План
1. Загальні вимоги до змісту.
2. Загальні вимоги до оформлення.
3. Нумерація в НДР.
4. Правила подання ілюстрацій.
5. Правила подання таблиць.
6. Вимоги до написання формул.
7. Мова і стиль НДР.
8. Правила цитування та посилання на використані джерела.
9. Оформлення списку використаних літературних джерел.
10. Рецензування роботи і написання доповіді.
1. Загальні вимоги до змісту
Основні вимоги щодо структури та порядку оформлення наукових документів регламентуються Державним стандартом України ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення» від 01.01.1996 р.
Загальні вимоги до змісту НДР:
чіткість і логічна послідовність викладення матеріалів;
переконливість аргументації;
чіткість і точність формулювань, що виключають можливість неоднозначного розуміння;
конкретність висвітлення результатів роботи;
обґрунтованість рекомендацій та пропозицій.
Структура НДР:
Вступна частина містить такі структурні елементи:
обкладинку (сторінки 1 і 2 обкладинки, вона надає користувачеві перше уявлення про звіт і тому має бути чіткою, зрозумілою та інформативною. Вона має зовнішній та внутрішній боки, на яких розміщують необхідні дані. Зовнішній бік обкладинки містить такі дані: ідентифікатори звіту; міжнародний стандартний книжковий номер (ISBN) або міжнародний стандартний номер серіального видання (ISSN); відомості про виконавця роботи – юридичну особу (організацію) або фізичну особу; повну назву документа; ім'я (імена) та прізвище (прізвища) автора (авторів) звіту (за бажанням автора замість імені може проставлятись перша літера імені з крапкою); рік видання звіту; ціну, якщо вона визначена, та назву організації, яка розповсюджуватиме звіт; спеціальні записи, що стосуються додержання авторського права, прав видання та продажу; юридичні інструктивні позначення щодо процедури користування або дозволу про тимчасове користування;
титульний аркуш – є першою сторінкою звітів і править за основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для оброблення та пошуку документа. Він містить дані, які подають у такій послідовності: обмеження щодо розповсюдження або гриф таємності, якщо це необхідно; ідентифікатори звіту; міжнародний стандартний книжковий номер (ISBN) або міжнародний номер серіального видання (ISSN) - наводять для звітів, котрі видаються; відомості про виконавця роботи – юридичну особу (організацію) або фізичну особу; грифи затвердження та погодження (якщо воно необхідно); повна назва документа; підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи; рік складення (затвердження) звіту; дата пріоритету автора, якщо це необхідно; будь-які спеціальні записи (відомості про зв'язок даного звіту з іншими роботами; відомості про контакти, доповіді або назва конференції, де було представлено роботу тощо), якщо це необхідно;
список авторів – вміщують безпосередньо за титульним аркушем, починаючи з нової сторінки. У списку в загальному випадку наводять імена (або перші літери імен) та прізвища авторів, їх посади, вчені ступені, вчені звання з зазначенням частини звіту, підготовленої конкретним автором. Якщо звіт виконаний одним автором, відомості про нього подають на титульному аркуші;
реферат – призначений для ознайомлення зі звітом. Він має бути стислим, інформативним і містити відомості, які дозволяють прийняти рішення про доцільність читання всього звіту. Він має бути розміщений безпосередньо за списком авторів, починаючи з нової сторінки. У випадку, якщо список авторів не складають, реферат розміщують за титульним аркушем. Реферат повинен містити: відомості про обсяг звіту, кількість частин звіту, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків, кількість джерел згідно з переліком посилань (усі відомості наводять, включаючи дані додатків); текст реферату; перелік ключових слів. Реферат може містити інформацію про умови розповсюдження звіту (якщо такі виставляються).
Текст реферату повинен відбивати подану у звіті інформацію і, як правило, у такій послідовності: об'єкт дослідження або розроблення; мета роботи; методи дослідження та апаратура; результати та їх новизна; основні конструктивні, технологічні й техніко-експлуатаційні характеристики та показники; ступінь впровадження; взаємозв'язок з іншими роботами; рекомендації щодо використання результатів роботи; галузь застосування; економічна ефективність; значущість роботи та висновки; прогнозні припущення про розвиток об'єкта дослідження або розроблення.
Реферат належить виконувати обсягом не більш як 500 слів, і, бажано, щоб він уміщувався на одній сторінці формату А4.
зміст – розташовують безпосередньо після реферату, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; передмову; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті звіту; висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. У змісті можуть бути перелічені номери й назви ілюстрацій та таблиць з зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.
перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів – усі прийняті у звіті малопоширені умовні позначення, символи, одиниці, скорочення та терміни пояснюють у переліку, який вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Незалежно від цього за першої появи цих елементів у тексті звіту наводять їх розшифровку;
передмову - якщо її передбачено, в ній умішують супровідні нотатки, що пояснюють певні аспекти роботи, простежують історичні умови для даної роботи тощо. Передмову вмішують у кінці вступної частини після переліку умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, починаючи з нової сторінки. Передмову може бути розміщено на внутрішньому боці обкладинки (сторінка 2 обкладинки).
