З позиції економіки праці
з/п є винагорода обчислена у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець сплачує найманому працівнику за роботу, яка виконана або має бути виконана.
З позиції економічної теорії
з/п є ЕК категорією, яка відображає відносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу розподілу новоствореної вартості
з позиції ринкової економіки
з/п – це елемент ринку праці, який відображає ринкову вартість робочої сили, яка складається внаслідок попиту і пропозиції
з позиції найманого працівника
з/п – це є основна частина його доходу(в розвинутих країнах 75-85%доходу. В У-ні – 43%)
з позиції наймача
з/п – це один з елементів витрат на в-во
з/п є винагорода, яку роботодавець сплачує найманому працівникові за роботу в грошовій або натуральній формі відповідно до кількості, якості роботи її умов та результатів роботи п-ва.
Функції з/п:
· Відтворювальна, полягає у встановленні такої з/п, яка б забезпечувала відтворення робочої сили (не менше простого відтворення)
· Стимулююча функція полягає у встановленні залежності розміру з/п від кількості та якості праці та її умов. Вона залежить від конкретного трудового внеску працівника в роботу п-ва.
· Регулююча ф-ція оптимізує розміщення робочої сили за регіонами, видами економічної діяльності, п-вами(з урахуванням конюктури ринку)
· Соціальна функція відображає міру живої праці пр розподілі фонду споживання, її головна функція – це рівна оплата за однаковий труд
· Оптимізаційна функція, з/п як складова витрат в-ва є фактором мотивації самого підприємця до раціонального використання праці, підвищення продуктивності.
Для реалізації з/п вказаних функцій необхідне дотримання таких найважливіших принципів:
ü Підвищення реальної з/п має бути мірою зростання ефективності в-ва
ü Диференціація з/п має залежати від трудового внеску
ü Треба постійно враховувати кон’юктуру ринку праці
Номінальна з/п – це та оплатапраці, яку найманий працівник отримує відповідно до укладеного трудового договору.
Реальна з/п – це є купівельна спроможність номінальної з/п і вона залежить від 2 факторів:від номінальної з/п та інфляції.
з/п має таку структуру:
ü Основна з/п(62%) – винагорода за виконану роботу, яка сплачується по тарифних ставках, відрядних розцінках – для робітників і посадових окладів службовців
ü Додаткова з/п(32%) - це винагорода за працю понад установлених норм за трудові успіхи та особливі умови праці, вона вкл премії за виконання завдань, надбавки(за високі досягнення і професійну майстерність, гарантійні та інші компенсаційні виплати
ü Інші доплати(6%), по підсумках роботи за рік, по розподілу прибутку.
Організація з/п – це її побудова, тобто приведення її елементів в певну с-му, яка забезпечує взаємозв’язок к-сті і якості праці з розмірами з/п.
організація з/п складається з 3 еелментів:
ü Державне регулювання
ü Договірне регулювання (генеральна угода, галузева угода, регіональна угода, колективний договір, трудовий договір)
ü Механізм визначення індивідуальної з/п(заводська тарифна с-ма, форми і системи з/п, нормування праці)
Суб’єкти організації з/п:
ü Органи державної влади та місцевого самоврядування
ü Власники та їх об’єднання
ü Профспілки
Організація з/п на підприємстві – це система її диференціації та регулювання за категоріями персоналу, в залежності від складності та від індивідуальних та колективних результатів праці.
Принципи організації з/п на п-ві:
ü В залежності від особистого трудового вкладу
ü Надання повної самостійності п-вам у виборі форм та систем оплати праці
ü Співвідношення в оплаті праці різних груп працівників
ü Стимулювання підвищення ефективності праці
ü Забезпечення випереджаючих темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання з/п
ü Посилення соціального захисту працівників
Тарифна система.
Оплата праці на п-ві здійснюється за допомогою тарифної системи(тарифного нормування праці)
Тарифна система є сукупністю нормативів, які регулюють основну частину з/п робітників і службовців і відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Основні елементи тарифної системи(4 елементи):
ü Державний класифікатор(ДК-003-95)він є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічних та соціальних інформацій.
Виділяють класифікацію професій:
o Законодавці, вищі державні службовці, керівники
o Професіонали – розділ вміщує професії, які передбачають високий рівень знань з декількох наук
o Фахівці, розділ вміщує професії, які передбачають знання в одній або більше галузях наук
o Технічні службовці, розділ вміщує професії, які передбачають знання необхідні для підготовки, збирання та відновлення інформації та проведення обчислень
o Робітники сфери торгівлі та побутових послуг
o Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, рибальства та риборозведення
o Кваліфіковані робітники з інструментом
o Оператори та складальники устаткування та машин
o Найпростіші професії
ü Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, який складається з двох розділів(частин)
ü Тарифна сітка – це шкала кваліфікаційних розділів і тарифних коефіцієнтів за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність з/п від кваліфікації працівників. Кваліфікаційний коефіцієнт показує у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Розряди 1,2,3,4,5,6,7,8 їм відповідають наступні коефіцієнти – 1,0, 1,13, 1,29, 1,48, 1,71, 2,0, 2,1, 2,15.
