Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ
Імені МИХАЙЛА ТУГАН-БАРАНОВСЬКОГО
КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
РОБОЧА ПРОГРАМА
навчальної практики «Університетська освіта»
Галузь знань 0305 «Економіка і підприємництво»
Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»
Спеціалізація «Банківська справа»
Форма навчання денна
Курс перший
Донецьк 2011
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ імені МИХАЙЛА ТУГАН - БАРАНОВСЬКОГО
КАФЕДРА БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ
| “З А Т В Е Р Ж Д У Ю” Голова навчально-методичної ради ______________ Л.О. Омелянович “____”_________________2011 р. |
РОБОЧА ПРОГРАМА
навчальної практики «Університетська освіта»
Галузь знань 0305 «Економіка і підприємництво»
Напрям підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»
Спеціалізація «Банківська справа»
Форма навчання денна
Курс перший
Донецьк 2011
УДК 378.14(076.5)
Р 58
ББК 74.58я73
РЕЦЕНЗЕНТИ:
канд. екон. наук, доцент Канєєва І.І.
канд. екон. наук, доцент Лукашова І.О.
Автори: Грицак О.В., Тодосейчук Г.С.
Р 58Робоча програма навчальної практики університетська освіта: для студ. напряму підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит» спец. «Банківська справа» ден. форми навчання [Текст] / М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, Ін-т обліку і фінансів, Каф. банк. справи; О. В. Грицак, Г.С. Тодосейчук. – Донецьк : [ДонНУЕТ], 2011. – 79 с.
Навчальна практика «Університетська освіта» передбачена навчальним планом підготовки студентів за напрямом підготовки «Фінанси і кредит» спеціалізації «Банківська справа» на I курсі денної форми навчання.
Основна мета практики - підготовка студентів до навчання в університеті відповідно до сучасних інтеграційних процесів у міжнародній освіті. Під час практики студенти мають можливість ознайомитись з основними елементами університетської освіти в контексті Болонського процесу, структурою системи вищої освіти України, кредитно-модульною системою організації навчального процесу в ВНЗ, змістом навчання за напрямом «Фінанси і кредит» спеціалізації «Банківська справа», соціально-культурною інфраструктурою, структурою та функціями студентського самоврядування ДонНУЕТ.
В основу розробки робочої програми навчальної практики покладені законодавчі та нормативні акти України, що регламентують систему вищої освіти, проведення практики і застосування кредитно-модульної системи організації навчального процесу в ВНЗ України, а також СУЯ вищої освіти.
УДК 378.14(076.5)
ББК 74.58я73
© Грицак О.В., Тодосейчук Г.С., 2011
©Донецький національний університет
економіки і торгівлі імені Михайла Туган – Барановського, 2011
Робочу програму розробили: к.е.н., доцент Грицак О.В.
асистент Тодосейчук Г.С.
Робоча програма обговорена
на засіданні кафедри
банківської справи
Протокол № 30_
від « 20 » 05 2011 р.
Завідувач кафедри банківської справи
________________ д.е.н, професор О.О. Папаіка
(підпис)
Програму розглянуто і схвалено
на засіданні експертної комісії інституту обліку і фінансів
Протокол № _____
від «____» _______ 20____ р.
Голова експертної комісії
________________ д.е.н., професор І.В. Сіменко
(підпис)
ПОГОДЖЕНО:
Начальник відділу якості
________________ к.е,н., професор Н.В.Рассулова
«____» ____________ 20____ р.
СХВАЛЕНО
на засіданні Навчально-методичної ради університету
Протокол №___ від _______20___р.