2. Загальні вимоги до оформлення
Залежно від особливостей і змісту звіт складають у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень.
Звіт оформлюють на аркушах формату А4 (210 х 297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату А3 (297 х 420 мм).
Його виконують машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.
За машинного способу звіт виконують згідно з вимогами цього стандарту та стандарту на виконання документів з використанням друкувальних і графічних пристроїв виведення ЕОМ.
Допускається включення до звіту сторінок, виконаних методом репрографії.
3а машинописного способу виконання звіт друкують через півтора інтервали; за машинного – з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менш ніж 1,8 мм.
Допускається окремі частини звіту виконувати різними способами – мАшинописним або машинним.
Текст звіту слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм.
Під час виконання звіту необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення впродовж усього звіту. У звіті мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усього звіту.
Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення.
Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.
Незалежно від способу виконання звіт повинен забезпечувати можливість виготовлення з нього копій належної якості способами репрографії і відповідати основним вимогам до документів, які підлягають мікрофільмуванню, згідно з чинними стандартами з репрографії та мікрографії.
Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у звіті наводять мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову звіту, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.
Скорочення слів і словосполучень у звіті – відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
Структурні елементи «СПИСОК АВТОРІВ», «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ПЕРЕДМОВА», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «РЕКОМЕНДАЦІЇ», «ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ» не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.
Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.
Заголовки структурних елементів звіту і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.
Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.
Абзацний підступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту звіту та дорівнювати п'яти знакам.
Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається.
Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути:
- за машинописного способу – не менше ніж три інтервали;
- за машинного способу – не менше ніж два рядки.
Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.
Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.
Оформлення тексту, ілюстрацій і таблиць за машинного способу їх виконання повинно відповідати вимогам цього стандарту з урахуванням можливостей комп'ютерної техніки.
У разі видання звіту його оформлення має відповідати вимогам чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи та цього стандарту.
3. Нумерація в НДР
Сторінки звіту, слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту звіту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок звіту. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.
Ілюстрації й таблиці, розмішені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок звіту.
Розділи, підрозділи, пункти, підпункти звіту слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи звіту повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті звіту і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1, 2, 3 і т. д. Підрозділи звіту повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад 1.1, 1.2 і т. д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами. Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д. Якщо розділ, не маючи підрозділів, поділяється на пункти і далі - на підпункти, номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.3, 1.2.1 і т. д. Після номера підпункту крапку не ставлять. Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.
4. Правила подання ілюстрацій
Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати у звіті безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у звіті.
Якщо ілюстрації створені не автором звіту, необхідно при поданні їх у звіті дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.
Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у звіті, мають відповідати вимогам стандартів «Единой системы конструкторской документации» та «Единой системы программной документации».
Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуші білого паперу формату А4.
Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).
Ілюстрація позначається словом «Рисунок ___», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, «Рисунок 3.1 – Схема розміщення».
Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.
Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці, і під ними позначають: «Рисунок ___, аркуш ___».
Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті з зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.
5. Правила подання таблиць
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті звіту.
Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу. Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.
При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.
Слово «Таблиця ____» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці ___» з зазначенням номера таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.
Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.
Інші вимоги до виконання таблиць - відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.
Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті з зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.
Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.
6. Вимоги до написання формул
Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки.
Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.
Формули і рівняння у звіті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу.
Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу.
Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.
Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом "де" без двокрапки.
Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак "х".
Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.
7. Мова і стиль НДР
Характерними рисами наукової мови є точність, ясність, стислість, смислова завершеність. Неправильно вжиті слова й словосполучення та лексичні помилки можуть спотворити висловлену думку, викривити смисл написаного. Для наукового тексту характерним є формально-логічний спосіб викладення матеріалу, наявність міркувань, що сприяють доведенню істини, обґрунтуванню основних висновків, використання спеціальної термінології. Ключові терміни і логічні підсилення часто виділяються курсивом або іншим шрифтом.
При викладенні наукових результатів увага зосереджується на змісті та логічній послідовності повідомлення. Спеціальні функціонально-лексичні засоби наукової мови вказують на такі логічні зв'язки:
послідовність розвитку думки (спочатку; передусім; по-перше; по-друге; насамкінець тощо);
причинно-наслідкові відношення (завдяки тому, що..; внаслідок ...; окрім того...; оскільки...; водночас; інші);
підсумовування (отже; таким чином; підбиваючи підсумок; інші).
Як засоби зв'язку використовують також займенники, прикметники та прислівники: цей, даний, такий, названий, зазначений. Слова дійсно і насправді вказують, що наступний за ними текст має слугувати доведенням, слова з іншого боку, навпаки, проте, але, втім готують до сприйняття протиставлення, або – до пояснення. Названі й подібні їм слова є покажчиками, які попереджають про варіанти думки автора, інформують про особливості його доводів. Проте зловживати цими словами не варто.
