Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
ТЕМА 1.Об’єкт , предмет і завдання дисципліни.Праця її роль у розвитку сус-ва.
Навчальна дисципліна екон праці соц-трудові відносини.
Дисципліна вивчає функціонування і рез-ти в сфері праці, взаємовідносини найманих працівників і роботодавців на дію таких факторів як:прибуток,з/п,умови праці тощо.Роботодавці– громадяни, які працюють самі та постійно наймають для роботи одного або більше працівників.Наймані працівники – громадяни, які уклали труд договір з роботодавцем в письмовій або усній формі.Об’єкт дис-ни є праця та відносини між роботодавцем та найманим працівником.Предметом є взаємовідносини між людьми в процесі труд д-ті, розвиток і використання трудового потенціалу працівн та підвищення ефективності праці.Завданням є висвітлення теоретичних особливостей дис-ни і набуття студентами практичних навичок щодо управл працею та соц-труд відносинами.
Сутність категорії праця .Її роль у розвитку сус-ва.Зміст,характер і види праці.
Праця– є доцільна, організована, свідома, діяльн людей котра спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необх для задоволення життєдіяльності сус-ва.Предмет праці-речовини природи,засоби праці-за доп чого людина обробляє речовини прир,технологія праці-встановлений порядок дій,організація праці-сис-ма взаємовідносин працівників із засобами вир-ва і між собою.Види праці:конкретна –д-сть людини наслідком якої є ств споживчої вартості,конкретного виду(одягу,вугілля).Вона виражає кількісний і якісний характер трудових ф-цій або техніко-технологічний зміст праці;абстрактна– витрати людської енергії, тобто частка затрат суспільної праці без віднесення її до конкретного рез-ту.Абстрактна праця відобр соц екон зміст праці..
Є β-праця-праця по створенню нового, матер і духовних благ;£-праця-праця за регламентом.Ознаки праці:загальні – віднош прац до власності і до прод своє праці,часткові характер специфічні її особл і мають такі види:1)спосіб здійсн(розумова,фізична);2)за кінцевим рез-том9прродуктивна і непродуктивна)3)за рівнем творчості(творча і нетворча)
Гуманізація праці.
Основою гуманізації праці є зміна змісту та умов праці, котра пов’язана з удосконаленням техніки і технології.Мета гуманізації – сприяння зростанню та ефективності праці і її змістовності, тобто у найкращому пристосуванні матер-техн бази до людини.Класична програма гуманізації праці складається з таких осн елементів:-збагачення змістовності праці;-розв колективних форм організ праці;-демократизація управління;-покращення умов праці;-раціоналізація режимів роботи і відпочинку.
ТЕМА 2. Трудові ресурси і трудовий потенціал сус-ва.
Характеристика населення.Основні демографічні показники.
Населення – сукупність індивідів,які відповідно до біосоціальної сутності людини здійснюють власну життєдіяльність, вступають між собою у сус-ні відносини.Залежно від вікової групи люди є споживачами мат благ, виробниками матер і духовних благ і виконують функцію відтворення населення..Населення поділяється на з основні групи:
1)підлітки до 16р;2)населення яке здатне працювати 16-54 ж, 16-59ч.Розрізняють населення: постійне– сукупн людей, які постійно прожив на певній території незалежно від того чи перебув вони в даний момент на ній;наявне – люди, які на даний момент перебувають на даній території незалежнот від терміну перебування.Працездатний вік встановл держава законодавчо в залежн від істор традицій та соц-екон стану.Відтворення населення має 3 види:1)просте-поновлення2)звужене-менше ніж 2,15;3)розширене –більше 2,15. Населення ще має 2 види руху: механічний, тобто міграція; соціальний.Усі види назив біологічним рухом. Всі три рухи населення визначаються і пов’язані між собою соц-екон станом сус-ва.Демографічні показники є 2 видів:-абсолютні показники-заг чисельність населення,чисельність за місцем проживання(місто,село),за територією прожив(країна,місто),за статево-віковою ознакою(ч/ж),народжуваність,шлюб,розлучення,смертність,сер.тривалість життя і демографічне навантаження,міграційні показники.-відносні – питома вага кожного виду населення у всьому населенні, відносні міграційні показники.
Трудові ресурси.