ЗМІСТ
Стор.
| ВСТУП ………………………………………… | |
| 1. 1. Мета навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА» | |
| 2. цілі і завдання Навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА» ……………………………………….. | |
| 3. структурно–логічна схема Навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА» ………………………………………... | |
| 4. предмет Навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА» ……………………………………………………………………. | |
| 5. Тематичний план навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА» ………………………………………… | |
| 2. 6. Зміст навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА 3. ОСВІТА» ….................................................................................................... | |
| 6.1 теоретична частина …………………………………………… | |
| Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу …… | |
| Тема 2. Фундаменталізація та індивідуалізація фахівців з вищої освіти …………………………………………………………………….. | |
| Тема 3. Організація навчального процесу в університеті ……………. | |
| Тема 4. Фахова підготовка у вищому навчальному закладі: вступ до спеціальності ……………………………………………………………. | |
| Тема 5. Бібліотека університету і правила користування її фондами .. | |
| Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету …………. | |
| Тема 7. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої освіти …………………………………………… | |
| 6.2. практична частина (Самостійна ТА ІНДИВІДУАЛЬНА робота студентів ) ….. | |
| 7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ………………………………………… | |
| 8. НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ …………………………………………… | |
| 9. ВИМОГИ ДО ЗВІТУ …………………………………………………… | |
| 10. КРИТЕРІЇ ОцінКИ ЯКОСТІ знань студентів ………………… | |
| 11. ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ навчальної практики «УНІВЕРСИТЕТСЬКА ОСВІТА» ……………………………………… | |
| Список рекомендОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ …………………………. | |
| ДодаткИ …………………………………………………………………… |
ВСТУП
Навчальним планом підготовки студентів за напрямом підготовки «Фінанси і кредит» спеціалізації «Банківська справа» навчальна практика «Університетська освіта» передбачена на I курсі у 1 семестрі протягом одного навчального тижня.
Порядок проведення практики визначається експертною комісією інституту обліку і фінансів ДонНУЕТ, кафедрою банківської справи та регламентується даною програмою.
Програма навчальної практики «Університетська освіта» є документом, що визначає зміст і структуру, методи оцінювання знань та розподіл балів тощо.
Проходження навчальної практики «Університетська освіта» сприяє формуванню у студента загальних знань про специфіку організації вищої освіти в Україні і в ДонНУЕТ в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу та Європейської кредитно-трансферної системи (ECTS).
Навчальна практика «Університетська освіта» передбачає: набуття студентами знань в сфері побудови системи вищої освіти в Україні, кредитно-модульної системи організації навчального процесу в університеті, соціально-економічної інфраструктури ДонНУЕТ, студентського самоврядування, навичок роботи в бібліотеці з каталогами та літературними джерелами.
Кафедра банківської справи здійснює керівництво навчальною практикою і забезпечує підготовку навчально-методичної бази для її проведення. Керівники практики здійснюють контроль за організацією і проведенням практики.
Дана робоча програма з проходження навчальної практики «Університетська освіта» призначена для студентів 1 курсу денної форми навчання за напрямом підготовки 6.030508 “Фінанси і кредит” спеціалізації «Банківська справа» за ОКР «Бакалавр».
Денної форми навчання
На 2011- 2012 навчальний рік
| № | Назва теми | Кількість годин за видами занять | ||||
| Разом | Аудиторні заняття | Позааудиторні заняття | ||||
| лекції | семінар. і практ. | індиві-дуальні | самост. робота | |||
| Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу | - | - | ||||
| Тема 2. Фундаменталізація та індивідуалізація фахівців з вищої освіти | - | - | ||||
| Тема 3. Організація навчального процесу в університеті | - | - | ||||
| Тема 4. Фахова підготовка у вищому навчальному закладі: вступ до спеціальності | - | - | ||||
| Тема 5. Бібліотека університету і правила користування її фондами | - | |||||
| Тема 6. Соціально-культурна інфраструктура університету | - | - | ||||
| Тема 7. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої освіти | - | - | ||||
| Усього годин / кредитів | 36/1 | - |
Теоретична частина
Тема 1. Університетська освіта в контексті Болонського процесу
Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, у тому числі й вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.
