ХХІ століття багатьма міжнародними організаціями названо століттям якості, оскільки справді існує велика кількість об’єктів, якість яких можна оцінити: це управлінська діяльність, організаційні структури, виробничі системи, кваліфікація персоналу, технологічні процеси, методи, операції, процедури і, відповідно, готові продукти та послуги. Саме якість продукції та послуг  сьогодні пов’язана з усіма сторонами діяльності суспільства і виступає основним фактором, що забезпечує переваги підприємства на товарному ринку. На сучасному етапі розвитку промислового господарства України проблема якості та задоволеності споживача є визначальною перш за все для забезпечення економічної стабільності і стійкості підприємств на внутрішньому ринку держави. Більш того, вона поступово перетворюється на нове джерело зростання національного багатства. Тому під терміном „якість” необхідно розуміти таку сукупність характеристик об’єкта, які відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби.[21]

Досвідченим практикам, що працюють у сфері виробництва, відомо, що саме необхідно для досягнення високої якості виробів. Якщо узагальнити та систематизувати усі фактори то можна стверджувати, що для забезпечення необхідного рівня якості потрібна не лише відповідна матеріальна база та зацікавлений, кваліфікований персонал, але й добре налагоджена організація праці, в тому числі чітке управління якістю (див. рис.1.3).

		Результат: Продукція визначеної якості

   Рис.1.3. Схема забезпечення якості продукції

Управління якістю визначає політику, мету і відповідність підприємства у сфері якості. Здійснюють її за допомогою таких засобів, як планування якості, оперативне управління якістю, забезпечення якості та покращення якості в рамках системи якості.         

Приємно констатувати той факт, що вітчизняні меблевики засвоїли істину – навіть за наявності сучасної технологічної бази та кваліфікованих працівників неможливо розраховувати на стабільне забезпечення якості продукції без залучення чіткої системи управління якістю.

В чому ж саме полягає проблемність питання управління якістю? Насамперед річ у тому, що будь-якому підприємству для успішної та стійкої роботи необхідно налагодити випуск запланованого обсягу продукції, дотримати встановлені строки, досягти низької собівартості виробів і при цьому досягти високого рівня якості аби забезпечити вимогу цільового сегменту ринку. Проблемність одночасного досягнення цих цілей полягає в тому, що на практиці вони, як правило, протиречать один одному. Наприклад збільшення обсягів випуску продукції та зменьшення строків виробництва призводять до зниження якості виробу, а з іншого боку підвищення якості вимагає додаткових витрат та зниження темпів виробництва. В той самий час покращення якості процесу виробництва породжує „ланцюгову реакцію”: зменшуються втрати на невідповідну продукцію та рекламації, відповідно зменшується питома частка витрат, збільшується обсяг якісної продукці та різко збільшується ефективність праці. В свою чергу це призводить до збільшення частки продукції підприємства на ринках збуту, зміцнюються його позиції та швидше повертаються інвестовані кошти.[2]

Поняття управління якістю містить загальні, технічні, економічні і управлінські аспекти.

Загальні аспекти передбачають планування на рівні вищого керівництва; систематизація і документальне оформлення діяльності у вигляді методик, протоколів та інструкцій керівництва; широке використання стандартизації, у тому числі й міжнародних стандартів в управлінні якістю; регулярні перевірки, вивчення зворотного зв’язку і коригування дій; безперервне навчання персоналу прийомам і методам управління якістю.

Технічні аспекти управління якістю – це використання у виробництві світових стандартів; діагностика обладнання; контроль продукції на кожному етапі в процесі виробництва з використанням необхідних засобів контролю; забезпечення скерованості усіма процесами й оглядання кожної одиниці продукції; регулярний перегляд технології.

Планування капіталовкладень в якість виступає економічним аспектом управління якістю. Це і затрати на функціонування системи якості, навчання персоналу, дослідження ринку, контроль, діагностика, переоснащення виробництва, залучення незалежних експертів, встановлення особистих премій персоналу та інше.

Управлінськими аспектами управління якістю є визначення політики у сфері якості та конкретне розширення обов’язків кожного співробітника; розробка формалізованої методології управління якістю і контроль за виконанням методик; планування необхідної системи капіталовкладень у річний бюджетний план щодо вдосконалення якості; орієнтація виробництва на використання найсучасніших науково-технічних розробок і вимог; контроль за виконанням норм екології і безпеки праці.

Поряд із головними аспектами управління якістю необхідно розгянути питання факторів, що впливають на якість товару. Безперечно існують фактори, що безпосередньо впливають на якість (нормативна документація, обладнання, сировина, комплектуючі, праця робітників і дотримання технологічних режимів) і ті, що її стимулюють (матеріальна зацікавленість робітників та санкції, за випуск продукції низької якості). Отже, ці фактори можуть бути об’єктивними або суб’єктивними.

    Об’єктивні (стабільні):

· конструкція виробу;

· технічний рівень виробничої бази;

· сировина;

· контроль і проведеня випробувань.

Суб’єктивні (пов’язані з діяльністю людини):

· професійна майстерність;

· рівень освіти;

· психологічний стан;

· особиста зацікавленість.[28]

    Важливим завданням в питанні управління якістю є досягнення кінцевої мети – задоволеності споживача. Вирогідно, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

Якість, як узагальнене поняття, являє собою сукупність проектної, виробничої та експлуатаційної якості. Послідовне відображення якості процесів на якості кінцевого результату наочно демонструє „петля якості” – концептуальна методика взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволеності (див. рис.1.4). Основу моделі складає ланцюг послідовних видів діяльності, якість яких відображається на показниках якості продукції.[26]

Таким чином, проблеми якості та задоволеності споживача є комплексними: науковими, технічними, економічними і соціальними. У вирішенні цих проблеми мають бути задіяні провідні висококваліфіковані спеціалісти, які вільно володіють сучасними методами управління якістю, незалежно від напрямку і галузі діяльності підприємства.

		Збут

Рис. 1.4. Петля якості