Економічно активне населенняє та його частина, яка на певний період виявила екон активність.До його складу входить зайняті і безробітні.Економічно неактивне населення – та його частина, яка на період обстеження не може виявити екон активність (військовослужб,учні,студенти, ті хто доглядає дітей та хворих та ін.Відтворення трудових ресурсів (фази): формування,розподіл,використання.Типи відтворення трудових ресурсів:екстенсивний, інтенсивний. Економічна сутність трудових ресурсів полягає в тому, що вони, як діюча чобоча сила ств матеріальні блага, а як потенційна роб сила здатні це робити.Будь-яке сус-во зацікавлене, щоб більша частина була задіяна.Соціальна сутність в тому, що вони дають можл як окремим особам так і різним соц групам населення визн своє місце в сусп корисному вир-ві через яке самоствердитись у сус-ві і забезпечити собі джерело доходів.
Трудовий потенціал
Трудовий потенціал є інтегровані кількісні і якісні показники людських ресурсів які забезпечують певні можливості у створенні матер і сусп благ..Потенціал буває на рівнях сус-ва,п-ва і особи.Трудовий потенціал на рівні сус-ва має такі показники:-здоров’я,-рівень освіти,-творчий потенціал,-організованість,-моральність.Параметри на рівні п-ва:-чяисельність на рівні персоналу,-к-ть роб часу за номіналом,-творча активність,-проф-кваліфікаційна структура,-рівень освіти і стан здоров’я.Трудовий потенціал на рівні особи:-здоров’я,-моральність,-творчий потенціал,-активність,-освіта,-ресурси роб часу.Трудовий потенціал на будь-якому рівні не може бути постійною величиною.
Види і типи СТВ.
Види СТВ: 1)охоплює відносини між роботодавцем або уповн ним особою та найманим працівником з приводу умов найму.; 2)СТВ між найманими працівниками які виконують суміжні трудові ф-ції. Типи СТВ: Базовий принцип у формуванні типів СТВ є рівність або нерівність можливостей. 1)солідарний тип СТВ який передб спільну відповідальність засновану на особистій відповідальності, одностайності та спільності інтересів суб’єктів; 2)патерналізм-опікування державою з провідною роллю її у суц-трудових відносинах. Маємо практично повну регламентацію з боку держави; 3)субсидарність. Цей тип заснований на особистій відповідальності людини.Він компенсує недолік патерналізму; 4)партнерство – вирішення соц-трудових відносин шляхом соц партнерства на основі колективних переговорів; 5)конфлікт-граничний випадок загостреня протирічь у трудових відносинах; 6)дискримінація-свавілля, ущімлення прав і необгрунтоване обмеження.
ТЕМА 4Ринок праці та його регулювання.
Товар робоча сила
Товар- живий, купівля-продаж має назву „найму”
- носієм товару є людина з усіма правами людини і громадянина;
- товар не відчужується від його власника
- робоча сила є товаром виробничого призначення і особистісним фактором в-ва
- єдиний товар здатний виробляти додаткову вартість
- товар не знищується після використання
- це такий товар, якщо не використовуєтьяс, то не приносить доходу, але в будь-якому випадку потребує витрати
Робоча сила виступає як:
- індивідуальна сукупність фізичних і духовних якостей, які вона здатна застосовувати у в-ві.
- У суспільному в-ві діє суспільна робоча сила
Регулювання РП
Механізм саморегулювання РП базується на класичній та неокласичній теорії аналізу РП
Є 3 види конюктури РП
- рівноважна
-Трудонадлишкова
-Трудодефіцитну
Конюктура Рп є співвідношенням попиту і пропозиції праці на певний період.
Методи регулювання РП і зайнятості мають 3 аспекти:
- економічний(на підставі хреста аршала)
- правовий, що базується на діючих законах та нормативних актах
- адміністративно-організаційний
Реалізує ці методи інфраструктура РП
Інфраструктура РП – це сукупність мат-тех, фінансового, організаційного, правового характеру, які забезпечують безперебійне функціонування РП
До інфраструктури належать:мінпраці У-ни, Держ служба зайнятості, фонд загальнообов’язкового державного соц страх на випадок безробіття, різні установи, комерційні підрозділи(біржі)
ТЕМА 7. Організація праці.
1. Організація праці та її основні напрямки.
