Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Соціально-психологічні методи є найтоншим інструментом дії на соціальні групи людей і особу людини. Мистецтво управління людьми полягає в дозованому і диференційованому вживанні тих або інших прийомів з перерахованих вище.
Принципи демократизації, патерналізму, людських відносин, дотримання прав особи повинні в сучасних умовах домінувати над чисто адміністративними методами і авторитарним стилем керівництва.
Нестабільність економічного стану підприємства, фінансові труднощі, невчасна виплата заробітної платні, тривалі простої, звичайно, не сприяють підтримці хорошого соціально-психологічного клімату, оскільки керівник значно більше часу винен уділяти не людському спілкуванню і функціям управління персоналом, а безпосередньо виробництву, маркетингу, фінансам, тобто іншим функціям.
Тому важливо знати і прогнозувати дії соціально-психологічних методів на роботу персоналу.
| Позитивний метод дії | Негативний метод дії |
| 1. формування морального кодексу взаємостосунків співробітників. розробка філософії організації, що регламентує внутрішньофірмові правил взаємостосунків. 1.1. Чітке проходження філософії організації на всіх рівнях управління і у всіх підрозділах. 1.2. Забезпечення відповідності державної і внутрішньофірмової кадрової політики. 1.3. Розвиток корпоративної культури і партнерських взаємостосунків співробітників. 1.4. Реалізація принципів патерналізму: співробітники фірми утворюють одну велику сім'ю («один за всіх і все за одного») | 1. вживання розмитого морального кодексу, заснованого на подвійній моралі. 1.1. відсутність філософії організації, орієнтація тільки на формальні взаємостосунки співробітників. 1.2. Порушення суспільних і внутрішньофірмових норм поведінки на догоду особистим інтересам лідерів і керівників. 1.3. Домінування внутрішньофірмової кадрової політики над державною, релігійними нормами поведінки і суспільно мораллю. 1.4. Ігнорування корпоративної культури і підтримка групових інтересів підрозділів 1.5. Реалізація принципів індивідуалізму, особистих інтересів і заохочення тільки кращих членів колективу |
| 2. ефективні соціальні методи дії 2.1. постійне проведення соціологічного анкетування в колективі про стан клімату і ролі керівників. 2.2. Проведення інтерв'ювання особистого нагляду в колективі, орієнтація на демократичний стиль керівництва. 2.3. Використовування соціальних експериментів, передуючих кардинальним змінам в колективі. 2.4. Планування соціального розвитку колективу на основі забезпечення зростання життєвого рівня і соціальних нормативів. 2.5. Підтримка змагання і ініціативності співробітників, накопичених традицій. | 2.неефективні соціальні методи дії 2.1. Ігнорування соціологічного анкетування і підтримка неформальних методів збору інформації. 2.2. Підтримка формальних правил взаємостосунків і створення бар'єрів в ланці керівник – підлеглий 2.3. Ігнорування соціальних експериментів, проведення радикальних змін без підготовки і інформування колег. 2.4. «скидання» проблем соціального розвитку колективу на міські власті і інфраструктуру сервісу. 2.5. Орієнтація на ринкову конкуренцію, ігнорування змаганя і ініціативності співробітників. |
| 3.раціональні психологічні методи дії на колектив. 3.1. формування хорошого психологічного клімату в колективі на основі чіткого дотримання прав людини і психологічних методів дослідження. 3.2. Ефективне використовування психологічних методів мотивації: навіювання, переконання, наслідування, залучення, спонука. 3.3. Проведення психологічного тестування співробітників і організації індивідуальної роботи з ними з урахуванням типу особи, темпераменту. 3.4. Проведення психологічних консультацій для співробітників. 3.5. проведення психологічних тренінгів. | 3. неефективні психологічні методи дії. 3.1. створення нервозності і психологічного дискомфорту в колективі, ігнорування прав людини і психологічних методів. 3.2. Неефективне використовування психологічних методів мотивації і орієнтація на командування, примушення і покарання. 3.3. Відсутність або епізодичне тестування співробітників і робота з ними без урахування властивостей особи. 3.4. Звільнення соціальних психологів або ігнорування їх ролі в колективі. Спроба деяких керівників самим проводити тестування. 3.5. Ігнорування психологічних тренінгів або проведення їх тільки для вищого керівництва. |
2.2. Дисципліна, та управління дисципліною.
Дисципліна – це певний порядок поведінки людей відповідно до норм права і моралі, що склались у суспільстві чи організації, а поведінка – це сукупність дій та вчинків особистості, спосіб її життя. У поведінці проявляються особливості характеру, темперамент, потреби й уподобання.
Проблема дисципліни включає ряд як наукових, так і практичних проблем. Комплексність проблем дисципліни передбачає необхідність залучення до її вивчення різних наук – права, економіки, соціології, менеджменту, кібернетики, соціальної психології.
Дисципліна – це рівень дотримання норм в організації, суспільстві. Родовою ознакою дисципліни є порядок – сукупність правил поведінки, дотримання яких вимагається від людини.
В дисципліні виділяють дві сторони:
- об’єктивну – порядок, без якого не може існувати організація;
- су’єктивну – виконання обов’язків, долтримання прав.
За способом підлеглості дисципліна класифікується на примусову і добровільну, за видами – економічну, політичну, фінансову, трудову і технологічну.
Дата: 2019-07-30, просмотров: 239.