Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

1.) паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку; 2.) своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; 3.) обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе 4.)роботою самостійно, та громадян – суб'єктів підприємницької діяльності; 5.) надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав; 6.) обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків; 7.) формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі; 8.) диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві; 9.) економічна заінтересованість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

\

Види страхування.

За об’єктом страхування страхування можна поділити на: майнове страхування, соціальне страхування, осо­бисте страхування, страхування відпові­дальності, страхування підпри­єм­ницьких ризиків. За залежно від критеріїв волевиявлення страхувальника страхування поділяється на: добровільне і обов’язкове. Добровільне здійснюється за ініціативою страхувальника. Наприклад, страхування життя, страхування здоров’я, страхування майна, тощо ( ст. 6 Закону України «Про страхування» ). Обов’язкове страхування здійснюється державою. Так, наприклад, до нього відноситься страхування страхування медичних і фармацевтичних працівників, медичне страхування, страхування спортсменів вищих категорій, страхування працівників прокуратури, особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством про працю, учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах (ст. 7 Закону України «Про страхування» ). Загальнообов’язкове державне страхування можна поділити в свою чергу на наступні види. За правом вибору страхувальником страховика:а) обов'язкове страхування за вибором в будь-якого страховика, страховій організації, що мають ліцензію на здійснення таких організацій; б) обов'язкове страхування у визначеній нормативнимактом страховій організації; за правовою формою здійснення обов'язкового страхування: а) страхування, яке виникає автоматично в силу вимог нормативно-правового акту; б) страхування на підставі угоди, укладення якої обов'язкове для обох сторін; за мірою повноти обов'язкового страхування: в повній вартості об'єкта страхування або частковій його вартості.

Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження.

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці. Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади. Страхові експерти з охорони праці мають право: 1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань; 2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств; 3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності; 4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств; 5) вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці – подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або життю працівників; 6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.