Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Національний банк України створений на підставі Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 p.
Він перебуває на верхньому щаблі дворівневої банківської системи країни.
Для розуміння статусу Національного банку України, його місця в системі державного устрою України необхідно розглянути правові засади його функціонування і його структуру.
Національний банк України є юридичною особою з державною формою власності, тобто статутний фонд банку формується виключно за рахунок державних коштів. Розмір статутного фонду встановлюється рішенням Верховної Ради України, статут затверджується Президією Верховної Ради. Визначальним є питання незалежності діяльності Національного банку. Принцип незалежності Національного банку означає, що органу, відповідальному за монетарну політику, надається свобода в досягненні мети цієї політики без втручання уряду. Така свобода має припускати право Національного банку відмовити урядові у наданні своїх фінансових ресурсів у тому випадку, якщо це може негативно вплинути на мету політики, що проводиться Національним банком. Принцип незалежності не заперечує того, що Національний банк підзвітний Верховній Раді України. Це значить, що Верховна Рада призначає Правління Національного банку, розглядає річний звіт і аудиторські висновки про діяльність Національного банку.
Структура Національного банку України будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням. До системи Національного банку входить центральний апарат, регіональні управління, розрахункові палати, центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські вищі та середні навчальні заклади й інші структурні одиниці та підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності банку. Керівним органом Національного банку є Правління банку. В порядку виконання і застосування Закону України "Про банки і банківську діяльність" Правління Національного банку в межах наданих йому повноважень приймає постанови, які мають нормативний характер і обов'язкові для виконання всіма органами державної влади й органами місцевого самоврядування, а також юридичними і фізичними особами на території України.
Національний банк України здійснює такі функції:
1. Визначає і здійснює єдину державну грошово-кредитну політику відповідно до затвердженої Верховної Радою України економічної політики.
2. Монопольно здійснює емісію валюти України й організовує її обіг.
3. Є кредитором останньої інстанції для комерційних банків, організовує систему рефінансування.
4. Встановлює для банківської системи правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації і коштів.
5. Визначає систему, порядок і форми розрахунків, у тому числі між банками і фінансово-кредитними установами.
6. Проводить державну реєстрацію банків і кредитних установ та ліцензування банківських операцій.
7. Здійснює самостійно або з доручення Кабінету Міністрів України усі види банківських операцій, що необхідні для виконання основних завдань Національного банку України.
8. Бере участь у розробці прогнозу платіжного балансу держави, організовує складання звітного платіжного балансу України.
9. Проводить валютне регулювання, визначає порядок здійснення розрахунків з іноземними державами, організовує і здійснює валютний контроль.
10. Забезпечує накопичення, збереження і проведення операцій із золотовалютними запасами та резервами.
11. Здійснює банківський нагляд за діяльністю банків і кредитних установ.
12. Аналізує і прогнозує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових і валютних відносин.
13. Організовує інкасацію і перевезення грошових знаків та інших цінностей.
14. Реалізує державну політику з питань захисту державних таємниць у системі Національного банку України.
15. Бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України.
16. Здійснює інші функції, згідно із законами України. Національний банк України для досягнення своїх цілей використовує відповідні інструменти, які за механізмом своєї дії діляться на прямі та непрямі [3, 22].
До прямих інструментів монетарної політики відносять обмеження розмірів процентних ставок, встановлення агрегованої та індивідуальної кредитної межі, визначення правил розміщення кредитів для окремих фінансових інститутів, резервні вимоги.
Непрямі монетарні інструменти можуть тільки побічно впливати на монетарні та кредитні агрегати всієї банківської системи. Основні з них – це операції на від критому ринку, договори про зворотний викуп цінних паперів, вільні кредитні аукціони, переговори і попередження, а також ряд інших.
Таким чином, основними інструментами і методами грошово-кредитної політики Національного банку України слід вважати:
– визначення меж процентних ставок по кредитах і депозитах Національного банку;
– визначення норм обов'язкових резервів, що депонуються в Національному банку;
– операції на відкритому ринку;
– встановлення банкам і фінансово-кредитним установам прямих кількісних обмежень;
– рефінансування банків і надання кредитів Уряду України;
– регулювання обсягу грошової маси в обігу;
– валютне регулювання, в тому числі валютні інтервенції.
