількості правописних вправ, різних за ступенем складності й рівнем самостійності.Учитель,добираючи орфографічні вправи, має чітко усвідомлювати,який вид дитячої пам’яті працюватиме під час їх виконання(слухова, зорова, кін естетична, моторна).Наприклад, різні видисписування сприяють розвитку зорової пам’яті. Для навчання орфографії надзвичайно важливе значення має розвинута орфографічна пильність. Так називають здатність людини швидко розпізнавати орфограми і визначати їх типии .Таким чином, у формуванні орфографічної пильності молодших школярівможна виділити такі рівні:фонетичний; графічний;
морфемний.
Здебільшого перевірка учителем письмових робіт не стимулює учнів на свідоме виправлення власних помилок. Н еобхідно аналізувати помилки, шукати причини їх виникнення. Велике значення в забезпеченні орфографічної грамотності учнів має систематичний аналіз (облік) помилок. Важливо фіксувати не тільки типові помилки класу, але й типові індивідуальні помилки, допущені кожним учнем.Як відомо, всі помилки, допущені учнями, мають бути виправлені. У 3—4 класах «пам’ятка» роботи над помилками розширюється й ускладнюється. Користуючись нею, учні свідомо працюють над виправленням власних помилок, повторюють забуті ними правила, вдосконалюють навички грамотногописьма. У чень зором сприймає виправлене.

27. Методика проведення та аналізу контрольного диктанту.
І. Організаціяучнівдороботи ;
ІІ. Мотиваціянавчальноїд-стіучнівіповідомленняметиуроку
ІІІ. Підготовчаробота ;
І V .Контрольнийдиктант
V .Відповідіназапитання, яківиникливучнівпідчаснаписанняконтрольногодиктанту ;
VI . Завданнядодому.
Одним з найважливіших завдань проведення системи вправ, у тому числі диктантів, є формування грамотності учнів, неухильне й поступове піднесення її рівня. Це один з основних показників культурного рівня людини, необхідна передумова освіти, забезпечення активної участі кожного в політичному, культурному, громадському житті суспільства.
При проведенні диктантів, організації їх аналізу після перевірки формується орфографічна і пунктуаційна грамотність учнів. Орфографічна грамотність охоплює вміння передавати на письмі усну мову відповідно до прийнятих правил правопису. Орфограми й пунктограми не слід змішувати з орфографічними й пунктуаційними правилами. Правило — це певна норма, положення, яким ми керуємось у чомусь, яке застосовуємо в даному конкретному випадку, наприклад, у виборі написання чи постановці розділового знака. Відповідні ж цим нормам, правилам написання чи вживання пунктуаційних знаків і є орфограми або пунктограми. Основними й найважливішими вважаються орфограми й пунктограми, які порівняно часто зустрічаються в текстах, відображають істотні сторони українського правопису, легко перевіряються правилами. Часто буває, що помилки невиправдано відносяться до категорії описок, а описки в свою чергу зараховують до помилок, а це спричинює неправильне оцінювання робіт дітей, а відтак і неправильний вибір прийомів попередження і викорінення хибного написання.

28. Методика роботи над словом. Завдання вивчення елементів лексики. Джерела збагачення словника учнів. Методика роботи над змістом слова. Прийоми пояснення значення слів.
Важливоюумовоюмовленнєвогорозвиткумолодшихшколярівєроботанадзбагаченнямйувиразненнямїхньогословника, формуваннявміньправильно, точнойобразновикористовуватилексикурідноїмовипідчас продукування власних висловлювань.Учнізасвоюютьлишедеяківідомостіпролексику, зокремапрактичноознайомлюютьсязпрямиміпереноснимзначеннямслів, багатозначністю, омонімією, синоніміє,ю,я,ї і антоніміврозділі«Слово».
Зісловомякодиницеюмовленняучнімаютьсправузпершихднівсвого навчанняушколі. Саметутучнівпривчаютьстежитизавласниммовленням, доречновживатислова. У 2 класішколяріспостерігаютьзавживаннямобразнихслівівисловівутекстах. Найбільшеувагиавтори програми приділяють роботінадсемантикою (значенням) словаувідповідномурозділі«Слово».У 3 класіпродовжуєтьсяспостереженнязазначеннямслів, прямиміпереносним, випадкамибагатозначності, ізсинонімами, антонімами, учнівиконуютьпрактичнізавданнязнайуживанішимиомонімами. Йде вивчення теми «Значенняслова». У 4 класізнанняучнівпрословорозширюютьсявнаслідокпрактичноговикористаннярізнихлексемвусномуіписемномумовленнііспостереженнязаїхуживаннямухудожніхтекстах.
Уроботінадвивченнямлексичнихпонятьможнавизначититакіосновнінапрями: I . Лексичнийаналізмовихудожніхтекстів;
II . Поясненнязначенняслівшляхомвикористаннярізнихспособів;
III . Виконаннязавданьнадобірслівізпевнимзначенням; IV .Уведенняподанихабосамостійнодібранихлексемувласнемовленняшколярів.
Поняття«слово»тайогозначенняєосновнимивлексикології. Учнімаютьусвідомити, щокожнесловоєзвукокомплексом, заякимзакріплене певне мислове(лексичне) значення.
Важливимзавданнямучителявроботінадсловомєпоповненнясловниковогозапасумолодшихшколярів, оскільки вінґрунтуєтьсясаменасловниковомузапасіучнів.Дитинапостійностихійнопоповнюєсвійсловник. Джереломйогопоповненняєнавколишнєсередовище, вякомуперебуваютьдіти: мовабатьків, іншихдорослих, товаришів, мовалітературнихтворів, кіно- імультфільмів, радіо- ітелепередачтаін.Узбагаченнійуточненнісловникаучнівважливурольвідіграєроботанадознайомленнямізлексичнимзначеннямслова.