Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Курсова робота
з курсу:
“Економіка підприємств”
Група____________________
Варіант: ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Написала: Легеза Юлія Олександрівна
Номер залікової книжки_____________
Дата здачі на перевірку______________
Перевірила__________________________
Дата перевірки ______________________
Дата захисту________________________
Запоріжжя 2001р.
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВОМ………6
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ………….12
3.1. Приватне підприємство………………………………..12
3.2. Колективне підприємство……………………………..14
3.3. Комунальне підприємство, засноване на власності тариторіальної громади…………………………………………………18
3.4. Державне підприємство, засноване на державній власності. Казенне підприємство…………………………………..19
3.5. Господарські товариства………………………………..24
3.5.1. Договорні господарські товариства…………26
3.5.2.Статутні господарські товариства……………30
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….38
СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………………40
ВСТУП
У зв’язку з розпадом радянського Союзу та переходу радянських республік від командно-директивної економіки до ринкових відносин осоливої актуальності набуває проблема вивчення інсуючих правових форм організації підприємств як головного господарюючого суб’єкта економіки держави. Постає реальна проблема визначення ролі та сутності кожної правової форми організації підприємств, при чому як тих, що існували ще за радянських часів (державне підприємство, кооперативи), так і зовсім нових для української економіки – усі різновиди господарських товариств.
Об’єктом даної роботи є дослідження існуючих організаційно-правових форм підприємства, визначення негативних та позитивних рис кожної із них.
Метою даної роботи є аналіз та характеристика правової форми організації підприємства для ефективного соціально-економічного розвитку держави. Виходячи з мети роботи автором поставлені наступні завдання:
1. Дати визначення поняттю правової форми організації підприємства у зв’язку з регулюванням економіки у ринкових умовах господарювання;
2. Окреслити порядок створення та реєстрації підприємства як головного господарюючого суб’єкта економіки України;
3. Охарактеризувати кожну правову форму організації підприємства, визначивши порядок їх засновування, порядок управління ними, їх реорганізації чи ліквідації;
4. Визначити перспективи досконалення правових форм організації підприємств.
Методологію роботи складають як загальнонаукові методи (аналіз, синтез), так і спеціально правові методи.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури, загальним обсягом 40 сторінок, основного тексту 39 сторінок.
Приватне підприємство.
Поширеність даного виду підприємтсва обумовлена такими факторами:
¨ відсутність законодавчо встановленого обмеження, зв’язаного з утворенням статутного фонду, а внаслідок цього можливість оперативно збільшувати чи зменшувати його розмір;
¨ можливість розмежування повноважень власника майна підприєства (його засновника) від особи, що безпосередньо зацймається керуванням підприємтсвом;
¨ досить широкий обсяг предметної діяльності даної підприємницької структури;
¨ мінімальна відповдальність засновника підприємства.
Формування майна приватного підприємства повинно виходити із принципа «достатності для здійснення підприємницької діяльності». Наприклад, для виробничої діяльності юридичної особи - устаткування для виробництва продукції (верстати, матеріали, кошти); для сфери послуг – меблі, засоби комунікації тощо. Зазначене вартісне вираження переданого майна закріплюється в статуті приватного підприємства.
Важливим моментом обрання даної правової форми організації підприємства є можливість розмежування повноважень власника майна від повноважень по керуванню даною структурою. Так, виходячи з положень Законів України «Про власність», «Про підприємства в Україні» можна зробити висновок про те, що відношення засновника підприємства до створеної ним юридичної особи мають тільки зобов’язальний характер, а саме засновник зобов’язаний :
§ сформувати статутний фонд підприємства шляхом виділення майна, необхідного для здійснення підприємницької діяльності;
§ затвердити його статут;
§ призначити керівника підприємства;
§ затвердити річні звіти і баланси;
§ прийняти рішення про реорганізацію чи ліквідацію діяльності даної структури.
Інші повноваження по керуванню можуть бути покладені власником на керівника підприємства, що буде нести всю повноту відповідальності за результатами діяльності юридичної особи, як перед його засновником, так і перед державою, у тому числі відповідальність по сплаті податків, зборів і інших платежів у бюджет.
