Акціонерним товариством товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, який не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути юридичні особи та громадяни. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами. Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.Відсутність субсидіарної мацнової відповідальності акціонерів, за виключенням акціонерів, щоповністю не виконали свої майнові зобов’язання відносно товариства.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Випуск акціонерним товариством цінних паперів, придбання акцій та їх оплата здійснюється у відповідності до вимог чинного законодавства та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю. Акціонерне товариство може збільшувати свій статутний фонд лише після оплати раніше випущених акцій по ціні не нижче номінальної. Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом випуску нових акцій чи збільшення номінальної вартості акцій попередньої емісії.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. Установчі збори акціонерного товариства визнаються правомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на які проведено підписку.

Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція - один голос. Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерного товариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніх на установчих зборах осіб, які підписалися на акції, а інші питання - простою більшістю голосів.

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

 а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджують його статут;

 б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний фонд);

 в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у повідомленні;

 г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

 д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного товариства;

 е) визначають пільги, що надаються засновникам;

 є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

 ж) інші питання відповідно до установчих документів.

Статут акціонерного товариства, крім загальних відомостей, повинен містити відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники), які  беруть участь у загальних зборах, реєструються із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей реєстр підписується головою та секретарем зборів.  Акціонери, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів, та/або Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку можуть призначати своїх представників для контролю за реєстрацією акціонерів для участі у загальних зборах, про що вони до початку реєстрації письмово повідомляють виконавчий орган акціонерного товариства.

 До компетенції загальних зборів належить:

 а) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

 б) внесення змін до статуту товариства;

 в) обрання та відкликання членів ради акціонерного товариства (спостережної ради);

 г) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

 д) затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків;

 е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

 є) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства;

 ж) затвердження правил процедури та інших   внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства;

 з) вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним;

 и) визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

 і) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

 ї) прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії,  затвердження ліквідаційного балансу.

Повноваження, передбачені пунктами "б", "д", "е", "ї", належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам товариства.

Загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 відсотків голосів. Порядок скликання загальних зборів акціонерів регулюється ст. 42 заначеного Закону.

В акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися рада акціонерного товариства (спостережна рада), яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність правління. У роботі ради акціонерного товариства (спостережній раді) з правом дорадчого голосу беруть участь представники профспілкового органу або іншого уповноваженого трудовим колективом органу, який підписав колективний договір від імені трудового колективу. В акціонерному товаристві, яке налічує понад 50 акціонерів, створення ради акціонерного товариства (спостережної ради) обов'язкове. Статутом акціонерного товариства або за рішенням загальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду) може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенції загальних зборів. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції ради акціонерного товариства (спостережної ради), не можуть  бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбачений статутом. Роботою правління керує голова правління, який призначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства. Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства (спостережної ради) і підзвітне загальним зборам АТ. 

Контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, яка обирається з числа акціонерів.

Товариство м з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд (не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства з обмеженою відповідальністю.), розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю, крім загальних відомостей, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів. Порядок внесення вкладів у статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю регулюється чинним законодавством.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата  провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

При реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

Звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускається. При недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку, передбаченому зконодавстовом України.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді.

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім питань, зазначених у п.п. "а", "б", "г-ж", "и-ї" статті 41 Закону України «Про господарські товариства», належить:

а) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

б) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

в) виключення учасника з товариства.

З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства необхідна одностайність у вищому органі. З решти питань рішення приймається простою більшістю голосів. Особливості голосування, правомочності, періодичності скликання зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначаються ст. 60 цього Закону.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути

наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою зборів учасників товариства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товариства з обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчими документами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бути членами ревізійної комісії. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею перевірок вищому органу товариства. Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства не мають права затверджувати баланс товариства.

Підстави для виключення з товариства з обмеженою відповідальністю є аналогічними, що і у акціонерному товаристві, і тягне за собою ті ж наслідки.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеска кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються норми зазначеного Закону з урахуванням особливостей цієї правової форми підприємства.

ВИСНОВОК

Існуючі правові форми організації підприємств постійно удосконалюються шляхом уточнення законодавцем особливостей, пов’язаних з практичною діяльністю підприємців, що знайшло свій відбиток у високій динаміці змін у Законах України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін.

Перспективними вважається стабілізація податкового законодавства та розвиток кредитної політики підтримки малого підприємництва. Необхідно внести чіткість у встановлення мінімального розміру статутного фонду приватного підприємства, що сприяє забезпеченню реальної відповідальності його засновника по зобов’язанням створеної ним юридичної особи.

Також необхідно визначити перелік найбільш ризикових видів підприємницької діяльності, здійснення яких допускається при наявності достатнього мінімального внеску в статутний фонд кожного із співзасновників. Також необхідно визначити правовий режим майна приватного підприємства у випадку зміни його власника шляхом переуступки права власності, а також законодавчого встановлення процедури переуступки права власності засновника приватного підприємства.

Також доречним є законодавче визначення таких понять, пов’язаних з підприємствами, заснованими об’єднанням громадян, як «госпрозрахункова установа», «госпрозрахункова організація», «пропагандистські матеріали», «вироби з власною символікою». До того ж доречне визначити можливості і порядок реорганізації підприємств у випадку ліквідації об’єднання громадян, що буде сприяти правильному застосуванню законодавства стосовно даної правової форми організації підприємства.

Практичному застосуванню положень законодавства України, що регулює правовідносини державних підприємств послужить уточнення видів діяльності, що можуть здійснювати тільки державні підприємства, що доцільно відбити у єдиному нормативному акті.

У законодавстві, що регулює порядок створення і діяльності господарчих товариств необхідно уточнити характеристику майнових прав, що відносяться до інтелектуальної власності, в аспекті забезпечення таким майном (правами) вимог кредиторів за зобов’язаннями товариства. Зазначене уточнення дозволить усунути протиріччя в законодавстві про підприємницьку діяльність, що буде сприяти однаковому розумінню його положень, як громадянами, так і працівниками правоохоронних органів у даній системі соціальних відносин.