На відміну від домінантних змістових ліній (музичної та образотворчої), вимогами до навчальних досягнень за мистецько-синтетичною лінією не передбачено активної творчої діяльності учнів (оскільки матеріально-технічні умови для цього спроможні забезпечити не всі загальноосвітні школи). Тому акцент зміщено на формування в учнів здатності сприймати і розуміти художню мовухореографічного, театрального та екранних мистецтв, а також естетичного ставленнядо синтетичних мистецтв, вміння застосовувати відповідну термінологіюу спілкуванні щодо мистецтва театру, танцю, кіно. Це сприятиме розширенню художньо-пізнавальних інтересів, підвищенню загальної естетичної культури учнів молодшого шкільного віку, яким притаманне цілісне образне бачення мистецьких явищ та емоційне ставлення до них.

Водночас через мистецько-синтетичну змістову лінію Стандарт визначає на державному рівні важливу установку шкільної мистецької освіти: ознайомлення учнів з багатою палітрою мистецтв,які оточують їх у житті, але не репрезентовані в окремому автономному шкільному предметі. На рівні застосування набуті знання учнів щодо театру, хореографії, кіно виявляються підчас спілкування в школі й у родинному та соціальному середовищі, збагачуючи їхню естетичну компетентність поліхудожніми уявленнями.

Використання елементів хореографії та театрує досить поширеним у практиці навчання музикив початковій школі (наприклад, методи пластичного інтонування мелодій, інсценізації пісень). Впровадження інтегрованого курсу «Мистецтво» сприяло проникненню аналогічних театралізованих художньо-педагогічних технологій і в методику навчання образотворчого мистецтва(прийом театралізації сюжетів картин, створення умовних міні-діалогів персонажів, пантомімічне відображення поз і жестів скульптурних або живописних образів тощо).

Стосовно місця кіномистецтва в початковій школі за останні роки відбулися певні зміни на краще, хоча в аспекті використання кінофрагментів на шкільних уроках з різних предметів вітчизняні педагоги значно відстають від зарубіжних колег з розвинутих країн. З огляду на наявні матеріально-технічні бар'єриелемент «Кіномистецтво»у новій редакції програми інтегрованого курсу «Мистецтво» перенесено з основних у додаткові.Проте загальна комп'ютеризація української школи певною мірою допомагає подолати ці перешкоди і забезпечити належні умови для демонстрації фрагментів творів кіномистецтва на шкільних уроках. Отже, маємо оптимістичні перспективи інтенсивнішого впровадження кіномистецтва в навчально-виховний процес, що дасть змогу розширити спектр мистецьких компетентностей учнів, які формуються і розвиваються в загальноосвітніх навчальних закладах, а потім можуть реалізуватися ними у різноманітних життєвих ситуаціях.

Предметна мистецька компетентність– це здатність учня до пізнавальної й практичної діяльності у певному виді мистецтва.

Незважаючи на лаконічність формулювань, Стандарт чітко націлює зміст мистецької освіти націлісність художнього розвитку особистості,адже він передбачає такі основні види діяльності учнів: художнє сприймання (спостереження), аналіз-інтерпретація та оцінювання; художнє самовираження, формування власних думок і почуттів у процесі використання знань і вмінь на практиці. Суттєво акцентовано роль мистецтва в соціально-культурному пізнанні та в особистісному житті, що важливо для залучення дітей до спостереження за естетичними явищами в повсякденних умовах життя людини, до участі у мистецьких заходах родинного та етнокультурного середовища; пробудження змалечку прагнення до впорядкування й естетизації довкілля.

Узагальнюючи коментар, можна зробити висновок, що естетична і мистецька компетентність школяра — багатогранний показник результативності загальної мистецької освіти, що інтегрує широке коло компонентів: когнітивний (знання), практичний (уміння), аксіологічний (цінності), креативний (досвід самовираження), комунікативний (досвід спілкування). Компетентнісний підхід до змісту і результатів шкільної мистецької освіти став концептуальною основою побудови державних стандартів в освітній галузі «Мистецтво», що детермінує необхідність упровадження його положень у художньо-педагогічну практику, адже сьогодні цей підхід радше декларується, ніж реально втілюється у програмно-методичному забезпеченні навчально-виховного процесу. Саме тому навчання мистецтв у загальноосвітній школі не стало повноцінною підготовкою дітей до реального життя.

Концептуальні положення нового Державного стандарту в освітній галузі «Мистецтво» втілені у зміст навчальних програм і підручників, автори яких реалізують ідеї компетентнісного підходу на конкретному художньо-пізнавальному і практичному матеріалі.

Завдання вчителя – не просто навчати за новими програмами, а навчати й виховувати і по-новому, розуміючи, приймаючи та творчо застосовуючи нові принципи освіти нового покоління.