Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження банківської та грошової систем

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ЗМІСТ

Вступ....................................................................................................................... 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження банківської та грошової систем........ 5

1.1. Сутність і структура грошової системи...................................................... 5

1.2. Поняття банківської системи..................................................................... 14

Розділ 2. Характеристика грошової системи незалежної України..................... 21

2.1. Створення і розвиток грошової системи України.................................... 21

2.2. Особливості та основні етапи проведення грошової реформи в Україні 26

Розділ 3. Характеристика банківської системи незалежної України.................. 31

3.1. Становлення банківської системи України............................................... 31

3.2. Функції Національного банку України Комерційні банки України........ 34

Практична частина............................................................................................... 43

Висновок…………………………… ………………………………………………..51

Література............................................................................................................. 45

Вступ

Актуальність теми дослідження. Оскільки грошова система кожної країни визначається її внутрішнім законодавством, саме явище грошової системи постає на поверхні як суто національне. Кожна держава формує свою власну грошову систему, намагаючись надати їй повну незалежність та здатність протистояти зовнішнім впливам, коли вони загрожують інтересам національної економіки. Наявність такої суверенної грошової системи є однією з ключових ознак політичної та економічної самостійності держави.

Особливо переконливо національно-державна обумовленість грошових систем проявилася в період становлення незалежних країн, що виникли на терені колишнього СРСР. Кожна з них, проголосивши свою політичну незалежність, по суті, одночасно заявила про вихід з єдиного рублевого простору, який регулювався іншою державою – Російською Федерацією, та про створення власних грошей та грошової системи. Однією з перших серед цих країн стала на шлях побудови власної грошової системи Україна.

Банки – це особливі фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей та цінних паперів, операції із золотом та інші функції. Вони виникають на основі розвинутих товарно-грошових відносин й існують у декількох суспільно-економічних формаціях (феодалізм, капіталізм, соціалізм).

Банківська система – це сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємозв'язку і взаємодії. Основними видами банків є комерційні, емісійні, сільськогосподарські, кооперативні та ін. До найважливіших банківських об'єднань належать банківські асоціації, банківські картелі (консорціуми), трести, концерни та ін.

Головний елемент банківської системи – центральні емісійні банки, які здійснюють керівництво і контроль за функціонуванням і розвитком усієї банківської системи країни. У США таким банком є Федеральна резервна система, в Німеччині – Бундесбанк, в Україні – Національний банк України.

Взаємодія і взаємозв'язок різних видів банків та банківських об'єднань, у результаті чого формується банківська система, можливі лише за умови виконання Центральним банком своїх основних функцій. У багатьох країнах світу такими функціями є проведення єдиної грошової політики, кредитної політики, досягнення стабільності грошової одиниці та цін, регулювання економіки та ін.

Таким чином, практична значимість зазначених проблем зумовлює актуальність теми дослідження.

Об'єктом дослідження курсової роботи є теоретичні засади політичної економії.

Предметом дослідження курсової роботи є банківська та грошова системи незалежної України.

Метою курсової роботи є дослідження банківської та грошової системи незалежної України.

Мета курсової роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:

– висвітлити теоретичні аспекти дослідження банківської та грошової систем;

– охарактеризувати суть, призначення, функції та класифікація комерційних банків;

– охарактеризувати особливості грошової системи України;

– охарактеризувати особливості банківської системи України.

Поняття банківської системи

Банківська система – це сукупність різних видів банків та банківських об'єднань у їх взаємозв'язку і взаємодії. Основними видами банків є комерційні, емісійні, сільськогосподарські, кооперативні та ін. До найважливіших банківських об'єднань належать банківські асоціації, банківські картелі (консорціуми), трести, концерни та ін.

До специфічних рис, які характерні тільки для банківської системи і виділяють її з ряду інших, можна віднести [5, 460]:

– дворівневу побудову;

– поглиблене, централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому;

– централізований механізм контролю і регулювання руху банківських резервів;

– наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функціональну взаємодію окремих банків;

– гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості банківської системи зі збереженням повної економічної самостійності і відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему.