Під організацією праці ми розуміємо сукупність дій по встановленню чи вдосконаленню порядку здійснення трудового процесу, взаємозв’язків працівників між собою та засобами в-ва, раціональне поєднання людей з технікою. Головним фактором, який визначає організацію праці є технічний стан в-ва.
ОП має 2 головних завдання:
· економічне завдання, воно має за мету досягнення максимальної економії живої праці і зменшення затрат у в-ві
· соціально-психологічне завдання – передбачають створення таких умов праці, які б забезпечували всокий рівень працездатності протягом робочого дня.
ОП органічно, тісно пов’язана з в-вом
Персонал складається з:
· основних робітників, які беруть безпосередню участь у зміні форм і стану предметів праці
· допоміжні робітники, забезпечують необхідні умови праці для ефективної праці основних робітників
· управлінський персонал забезпечує організацію і ефективну діяльність робітників в бригаді, на ділянці, в цеху і на п-ві.
Режими праці і відпочинку.
Режим праці і відпочинку розподіляється на змінний, добовий, тижневий, місячний.
Змінний режим означає тривалість зміни, її початок, закінчення і час обідньої перерви.
Добовий режим включає число змін(циклів на добу), число змін має бути кратним 24 годинам.
Тижневий режим передбачає різні графіки роботи, кількість вихідних днів на неділю, працю у вихідні і святкові дні.
Місячний режим праці і відпочинку визначає число робочих і неробочих днів.
Тарифна система.
Оплата праці на п-ві здійснюється за допомогою тарифної системи(тарифного нормування праці)
Тарифна система є сукупністю нормативів, які регулюють основну частину з/п робітників і службовців і відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.
Основні елементи тарифної системи(4 елементи):
ü Державний класифікатор(ДК-003-95)він є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічних та соціальних інформацій.
Виділяють класифікацію професій:
o Законодавці, вищі державні службовці, керівники
o Професіонали – розділ вміщує професії, які передбачають високий рівень знань з декількох наук
o Фахівці, розділ вміщує професії, які передбачають знання в одній або більше галузях наук
o Технічні службовці, розділ вміщує професії, які передбачають знання необхідні для підготовки, збирання та відновлення інформації та проведення обчислень
o Робітники сфери торгівлі та побутових послуг
o Кваліфіковані робітники сільського та лісового господарства, рибальства та риборозведення
o Кваліфіковані робітники з інструментом
o Оператори та складальники устаткування та машин
o Найпростіші професії
ü Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, який складається з двох розділів(частин)
ü Тарифна сітка – це шкала кваліфікаційних розділів і тарифних коефіцієнтів за допомогою яких встановлюється безпосередня залежність з/п від кваліфікації працівників. Кваліфікаційний коефіцієнт показує у скільки разів тарифна ставка відповідного розряду перевищує тарифну ставку першого розряду. Розряди 1,2,3,4,5,6,7,8 їм відповідають наступні коефіцієнти – 1,0, 1,13, 1,29, 1,48, 1,71, 2,0, 2,1, 2,15.
Тарифні розряди – це показники, які характеризують рівень кваліфікації працівника. Мінімальна з/п 350грн, 169 год – середня тривалість годин в місяць. З цього випливає тарифна годинна ставка першого розряду 2,07
ü Тарифна ставка – це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати роботи за одиницю часу. Колективним договором можуть встановлюватися тарифні ставки більш високого розміру. Тарифна ставка може бути годинною, денною, місячною. Кс=∑К*Чр/∑Чр – коефіцієнт тарифний середній. Середній тарифний розряд можна обчислити наступним чином: Рс=Рм+((Кс-Км)/(Кб-Км)); Рс=Рб-((Кб-Кс)/(Кб-Км)); Кс=Км+(Кб-Км)(Рс-Рм).
Форми і системи з/п.
Відрядна форма з/п включає такі системи:
ü проста відрядна система
ü відрядно-преміальна
ü відрядно-прогресивна
ü непряма відрядна
ü акордна
Почасова форма з/п вкл такі системи:
ü проста почасова
ü почасово-преміальна
ü безтарифна
ü гнучка
ü контрактна
також оплата праці в бригадах може обчислюватися як за відрядною так і за почасовою формою з/п
Відрядна форма ОП – лише для робітників(оплата за кількість виробленої продукції)
Почасова ОП – за кількість відпрацьованих годин.
