Як вже зазначалося, незалежно від збільшення витрат на хімічну боротьбу зі шкідниками, світові втрати врожаю сільськогосподарських культур від них складають 35%, а при збереженні приблизно 20%. Тому інтегрований захист рослин надзвичайно актуальний сьогодні. Поєднання декількох прийомів і методів захисту рослин в одну єдину діючу систему дозволяє раціонально використовувати ресурси природи, не завдаючи їй значної шкоди, а навпаки, сприяючи її збереженню та відтворенню.

Вирощення троянд - одна з перспективних галузей квітникарства. Технологія вирощування цієї культури передбачає постійне підтримання чистоти поля від бур’янів. Важливою фазою також є момент укорінення живців і фаза бутонізації. В цей час потрібно застосовувати заходи боротьби із сисними шкідниками, котрі затримують сисні процеси в рослині, тим самим не дозволяють формуватися повноцінним бутонам і квіткам.

Основними заходами, які доцільно застосовувати в боротьбі з трояндовою попелицею є агротехнічний, хімічний та біологічний.

Агротехнічний метод полягає, крім дотримання сівозміни, внесення збалансованої норми добрив, висадка живців в оптимальні строки, обробка живців стимуляторами росту. Але оскільки попелиці - мігруючий вид, то застосовують і хімічний метод боротьби.

У кінці минулого століття почала створюватись хімічна промисловість як самостійна галузь. Основний асортимент хімічних засобів, що випускались, складали інсектициди мінерального та рослинного походження, зокрема для боротьби з попелицями: керосин, мило, нікотиновмісні препарати, тютюновий відвар, анабазин-сульфат, також мінеральні масла та інші речовини.

Початок значного прогресу в області боротьби зі шкідниками культур є відкриття в роки другої світової війни нових органічно-синтетичних сполук: ДДТ, гексохлорана. Ефективність цих препаратів в боротьбі зі шкідниками складала 80-100%. Але хлорорганічні препарати викликали небажані зміни в природних популяціях: зниження кількості ентомофагів та спалахів збільшення чисельності шкідника.

Новим етапом розвитку хімічного методу боротьби стало застосування фосфорографічних препаратів внутрішньорослинної (системної) дії, вивчення інсектицидних властивостей яких було почато роботами Арбузова.

Фосфорорганічні інсектициди (ФОС), що застосовуються на трояндах в боротьбі з листковою попелицею забезпечують високу ефективність, але період захисної дії у них недовгий.

Препарати, які в наш час набули широкого застосування - це триплоїдні препарати, їх ефективність в захисті рослин від шкідників сягає в межах 95%. Ці препарати синтезуються з рослин (ромашка та ін.) і довго не розкладаються під дією сонячних променів.

Контроль чисельності шкідливих організмів у насадженнях троянд протягом останніх 15-20 років здійснювався, головним чином, шляхом обробки системними інсектицидами. Цей спосіб застосування пестицидів найраціональніший, оскільки вони локалізуються, головним чином, на посадковому матеріалі. Останнє дозволяє істотно зменшити забруднення довкілля хімічними препаратами. Але значне підвищення чисельності та шкодо чинності багатьох видів комах, яке зумовлене як суб’єктивними (якісна обробка матеріалу пестицидом) так і об’єктивними (зміни погодних умов, підвищення сонячної активності) факторам, не завжди забезпечує надійний контроль чисельності фітофагів цим прийомом і потребує додаткового застосування інсектицидів способом обприскування [8].

Тривалий час для обприскування насаджень троянд використовували інсектициди, які мали короткий термін токсичної дії навіть при високих нормах витрат, а деякі призводили до появи резистентних популяцій.

Зараз на ринку пестицидів існують пестициди з тривалим терміном токсичної дії і низькими нормами витрат, а також з мінімальним негативним впливом на навколишнє середовище.

Серед заходів боротьби зі шкідливими комахами, в тому числі і з попелицями, в наш час важливе місце посідають біологічні заходи. Найпростіші підрахунки показують, що якщо за рік одна попелиця дасть 10 поколінь, а кожна особина - 10 нащадків, то 10 комах до кінця літа відтворять стільки собі подібних, що вкриють сантиметровим шаром площу в 1 га. Однак цього не трапляться хоча б тому, що у попелиць немало природних ворогів. Найбільш розповсюджені з н них сонечка, золотоочки, сирфіди, оси.

Біологічний метод базується на різних формах та способах використання природних ворогів, шкідливих тваринних паразитів, хижаків та патогенних мікроорганізмів. Найважливішим фактором біологічного методу є збереження та накопичення в природі ентомофагів. Відомо немало випадків майже повного знищення попелиць на трояндових насадженнях кокцинеллами.

Одним із двох основних напрямків біозахисту є збереження і сприяння діяльності природних популяцій корисних організмів. Це вирішується наступними шляхами:

· Раціональним використанням засобів хімічного захисту рослин

· Створення і застосування сортів культурних рослин стійких до шкідливих організмів

· Розробка і застосування спеціальних аротехнічних заходів, які сприяють розвитку корисних організмів. До таких належить необхідність створення кращих умов для збереження корисних комах в місцях їх зимівлі, а в літний період для підкормки ентомофагів рекомендують висівати медоносні трав’янисті рослини по краям лісосмуг та інших насаджень.

Багато вчених відмічає велику роль ентомофагів в обмеженні чисельності трояндової попелиці, але також вони вказують, що діяльність природних ворогів не завжди достатня для повного знищення шкідників.

Якщо чисельність шкідника досягає економічного порогу шкодо чинності (ЕПШ 10% зелених рослин), потрібно здійснювати захисні заходи, які не впливають негативно на корисні організми та зменшують чисельність шкідників. При таких умовах чисельність шкодочинних організмів зменшується настільки, що подальше їх розмноження може бути зупинено дією ентомофагів.