До переваг даної організаційно-правової форми підприємницької діяльності відносяться також можливість широкого вибору предмету діяльності, за винятком здійснення страхових, банківських, ломбардних і довірчих операцій. Зазначені обмеження не позбавляють можливості приватного підприємства приймати опосередковану участь у даних видах підприємництва, виступаючи співзасновником у відповідних господарчих товариствах. Більше того, саме опосередкована участь у господарчих товариствах, що займаються названими ризиковими видами підприємництва, є найбільш прийнятним для такої організаційної форми як приватне підприємство, тому що відповідальність власника – фізичної особи, відповідно до ст. 8 Закону України «Про власність», по заальному правилу має обмеужувальний характер, не виходячи за межі його внеску в статутний фонд створеного ним приватного підприємтсва (якщо інше не передбачене законодавством України й установчими документами самого підприємства).
Колективне підприємство
В залежності від статусу колективу засновників виділяють такі колективні підприємства:
· підприємство, яке засноване на власності трудового колективу;
· колективне підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян;
· комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;
· державне підприємство, засноване на державній власності, в тому числі казенне підприємство.
Підприємство, яке засноване на власності трудового колективу. До суб’єктів колективної власності належать власність орендних підприємств, колективних підприємств, кооперативів, акціонерних товариств, господарських товариств, господарських асоціацій, громадських організацій та інших об'єднань, які є юридичними особами.
Утворення і примноження колективної власності забезпечуються передачею державних підприємств в оренду, наданням колективам трудящих можливості використовувати одержані доходи для викупу державного майна, перетворенням державних підприємств в акціонерні товариства, добровільним об'єднанням майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств.
Власність колективного підприємства виникає у разі переходу всього майна державного підприємства у власність трудового колективу, викупу орендованого майна або придбання майна іншими передбаченими законом способами.
Майно колективного підприємства, включаючи вироблену продукцію та одержані доходи, є спільним надбанням його колективу.
У майні колективного підприємства визначаються вклади його працівників. До складу такого вкладу включаються сума вкладу працівника в майні державного або орендного підприємства, на основі якого утворено колективне підприємство, а також вклад працівника у приріст майна цього підприємства після його створення.
При ліквідації колективного підприємства вартість вкладу виплачується працівникам (їхнім спадкоємцям) з майна, яке залишилось після розрахунків з бюджетом, банками та іншими кредиторами підприємства.
Особливостями розглянутої організаційно-правовою форми є те, що власниками його майна (засновниками) можуть бути тільки фізичні особи, об’єднані поняттям «трудовий колектив підприємтсва», отже, такі особи повинні безпосередньо працювати на даному підприємстві. Працівникові, який припинив трудові відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника виплачується вартість вкладу. Розмір вкладу працівника у приріст майна визначається виходячи з його трудової участі в діяльності підприємства.
На вклад працівника колективного підприємства нараховуються і виплачуються проценти в розмірі, який визначається трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства.
Вищевказані особливості дозволяють зробити висновок про те, що при створенні такої організаційно-правової форми як колективне підприємство, необхідно в його установчому документі – статуті конкретизувати положення, пов’язані з:
à правонаступництвом даного підприємства по зобов’язанням перетвореного державного підприємства;
à визначенням правового режиму переданого на баланс такого підприємтсва;
à визначенням порядку вступу до складу засновників підприємства і вихід із нього члена трудового колективу, розмір внесків його працівників, права і обов’язки кожного члена трудового колективу по керуванню підприємством, порядку формування і повноваження органів управління, порядку розподілу прибутків і збитків підприємства, умов реорганізації та інших питань.
Різновидом такого виду підприємства є колективне сільськогосподарське підприємство, правове положення якого урегульоване Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».
Колективне підприємство, яке засноване на власності об'єднання громадян. Законом України “Про об’єднання громадян” передбачена можливість створення підприємтсв для обслуговування потреб цього об’єднання. Під об’єднанням громадян (ст. 1 названого Закону) розуміється добровільне спільне формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод, та не мають на меті своєї діяльності одержання прибутку. Правовою основою створення підприємницьких структур об’єднанням громадян є майно зазначених об’єднань, у тому числі кошти, майно, передане державою, а також придбане за рахунок власних коштів або на інших не заборонених законом підставах.