Тарифні розряди – це показники, які характеризують рівень кваліфікації працівника. Мінімальна з/п 350грн, 169 год – середня тривалість годин в місяць. З цього випливає тарифна годинна ставка першого розряду 2,07
ü Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати роботи за одиницю часу. Колективним договором можуть встановлюватися тарифні ставки більш високого розміру. Тарифна ставка може бути годинною, денною, місячною. Кс=∑К*Чр/∑Чр – коефіцієнт тарифний середній. Середній тарифний розряд можна обчислити наступним чином: Рс=Рм+((Кс-Км)/(Кб-Км)); Рс=Рб-((Кб-Кс)/(Кб-Км)); Кс=Км+(Кб-Км)(Рс-Рм).
Форми і системи з/п.
Відрядна форма з/п включає такі системи:
ü проста відрядна система
ü відрядно-преміальна
ü відрядно-прогресивна
ü непряма відрядна
ü акордна
Почасова форма з/п вкл такі системи:
ü проста почасова
ü почасово-преміальна
ü безтарифна
ü гнучка
ü контрактна
також оплата праці в бригадах може обчислюватися як за відрядною так і за почасовою формою з/п
Відрядна форма ОП – лише для робітників(оплата за кількість виробленої продукції)
Почасова ОП – за кількість відпрацьованих годин.
Відрядна форма ОП. Основою відрядної форми ОП є:норма виробітку та тарифна ставка. Робітник отримує з/п пропорційно виробленої продукції на основі попередньо встановлених норм виробітку(часу).
Проста відрядна система(пряма) розмір ОП залежить від результатів роботи кожного робітника і оплачується по індивідуальних розцінках. Зв=Рв*Вф Рв=Т/Нв; Рв=Т*Нч/60
Відрядно-преміальна с-ма сутність якої полягає в тому, що окрім прямого відрядного заробітку робітники отримують премію за перевищення норм, плану, завдання. Зв=Зв+((Зв(П1+П2*Ппл))/100. При цьому П1-премія за виконання плану або норми, П2-премія за кожен % перевиконання плану, Ппл-перевиконання плану.
Відрядно-прогресивна с-ма ОП застосовується праця робітника в межах з-ня, що зветься вихідна норма і сплачується по твердих розцінках, а понад норму розцінка збільшується прогресивно.
Непряма відрядна система існує для ОП допоміжним робітникам. Рв= Тден.нерпяма/Ноб*Впл; Знерп=Ксер норми вробітку*Тден непр
Акордна система ОП використовується для окремих груп працівників з метою посилення їх зацікавленості у підвищенні продуктивності праці. Застосовується там де є аварійна ситуація. Вихідні дані для акордної системи є загальна сума ОП, термін виконання робіт, розмір премії при виконання робіт у встановлений термін, розиір премії за зниження терміну виконання робіт.
Почасова форм аОП – це ОП певної тривалості, її слід застосовувати за таких умов:
ü можливість точного обліку і контролю за фактично відпрацьованим часом
ü правильне присвоєння робітникам тарифних розрядів
ü розробка і вірне застосування обґрунтованих норм виробітку(часу), нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності
почасова форма застосовується при:
ü умові коли у робітника відсутні реальна можливість для збільшення випуску продукції, що обумовлена етхнологією або роботою устаткування
ü умові, коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбаченими технологічними параметрами, а також коли перевиконання норм може бути досягнуто за рахунок порушення технології.
Є 2 форми почасової системи: проста почасова, почасово-преміальна.
Безтарифна система ґрунтується на принципах часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівникам згідно із прийнятими співвідношеннями в ОП.
Гнучка с-ма – це коли певна частина ОП ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності і роботи п-ва.
Контрактна – між найманим працівником і роботодавцем укладається контракт в якому встановлюються взаємні зобов’язання працівника і роботодавця стосовно ОП, умов праці, режиму праці і відпочинку, а працівник – кількість і якість роботи.
Планування праці
1.Сутність планування праці, трудові показники.
Планування є процес розробки спец документів, які визначають конкретні дії у досягненні цілей в рамках планованого періоду.
Принципи планування:
ü цільове спрямування
ü системність і безперервність
ü збалансованість
ü наукова обґрунтованість
ü оптимальність
Основою для планування є всебічний аналіз попередньої діяльності п-ва. Головною метою і завданням планування є:
ü досягнення максимальної прибутковості
ü високої продуктивності прці
ü повної зайнятості
ü сворення сприятливих умов праці
ü досягнення високої якості трудового життя
Основні трудові показники:
ü продуктивність праці
ü чисельність персоналу( і загальна і по категорія)
ü фонд з/п
ü середня з/п
Види планів:
ü стратегічний – відображає стратегію розвитку п-ва і спрямований на освоєння нових можливостей п-ва
ü довгостроковий план – 5-10рр, має з-ня поєднати за часом план з ресурсами
ü середньостроковий – 3-5рр – деталізований довгостроковий план
ü поточний план – рік, квартал, місяць, деталізований план в цілому по п-ву по окремим підрозділам та ділянкам
ü оперативне планування є нормування завдань на короткий термін – тиждень, декаду з метою безумовного виконання поточного плану.