Комерційні банки – кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитне, розрахунково-касове та інше банківське обслуговування юридичних і фізичних осіб. Приймають і розміщують грошові вклади своїх клієнтів, ведуть рахунки банків-кореспондентів, а також можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:
– фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються;
– випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо);
– купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів;
– видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
– касове виконання державного бюджету;
– придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг);
– купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти;
– купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них;
– довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів;
– надання консультативних та інших послуг, пов'язаних з банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю [11, 528-529].
Комерційним банкам в Україні забороняється займатися діяльністю у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також діяльністю з усіх видів страхування. Їм забороняється використовувати свої союзи та інші об'єднання для досягнення згоди, спрямованої на монополізацію ринку банківських послуг, установлення монопольних ставок і комісійних винагород, обмеження конкуренції у банківській справі.
Комерційні банки класифікуються за різними критеріями:
– формою власності, організаційною формою, розміром капіталу;
– філійною мережею; діапазоном операцій, що ними виконуються, та сектором ринку, де вони функціонують.
За формою власності комерційні банки поділяються на унітарні і колективні.
Унітарні банки мають одного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Ощадбанк і Ексімбанк. Статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки – це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавче обмежена 35% статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб.
Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки).
Акціонерні банки відкритого і закритого типу (вони становлять 84% загальної кількості банків України) формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників і учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає само акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, як правило, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. В Україні більшість комерційних банків – це акціонерні товариства відкритого типу (59%). Найбільшим акціонерним товариством закритого типу (їх частка становить 25% загальної кількості) є Промінвестбанк.
Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску у капітал банку. Комерційні банки у формі товариств з обмеженою відповідальністю в Україні становлять близько 16% від загальної їх кількості.
Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. На банківському ринку України більшість банків – середні (активи понад 10 млн. грн.). У сімку найбільших банків (активи понад 1 млрд. грн.) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, банк "Аваль", Ощадбанк. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу.
Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. Більш широку мережу філій нараховує Ощадбанк (близько 15 000 одиниць), який має відділення у всіх адміністративних районах країни. До багатофілійних банків відносять "Аваль" (понад 200 одиниць), Укрсоцбанк (понад 100 одиниць).
Залежно від діапазону операцій, що виконують комерційні банки, і сектора ринку, де вони функціонують, розрізняють: універсальні банки; банки з клієнтською спеціалізацією; банки з галузевою спеціалізацією; банки з функціональною спеціалізацією.
Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів.
До банків із клієнтською спеціалізацією належать кооперативні банки, в яких основними засновниками і переважними клієнтами є кооперативи. Процес створення таких банків в Україні особливо помітним був у період 1990-1993 рр. Пізніше більшість кооперативних банків або припинили свою діяльність, або втратили клієнтську спеціалізацію [11, 531].
Функціональна спеціалізація полягає в тому, що комерційні банки виконують переважно вузьке коло спеціалізованих операцій. Це, наприклад, інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. Функціональна спеціалізація принципово впливає на характер діяльності банку, визначає особливості формування активів і пасивів, а також специфіку роботи з клієнтурою. В Україні функціональна спеціалізація комерційних банків розвинута ще недостатньо. Тому поки що функціонує єдиний банк з інвестиційною спеціалізацією. Це Укрінбанк, який є первістком українських банків нового типу. Дуже актуальною є проблема створення інвестиційних, інноваційних, іпотечних банків.
У системі комерційних банків відбувається процес залучення іноземного капіталу. Кількість банків, створених за участю іноземного капіталу на початок 2006 р. досягла 25% від загальної кількості діючих банків, з них майже третину становлять банки зі 100-процентним іноземним капіталом.