Болонський процес - це процес європейських реформ, що спрямований на створення спільної Зони європейської вищої освіти до 2010 року. Формування Зони європейської вищої освіти сприятиме створенню умов для вільного переміщення студентів, викладачів, дослідників та менеджерів, підвищенню мобільності й розширенню можливостей працевлаштування громадян, а також зростанню міжнародної конкурентоспроможності європейської вищої освіти.
Болонський процес був започаткований 19 червня 1999 р. у м. Болонья підписанням 29 міністрами освіти країн Європи Болонської декларації. Країни-учасниці домовилися про створення Зони європейської вищої освіти (єдиного європейського освітянського та наукового простору) до 2010 р., сформулювали основні завдання та принципи її побудови, узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти. У травні 2005 р. на рівні Міністерства освіти України була підписана декларація про участь вітчизняних навчальних закладів у Болонському процесі.
Хронологія подій Болонського процесу полягає у наступному:
- в 1997 р. під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації. Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить на мету створення умов для забезпечення мобільності громадян європейських країн на ринку європейської праці;
- в 1998 р. у Сорбоні чотири країни – Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина – підписали Сорбонську декларацію, завдання якої спрямовані на гармонізацію систем вищої освіти цих країн та створення відкритого європейського простору (Спільна декларація про гармонізацію архітектури європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, 25 травня 1998 р.);
- в 1999 р. у Болоньї європейськими міністрами освіти була прийнята Болонська декларація щодо формування Зони європейської вищої освіти (Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти, 18-19 червня 1999 р.). Були сформульовані основні завдання та принципи створення Зони європейської вищої освіти;
- в березні 2001 р. в Саламанкі – Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій (Саламанка, 29-30 березня 2001 р.);
- в травні 2001 р. в Празі – зустріч європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту (До зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту, 18-19 травня);
- в Берліні – Конференція міністрів, відповідальних за вищу освіту (Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції міністрів, відповідальних за вищу освіту, 19-20 вересня 2003 р.).
Розвиток Болонського процесу є інструментом гармонізації систем вищої освіти країн-учасників і може бути взаємовигідним способом формування єдиного європейського ринку висококваліфікованої праці.
Разом з тим Лісабонська угода декларує наявність і цінність різноманітних освітніх систем і ставить за мету створення умов, за яких більша кількість людей, скориставшись усіма цінностями і здобутками національних систем освіти і науки, зможуть бути мобільними на європейському ринку праці. Громадянам нової Європи повинні бути доступними спільні цінності освіти, науки і культури всіх її країн, тому Болонський процес має бути спрямований на зближення, а не на уніфікацію вищої освіти в Європі.
Побудова загальноєвропейського простору вищої освіти у цілому завершена у 2010 р.
Болонська декларація містить основні завдання та принципи створення Зони європейської вищої освіти та передбачає конкретну програму дій, що ґрунтується на конкретній меті, термінах і специфічних завданнях.
Основні принципи (шість цілей Болонського процесу) та завдання формування Зони європейської вищої освіти у руслі Болонського процесу полягають у наступному:
1. Уведення двоциклового навчання. Пропонується ввести два цикли навчання (доступеневе і післяступеневе навчання):
- 1-й цикл – до одержання першого академічного ступеня, передбачає навчання протягом не менш 3-х і не більш 4-х років та отримання ступеня бакалавра;
- 2-й цикл – передбачає після одержання першого академічного ступеня бакалавра отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).
2. Запровадження у національних системах освіти кредитної системи на основі ECTS (Європейської кредитно-трансфертній і акумулюючої системи, Європейської системи перезарахування кредитів). Кредитна система – це система обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах. Кредит – це умовна мінімальна стандартна одиниця виміру обсягу навчального навантаження (в годинах) якісь частини програми вищої освіти, виконаної студентом підчас навчання (згідно Конвенції Ради Європи і ЮНЕСКО в Лісабоні).
3. Контроль якості освіти шляхом оцінки знань, умінь та навичок випускників (а не лише тривалості або змісті навчання) за допомогою застосовування системи гарантії якості освіти. Така система передбачає встановлення стандартів транснаціональної освіти, а також організацію незалежних акредитаційних агентств (незалежних від національних урядів та міжнародних організацій).