Дворівнева побудова – ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інших систем. Однорівнева побудова можлива лише в тоталітарних економіках, де достатньо створити один державний банк і він може здійснювати на адміністративно-командних засадах і емісійно-касову функцію, і кредитно-розрахункове обслуговування господарської клієнтури, як це, по суті, було в СРСР. Не було двох рівнів банків і в докапіталістичних, слаборинкових економіках, коли кожний банк виконував весь набір функцій – і емісійно-касових, і кредитно-розрахункових. Там були або механічна сукупність слабо пов'язаних між собою окремих банків (у докапіталістичні епохи), або єдиний монобанк, що являє собою замкнуту систему, адекватну загальноекономічній системі (як у СРСР). Такий монобанк повністю позбавлений суто ринкових принципів функціонування – рівноправності сторін, взаємовигідності їх співробітництва, конкуренції па грошовому ринку, самофінансування, комерційного розрахунку, ринкових методів формування процента, валютного курсу тощо. У таких умовах справді не було потреби в центральному банку як органу, що поєднує решту банків у систему [5, 460].

При дворівневій побудові на першому рівні перебуває один банк (або кілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями, як, наприклад, ФРС у США). Такій установі надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи. Хоч ці завдання вирішуються за участю всіх банків, проте успіх може бути досягнутий тільки при відповідній координації зусиль кожного з них. Покладається така координація на центральний банк, для чого він законодавче наділяється відповідними повноваженнями [5, 461].

На другому рівні банківської системи перебуває решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.

У зарубіжних країнах комерційними називають тільки частину банків другого рівня. Переважно це банки, що виконують весь комплекс базових операцій і створені на акціонерній основі. Крім комерційних, у кожній країні виділяється цілий спектр інших банків – кооперативних, приватних, спеціалізованих тощо. Надалі будемо використовувати назву комерційний для визначення будь-якого банку другого рівня, як це прийнято в законодавстві України.

На відміну від центрального комерційні банки покликані обслуговувати економічних суб'єктів – учасників грошового обороту: фірми, сімейні господарства, державні структури. Саме через ці банки банківська система обслуговує народне господарство відповідно до завдань, що випливають з грошово-кредитної політики центрального банку. Тому комерційні банки можна розглядати як фундамент усієї банківської системи, вершиною якої є центральний банк.

Банки другого рівня відносно один одного є економічно самостійними, рівноправними, такими, що конкурують між собою на грошовому ринку. Вони юридично й економічно відокремлені і будують свою діяльність на комерційних засадах з метою одержання прибутку. Заради прибутку вони обслуговують своїх клієнтів, зазнаючи при цьому великих ризиків: кредитних, процентних, валютних тощо.

Дворівневість банківської системи характеризується також чітким законодавчим розмежуванням прав і обов'язків кожної ланки системи, а також небанківських фінансових посередників.

У багатьох країнах центральному банку надано право ліцензування банківської діяльності, право встановлювати економічні нормативи щодо діяльності комерційних банків, здійснювати тією чи іншою мірою нагляд і контроль за банками. З іншого боку, закони обмежують права центральних банків у комерційній діяльності, забороняють, зокрема, їм обслуговувати господарську клієнтуру. Цим комерційні банки захищаються від конкуренції з боку більш сильного – центрального – банку, забезпечуються їхні права як банків другого рівня [5, 462].

Централізоване регулювання банківської діяльності як специфічна ознака банківської системи визначається насамперед її регулятивною функцією. Певний вплив на цю ознаку має також емісійна функція банківської системи.

Проблема ризиків – одна з найбільш складних і загрозливих у банківській діяльності. Втрати від ризиків – це не тільки збитки окремих банків, а й втрати багатьох їх клієнтів – юридичних і фізичних осіб, це потрясіння всієї економічної системи. Тому боротьба з ризиками – це завдання не тільки окремих банків, а й усієї банківської системи. Ця обставина закріплена в банківському законодавстві всіх країн, яке передбачає систему заходів щодо нормування, обмеження, страхування та контролю банківської діяльності. Реалізація цих заходів покликана забезпечити стабільну, безперебійну роботу кожного банку другого рівня і здійснюється під наглядом та за участі центрального банку й інших законодавче уповноважених органів.

Централізоване регулювання руху банківських резервів зумовлюється насамперед емісійною функцією банківської системи.

Усі комерційні банки зобов'язані зберігати свої вільні резерви (кошти) на рахунках у центральних банках, а останні мають право контролювати і регулювати рух коштів за цими рахунками. При появі у комерційних банків надмірних резервів, які загрожують надмірним зростанням пропозиції грошей і порушенням кон'юнктури ринків, центральний банк має право частину їх заблокувати, підвищити норму обов'язкових резервів і, звузивши цим можливості комерційних банків, надавати кредити та створювати нові депозити. Якщо ж потрібно збільшити обсяги банківських резервів і розширити кредитні можливості комерційних банків, центральний банк знижує цю норму і навіть може надавати останнім у позичку додаткові резерви. У такому випадку в комерційних банків збільшується кредитний потенціал, можливості створювати нові депозитні гроші, що призводить до збільшення пропозиції грошей [5, 462].