Будучи самостійними суб'єктами грошового ринку, банки виконують певні економічні функції, в яких конкретизується їх сутність та призначення. У літературі, на жаль, найчастіше функції банків ототожнюються з їх певними напрямами чи видами діяльності, а то й просто з окремими операціями. Такий підхід до визначення функцій банків не правомірний.
Діяльності комерційних банків має бути властива динамічність і ефективність вирішення питань. Вони будують свої відносини з клієнтами на контрактно-договірній основі відповідно до критеріїв ринку і кредитоспроможності позикоодержувача. Швидке їх зростання сприятиме розвитку конкуренції, що поліпшуватиме якість обслуговування, зробить кредит доступним для будь-якого господарського суб'єкта, громадянина.
Практична частина
Розділ 1.
Розробка моделі функціонування комерційного банку за такими напрямками:
1.1. Оцінити зовнішнє середовище банку (потенційні клієнти, конкуренти).
1.2. Визначити організаційну структуру та систему управління банком (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, тощо).
1.3. Скласти перелік послуг, які банк, в процесі його розвитку, буде пропонувати своїм клієнтам.
1.4. Описати характер рекламної компанії для інформування клієнтів про те, саме чим ваш банк відрізняється від інших місцевих «постачальників фінансових послуг».
1.5. Визначити за рахунок яких джерел будуть формуватися ресурси банку.
Акцiонерний комерцiйний банк "Мрiя" створений як акцiонерне товариство вiдкритого типу та зареєстрований Нацiональним банком України 11 листопада 1992 року (реєстрацiйний номер 128). АКБ "Мрiя" є унiверсальним банком, має право здiйснювати банкiвськi операцiї в нацiональнiй та iноземнiй валютi згiдно Лiцензiї НБУ № 79 вiд 03.12.2001 року. У звiтному перiодi банк набув статусу банку з iноземним капiталом вiдповiдно до дозволу Нацiонального банку України (постанова Правлiння вiд 21 березня 2006 року № 101) на придбання ВАТ Внєшторгбанк (Росiйська Федерацiя) iстотної участi в капiталi банку в розмiрi 97,9999% статутного капiталу.
Найбiльшi частки в акцiонерному капiталi Банку мають такi юридичнi особи-акцiонери: Вiдкрите акцiонерне товариство Банк ВТБ (РФ), ЗАТ "КАПС Кий-Авiа", ТОВ "Українська видавничо-полiграфiчна компанiя "ЕксОб", ВАТ УСК "Гарант-Авто". Вiдкрите акцiонерне товариство "Внєшторгбанк" (Росiя)- iноземний iнвестор, який володiє 97,9999% вiд зареєстрованого статутного капiталу Банка. Основна полiтика банку - надiйнiсть i прибутковiсть. Метою дiяльностi є сприяння розвитку банкiвського обслуговування та розширення банкiвських послуг як для юридичних, так i для фiзичних осiб.
АКБ "Мрiя" здiйснює свою дiяльнiсть на пiдставi отриманих вiд 03.12.2001р. Банкiвської Лiцензiї № 79, Письмового Дозволу № 79-1 на проведення банкiвських операцiй. АКБ "Мрiя"отримано ліцензію, видану Державною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку вiд 11.10.2004 р.на право здiйснення депозитарної дiяльностi зберiгача цiнних паперiв. Органами управлiння Банку є загальнi Збори акцiонерiв, Спостережна рада, Правлiння Банку. Вищим органом управлiння Банку є загальнi Збори акцiонерiв. Спостережна Рада банку обрана Зборами iз числа акцiонерiв. Управлiння поточною дiяльнiстю здiйснює Правлiння Банку. Структуру АКБ "Мрiя" станом на 01.01.2007 року складають центральний офiс, 26 фiлiй та 144 безбалансових вiддiлень у 83 мiстах України. За звiтний рiк фiлiї банку були органiзованi та розпочали роботу в Херсонi, Миколаєвi та Кiровоградi. Вiддiлення банку були сформованi у мiстах : Хуст, Сторожинець, Лубни, Кременчук, Буськ, Борислав, Косiв, Снятин, Рогатин, Кривий Рiг, Днiпродзержинськ, Нiкополь, Жмеринка, Яготин. Органiзацiйна структура банку була значно змiнена. Загальною концепцiєю змiн оргструктури банку є її наближення до типової структури управлiння європейського банку у вiдповiдностi до вимог нового найбiльшого акцiонера банку- ВАТ Внєшторгбанк (Росiйська Федерацiя). Вдосконалення структури вiдбувається на принципах:
- вiдокремлення надання послуг, управлiнського аналiзу та бухгалтерського облiку;
- розподiлу за клiєнтськими сегментами (корпоративний, малий та середнiй бiзнес,фiнансовi iнститути, приватнi особи);
- функцiональної спецiалiзацiї банкiвських пiдроздiлiв.