У відповідності до ст. 24 Закону України “Про об’єднання громадян”, із метою виконання статутних завдань і цілей, зреєстровані об’єднання громадян (політичні партії та громадські організації) можуть здійснювати необхідну комерційну та іншу необхідну господарську діяльність шляхом створення госпророзрахункових установ та організацій із статусом юридичної особи, засновувати підприємтсва в порядку, передбаченому законодавством.
Госпрозрахункові організації і установи створюються, як правило, у вигляді різних центрів по дослідженню суспільної думки, проблем економічного і соціального розвитку регіонів та областей, галузей промисловості тощо. У статутних актах даних організацій та установ вказується право їх на майно та кошти, одержані в наслідок їх діяльності, найменування даної комерційної структури, мета, предмет її діяльності (що має обмежувальний характер, передбачений законодавством України для даної організаційно-правової форми), правовий режим майна, переданого засновником, та фондів, що утворюються, компетенція органів управління і контролю, взаємовідносини з засновником, умови реорганізації і ліквідації.
Об’єднання громадян не можуть виступати засновниками підприємтсв (крім засобів масової інформації), а також займатися господарчою та іншою комерційною діяльністю. Тому предметом діяльності госпрозрахункових організацій і установ, створених політичними партіями, може бути лише продаж суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із партійною символікою, проведення фестивалей, свят, виставок. Дані структури вправі також проводити суспільно-політичні заходи.
Таким чином, законодавчі обмеження сфери здійснення підприємництва даних організаційно-правових форм дозволяє обмежити прямий вплив комерційної діяльності на політичну спрямованість органів державної влади і управління.
У випадку припинення діяльності об’єднання громадян кошти та інше майно об’єданання громадян не може перерозподілятися серед його членів і використовується для здійснення статутних завдань або добродійних цілей, чи передається державі. При чому слід пам’ятати про те, що політичним партіям, їх установам та організаціям заборонено діставати кошти від іноземних держав і організацій, іноземців, апатридів, державних органів, державних підприємтсв, установ, організацій, крім випадків, передбачених законодавством України; підприємств, створених на основі змішаних форм власності, якщо участь держави або іноземної держави в них перевищує 20 %, не легалізованих об’єднань громадян; анонімних пожертвувань. Політичні партії не мають права одержувати прибутки по акціях і від інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках і зберігати в них цінності. У випадку порушення цих вимог діяльність політичної партії, її установ та організацій може бути заборонена.
Господарські товариства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» господарськими товариствами визнаються підприємства, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Товариства є юридичними особами.
Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.
Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді, арбітражному суді та третейському суді від свого імені.
Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.
Таким чином, до спільних характеристик, властивих господарським товариствам, що створені згідно з законодавством України необхідно віднести:
* корпоративний характер прав його учасників (засновників) - тобто відношення між учасниками обумовлені їхньою пайовою участю у формуванні статутного фонду підприємства;
* обов’язковий розподіл статуного фонду на частини (долі) між його засновниками;
* наявність власного майна;
* мінімальна кількість засновників – два (крім випадків приватизації і корпоратизації підприємства, де засновником виступає виступає одна особа – уповноважений орган держави в особі регіонального представництва Фонду державного майна України);
* законодавчо установлена відповідальність (повна, змішана і обмежена) засновників кожного окремого виду господарчого товариства;
* наявність страхового фонду не менш 25% статутного фонду.
Повне і командитне товариства діють лише на підставі установчого договору і визнаються договірними, а для утворення акціонерного товариства, товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю необхідний ще і статут – і такі товариства називаються статутними. Установчі документи господарських товариств повинні містити відомості про його вид, предмет і мету діяльності, склад засновників (учасників), найменування і місцезнаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку і збитків, склад і компетенції органів управління і порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яким необхідно одноголосність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін в установчі документи, а також порядок реорганізації і ліквідації товариства. Однак кожний вид товариства має певні особливості у установчих документах.