Створення єдиного для всіх банків, замкнутого на центральний банк і регульованого ним механізму руху банківських резервів є визначальною організаційно-правовою ознакою банківської системи як особливої структури.

Наявність загальносистемної інфраструктури, яка має міжбанківське призначення, забезпечує координацію та об'єднання зусиль банків як суб'єктів – посередників грошового ринку.

Мова йде про створення мережі міжбанківських розрахункових центрів (розрахункових палат, клірингових центрів), системи міжбанківського валютного ринку, ринку міжбанківського кредиту, міжбанківського зв'язку, центрів технічного і технологічного обслуговування, інформаційних та навчальних центрів, створення міжбанківських фондів страхування депозитів, загальних банків даних щодо кредитоспроможності позичальників тощо. Важливим елементом такої системостворюючої інфраструктури є банківські асоціації, спілки та інші об'єднання. Самі не будучи банками і не обмежуючи прав банків-членів, вони виконують різноманітні функції в інтересах усіх банків: представляють і захищають спільні інтереси комерційних банків перед центральним банком, урядом, парламентом; організують інформаційне, консультаційне, правове обслуговування банків-членів тощо.

Звичайно, кожна інша система, що функціонує в економіці, теж має свою певну інфраструктуру, і в цьому розумінні банківська система не є винятком. Проте тільки в банківській системі інфраструктура є надзвичайно складною, багатопрофільною, життєво необхідною для функціонування окремих банків. Без деяких її елементів виконання банками окремих операцій буде вкрай неефективним, а то й просто неможливим. Так, у перші роки формування банківської системи в Україні не було єдиного механізму міжбанківських розрахунків, унаслідок чого розрахунки між підприємствами – клієнтами банків неймовірно затягувалися, а нерідко просто зривалися, внаслідок чого вони зазнавали значних збитків. Зараз у банківській системі створений і діє механізм централізованих міжбанківських розрахунків на базі електронних технологій, що дає можливість усі міжгосподарські розрахунки здійснювати негайно, в режимі реального часу [5, 464].

Гнучке поєднання високого рівня централізованої керованості системи з децентралізацією економічної самостійності та відповідальності банків як її окремих елементів – ще одна відмітна риса банківської системи. Звичайно, проблеми подібного поєднання централізованого управління з децентралізацією відповідальності мають місце і в інших системах. Проте ніде вони не проявляються так гостро і масштабно, як у банківській системі, де вся відповідальність перед інвесторами і вкладниками повністю покладається на банк, а можливості прийняття адекватних управлінських рішень його керівництвом істотно обмежуються нормами системного управління. Ця суперечливість постійно проявляється в реальній дійсності [5, 464].

Особливо яскраво вона проявилася в США, які мають високо-розвинуту банківську систему. Банківське право тут виявилося однією з найбільш складних та суперечливих сфер господарського права, а банківська діяльність контролюється і регулюється більш ретельно, ніж будь-яка інша галузь економічної діяльності. У 80-ті роки в США почався рух за дерегулювання (послаблення регулювання і контролю) банківської діяльності, було прийнято кілька законів, які послабили банківські обмеження, спростили управління нею на рівні банківської системи.

Подібні тенденції можна спостерігати і в інших країнах. Сучасне банківське законодавство, незважаючи на об'єктивні процеси консолідації банків у систему, все більше уваги приділяє гарантуванню кожному банку економічної самостійності, рівних можливостей доступу на грошовий ринок, свободи конкуренції, свободи вибору клієнтів тощо. Без цього тенденції до інтеграції в систему можуть призвести до перетворення банківської системи в єдиний банк (монобанк), що монопольне обслуговуватиме грошовий ринок, підпорядкувавши його своїм інтересам. За наявності вказаних гарантій банківська система не тільки не обмежує діяльності окремих банків, а й істотно підвищує посередницький потенціал кожного з них на грошовому ринку і їх спільну роль в економіці.

Отже, банківська система – це не механічна сукупність багатьох окремих банків, але це і не єдиний банк, що керується з одного офісу (центрального банку), а специфічна економічна та організаційно-правова структура, що забезпечує своїми особливими методами та інструментами функціонування грошового ринку та економіки в цілому [5, 465].

У банківську систему входять різні види банків.

Комерційні банки акумулюють грошові засоби у вигляді внесків, а також за рахунок випуску власних цінних паперів. Вони кредитують суб'єктів господарської діяльності.

Емісійні банки здійснюють випуск (емісію) банкнот, мобілізують грошові резерви комерційних банків, зберігають золоті та валютні запаси держави. Вони надають кредити комерційним банкам і державі.

