План

1. Види систематизації результатів дослідження.

2. Написання рефератів (види рефератів, вимоги до оформлення, подібність і відмінність інформативних і наукових рефератів).

3. Особливості написання наукової статті.

4. Загальне знайомство з іншими видами систематизації результатів наукових досліджень.

1. Види систематизації результатів дослідження

Дослідна стадія наукового процесу завершується систематизацією результатів, що включають:

докази гіпотези – не означають їх повне підтвердження в процесі досліджень. Якщо в процесі дослідження з усіх робочих гіпотез залишилася лише мінімальна кількість їх, то навіть це є самостійним науковим результатом;

висновки та рекомендації – зроблені на підставі дослідження гіпотез, що пройшли експериментування та відповідне коригування, завершуються літературним викладенням їх у вигляді реферату, статті, монографії, звіту про виконану НДР, дисертації;

науковий експеримент

коригування попередніх пропозицій

літературне викладання дослідження.

2. Написання рефератів (види рефератів, вимоги до оформлення, подібність і відмінність інформативних і наукових рефератів)

Реферати бувають двох видів:

науковий реферат – це коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел. У ньому, як правило, знаходять висвітлення наукові дослідження, проведені автором реферату, з викладенням поставленої гіпотези, системи доказів, експерименту та добутих результатів, вказана наукова новизна та практичне значення цих результатів. Науковий реферат, що складається студентом під час виконання НДР, повинен висвітлювати одне з питань теми дослідження за літературними джерелами. У ньому слід описати стан об'єкта дослідження (наприклад, носії первинної інформації, вказати на недоліки та висловити пропозиції щодо усунення їх). Завершується реферат резюме – коротеньким висновком з основних положень наукової теми (питання);

інформативний реферат – це коротке письмове викладення однієї наукової праці, як опублікованої, так і у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст. Призначення інформативного реферату полягає в оперативному повідомленні наукових працівників та фахівців галузей господарства про досягнення науки та технічного прогресу з метою поглибленого його вивчення за першоджерелами у подальшому дослідженні та втілення його у фактичну діяльність. Ці реферати публікуються в реферативних журналах, збірниках, інформативних картах, що видаються як державними, так і відомчими органами інформації.

Порядок складання інформативного реферату встановлений спеціальним стандартом. Інформативний реферат акцентує увагу на нових повідомленнях та визначає доцільність звертання до першоджерел.

Заголовок інформативного реферату може бути складений трьома способами:

заголовок реферату повністю збігається із заголовком першоджерела або теми дослідження. У цьому випадку перед текстом подається бібліографічний опис;

заголовок реферату є точним перекладом заголовка першоджерела, написаного іншою мовою;

заголовок реферату відрізняється від заголовка першоджерела, якщо основна тема реферату не повністю відображена у заголовку першоджерела.

Текст інформативного реферату починається з викладення суті наукової праці. Текст інформативного реферату викладають у такій послідовності: тема, предмет (об'єкт), характер та мета роботи. У інформативному рефераті слід показати ті особливості теми предмета (об'єкта), які необхідні для розкриття мети та змісту роботи і методу проведення її. Описування методів доцільне у випадку, коли вони нові та становлять особливий інтерес для цієї праці. Широко відомі матеріали, що були застосовані у реферованому дослідженні, тільки указуються у рефератах праць, що були перевірені експериментом, вказують джерела даних та характер їх обробки, конкретні результати праці.

При складанні наукового та інформативного рефератів наводяться основні теоретичні експериментальні, практичні результати. При цьому віддають перевагу новим і перевіреним фактам, результатам довгострокового значення, важливим для вирішення практичних питань, наприклад, трудомісткість обробки інформації для обліку та контролю, використання товарно-матеріальних цінностей на виробництво продукції та ін. Текст інформативного реферату має бути стислим і чітким.

Інформативні реферати студенти складають на виконані наукові праці, які висувають на республіканські конкурси, а також на праці, підготовлені для доповідей на студентських конференціях.