Відрядна форма ОП. Основою відрядної форми ОП є:норма виробітку та тарифна ставка. Робітник отримує з/п пропорційно виробленої продукції на основі попередньо встановлених норм виробітку(часу).
Проста відрядна система(пряма) розмір ОП залежить від результатів роботи кожного робітника і оплачується по індивідуальних розцінках. Зв=Рв*Вф Рв=Т/Нв; Рв=Т*Нч/60
Відрядно-преміальна с-ма сутність якої полягає в тому, що окрім прямого відрядного заробітку робітники отримують премію за перевищення норм, плану, завдання. Зв=Зв+((Зв(П1+П2*Ппл))/100. При цьому П1-премія за виконання плану або норми, П2-премія за кожен % перевиконання плану, Ппл-перевиконання плану.
Відрядно-прогресивна с-ма ОП застосовується праця робітника в межах з-ня, що зветься вихідна норма і сплачується по твердих розцінках, а понад норму розцінка збільшується прогресивно.
Непряма відрядна система існує для ОП допоміжним робітникам. Рв= Тден.нерпяма/Ноб*Впл; Знерп=Ксер норми вробітку*Тден непр
Акордна система ОП використовується для окремих груп працівників з метою посилення їх зацікавленості у підвищенні продуктивності праці. Застосовується там де є аварійна ситуація. Вихідні дані для акордної системи є загальна сума ОП, термін виконання робіт, розмір премії при виконання робіт у встановлений термін, розиір премії за зниження терміну виконання робіт.
Почасова форм аОП – це ОП певної тривалості, її слід застосовувати за таких умов:
ü можливість точного обліку і контролю за фактично відпрацьованим часом
ü правильне присвоєння робітникам тарифних розрядів
ü розробка і вірне застосування обґрунтованих норм виробітку(часу), нормованих завдань, норм обслуговування і нормативів чисельності
почасова форма застосовується при:
ü умові коли у робітника відсутні реальна можливість для збільшення випуску продукції, що обумовлена етхнологією або роботою устаткування
ü умові, коли економічно недоцільно стимулювати зростання виробітку понад оптимально передбаченими технологічними параметрами, а також коли перевиконання норм може бути досягнуто за рахунок порушення технології.
Є 2 форми почасової системи: проста почасова, почасово-преміальна.
Безтарифна система ґрунтується на принципах часткового розподілу зароблених колективом коштів між працівникам згідно із прийнятими співвідношеннями в ОП.
Гнучка с-ма – це коли певна частина ОП ставиться в залежність від особистих заслуг і загальної ефективності і роботи п-ва.
Контрактна – між найманим працівником і роботодавцем укладається контракт в якому встановлюються взаємні зобов’язання працівника і роботодавця стосовно ОП, умов праці, режиму праці і відпочинку, а працівник – кількість і якість роботи.
Планування праці
1.Сутність планування праці, трудові показники.
Планування є процес розробки спец документів, які визначають конкретні дії у досягненні цілей в рамках планованого періоду.
Принципи планування:
ü цільове спрямування
ü системність і безперервність
ü збалансованість
ü наукова обґрунтованість
ü оптимальність
Основою для планування є всебічний аналіз попередньої діяльності п-ва. Головною метою і завданням планування є:
ü досягнення максимальної прибутковості
ü високої продуктивності прці
ü повної зайнятості
ü сворення сприятливих умов праці
ü досягнення високої якості трудового життя
Основні трудові показники:
ü продуктивність праці
ü чисельність персоналу( і загальна і по категорія)
ü фонд з/п
ü середня з/п
Види планів:
ü стратегічний – відображає стратегію розвитку п-ва і спрямований на освоєння нових можливостей п-ва
ü довгостроковий план – 5-10рр, має з-ня поєднати за часом план з ресурсами
ü середньостроковий – 3-5рр – деталізований довгостроковий план
ü поточний план – рік, квартал, місяць, деталізований план в цілому по п-ву по окремим підрозділам та ділянкам
ü оперативне планування є нормування завдань на короткий термін – тиждень, декаду з метою безумовного виконання поточного плану.
Об’єкти планування:
· трудові показники
· фактори підвищення продуктивності праці
· вплив трудових показників на кінцеву діяльність п-ва
1985 р. МОП 160 Конференція, Рекомендація 170 встановила міжнародні трудові нори зі статистики.