Внесками учасників і засновників товариства можуть бути майно, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, інші майнові права і грошові кошти. Внесок оцінюється у грошовій одиниці України і утворює частку учасника (засновника) у статутному фонді. Законодавством заборонено використовувати для формування статутного фонду бюджетні кошти, а також кошти, отримані в кредит і під заставу.
Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, що укладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.
Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.
Учасники товариства мають право:
а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;
б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;
в) вийти в установленому порядку з товариства;
г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.
Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Учасники товариства зобов'язані:
а) додержувати установчих документів товариства і виконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;
б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;
в) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства;
г) нести інші обов'язки, якщо це передбачено цим Законом, іншим законодавством України та установчими документами.
ВИСНОВОК
Існуючі правові форми організації підприємств постійно удосконалюються шляхом уточнення законодавцем особливостей, пов’язаних з практичною діяльністю підприємців, що знайшло свій відбиток у високій динаміці змін у Законах України «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін.
Перспективними вважається стабілізація податкового законодавства та розвиток кредитної політики підтримки малого підприємництва. Необхідно внести чіткість у встановлення мінімального розміру статутного фонду приватного підприємства, що сприяє забезпеченню реальної відповідальності його засновника по зобов’язанням створеної ним юридичної особи.
Також необхідно визначити перелік найбільш ризикових видів підприємницької діяльності, здійснення яких допускається при наявності достатнього мінімального внеску в статутний фонд кожного із співзасновників. Також необхідно визначити правовий режим майна приватного підприємства у випадку зміни його власника шляхом переуступки права власності, а також законодавчого встановлення процедури переуступки права власності засновника приватного підприємства.
Також доречним є законодавче визначення таких понять, пов’язаних з підприємствами, заснованими об’єднанням громадян, як «госпрозрахункова установа», «госпрозрахункова організація», «пропагандистські матеріали», «вироби з власною символікою». До того ж доречне визначити можливості і порядок реорганізації підприємств у випадку ліквідації об’єднання громадян, що буде сприяти правильному застосуванню законодавства стосовно даної правової форми організації підприємства.
Практичному застосуванню положень законодавства України, що регулює правовідносини державних підприємств послужить уточнення видів діяльності, що можуть здійснювати тільки державні підприємства, що доцільно відбити у єдиному нормативному акті.
У законодавстві, що регулює порядок створення і діяльності господарчих товариств необхідно уточнити характеристику майнових прав, що відносяться до інтелектуальної власності, в аспекті забезпечення таким майном (правами) вимог кредиторів за зобов’язаннями товариства. Зазначене уточнення дозволить усунути протиріччя в законодавстві про підприємницьку діяльність, що буде сприяти однаковому розумінню його положень, як громадянами, так і працівниками правоохоронних органів у даній системі соціальних відносин.
Курсова робота
з курсу:
“Економіка підприємств”
Група____________________
Варіант: ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Написала: Легеза Юлія Олександрівна
Номер залікової книжки_____________
Дата здачі на перевірку______________
Перевірила__________________________
Дата перевірки ______________________
Дата захисту________________________
Запоріжжя 2001р.
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ……………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВОМ………6
РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ………….12
3.1. Приватне підприємство………………………………..12
3.2. Колективне підприємство……………………………..14
3.3. Комунальне підприємство, засноване на власності тариторіальної громади…………………………………………………18
3.4. Державне підприємство, засноване на державній власності. Казенне підприємство…………………………………..19
3.5. Господарські товариства………………………………..24
3.5.1. Договорні господарські товариства…………26
3.5.2.Статутні господарські товариства……………30
ВИСНОВОК…………………………………………………………………….38
СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………………………………………40
ВСТУП
У зв’язку з розпадом радянського Союзу та переходу радянських республік від командно-директивної економіки до ринкових відносин осоливої актуальності набуває проблема вивчення інсуючих правових форм організації підприємств як головного господарюючого суб’єкта економіки держави. Постає реальна проблема визначення ролі та сутності кожної правової форми організації підприємств, при чому як тих, що існували ще за радянських часів (державне підприємство, кооперативи), так і зовсім нових для української економіки – усі різновиди господарських товариств.