Здiйснюється розподiл структури та функцiй управлiння на фiнансовий, корпоративний, роздрiбний, адмiнiстративний, казначейський та операцiйнi блоки.
Новими пiдроздiлами в банку є : Управлiння мережi продаж, Управлiння фiнансового контролiнгу i планування, Управлiння корпоративних клiєнтiв, Управлiння з обслуговування малого та середнього бiзнесу, Управлiння контролю за роздрiбними ризиками, Управлiння по роботi з персоналом. Полiпшене кадрове забезпечення таких функцiй банку: регiональний менеджмент, бюджетування, мiжнароднi перекази коштiв, управлiння персоналом, зв'язки з громадкiстю. АКБ "Мрiя" у вiдповiдностi до традицiйного статусу унiверсального банку продовжував надавати всi основнi види банкiвських послуг.Банк утримує передову позицiю в Українi з надання повного комплексу послуг документарних операцiй та гарантiй, насамперед, для обслуговування зовнiшньоекономiчної дiяльностi.Традицiйним було у минулому роцi виконання значних обсягiв операцiй з пластиковими картками, дорожнiми та приватними переказами коштiв. За результатом реалiзацiї значних обсягiв дорожнiх чекiв компанiя Америкен Експрес надала банку право продажу чекiв без стягнення комiсiйних з клiєна. Такими умовами в Українi користуються лише ще два комерцiйних банка.
АКБ "Мрiя" є унiверсальним банком,який надає всi основнi види банкiвських послуг. Отриманий доход, розподiлений за сумами вiд наданих банкiвських послуг, має таку структуру:
- кредитування суб'єктiв господарювання;
- доходи вiд розрахунково-касового обслуговування клiєнтiв;
- кредитування фiзичних осiб; - документарнi операцiї;
- торгiвля валютою;
- операцiї на валютному ринку для клiєнтiв;
- мiжбанкiвськi активнi операцiї.
Іншi види основних операцiй банку, незважаючи на порiвняно менший рiвень їх доходностi, є органiчними складовими дiяльностi банку. Загальною характерною рисою АКБ "Мрiя" є великi обсяги касових операцiй, включаючи власне iнкасування готiвки.Банк на умовах вiдстрочки платежiв (до 180 днiв) забезпечив акредитивнi розрахунки за значним обсягом iмпорту легкових автомобiлей, комплектуючих для виробництва автомобiлей та автобусiв провiдних виробникiв Японiї, пiвденної Кореї та Китаю. Традицiйним було у минулому роцi виконання значних обсягiв операцiй з пластиковими картками, дорожнiми чеками та приватних переказiв коштiв.До систем мiжнародних приватних переказiв коштiв, з якими працює банк, була залучена ще одна i тому їх загальна кiлькiсть складає шiсть. За результатом реалiзацiї значних обсягiв дорожнiх чекiв компанiя Америкен Експрес надала банку право продажу чекiв без стягнення комiсiйних з клiєнтiв.
Перспективи розвитку АКБ "Мрiя" визначаються стратегiєю, яка iнкорпорована в стратегiю "Внєшторгбанку" (ВТБ, Росiя). Стратегiя ВТБ фокусується на трьох основних напрямках:
- обслуговування корпоративних клiєнтiв
- продаж банкiвських продуктiв фiзичним особам (роздрiбний бiзнес).