4. Розширення мобільності студентів та викладачів для взаємного збагачення європейським досвідом шляхом усунення перешкод та створення умов для вільного пересування студентів та викладачів. Для студентів повинен бути забезпечений доступ до можливості одержання освіти й практичної підготовки, а також до супроводжуючих послуг у будь-якій країні, яка приєдналась до Зони європейської вищої освіти; для викладачів, дослідників й адміністративного персоналу повинні бути забезпечені визнання й залік періодів часу, витраченого на проведення досліджень, викладання й стажування в європейському контексті, без порушення їх прав, установлених законом.
5. Забезпечення працевлаштування випускників. Працевлаштування має бути забезпечене завдяки орієнтації ВНЗ на кінцевий результат (використання знань та умінь випускників на користь усієї Європи), спрощенню професійного визнання кваліфікації випускників. Для забезпечення визнання кваліфікації планується повсюдне використання Додатку до диплому, який рекомендований ЮНЕСКО.
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій, реалізація спільних програм навчання, практичної підготовки й проведення наукових досліджень, співробітництва тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до освіти.
Тема 2.Фундаменталізація та індивідуалізація фахівців з вищої освіти
Правові, організаційні, фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти в Україні регулюється Законом України «Про вищу освіту». Відповідно до Закону, вища освіта – це рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті засвоєння навчальної інформації (тобто змісту навчання), який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.
Зміст вищої освіти обумовлюється цілями та потребами суспільства та являє собою систему знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.
Базовими складовими системи вищої освіти в Україні є:
1) структура вищої освіти;
2) система стандартів вищої освіти;
3) система вищих навчальних закладів;
4) порядок ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів.
До структури вищої освіти в Україні входять:
- освітні рівні;
- освітньо-кваліфікаційні рівні.
Освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти, яка визначає ступень сформованості інтелектуальних якостей особи, які достатні для здобуття нею кваліфікації, що відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.
Законом України «Про вищу освіту» встановлені такі освітні рівні вищої освіти (ОР):
1) неповна вища освіта - ОР, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток як особистості та є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста;
2) базова вища освіта - ОР, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого бакалавра;
3) повна вища освіта - ОР, який характеризує сформованість інтелектуальних якостей особи, що визначають її розвиток як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.
Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти, яка визначає ступень сформованості знань, умінь та навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.
Законом України «Про вищу освіту» встановлені такі освітньо-кваліфікаційні рівні (ОКР) вищої освіти:
1) молодший спеціаліст – ОКР вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту;
2) бакалавр – ОКР вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
3) спеціаліст – ОКР вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності;
4) магістр - ОКР вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.
Вища освіта в Україні має відповідати стандартам вищої освіти. Стандарти вищої освіти - сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів.
Систему стандартів вищої освітискладають:1) державний стандарт, який містить такі складові: перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; перелік напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями; вимоги до освітніх рівнів вищої освіти; вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.Державні стандарти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а перелік напрямів та спеціальностей та вимоги до освітніх рівнів вищої освіти і до освітньо-кваліфікаційних рівнів ще й погоджується із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики; 2) галузеві стандарти, які містять такі складові: освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) випускників вищих навчальних закладів; освітньо-професійні програми підготовки (ОПП); засоби діагностики якості вищої освіти. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки, визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, встановлює вимоги до змісту, обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.Нормативний термін навчання - термін навчання за денною (очною) формою, необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти:- як правило, для ОКР «Бакалавр» денної форми навчання – 4 роки, заочної форми навчання – 5 років;- для ОКР «Магістр», «Спеціаліст» денної та заочної форм – 1 рік.Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики, які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних та громадянських якостей. Засоби діагностики використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти.Галузеві стандарти затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України, а Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) випускника вищого навчального закладу – також погоджується ще із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики;3) стандарти вищих навчальних закладів, які містять такі складові: перелік спеціалізацій за спеціальностями; варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик (ОКХ) випускників вищих навчальних закладів; варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки (ОПП); варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти; навчальні плани; програми навчальних дисциплін. Їх зміст визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми, встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями, за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста, спеціаліста та магістра. Назви спеціалізацій відображають відмінності у засобах, умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності. Варіативні частини ОКХ, ОПП та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці. Навчальні плани визначають графік навчального процесу, перелік, послідовність та час вивчення навчальних дисциплін, форми навчальних занять та терміни їх проведення, а також форми проведення підсумкового контролю. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг, рівень сформованості вмінь та знань, перелік рекомендованих підручників, інших методичних та дидактичних матеріалів, критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання. Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до ОПП та затверджуються керівником вищого навчального закладу.Здобуття особами вищої освіти відбувається через систему вищих навчальних закладів, що здійснюють освітню діяльність.