Об’єктом даної роботи є дослідження існуючих організаційно-правових форм підприємства, визначення негативних та позитивних рис кожної із них.
Метою даної роботи є аналіз та характеристика правової форми організації підприємства для ефективного соціально-економічного розвитку держави. Виходячи з мети роботи автором поставлені наступні завдання:
1. Дати визначення поняттю правової форми організації підприємства у зв’язку з регулюванням економіки у ринкових умовах господарювання;
2. Окреслити порядок створення та реєстрації підприємства як головного господарюючого суб’єкта економіки України;
3. Охарактеризувати кожну правову форму організації підприємства, визначивши порядок їх засновування, порядок управління ними, їх реорганізації чи ліквідації;
4. Визначити перспективи досконалення правових форм організації підприємств.
Методологію роботи складають як загальнонаукові методи (аналіз, синтез), так і спеціально правові методи.
Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури, загальним обсягом 40 сторінок, основного тексту 39 сторінок.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ.
Для одержання поставленої мети будь-якої підприємницької діяльності, а тому і підприємства як головного господарюючого суб’єкта економічної системи країни, - одержання прибутку необхідна організація, що припускає її здійснення відповідно та в межах встановленого законом порядку. Зазначений порядок передумовлений формами власності, способами розмежування повноважень власника по керуванню належним йому майном, імперативними вимогами чинного законодавства, безпосердньою метою створення та спеціалізацією підприємства, бажанням його засновника (засновників) тощо. Тому під правова форма організації підприємств вказує на особливості правового положення власника майна, порядок здійснення ним повноважень по керівництву, визначає дозволені чинним законодавством види діяльності, керівні органи, межі та порядок відповідальності по зобов’язанням підприємства.
Таким чином, під правовою формою організації підприємств слід розуміти обрану власником юридичний спосіб організації керування його майном і на умовах установлених законодавством України, що відображає спеціальну правосуб’єктність, правове положення майна, спеціалізацію. Вона безпосередньо впливає на взаємодію між суб’єктами підприємництва особливо при кооперації їх діяльності. Слід зазначити, що створення підприємства зумовлює заняття підприємницькою діяльністю з утворенням юридичної особи – підприємства. У законодавстві під юридичною особою, що займається підприємницькою діяльністю (підприємство) розуміється організація, що має відособлене майно, може від свого імені набувати майнових й особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарчому і третейському судах (ст. 23 ЦК України).
В межах загальної категорії «підприємство» виділяються їх види, що знайшло відображення в цілому ряді загальних і специфічних нормативних актах. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємтсва в Україні», підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий статутний суб’єкт, наділений правами юридичної особи і здійснює виробничу, науково-пошукову та комерційну діяльність з метою отримання прибутку.
Підприємтсво має самостійний баланс – систему показників, що характеризують його господарську діяльність шляхом співвідношення чи протиставлення окремих її сторін; осоновна форма бухзвітності. Воно має свою печатку, в якій відображена його назва та номер в Єдиному реєстрі підприємств, може зареєструвати знак для товарів та послуг, а також фірмове найменування.
Фарторами, що впливають на вибір конкретної правової форми організації підприємтсва, є:
1. Форма власності;
2. Правовий режим майна, що передано підприємству його засновниками;
3. Існуючі законодавчі обмеження стосовно предмета діяльності даної організаційно-правової форми;
4. Повноваження по керуванню майном юридичної особи;
5. Мінімальні вимоги законодавства до складу його засновників;
6. Межі відповідальності засновників по боргах створеної юридичної особи;
7. Делегований характер повноважень управління і декі інші особливості.
Кожний із зазначених факторів знайшов свій відбиток у тих організаційно-правових формах підприємств, створюваних відповідно до законодавства України, розглядати які доцільно виходячи з принципу “від простої організації управління (приватне підприємство) до більш складної (господарче товариство).”
Дата: 2019-07-30, просмотров: 195.