Іпотечні банки надають позики під заставу нерухомого майна землі, будівель) землевласникам, селянам, власникам житла.

Банки відрізняються клієнтурою, використанням засобів і деякими операціями, але всі вони є центрами, які зосереджують позиковий капітал.

Законодавство в країнах з розвиненою банківською системою строго визначає завдання і види діяльності різних фінансових закладів. Наприклад, у США комерційні банки повинні були відкривати поточні рахунки і надавати позики підприємствам і споживачам. Функція позикозберігаючих асоціацій зводилася до приймання внесків та видачі їх для іпотечного кредитування. Але тиск конкуренції, що посилився в останні роки, а також дерегулювання та нововведення розширили функції різних фінансових інститутів і розмили традиційні відмінності між ними.

Незважаючи на новітні тенденції, в тому числі у фінансовій .системі, ступінь централізації та державного контролю залишається значним. Централізація і суспільний контроль вважаються обов'язковими передумовами ефективності банківської системи.

Практична частина

Розділ 1.

Розробка моделі функціонування комерційного банку за такими напрямками:

1.1. Оцінити зовнішнє середовище банку (потенційні клієнти, конкуренти).

1.2. Визначити організаційну структуру та систему управління банком (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, тощо).

1.3. Скласти перелік послуг, які банк, в процесі його розвитку, буде пропонувати своїм клієнтам.

1.4. Описати характер рекламної компанії для інформування клієнтів про те, саме чим ваш банк відрізняється від інших місцевих «постачальників фінансових послуг».

1.5. Визначити за рахунок яких джерел будуть формуватися ресурси банку.

Акцiонерний комерцiйний банк "Мрiя" створений як акцiонерне товариство вiдкритого типу та зареєстрований Нацiональним банком України 11 листопада 1992 року (реєстрацiйний номер 128). АКБ "Мрiя" є унiверсальним банком, має право здiйснювати банкiвськi операцiї в нацiональнiй та iноземнiй валютi згiдно Лiцензiї НБУ № 79 вiд 03.12.2001 року. У звiтному перiодi банк набув статусу банку з iноземним капiталом вiдповiдно до дозволу Нацiонального банку України (постанова Правлiння вiд 21 березня 2006 року № 101) на придбання ВАТ Внєшторгбанк (Росiйська Федерацiя) iстотної участi в капiталi банку в розмiрi 97,9999% статутного капiталу.

Найбiльшi частки в акцiонерному капiталi Банку мають такi юридичнi особи-акцiонери: Вiдкрите акцiонерне товариство Банк ВТБ (РФ), ЗАТ "КАПС Кий-Авiа", ТОВ "Українська видавничо-полiграфiчна компанiя "ЕксОб", ВАТ УСК "Гарант-Авто". Вiдкрите акцiонерне товариство "Внєшторгбанк" (Росiя)- iноземний iнвестор, який володiє 97,9999% вiд зареєстрованого статутного капiталу Банка. Основна полiтика банку - надiйнiсть i прибутковiсть. Метою дiяльностi є сприяння розвитку банкiвського обслуговування та розширення банкiвських послуг як для юридичних, так i для фiзичних осiб.

АКБ "Мрiя" здiйснює свою дiяльнiсть на пiдставi отриманих вiд 03.12.2001р. Банкiвської Лiцензiї № 79, Письмового Дозволу № 79-1 на проведення банкiвських операцiй. АКБ "Мрiя"отримано ліцензію, видану Державною комiсiєю з цiнних паперiв та фондового ринку вiд 11.10.2004 р.на право здiйснення депозитарної дiяльностi зберiгача цiнних паперiв. Органами управлiння Банку є загальнi Збори акцiонерiв, Спостережна рада, Правлiння Банку. Вищим органом управлiння Банку є загальнi Збори акцiонерiв. Спостережна Рада банку обрана Зборами iз числа акцiонерiв. Управлiння поточною дiяльнiстю здiйснює Правлiння Банку. Структуру АКБ "Мрiя" станом на 01.01.2007 року складають центральний офiс, 26 фiлiй та 144 безбалансових вiддiлень у 83 мiстах України. За звiтний рiк фiлiї банку були органiзованi та розпочали роботу в Херсонi, Миколаєвi та Кiровоградi. Вiддiлення банку були сформованi у мiстах : Хуст, Сторожинець, Лубни, Кременчук, Буськ, Борислав, Косiв, Снятин, Рогатин, Кривий Рiг, Днiпродзержинськ, Нiкополь, Жмеринка, Яготин. Органiзацiйна структура банку була значно змiнена. Загальною концепцiєю змiн оргструктури банку є її наближення до типової структури управлiння європейського банку у вiдповiдностi до вимог нового найбiльшого акцiонера банку- ВАТ Внєшторгбанк (Росiйська Федерацiя). Вдосконалення структури вiдбувається на принципах:

- вiдокремлення надання послуг, управлiнського аналiзу та бухгалтерського облiку;

- розподiлу за клiєнтськими сегментами (корпоративний, малий та середнiй бiзнес,фiнансовi iнститути, приватнi особи);

- функцiональної спецiалiзацiї банкiвських пiдроздiлiв.

