Меблів

Найголовнішими класифікаційними ознаками м’яких меблів є функціональне призначення (для сидіння, для лежання) та наявність м’якого елементу (від І до IV категорії м’якості). Відповідно до м’яких меблів ставиться ряд вимог, виконання яких забезпечує задоволення конкретних споживацьких потреб згідно до їх призначення. Ці вимоги стосуються дотримання показників якості, що регламентує нормативна документація, та оцінки якості виробів за об’єктивними технічними, економічними та органолептичними властивостями, що об’єднуються у такі групи:

- архітектурно-художні (естетичні);

- економічність (ціна виробу, ціна споживання;

- комфортабельність та ергономічність (функціональне вирішення виробу);

- сучасність конструкції (конструктивні, техніко-економічні);

- рівень виробничого виконання (відповідність вимогам ДСТУ 16371 – 84);

- рівень стандартизації та уніфікації конструкції (наявність стандартних та уніфікованих елементів);

- безпечність (екологічність та гігієнічність);

- надійність, довговічність та ремонтопридатність.

Естетичні властивості м’яких меблів встановлюються шляхом аналізу дизайнерського рішення певного виробу та його відповідності сучасним запитам моди та стилю інтер’єру. Під час проектування меблі завжди оцінюють з двох сторін – споживної і виробничої. Ці дві оцінки властивостей можуть не збігатися. Майстерність конструктора і полягає в тому, щоб знайти оптимальний варіант, який би задовольнив обидві сторони. Комплекс вимог споживчого характеру, зумовлений потребою людей в меблях і поєднав утилітарну та естетичну функції.

    Поняття прекрасного , красивого має дві сторони:

- об’єктивну, яка існує незалежно від нашої оцінки;

- суб’єктивну, яка залежить від того середовища, в якому перебуває людина, від її смаку, рівня естетичного сприйняття і розвитку.

При проектуванні меблів досягають створення гарного виробу і саме проектування визначає естетичну цінність виробу. А красу виробу завжди визначають за його властивостями:

Зовнішньою формою

Властивості форми такі:

· Геометрична (куля, куб, паралелепіпед і т.д., або також спряжіння тіл).

Форма завжди межує з її сприйняттям.

· Сприйняття форми залежить від :

а) розташування у просторі;

б) величини;

в) маси (поверхневої щільності матеріалу);

г) розмірів форми; тут масу розглядають як сприйняття її важкості або легкості;

д) вигляду;

е) щільності (фактури) заповнення, яка визначає характер будови поверхні  

  (гладенький, шороховатий, матовий, ворсистий);

є) а також форма буває симетричною і асиметричною.

2) Пропорційним рішенням, тобто співвідношення розмірів його елементів. Мірою гармонійості форм виступає пропорція “Золоте січення” (епоха Ренесансу ХV – XVI ст.). Пропорція “Золоте січення” – це розміщення листків на гілці, насіння в соняшнику, лусок в шипшині. В числах пропорція “Золоте січення” виражається відношенням великого відрізку А до меншого Б, як їх сум до великого відрізку, тобто:

А = (А+Б)/А;

1, 2, 3, 5, 8, 13, 21, 34…

 Кожен член цього ряду дорівнює сумі двох попередніх.

Пропорція є засобом художньої композиції.

Композиція – це побудова, розміщення, взаємозв’язок основних елементів і частин художнього витвору в певній системі та послідовності. Важливою якістю композиції є гармонія. Гармонія виражається в узгодженні та поєднанні багатьох складових частин виробу. Ритм – це послідовне чергування співвимірних елементів (наприклад дверей на фасаді шафної стінки). Завдання ритму – підкреслити статистику або динаміку виробу, виявити характер співпідпорядкованості елементів, визначаючи головне у звучанні. Ритм сприяє виразності, чіткості та строгості художнього виробу.

3)Колір і текстура – це важливий художньо-естетичний засіб вирішення виробу. Доцільно аналізувати гармонійне поєднання кольору фурнітури та обивочного матеріалу.

Ергономічні властивості в свою чергу розв’язують питання функціонального вирішення виробу та враховують антропометричні властивості цільового споживача:

а) доцільність параметрів;

б) раціональність використаних форм;

в) місткість сховища;

г) зручність зберігання та доступу до речей;

д) компактність сховищ.

Ергономічні вимоги включають відповідність меблів антропометричним, фізіологічним, гігієнічним і психологічним особливостям людини.[12]

Рівень виробничого виконання об’єднує комплекс технічних вимог і властивостей, передбачених нормативною документацією (ДСТУ 19917-93, ДСТУ 16371-84). Це показники якості вихідних матеріалів, механічної обробки поверхні, точність розкрою деревинних матеріалів, з’єднання елементів меблів, облицювання і обробки поверхні м’яких елементів меблів, забезпечення надійності роботи розсувних і рухомих елементів і т.д.

Гігієнічні властивості регламентують виділення токсичних сполук з тим, щоб вони не перевищували максимально допустимої концентрації їх в повітрі жилих приміщень.

Властивості надійності, довговічносіті і ремонтопридатності характеризується тим, що меблі – це предмет тривалого використання, тому вони повинні бути міцними та „витривалими”. Можливість ремонту меблів залежить від конструкції деталей меблів і способів їх сполучення.[9]

Отже, загальна систематизація властивостей, що визначають якість м’яких меблів наводиться у рис. 1.2. [11]

Рис. 1.2. Дерево властивосей м’яких меблів