Загальні відомості про господарство

Компанія УЦЛМ "Флорахаус" займається вирощуванням чайно-гібридних троянд на продаж. Площа насаджень - 100 га. Господарство знаходиться у місті Київ, Україна. Основі відомості про господарство подані у таблиці 3.

Основні відомості про господарство Табл.3

Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

Місто Київ розташовано в північній частині України порівняно неподалік від її центру. Географічні координати міста є такими: 500 27I північної широти і 300 31I східної довготи. У цілому клімат Києва є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом.

Температура повітря залежить передусім від надходження сонячної радіації, яка, у свою чергу, визначається кутом падіння сонячних променів.

Середньорічна температура повітря в Києві становить 7,7°С, найвища вона в липні (19,3°С), найнижча - у січні (мінус 5,6°С)

У цілому температура повітря в Києві на кілька десятих градуса вища, ніж у містах, що розташовані поряд. Більшою є відмінність взимку, меншою - влітку. Найхолоднішим за період спостережень був 1942 р., середньорічна температура якого становила 5,1°С. Найтеплішим виявився 2007 р. - 9,9°С.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,0°С) зафіксована в 1942 р., найвища (2,1°С) - в 2007 р.

Найнижча середньомісячна температура в липні (16,9°С) спостерігалась у 1902, 1935 і 1979 рр., найвища (25,5°С) - в 1936 р.

Найхолодніше в Києві, як правило, 18-25 січня (так звані “хрещенські морози”). Найвища температура повітря характерна для періоду 15-20 липня.

Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 32,9°С) зафіксовано 11 січня 1950 р., абсолютний максимум (39,4°С) - 30 липня 1936 р.

В останні 100-120 років температура повітря у Києві, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря в Києві підвищилася приблизно на 1,5°С. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається у грудні - березні.

У середньому за рік у Києві випадає 650 мм атмосферних опадів, найменше - у березні та жовтні, найбільше - в липні.

Тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 80 днів. Найбільший період (193 дні) спостерігався взимку 1906-1907 рр. Максимальна висота снігу (66 см) зафіксована на початку березня 1970 р.

Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало - і середньогумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових долинах - лучні, дернові та болотні ґрунти.

Чорноземи сформувались на вододільних поверхнях центральної і південної частин Придніпровської височини, на лівобережній терасовій низовинній рівнині. В умовах оптимального співвідношення тепла і вологи в Лісостепу сформувались різні типи ландшафтів:

1) широколисто-лісові з сірими і темно-сірими лісовими ґрунтами;

2) лісостепові з опідзоленими чорноземами;

3) лукостепові з типовими чорноземами, лучно-чорноземними ґрунтами, суцільно перетвореними в сільськогосподарські угіддя. Для річкових долин, улоговин характерні мішано-лісові та болотні ландшафти, площі яких порівняно невеликі. У Лісостепу ландшафти сформувались на лесових породах, що легко розмиваються дощовими та сніговими водами.

Опис культури

Чайно-гібридні - провідна група, найвідоміша сьогодні, отримана в результаті схрещування ремонтантних троянд (попередня група) з чайними. Від останніх квіти успадкували витончений і приємний запах, а від ремонтантних - здатність другого тривалого цвітіння.

Висота куща - 60-80 см. Листорозміщення почергове, листки складні, 5-лопатеві. Квіти махрові, 60-140 пелюсток. На квітконосі розміщений тільки один бутон.

Культивовані сорти:

темно-червоні: Роял Бакара, Барселона, Конкорд, Крімсон Глорі, Шехерезада;

жовті: Глорія Дей, Діорама, Квебек, Ельдорадо,

рожеві: Інтерфлора, Кардинал, “Кордес перфекта”, Критерон”, “Леди Икс”;

білі: “Ле руж э ле нуар”, “Майнцер Фастнахт”, “Мистер Линкольн”.

На зріз ідуть троянди у фазі пуп’янка довжиною стебла не менше 40 см.

Всі плани та заходи по агротехніці та вирощуванні культури подані в розрахункових таблицях 4 та 5.