- iнвестицiйна банкiвська дiяльнiсть.
Цi напрямки є визначальними для всiх дочiрнiх банкiв та фiлiй в Схiднiй Європi.Основною метою ВТБ в Українi є збiльшення частки ринку.Вiдповiдно до мети Групи ВТБ в Українi була розроблена стратегiя розвитку до 2010 року та бiзнес-план АКБ "Мрiя" на 2007 рiк. Стратегiчною метою АКБ "Мрiя" до кiнця 2010 року є входження в провiдну десятку банкiв України. Виходячи з макроекономiчних прогнозiв розвитку української економiки та банкiвського бiзнесу, отриманих вiд незалежних експертiв, та визначеної стратегiчної мети АКБ "Мрiя" до кiнця 2010 року планує:
1. Обсяги бiзнесу. Виходячи з визначеної стратегiчної мети АКБ "Мрiя" планує до кiнця 2010 року:
- Збiльшити розмiр активiв до 32,8 млрд.гривень ( 6,5 млрд.доларiв США).
- Збiльшити обсяг кредитного портфелю юридичних осiб до 21,2 млрд.гривень ( 4,2 млрд.доларiв США).
- Збiльшити обсяг залучених коштiв юридичних осiб до 12,6 млрд.гривень ( 2,5 млрд.доларiв США).
- Збiльшити обсяг кредитування приватних осiб до 5,5 млрд.гривень ( 1,1 млрд.доларiв США).
- Збiльшити обсяг залучених коштiв приватних осiб до 6,5 млрд.гривень ( 1,3 млрд.доларiв США).
2. Полiтика Групи ВТБ стосовно капiталiзацiї/субординованих позик/дивiдендiв. Полiтика Групи ВТБ стосовно дивiдендiв є однаковою для всiх банкiв - членiв групи. ВТБ розглядає отриманий прибуток як одне з важливих джерел збiльшення капiталiзацiї банку. Одночасно,усвiдомлюючи визначенi стратегiчнi показники дiяльностi, ВТБ (Росiя)прийняв рiшення стосовно збiльшення капiталу АКБ "Мрiя".Виконання планiв стосовно збiльшення статутного капiталу, залучення субординованої позики та полiтика стосовно дивiдендiв дозволять до кiнця 2007 року збiльшити регулятивний капiтал АКБ "Мрiя" до 1,4 млрд.гривень.
3. Позицiя на ринку. Базуючись на прогнозах, визначенiй стратегiчнiй метi, основних показниках дiяльностi АКБ "Мрiя" до кiнця 2010 року планує наступнi показники присутностi на банкiвському ринку України:
- За розмiром активiв - до 6 вiдсоткiв загальних активiв банкiв України.
- За обсягом наданих кредитiв юридичним особам - до 8,5 вiдсоткiв.
- За обсягом залучених коштiв юридичних осiб - до 8,4 вiдсоткiв.
- За обсягом кредитування фiзичних осiб до 3,1 вiдсотка.
- За обсягом залучених коштiв фiзичних осiб до 3,6 вiдсотка.
В жовтні 2006р. почався процес ребрендінга банка. Результат ребрендінга – це зміна в свідомості споживачів або тих, кому був адресований новий бренд. У разі ребрендінга Внешторгбанка у ВТБ наявний образ був доповнений новими важливими для подальшого розвитку Банку і потрібними для нових споживачів штрихами (ще більша потужність, широта і енергія). При цьому для споживачів бренд ВТБ зберіг спадкоємність і значущі характеристики Внешторгбанка і привніс з собою нові затребувані цінності (масштаб і глобальні можливості).
В результаті були виконані поставлені раніше завдання. Наприклад, багато банків, що були придбані в різний час, об'єдналися в один під маркою ВТБ (VTB). Змінилась вивіска, внутрішня обстановка офісів, створений єдиний фірмовий стиль. Всього через півроку після ребрендінга ВТБ за розміром власного капіталу зайняв 116 місце в світі проти 122 місця у момент початку ребрендінга.