3. Особливості написання наукової статті

Наукова стаття – це самостійна праця, що містить у собі певну кількість наукової інформації, добутої в результаті проведених досліджень. Пишуть її згідно з планом, розробленим автором, виходячи із результатів проведеного дослідження. План статті, брошури, книги часто називають проспектом. Разом з тим план все ж відрізняється від проспекту. Останній містить у собі розширене описання питань, які мають бути висвітлені у певній статті. План та проспект пов’язані з поняттям архітектоніка праці. Це поняття розглядається як синонім поняття композиція. Архітектоніка – це структура праці, тобто склад її основних компонентів. Серед основних компонентів наукової праці розрізняють: назву, вступ, розділи, висновки.

Заголовки окремих частин наукового твору у статті не пишуть, але роблять між ними логічний перехід у викладенні питання.

Композиція наукової статті ґрунтується на логічному розкритті наукової думки, мотивованому та дозованому розкритті фактів, поєднанні їх у певну систему. Для того щоб композиція наукової статті була дійсним засобом реалізації творчого наукового результату, студент повинен продумати її план у такій послідовності: заголовок, вступ, основна частика, висновок.

Заголовок – назва статті, що відображає її основну ідею і є важливим елементом її структури. Заголовок повинен бути не тільки глибоко змістовним, виразним, а й відповідати змісту статті. Він повинен включати динамічне висвітлення подій, як це було зазначено при виборі теми дослідження. Вступ є свого роду входження у тему статті, де обґрунтовується актуальність питання способом порівняння нової і релевантної інформації, викладаються коротко історія питання і гіпотеза дослідження.

Основна частина статті – кульмінація твору, де викладається суть досліджуваних явищ, наводиться система доказів наукової гіпотези, не запозиченої з раніше опублікованих праць, а поставленої самостійно у процесі проведення дослідження.

Висновок містить короткий підсумок результату проведеного дослідження, тобто є коротким резюме змісту наукової статті. Це забезпечує чітку логічність та послідовність наукового повідомлення, яке повинно завершуватися резюме про можливість продовження дослідження цієї теми або вона вичерпала себе і необхідно широке впровадження результатів проведеного дослідження.

4. Загальне знайомство з іншими видами систематизації результатів наукових досліджень

Монографія – спеціальне наукове дослідження, присвячене літературному викладенню однієї проблеми. Монографія відрізняється від статті більш широкою постановкою проблеми, аргументованістю роздумів, їх доказовістю, посиланням на докази (літературні джерела, показники роботи підприємств та ін.).

Монографія, як правило, має довідковий апарат: список використаних джерел, хронологічний довідник, тематичний або іменний покажчик.

Архітектоніка монографії виражена самостійними структурними підрозділами, які мають заголовки, певну систему кодування таблиць, рисунків, схем та ін. Заголовки nf підзаголовки розділів, підрозділів повинні мати динамічний виклад матеріалу дослідження. Підрозділи в разі потреби поділяють на пункти.

Заголовки структурних частин монографії обов'язково повинні розкривати зміст; їх можна також заповнювати підзаголовком.

Робити висновки після кожної частини розділу, підрозділу не обов'язково, а слід наводити коротеньке резюме, яке посилює сприйняття викладеного матеріалу.

Висновок є обов'язковою частиною монографії. У ньому викладають результати дослідження, формулюються основні положення, концепції автора, вказуються проблеми, які потребують подальшої розробки. В кінці монографії вміщують список використаних джерел, додатки, умовні позначення та інші атрибути наукового апарату.

Література з теми дослідження має пізнавальне значення, тому до списку слід включати статті, які містяться у збірниках наукових записок, звіти із закінчених науково-дослідних тем, виконаних іншими дослідниками.

Звіт про виконання НДР та дисертація за обраною темою дослідження не відрізняються архітектонікою від монографії. Вони мають лише різне функціональне призначення.

Звіт про виконану НДР – неопублікований науково-технічний документ, що містить деталізовані відомості про суть, методику і результати виконаної роботи або її етапи.

Дисертація – кваліфікаційна наукова робота у певній галузі знань, яка містить сукупність наукових результатів і положень, висунутих автором для публічного захисту, і засвідчує особистий внесок автора у науку та про його здобутки як науковця. Основою дисертації є виконані і опубліковані наукові праці, відкриття або великі винаходи, впроваджені у виробництво машини або технологічні процеси. Для оперативного ознайомлення з основним змістом, результатами, висновками і рекомендаціями автора дисертації складається автореферат, де висвітлюються його внесок у розробку обраної проблеми, ступінь новизни nf практична значущість результатів дослідження.