Висновки

Трояндова попелиця наносить непоправної шкоди насадженням троянд. При висмоктуванні соку із листової поверхні шкідники змінюють в місцях уколу фізіологічний склад вмісту листка (впускають туди ферменти). Такі пошкодження листової пластини зменшують асиміляційну поверхню рослини, внаслідок чого рослина недотримує асимілянтів і гірше розвивається. Крім того страждає декоративність - основний критерій якості трояндових кущів.

Основні заходи, які слід застосовувати в боротьбі з трояндовою попелицею - є агротехнічний, хімічний та біологічний.

Агротехнічний метод полягає у дотриманні сівозміни, внесенні збалансованої кількості добрив, висадження живців у оптимальні строки.

Та оскільки попелиці - це мігруючий вид, то знищення навіть 100% осередків шкідника не гарантує повної чистоти насаджень від них. Тому застосовують і хімічні препарати. Основний спосіб внесення пестициду - "по сигналу". Перевага надається використанню пестицидів системної дії та низького класу токсичності (3).

Біологічний метод боротьби полягає у використанні природних афідофагів. Найефективнішими є кокцинелли, золотоочки та ряд інших ентомофагів.

Дотримання інтегрованого захисту рослин у насадженнях троянд дозволить звести пестицидне навантаження до мінімуму та отримати високоякісну продукцію.

трояндова попелиця шкідник захист

Перелік використаних джерел

1. Атлас комах України (Гусев В.І., Єрмоленко В.М. та ін.) К., 1962, С.252

2. Ахмед М.А., Значення спеціалізованих і багатоїдних афідофагів, К., 1987, С.80

3. Абышов Т.Б. Биологические особенности зеленой яблонной тли и меры борьбы с ней. / Материалы сессии Закавказского Совета по координации научно-исследовательских работ по защите растений, том 7. Кировобад, 1975. С.63.

4. Ахатова - М. - КМК Scientific Press Ltd. - 1999. Клименко З.К. Розы - М. - ЗАО "Фитон+" - 2001.

5. Ахмедова М.Х. Динамика численности зеленой яблоневой тли и регулирующие ее факторы. / Известия Академии наук Таджикской ССР, N 2. Душанбе, 1983.

6. Бей-Биенко Г.Я. Общая энтомология.3-е изд. перераб. - М., Высшая школа, 1998, 485с.

7. Ижевский С.А. Розы - М. - Гос. изд. сельхоз. литературы - 1958.

8. Былов В.Н., Михайлов Н.Л., Сурина Е.И. Розы. Итоги интродукции - М. - Наука, с.184. Защита тепличных и оранжерейных растений от вредителей // Справочник под ред. д. б. н.С. С. Ижевского и А. К.

9. Горленко С.В., Панько Н.А., Подобная Н.А. Вредители и болезни розы - Минск - "Наука и техника" - 1984.

10. Горленко М.В. Сельскохозяйственная фитопатология 3-е изд. перераб. и доп. - М, Колос, 1997, 441 с.

11. Довідник із захисту рослин (за ред. М.П. Лісового), К., 1999, С.744

12. Довідник по захисту польових культур (за ред.В.П. Васельєва), К: "Урожай", 1993, С.222

13. Добровольський Б.В. Фенологія комах, М., 1969, С.231

14. Дядечко М.П. Біологічний захист рослин, Біла Церква, 2001, С.270

15. Насекомые и клещи. Вредители сельскохозяйственных культур // Справочник - Ленинград - 1972, тт. I-IV.

16. Корчагин В.Н. Защита сада от вредителей и болезней. - 3-е изд., перераб. и доп. - М, Колос, 1998, 287 с.

17. Справочник агронома по защите растений (под. Ред. А.Ф. Ченкина).3-е изд. перераб и доп. - М, Россельхозиздат, 1999, 352 с.

18. Синадский Ю.В., Корнеева И.Т., Доброчинская Н.Б. - Вредители и болезни цветочно-декоративных растений - М.

19. Наука - 1987 - с.402.

20. Химические средства защиты сельскохозяйственных культур. - 3-е изд. перераб. и доп. - М, Россельхозиздат, 1998, 147 с.

21. Химические и биологические средства защиты растений (под ред. П.В. Сазонова) - М, Колос, 1998, 209 с.

22. Щеголев В.Н. Сельскохозяйственная энтомология. Москва-Ленинград: Сельхозгиз, 1960. С.307.