Фінансові ресурси банку будуть формуватися переважно за рахунок відсоткових надходжень, також за рахунок залучення депозитів юридичних та фізичних осіб, довгострокових кредитів в інших банках й інших кредиторів, збільшення статутного капіталу банку.
Розділ 2.
Провести структурний аналіз діяльності комерційного банку на основі даних балансу :
| Актив | Комерційний банк «Мрія» |
| 1. Грошові кошти | 6977 |
| 2. Кошти в НБУ на кореспондентському рахунку | 15244 |
| 3.Кошти в банках 3.1 Залишки на коррахунках
3.2 Депозити та кредити | 6927 |
| 31799 | |
| 4. Портфель цінних паперів
4.1 Короткострокові облігації внутрішньої державної позики
4.2 Інші цінні папери
4.3 Вкладення капіталу | |
| 6356 | |
| 12 | |
| 5. Кредитний портфель | 145735 |
| 6. Основні засоби | 9254 |
| 7. Інші активи | 2034 |
| 8. Сумарні активи | 224338 |
| Пасив | |
| 1.Зоборгованнiсть перед банками 1) залишки на коррахунках
2) кредити та депозити | 12890 |
| 48933 | |
| 2. Заборгованість перед клієнтами : 1) юридичними особами
2) фізичними особами | 53033 |
| 50316 | |
| 3. Цінні папери власного боргу | 5146 |
| 4. Інші зобов`язання | 26972 |
| Сумарні зобов`язання | 197290 |
| Капітал банків | |
| 1. Статутний капітал | 13556 |
| 2. Резервний фонд | 3249 |
| 3. Результат минулих років | 6206 |
| 4. Результат поточного року | 3380 |
| 5. Інший капітал | 657 |
| 6. Балансовий капітал (усього) | 27048 |
| Сумарні пасиви (сумарні зобов`язання «+» балансовий капітал) | 224338 |
2.1. Визначити питому вагу в загальній сумі активів:
1) Високоліквідних активів за формулою:
АВ = ГК + Кнбу + ЗК * 100
АС
АВ = 6977 + 15244 + 6927 * 100 = 12,9
24338
2) Ліквідних активів за формулою:
АЛ = ДК + ЦП + КП * 100
АС
АЛ = 31799 + 145735 *100 = 79,13
224338
3) Малоліквідних та недоходних активів за формулою:
АМ = ОЗ + АІ * 100
АС
АМ = 9254 + 2034 * 100 = 5,03
224338
2.2 Розрахувати показники загальної ліквідності як співвідношення сумарних активів (АС) до сумарних зобов `язань (ЗБ) банку за формулою:
Лз = АС * 100
ЗС
Лз = 224338 * 100 = 113,70
197290
2.3 Визначити частку власного капіталу у загальний сумі активів банку, тобто показати платоспроможність за формулою:
П = БК * 100
АС
П = 27048 * 100 = 12,05
224338
2.4 Розрахувати коефіцієнт фінансової стабільності як співвідношення власних та залучених коштів банку за формулою:
КФС = БК
ЗС
КФС = 27048 = 0,13
197290
2.5 Визначити у загальній сумі залучених коштів:
1) Частку операцій з клієнтами за формулою:
ОК = Зкл * 100
ЗС
ОК(с юридичними особами) = 53033 * 100 = 26,88
197290
ОК (с фізичними особами) = 50316 * 100 = 25,50
197290
ОК (загальн.) = 26,88 + 25,50 = 52,38
2) Частку операцій з банками за формулою:
ОБ = Зб * 100
ЗС
Зб = 12890 + 48933 = 61823
ОБ = 61823 * 100 = 31,33
197290
3) Частку коштів, одержаних за рахунок випуску та розміщення боргових зобов `язань, за формулою:
4)
ОЦБ = ЦБ * 100
ЗС
ОЦБ = 5146 * 100 = 2,06
197290
4) Частку інших зобов`язань за формулою:
ОІ = ІЗ + Збу * 100
ЗС
ОІ = 2697 – 0 * 100 = 13,67
197290
Висновок
Отже, грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.