Здiйснюється розподiл структури та функцiй управлiння на фiнансовий, корпоративний, роздрiбний, адмiнiстративний, казначейський та операцiйнi блоки.

Новими пiдроздiлами в банку є : Управлiння мережi продаж, Управлiння фiнансового контролiнгу i планування, Управлiння корпоративних клiєнтiв, Управлiння з обслуговування малого та середнього бiзнесу, Управлiння контролю за роздрiбними ризиками, Управлiння по роботi з персоналом. Полiпшене кадрове забезпечення таких функцiй банку: регiональний менеджмент, бюджетування, мiжнароднi перекази коштiв, управлiння персоналом, зв'язки з громадкiстю. АКБ "Мрiя" у вiдповiдностi до традицiйного статусу унiверсального банку продовжував надавати всi основнi види банкiвських послуг.Банк утримує передову позицiю в Українi з надання повного комплексу послуг документарних операцiй та гарантiй, насамперед, для обслуговування зовнiшньоекономiчної дiяльностi.Традицiйним було у минулому роцi виконання значних обсягiв операцiй з пластиковими картками, дорожнiми та приватними переказами коштiв. За результатом реалiзацiї значних обсягiв дорожнiх чекiв компанiя Америкен Експрес надала банку право продажу чекiв без стягнення комiсiйних з клiєна. Такими умовами в Українi користуються лише ще два комерцiйних банка.

АКБ "Мрiя" є унiверсальним банком,який надає всi основнi види банкiвських послуг. Отриманий доход, розподiлений за сумами вiд наданих банкiвських послуг, має таку структуру:

- кредитування суб'єктiв господарювання;

- доходи вiд розрахунково-касового обслуговування клiєнтiв;

- кредитування фiзичних осiб; - документарнi операцiї;

- торгiвля валютою;

- операцiї на валютному ринку для клiєнтiв;

- мiжбанкiвськi активнi операцiї.

Іншi види основних операцiй банку, незважаючи на порiвняно менший рiвень їх доходностi, є органiчними складовими дiяльностi банку. Загальною характерною рисою АКБ "Мрiя" є великi обсяги касових операцiй, включаючи власне iнкасування готiвки.Банк на умовах вiдстрочки платежiв (до 180 днiв) забезпечив акредитивнi розрахунки за значним обсягом iмпорту легкових автомобiлей, комплектуючих для виробництва автомобiлей та автобусiв провiдних виробникiв Японiї, пiвденної Кореї та Китаю. Традицiйним було у минулому роцi виконання значних обсягiв операцiй з пластиковими картками, дорожнiми чеками та приватних переказiв коштiв.До систем мiжнародних приватних переказiв коштiв, з якими працює банк, була залучена ще одна i тому їх загальна кiлькiсть складає шiсть. За результатом реалiзацiї значних обсягiв дорожнiх чекiв компанiя Америкен Експрес надала банку право продажу чекiв без стягнення комiсiйних з клiєнтiв.

Перспективи розвитку АКБ "Мрiя" визначаються стратегiєю, яка iнкорпорована в стратегiю "Внєшторгбанку" (ВТБ, Росiя). Стратегiя ВТБ фокусується на трьох основних напрямках:

- обслуговування корпоративних клiєнтiв

- продаж банкiвських продуктiв фiзичним особам (роздрiбний бiзнес).

- iнвестицiйна банкiвська дiяльнiсть.

Цi напрямки є визначальними для всiх дочiрнiх банкiв та фiлiй в Схiднiй Європi.Основною метою ВТБ в Українi є збiльшення частки ринку.Вiдповiдно до мети Групи ВТБ в Українi була розроблена стратегiя розвитку до 2010 року та бiзнес-план АКБ "Мрiя" на 2007 рiк. Стратегiчною метою АКБ "Мрiя" до кiнця 2010 року є входження в провiдну десятку банкiв України. Виходячи з макроекономiчних прогнозiв розвитку української економiки та банкiвського бiзнесу, отриманих вiд незалежних експертiв, та визначеної стратегiчної мети АКБ "Мрiя" до кiнця 2010 року планує:

1. Обсяги бiзнесу. Виходячи з визначеної стратегiчної мети АКБ "Мрiя" планує до кiнця 2010 року:

- Збiльшити розмiр активiв до 32,8 млрд.гривень ( 6,5 млрд.доларiв США).