Освітня діяльність - діяльність, пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти, з видачею відповідного документа.
Вищий навчальний заклад (ВНЗ) - освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов, необхідних для отримання особою вищої освіти, підготовка фахівців для потреб України
Система вищих навчальних закладів в Україні включає вищі навчальні заклади (ВНЗ) різних форм власності, рівнів акредитації та типів.
За формою власності в Україні діють такі ВНЗ:
- державної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;
- що перебуває у власності Автономної Республіки Крим (АРК)% вищий навчальний заклад, заснований органами влади АРК, що фінансується з бюджету АРК і підпорядкований органам влади АРК;
- комунальної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади;
- приватної форми власності - вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).
За рівнем акредитації вищі навчальні заклади мають бути:
- першого рівня акредитації - ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;
- другого рівня акредитації - ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;
- третього рівня акредитації - ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;
- четвертого рівня акредитації - ВНЗ, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра.
Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:
1) університет - багатопрофільний ВНЗ четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.
Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;
2) академія – ВНЗ четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
3) інститут – ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
4) консерваторія (музична академія) – ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва - музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
5) коледж – ВНЗ другого рівня акредитації або структурний підрозділ ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального і навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;
6) технікум (училище) – ВНЗ першого рівня акредитації, структурний підрозділ ВНЗ третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.
Державному ВНЗ четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного.
Вищий навчальний заклад, вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності). Встановлюються такі види документів про вищу освіту, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:
- диплом молодшого спеціаліста;
- диплом бакалавра;
- диплом спеціаліста;
- диплом магістра.
Для здійснення освітньої діяльності, що відповідає стандартам вищої освіти, вищі навчальні заклади в Україні проходять процедури ліцензування та акредитації в установленому Законом порядку.
Освітня діяльність на території України здійснюється вищими навчальними закладами на підставі ліцензій, що підтверджують проходження ВНЗ процедури ліцензування та які видаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ліцензування - процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Ліцензування освітньої діяльності вищих навчальних закладів здійснюється перед початком підготовки фахівців за напрямом, спеціальністю спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки шляхом проведення ліцензійної експертизи.
Ліцензуванню підлягають напрями та спеціальності. Ліцензований напрям, ліцензована спеціальність – це відповідно напрям, спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якими ВНЗ певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.
У ліцензіях на освітню діяльність зазначаються назва напряму, спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії ліцензії, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси.
Акредитація - процедура надання ВНЗ певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.
Рівень акредитації - рівень спроможності ВНЗ певного типу провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації. Акредитації підлягають напрями, спеціальності та вищий навчальний заклад в цілому.
Акредитований напрям, акредитована спеціальність - напрям, спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня, за якими ВНЗ певного типу отримав право провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації.
Акредитований ВНЗ - ВНЗ, що визнаний спроможним провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів, не менше двох третин з яких є акредитованими.
За результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати про акредитацію у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до ньо<
Дата: 2016-10-02, просмотров: 177.