Розглянуті різновиди наукових праць, літературно узагальнюючі результати виконаного дослідження мають анотацію – коротке викладення змісту статті, реферату, монографії, звіту про НДР, дисертації. В анотації дається характеристика твору з точки зору змісту, призначення, форми та інших особливостей. Відомості про зміст і значення праці, її автора в анотації мають рекомендаційний характер.

Анотація міститься у книгах, брошурах, тематичних планах і рекламних матеріалах, а також бібліографічних посібниках, друкованих картках. На початку анотації наводиться бібліографічне описання твору.

В анотації вказують, що нового в цьому творі порівняно з іншими. В разі потреби подають також відомості про автора. Обов'язково вказують, на яких фахівців розрахований цей твір.

Систематизацію результатів дослідження в науковій праці вважають лише тоді закінченою, коли проведено рецензування її, тобто зроблено критичну оцінку. У зв'язку з цим студенту необхідно навчитися писати рецензії на наукові реферати, статті, монографії, звіти про НДР.

Список використаної літератури:

1. Конституція України. Закон вiд 28.06.1996 р., № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0

2. Закон України «Про вищу освіту» від 17.01.2002 р., № 2984-ІІІ із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2984-14

3. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р., № 40-IV із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=40-15

4. Закон України «Про інформацію» вiд 02.10.1992 р., № 2657-XII із змінами (нова редакція вiдбудеться 09.05.2011 р., на пiдставi № 2938-17) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12

5. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р., № 1775-ІІІ із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1775-14

6. Закон України «Про наукову та науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 р., № 1977-XII із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1977-12

7. Закон УРСР «Про освіту» від 23.05.1991 р., № 1060-XII із змінами (Редакція вiдбудеться 02.05.2011 р., на пiдставi № 2555-17) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1060-12

8. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» вiд 11.07.2001 р., № 2623-III із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2623-14

9. Постанова Кабінету Міністрів України «Положення про підготовку науково-педагогічних і наукових кадрів» від 01.03.1999 р., № 309 із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=309-99-%EF

10. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника» вiд 07.03.2007 р., № 644 із змінами [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=423-2007-%EF

11. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації. бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

12. ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

13. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. – Київ: АБУ, 2002. – 480 с.

14. Єріна А.М., Захожий В.Б., Єрін Д.Л. Методологія наукових досліджень: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 212 с.

15. Краснобокий Ю.М., Лемківський К.М. Словник-довідник науковця-початківця. – Київ: НМЦВО, 2001. – 72 с.

16. Лудченко А.А., Лудченко Я.А., Примак Т.А. Основы научных исследований: Учеб. пособие / Под ред. А.А. Лудченко. – Київ: Знання КОО, 2002. – 114 с.

17. Малюга Н.М. Наукові дослідження в бухгалтерському обліку: Навчальний посібник. – Житомир: ПП Рута, 2003. – 476 с.

18. Орлова И.В. Экономико-математические методы и модели. Выполнение расчётов в среде EXCEL / Практикум: Учеб. пос. для вузов. – Москва: ЗАО «Финстатинформ», 2000. – 136 с.

19. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. \ Наринян А.Р. – К., 2002. – 112 с.

20. Основы научных исследований. Учебное пособие для вузов. \ Фрумкин Р.А. – Алчевск, 2001. – 201 с.

21. Романчиков В.І. Основи наукових досліджень. – Київ: Віпол, 1997.

22. Романчиков В.І., Третьяков О.В., Гаврилюк Ю.М. Основи наукових досліджень. – Кременчук: Вид. центр ІЕНТ, 2002.

23. Романчиков В.І., Тимчук М.Ф. Основи наукових досліджень. – Київ: ІММБ, 2005.

24. Сиденко В.М., Грушко И.М. Основы научных исследований – Харків: Вища школа, 2002. – 200 с.

25. Філіпенко А.С. Основи наукових досліджень. Конспект лекцій: Посібник. – Київ: Академвидав, 2004. – 208 с.

26. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності: Підручник. – 2-ге вид., перероблено і доповнено – Київ: Знання – Пресс, 2002. – 295 с.

27. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Київ: Знання-Прес, 2002. – 295 с.

28. Колесников А. Internet: для пользователя. – Київ: Издательская группа BHV, 2000. – 304 с.