У науковому тексті використовують увідні слова і словосполуки, які вказують на ступінь вірогідності результатів. Завдяки цим словам той чи інший факт можна представити:
як цілком імовірний (дійсно, звичайно; певна річ; звісно; адже);
як припустимий (як видно; певно; очевидно);
як можливий (ймовірно; можливо; мабуть).
Обов'язковою умовою об'єктивності викладення матеріалу є вказівка на джерело: ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить той чи інший вираз. У тексті це реалізується за допомогою спеціальних увідних слів і словосполук (на повідомлення; за даними...; на думку...; на наш погляд).
У сучасних роботах стало неписаним правилом висловлювати свої міркування стосовно проблеми у множині, тобто замість «я» вживати «ми». Аби звузити поле вживання цих займенників, використовують різні словесні конструкції, зокрема:
неозначено-особові речення (визначають напрями аналізу...; оцінюють вплив на ...);
форми викладення від третьої особи (автор вважає..);
речення з пасивним станом (розроблено комплексний підхід до....) тощо.
8. Правила цитування та посилання на використані джерела
Для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору, для підтвердження власних доводів посиланням на авторитетне джерело наводяться цитати. Нагадаємо загальні техніко-орфографічні правила їх оформлення:
текст цитати береться в лапки і приводиться у тій граматичній формі, як у першоджерелі;
якщо цитата повністю відтворює текст, її починають з великої літери в усіх випадках, крім одного, коли цитата є частиною речення автора.
Кожна цитата повинна мати посилання на джерело, бібліографічний опис якого подається відповідно до вимог діючого стандарту. Бібліографічні посилання можна:
винести з тексту вниз сторінки, використовуючи для зв'язку з текстом знаки зносок;
винести за текст, посилаючись на список джерел інформації. Номер джерела і номер сторінки, на якій надрукована цитата, беруться у квадратні дужки [5, с. 122].
Коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, наведеною в іншому виданні, зробивши бібліографічне посилання словами «Цит. за...».
Окрім прямого цитування, часто застосовують переказ тексту першоджерела своїми словами. При непрямому цитуванні треба бути максимально точним при викладенні думки автора.
Спираючись на зміст цитат, можна створити систему переконливих доказів, які потрібні для об'єктивної характеристики явища.
9. Оформлення списку використаних літературних джерел
Бібліографічний список подається відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації. бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
Перелік джерел, на які є посилання в основній частині звіту, наводять у кінці тексту звіту, починаючи з нової сторінки. У відповідних місцях тексту мають бути посилання.
Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються в тексті. Порядкові номери описів у переліку є посиланнями в тексті (номерні посилання).
Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.
10. Рецензування роботи і написання доповіді
Рецензія (відгук про наукову роботу) — це робота, в якій критично оцінюються основні положення та результати дослідження, що рецензується. Особливу увагу привертає актуальність теоретичних положень, оригінальність прийнятих методів дослідження, новизну та достовірність отриманих результатів, їх практичну значимість.
При написанні рецензії, як правило, дотримуються такої послідовності:
обґрунтування необхідності (актуальність) розробки теми дослідження;
оцінка ідейного та наукового змісту (основна частина рецензії), мови, стилю;
послідовність викладення результатів дослідження;
оцінка ілюстративного матеріалу, обсягу досліджень та рукопису (рекомендації щодо скорочення або доповнення);
загальні висновки; підсумкова оцінка дослідження.
Критика рецензента повинна бути принциповою, науково-обґрунтованою, але разом з тим і доброзичливою, сприяти покращенню дослідження
Доповідь або повідомлення містить стисле викладення основних наукових положень автора. їх практичне значення, висновки та пропозиції. Час доповіді – 10-20 хв., аргументація повинна бути короткою та чіткою. Необхідно виділити основну ідею доповіді, не слід деталізувати окремі положення.
Не рекомендується доповідь (повідомлення) читати перед аудиторією, її використовують лише для довідок та цитування.
Емоційність, впевненість доповідача, його вміння полемізувати забезпечують контакт з аудиторією, концентрують увагу слухачів.
Головним у наукової доповіді є зміст та наукова аргументація.
Виразність і дохідливість мови при викладенні доповіді в значній мірі залежать від темпу, голосності та інтонації.
Спокійна, повільна манера викладення завжди імпонує слухачам.
Доповідачу необхідно слідкувати за правильністю літературного мовлення, вживати слова у відповідності з їх змістом.
Відповідати на запитання необхідно коротко, за сутністю, проявляти скромність в оцінці своїх наукових результатів, витриманість и такт навіть у випадках різких виступів опонентів.
Самокритичність та поважне відношення до ділової товариської критики — важлива умова усунення недоліків у дослідженнях.
Дата: 2019-02-02, просмотров: 291.