- Збiльшити обсяг кредитного портфелю юридичних осiб до 21,2 млрд.гривень ( 4,2 млрд.доларiв США).

- Збiльшити обсяг залучених коштiв юридичних осiб до 12,6 млрд.гривень ( 2,5 млрд.доларiв США).

- Збiльшити обсяг кредитування приватних осiб до 5,5 млрд.гривень ( 1,1 млрд.доларiв США).

- Збiльшити обсяг залучених коштiв приватних осiб до 6,5 млрд.гривень ( 1,3 млрд.доларiв США).

2. Полiтика Групи ВТБ стосовно капiталiзацiї/субординованих позик/дивiдендiв. Полiтика Групи ВТБ стосовно дивiдендiв є однаковою для всiх банкiв - членiв групи. ВТБ розглядає отриманий прибуток як одне з важливих джерел збiльшення капiталiзацiї банку. Одночасно,усвiдомлюючи визначенi стратегiчнi показники дiяльностi, ВТБ (Росiя)прийняв рiшення стосовно збiльшення капiталу АКБ "Мрiя".Виконання планiв стосовно збiльшення статутного капiталу, залучення субординованої позики та полiтика стосовно дивiдендiв дозволять до кiнця 2007 року збiльшити регулятивний капiтал АКБ "Мрiя" до 1,4 млрд.гривень.

3. Позицiя на ринку. Базуючись на прогнозах, визначенiй стратегiчнiй метi, основних показниках дiяльностi АКБ "Мрiя" до кiнця 2010 року планує наступнi показники присутностi на банкiвському ринку України:

- За розмiром активiв - до 6 вiдсоткiв загальних активiв банкiв України.

- За обсягом наданих кредитiв юридичним особам - до 8,5 вiдсоткiв.

- За обсягом залучених коштiв юридичних осiб - до 8,4 вiдсоткiв.

- За обсягом кредитування фiзичних осiб до 3,1 вiдсотка.

- За обсягом залучених коштiв фiзичних осiб до 3,6 вiдсотка.

В жовтні 2006р. почався процес ребрендінга банка. Результат ребрендінга – це зміна в свідомості споживачів або тих, кому був адресований новий бренд. У разі ребрендінга Внешторгбанка у ВТБ наявний образ був доповнений новими важливими для подальшого розвитку Банку і потрібними для нових споживачів штрихами (ще більша потужність, широта і енергія). При цьому для споживачів бренд ВТБ зберіг спадкоємність і значущі характеристики Внешторгбанка і привніс з собою нові затребувані цінності (масштаб і глобальні можливості).

В результаті були виконані поставлені раніше завдання. Наприклад, багато банків, що були придбані в різний час, об'єдналися в один під маркою ВТБ (VTB). Змінилась вивіска, внутрішня обстановка офісів, створений єдиний фірмовий стиль. Всього через півроку після ребрендінга ВТБ за розміром власного капіталу зайняв 116 місце в світі проти 122 місця у момент початку ребрендінга.

Фінансові ресурси банку будуть формуватися переважно за рахунок відсоткових надходжень, також за рахунок залучення депозитів юридичних та фізичних осіб, довгострокових кредитів в інших банках й інших кредиторів, збільшення статутного капіталу банку.

Розділ 2.

Провести структурний аналіз діяльності комерційного банку на основі даних балансу :

Актив	Комерційний банк «Мрія»
1. Грошові кошти	6977
2. Кошти в НБУ на кореспондентському рахунку	15244
3.Кошти в банках 3.1 Залишки на коррахунках 3.2 Депозити та кредити	6927
	31799
4. Портфель цінних паперів 4.1 Короткострокові облігації внутрішньої державної позики 4.2 Інші цінні папери 4.3 Вкладення капіталу
	6356
	12
5. Кредитний портфель	145735
6. Основні засоби	9254
7. Інші активи	2034
8. Сумарні активи	224338
Пасив
1.Зоборгованнiсть перед банками 1) залишки на коррахунках 2) кредити та депозити	12890
	48933
2. Заборгованість перед клієнтами : 1) юридичними особами 2) фізичними особами	53033
	50316
3. Цінні папери власного боргу	5146
4. Інші зобов`язання	26972
Сумарні зобов`язання	197290
Капітал банків
1. Статутний капітал	13556
2. Резервний фонд	3249
3. Результат минулих років	6206
4. Результат поточного року	3380
5. Інший капітал	657
6. Балансовий капітал (усього)	27048
Сумарні пасиви (сумарні зобов`язання «+» балансовий капітал)	224338