Розділи:
· економічно активне населення, зайнятість, безробіття і по можливості видима неповна зайнятість
· структура та розподіл економічно активного населення
· середні заробітки, середня тривалість роб часу
· структура і розподіл з/п
· вартість роб сили
· індекси на споживчі товари
· витрати на ведення дом господарств або доходи сімей
· виробничий травматизм, проф. захворювання, трудові конфлікти
2.Методи планування продуктивності праці на п-ві
Головним методом планування Пп є пофакторний метод, сутність якого полягає в тому, що проводиться розрахунок можливого приросту продуктивності праці по кожному з факторів:
· підвищення технічного рівня в-ваза рахунок цього фактору п-во повинно отримувати 60-90% приросту продуктивності праці
· структурні зрушення у в-ві, тобто зміна питомої ваги продукції у загальному обсязі
· удосконалення управління організацією праці
· зміна обсягу в-ва продукції
· введення в дію нових об’єктів
· галузеві фактори(була холодна зима і вимерзли виноградники)
Має цей метод недолік, який заклечається в тому, що при розрахунках завищують чисельність працюючих, а тому треба більш широко користуватись іншим методом - метод планування Пп., який заснований на зниженні трудомісткості і поліпшенні використання робочого часу. Потрібно поліпшувати співвідношення між чисельністю основних і допоміжних працівників та управлінського персоналу.100 – пВп, 60 осн роб – 600 диниць, 70 осн роб – 700 оодиниць, 600/100=6, 700/100=7.
Вихідним показником всіх планових розрахунків в даному випадку є необхідна умовно-планова чисельність пВп, яка розраховується на основі показників базисного виробітку і запланованого обсягу в-ва. Qºв-ва=25млн.грн, Пп.=5 тис.грн, Q′в-ва=30 млн грн., умовно-планова чисельність=30/5=6 тис.осіб, 6000-800=5200, 30000000/5200=Пп′=5769,23грн
Рівень інтенсивності в-ва – це птома вага приросту продукції за рахунок підвищення Пп. ∆Qпп=100-((%↑∆Чис.пВп)/( %↑∆Q))*100. ∆Qпп – питома вага обсягу в-ва за рахунок ↑Пп.
Приклад
пВп=200осіб, Qº=2млн.грн, пВп′=220осіб, Q′=3 млн.грн. ∆Qпп-?
%↑∆Чис.пВп=(220-200/200)*100=10%
%↑∆Q=(3-2/2)*100=50%
∆Qпп=100-(10/50)*100=80%
3.Методи планування чисельності персоналу на п-ві.
Вихідними даними для розрахунку Пвп і їх професійного складу є :
· план в-ва обсягу продукції
· норми виробітку(часу)
· заплановане зростання продуктивності праці
Чпвп=QПлан/Пп. План
Розрахунки чисельності пВп проводяться по категоріях персоналу:
· чисельність основних і допоміжних робітників, спочатку основних робітників
При розрахунку чисельності основних працівників необхідно визначити кількість робочого часу для виконання програми, цей робочий час зветься «реальни фонд робочого часу» і включає такі складові:
· календарна кількість днів протягом року
· номінальна кількість днів з відрахуванням вихідних і святкових
· плановий реальний фонд (ефективний фонд робочого часу)=номінальний фонд – цілодобові втрати пов’язані з плановими відпустками, хворобами, вагітністю та ін.
· фактичний фонд, коли підраховують підсумки
Допоміжні робітники:
Якщо їх праця нормується, то їх підрахунок здійснюється так само як і основних робітників. Q/Нвир плановий = кількість основних робітників по нормативах розрахунку чисельності допоміжних робітників. Є розстановчий штат - дял прикладу потрібно 15 робочих кранів, а про всяк ипадок беруть ще 3. У категорії робітники плануються малокваліфіковані робітники (1-2 розряди), кваліфіковані робітники (3-4 розряди), висококваліфіковані (5-8).
Методи планування кількості фахівців і службовців найчастіше чисельність спеціалістів розраховується за нормативним методом.
Є 2 методи планування ФОП на п-ві: Нормативний та за елементами
ТЕМА 1.Об’єкт , предмет і завдання дисципліни.Праця її роль у розвитку сус-ва.
Дата: 2016-10-02, просмотров: 168.