Банківська система – це сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємозв'язку і взаємодії. Основними видами банків є комерційні, емісійні, сільськогосподарські, кооперативні та ін. До найважливіших банківських об'єднань належать банківські асоціації, банківські картелі (консорціуми), трести, концерни та ін.
Головний елемент банківської системи – центральні емісійні банки, які здійснюють керівництво і контроль за функціонуванням і розвитком усієї банківської системи країни. У США таким банком є Федеральна резервна система, в Німеччині – Бундесбанк, в Україні – Національний банк України.
Дворівнева побудова – ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інших систем. Однорівнева побудова можлива лише в тоталітарних економіках, де достатньо створити один державний банк і він може здійснювати на адміністративно-командних засадах і емісійно-касову функцію, і кредитно-розрахункове обслуговування господарської клієнтури, як це, по суті, було в СРСР.
При дворівневій побудові на першому рівні перебуває один банк (або кілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями, як, наприклад, ФРС у США). Такій установі надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.
На другому рівні банківської системи перебуває решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.
Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 p.
У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багатофакторова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.
Становлення незалежної банківської системи в Україні бере свій початок від 20 березня 1991 p., з часу прийняття Закону України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон став законодавчою підставою для створення Національного банку України на базі українського республіканського відділення Держбанку СРСР. Національний банк України – юридичне і реально центральний банк нашої держави. Відповідно до цього Закону, в нашій країні були закладені підвалини класичної дворівневої банківської системи.
В практичній частині даної курсової була проведена розробка моделі функціонування комерційного банку «Мрія». Та проведений структурний аналіз діяльності комерційного банку на основі даних балансу.
Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення комерційного банка є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є той комерційний банк, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.
Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, банк вважається ліквідним, якщо він в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.
По проведеному аналізу можна зробити такі висновки: - комерційний банк, в цілому, має досить непоганий баланс. Єдине що необхідно зробити це покращити значення показника високоліквідних активів, для цього необхідно збільшити суму грошових коштів на рахунках комерційного банку.
Підводячи підсумок даної роботи – аналізу ліквідності та платоспроможності комерційного банку «Мрія», проведеного за даними бухгалтерського балансу, можна охарактеризувати роботу даного банку як задовільну.
Література
1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради, 2001, N 5-6, с. 30.
2. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.
3. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.
4. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для ВНЗ / О.В. Васюренко – К.: Академія, 2001. – 320 с.
5. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
6. Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 1995. – Т. 1 – 608 с., Т. 2 – 750 с.
7. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.
8. Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998 – 415 с.
9. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 2001. – 543 с.
10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.
11. Гроші та кредит / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.
12. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.
13. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луців. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225 с.
14. Доллан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. – СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. – 448 с.
15. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.
16. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.
17. Іванов В.М. Грошово-кредитна система зарубіжних країн. – К.: Знання, 2001.
18. Костіна Н. Гроші та грошова політика: Навч. посіб. – К.: НІОС, 2001. – 224 с.
19. Кураков Л.П. Экономическая теория: Учеб. пособ. – М.: Прес-сервис, 1998. – 328 с.
20. Курс экономической теории: Учебник для вузов / Под ред. М.И. Плотницкого, А.Н. Тура. – Мн.: Мисанта, 1999. – 432 с.
21. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999.
22. Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.
23. Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання. – К.: Знання, 1999.
24. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – К.: Основи, 1998.
25. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. вузів. У 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За ред С. Будаговської. – К.: Основи, 2000.
26. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.
27. Орищак Я.О., Стебло М.І. Основи економіки: Навч. посіб. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 112 с.
28. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998. – 464 с.
29. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.
30. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001.
31. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.
32. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підручник – К.: Таксон, 1996. – 240 с.
33. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины: Учеб. пособ. – К.: А.С.К., 1999. – 448 с.
34. Селишев А.С. Макроэкономика: Учеб. для вузов / Под. ред. А.И. Леусского. – СПб.: Питер, 2000.
Дата: 2019-12-10, просмотров: 253.