2.1. Визначити питому вагу в загальній сумі активів:

1) Високоліквідних активів за формулою:

АВ = ГК + Кнбу + ЗК * 100

АС

АВ = 6977 + 15244 + 6927 * 100 = 12,9

24338

2) Ліквідних активів за формулою:

АЛ = ДК + ЦП + КП * 100

АС

АЛ = 31799 + 145735 *100 = 79,13

224338

3) Малоліквідних та недоходних активів за формулою:

АМ = ОЗ + АІ * 100

АС

АМ = 9254 + 2034 * 100 = 5,03

224338

2.2 Розрахувати показники загальної ліквідності як співвідношення сумарних активів (АС) до сумарних зобов `язань (ЗБ) банку за формулою:

Лз = АС * 100

ЗС

Лз = 224338 * 100 = 113,70

197290

2.3 Визначити частку власного капіталу у загальний сумі активів банку, тобто показати платоспроможність за формулою:

П = БК * 100

АС

П = 27048 * 100 = 12,05

224338

2.4 Розрахувати коефіцієнт фінансової стабільності як співвідношення власних та залучених коштів банку за формулою:

КФС = БК

ЗС

КФС = 27048 = 0,13

197290

2.5 Визначити у загальній сумі залучених коштів:

1) Частку операцій з клієнтами за формулою:

ОК = Зкл * 100

ЗС

ОК(с юридичними особами) = 53033 * 100 = 26,88

197290

ОК (с фізичними особами) = 50316 * 100 = 25,50

197290

ОК (загальн.) = 26,88 + 25,50 = 52,38

2) Частку операцій з банками за формулою:

ОБ = Зб * 100

ЗС

Зб = 12890 + 48933 = 61823

ОБ = 61823 * 100 = 31,33

197290

3) Частку коштів, одержаних за рахунок випуску та розміщення боргових зобов `язань, за формулою:

ОЦБ = ЦБ * 100

ЗС

ОЦБ = 5146 * 100 = 2,06

197290

4) Частку інших зобов`язань за формулою:

ОІ = ІЗ + Збу * 100

ЗС

ОІ = 2697 – 0 * 100 = 13,67

197290

Висновок

Отже, грошова система – це форма організації грошового обороту в країні, установлена загальнодержавними законами. Ці закони визначають основні принципи, правила, нормативи та інші вимоги, що регламентують відносини між суб'єктами грошового обороту. Враховуючи надзвичайно важливу роль грошових відносин в економічному житті суспільства, в усіх країнах, незалежно від їх устрою, формування грошових систем здійснюють центральні органи влади.

Дворівнева побудова – ключовий принцип побудови банківських систем у ринкових економіках, їх вирішальна якісна ознака, що безумовно відрізняє їх від інших систем. Однорівнева побудова можлива лише в тоталітарних економіках, де достатньо створити один державний банк і він може здійснювати на адміністративно-командних засадах і емісійно-касову функцію, і кредитно-розрахункове обслуговування господарської клієнтури, як це, по суті, було в СРСР.

При дворівневій побудові на першому рівні перебуває один банк (або кілька банків, об'єднаних спільними цілями і завданнями, як, наприклад, ФРС у США). Такій установі надається статус центрального банку. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономічних завдань у грошово-кредитній сфері, насамперед підтримання сталості національних грошей та забезпечення сталості функціонування всієї банківської системи.

На другому рівні банківської системи перебуває решта банків, які в Україні прийнято називати комерційними банками.

Становлення України як незалежної, суверенної держави обумовило необхідність створення власної грошової системи, яка забезпечувала б можливість українським владним структурам самостійно керувати грошовим оборотом та грошовим ринком в інтересах розвитку національної економіки. Організаційно-правові засади створення грошової системи України були закладені в Законі України "Про банки і банківську діяльність", ухваленому Верховною Радою України 20 березня 1991 p.

У 90-ті роки в Україні була проведена широкомасштабна грошова реформа, яка за своїм характером може бути віднесена до категорії повних або структурних реформ. До найхарактерніших її особливостей належать: багатофакторова зумовленість та багатоцільове спрямування; тривалий період проведення; застосування тимчасових грошей як перехідних та їх гіпервисоке знецінення; створення в ході реформи нового механізму монетарного регулювання; особлива соціальна спрямованість реформи та ін.