Об’єкти планування:
· трудові показники
· фактори підвищення продуктивності праці
· вплив трудових показників на кінцеву діяльність п-ва
1985 р. МОП 160 Конференція, Рекомендація 170 встановила міжнародні трудові нори зі статистики.
Розділи:
· економічно активне населення, зайнятість, безробіття і по можливості видима неповна зайнятість
· структура та розподіл економічно активного населення
· середні заробітки, середня тривалість роб часу
· структура і розподіл з/п
· вартість роб сили
· індекси на споживчі товари
· витрати на ведення дом господарств або доходи сімей
· виробничий травматизм, проф. захворювання, трудові конфлікти
2.Методи планування продуктивності праці на п-ві
Головним методом планування Пп є пофакторний метод, сутність якого полягає в тому, що проводиться розрахунок можливого приросту продуктивності праці по кожному з факторів:
· підвищення технічного рівня в-ваза рахунок цього фактору п-во повинно отримувати 60-90% приросту продуктивності праці
· структурні зрушення у в-ві, тобто зміна питомої ваги продукції у загальному обсязі
· удосконалення управління організацією праці
· зміна обсягу в-ва продукції
· введення в дію нових об’єктів
· галузеві фактори(була холодна зима і вимерзли виноградники)
Має цей метод недолік, який заклечається в тому, що при розрахунках завищують чисельність працюючих, а тому треба більш широко користуватись іншим методом - метод планування Пп., який заснований на зниженні трудомісткості і поліпшенні використання робочого часу. Потрібно поліпшувати співвідношення між чисельністю основних і допоміжних працівників та управлінського персоналу.100 – пВп, 60 осн роб – 600 диниць, 70 осн роб – 700 оодиниць, 600/100=6, 700/100=7.
Вихідним показником всіх планових розрахунків в даному випадку є необхідна умовно-планова чисельність пВп, яка розраховується на основі показників базисного виробітку і запланованого обсягу в-ва. Qºв-ва=25млн.грн, Пп.=5 тис.грн, Q′в-ва=30 млн грн., умовно-планова чисельність=30/5=6 тис.осіб, 6000-800=5200, 30000000/5200=Пп′=5769,23грн
Рівень інтенсивності в-ва – це птома вага приросту продукції за рахунок підвищення Пп. ∆Qпп=100-((%↑∆Чис.пВп)/( %↑∆Q))*100. ∆Qпп – питома вага обсягу в-ва за рахунок ↑Пп.
Приклад
пВп=200осіб, Qº=2млн.грн, пВп′=220осіб, Q′=3 млн.грн. ∆Qпп-?
%↑∆Чис.пВп=(220-200/200)*100=10%
%↑∆Q=(3-2/2)*100=50%
∆Qпп=100-(10/50)*100=80%
3.Методи планування чисельності персоналу на п-ві.
Вихідними даними для розрахунку Пвп і їх професійного складу є :
· план в-ва обсягу продукції
· норми виробітку(часу)
· заплановане зростання продуктивності праці
Чпвп=QПлан/Пп. План
Розрахунки чисельності пВп проводяться по категоріях персоналу:
· чисельність основних і допоміжних робітників, спочатку основних робітників
При розрахунку чисельності основних працівників необхідно визначити кількість робочого часу для виконання програми, цей робочий час зветься «реальни фонд робочого часу» і включає такі складові:
· календарна кількість днів протягом року
· номінальна кількість днів з відрахуванням вихідних і святкових
· плановий реальний фонд (ефективний фонд робочого часу)=номінальний фонд – цілодобові втрати пов’язані з плановими відпустками, хворобами, вагітністю та ін.
· фактичний фонд, коли підраховують підсумки
Допоміжні робітники:
Якщо їх праця нормується, то їх підрахунок здійснюється так само як і основних робітників. Q/Нвир плановий = кількість основних робітників по нормативах розрахунку чисельності допоміжних робітників. Є розстановчий штат - дял прикладу потрібно 15 робочих кранів, а про всяк ипадок беруть ще 3. У категорії робітники плануються малокваліфіковані робітники (1-2 розряди), кваліфіковані робітники (3-4 розряди), висококваліфіковані (5-8).
Методи планування кількості фахівців і службовців найчастіше чисельність спеціалістів розраховується за нормативним методом.
Є 2 методи планування ФОП на п-ві: Нормативний та за елементами
Дата: 2016-10-02, просмотров: 237.