Становлення незалежної банківської системи в Україні бере свій початок від 20 березня 1991 p., з часу прийняття Закону України "Про банки і банківську діяльність". Цей Закон став законодавчою підставою для створення Національного банку України на базі українського республіканського відділення Держбанку СРСР. Національний банк України – юридичне і реально центральний банк нашої держави. Відповідно до цього Закону, в нашій країні були закладені підвалини класичної дворівневої банківської системи.

В практичній частині даної курсової була проведена розробка моделі функціонування комерційного банку «Мрія». Та проведений структурний аналіз діяльності комерційного банку на основі даних балансу.

Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення комерційного банка є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися по своїх довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним є той комерційний банк, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.

Здатність підприємства платити по своїх короткострокових зобов'язаннях називається ліквідністю. Інакше кажучи, банк вважається ліквідним, якщо він в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

По проведеному аналізу можна зробити такі висновки: - комерційний банк, в цілому, має досить непоганий баланс. Єдине що необхідно зробити це покращити значення показника високоліквідних активів, для цього необхідно збільшити суму грошових коштів на рахунках комерційного банку.

Підводячи підсумок даної роботи – аналізу ліквідності та платоспроможності комерційного банку «Мрія», проведеного за даними бухгалтерського балансу, можна охарактеризувати роботу даного банку як задовільну.

Література

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // Відомості Верховної Ради, 2001, N 5-6, с. 30.

2. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. проф. Р.І. Тиркала. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314 с.

3. Банківський менеджмент: Навч. посіб. / О.А. Кириченко, І.В. Гіленко, С.Л. Роголь та ін.; За ред. О.А. Кириченка. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

4. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для ВНЗ / О.В. Васюренко – К.: Академія, 2001. – 320 с.

5. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М. Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

6. Барр Р. Политическая экономия: В 2-х т. – М.: Международные отношения, 1995. – Т. 1 – 608 с., Т. 2 – 750 с.

7. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія: Підручник для вузів / Г.І. Башнянин, П.Ю. Лазур, В.С. Медведєв. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 442 с.

8. Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998 – 415 с.

9. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 2001. – 543 с.

10. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 471 с.

11. Гроші та кредит / За ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2001.

12. Гроші та кредит: Підручник / За ред. Б.С. Івасіва. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 510 с.

13. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях: Навч. посіб. / За ред. Б.Л. Луців. – Тернопіль: Карт-бланш, 2000. – 225 с.

14. Доллан Э. Дж., Линдсей Д.Е. Микроэкономика: Пер. с англ. – СПб.: Санкт-Петербург оркестр, 1994. – 448 с.

15. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання-Прес, 2001. – 581 с.

16. Загальна економіка: Підручник / За ред. І.Ф. Радіонової. – К.: Знання, 1995. – 234 с.

17. Іванов В.М. Грошово-кредитна система зарубіжних країн. – К.: Знання, 2001.

18. Костіна Н. Гроші та грошова політика: Навч. посіб. – К.: НІОС, 2001. – 224 с.

19. Кураков Л.П. Экономическая теория: Учеб. пособ. – М.: Прес-сервис, 1998. – 328 с.

20. Курс экономической теории: Учебник для вузов / Под ред. М.И. Плотницкого, А.Н. Тура. – Мн.: Мисанта, 1999. – 432 с.

21. Лагутін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібник. – К.: Знання, 1999.

22. Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. – К.: Хагор-Демос, 1993.

23. Мельник О.М. Інфляція: теорія і практика регулювання. – К.: Знання, 1999.

24. Мишкін Ф.С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. – К.: Основи, 1998.

25. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник для студ. вузів. У 2-х ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін. За ред С. Будаговської. – К.: Основи, 2000.

26. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002. – 687 с.

27. Орищак Я.О., Стебло М.І. Основи економіки: Навч. посіб. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. – 112 с.

28. Основи економічної теорії / За ред. С.В. Мочерного. – К.: Академія, 1998. – 464 с.

29. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / За ред Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища школа – Знання, 1997. – 743 с.

30. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2001.

31. Пухтаєвич Г.О. Макроекономічний аналіз: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.

32. Радіонова І. Макроекономіка та економічна політика: Підручник – К.: Таксон, 1996. – 240 с.

33. Селезнев В.В. Основы рыночной экономики Украины: Учеб. пособ. – К.: А.С.К., 1999. – 448 с.

34. Селишев А.С. Макроэкономика: Учеб. для вузов / Под. ред. А.И. Леусского. – СПб.: Питер, 2000.