Неспецифічна дія. Розвиток хвороби має свої закономірності. Вплив на ці синдроми фізичними методами полягає в основі синдромального підходу до фізіолікування.

Особливістю фізіотерапії є неспецифічність дії багатьох фізичних факторів. Неспецифічність необхідно приймати як дію, що призводить до однакового результату в наслідок дії на організм різними за природою фізіотерапевтичними факторами та досягаються східні біологічні ефекти.

В результаті фізіотерапевтичного впливу на організм пацієнта наступає ряд ефектів: протизапальний, знеболюючий, посилення кровообігу і процесів обміну, підвищення захисних сил організму та інші.

Посилення кровообігу та процесів обміну. За допомогою циркуляції крові клітини і органи об’єднуються в єдину функціональну систему. Недостатність кровообігу приносить небажані наслідки в діяльність цієї системи та грає суттєву роль в розвитку і прогресуванні багатьох захворювань.

Посилення циркуляції крові, підвищення сумарної площі внутрішньої поверхні капілярного руслу, інтенсифікація процесів фільтрації кисню дозволяє покращити харчування і постачання киснем тканин, підвищити рівень процесів обміну. Все це призводить до прискореного усунення дефектів і ушкоджень тканин, гальмування дистрофічних процесів.

Протизапальний ефект. Неспецифічна противозапальна дія в зоні запалення характеризується змінами проникнення клітинних мембран, швидкості окисно-відновних процесів, створення біологічно активних продуктів. [55]

Судинна реакція, що викликана застосуванням фізіотерапевтичних факторів, супроводжується посиленням розсмоктувальної дії і розпаду продуктів запалення. Патологічний осередок відмежовується від здорових тканин, що також сприяє усуненню запалення. Локальне підвищення інтенсивності артеріального, капілярного і венозного кровообігу призводить до руйнування грубих, з’єднувальних тканин, рубців, спаєк. Особливо вираженою протизапальною дією володіють електроультрамагнітні поля і перемінні електричні струми високої частоти.

Знеболювання. Знеболюючий (анальгетичний) ефект має як місцеве, так і рефлекторне (сегментативне і центральне) пошкодження. Той чи інший вид впливу підвищує поріг подразнення та знижує збудженість рецепторів чутливості болю. Знеболювальна дія фізичних факторів визначає їх застосування при захворюваннях, що супроводжуються болями, незалежно від причин їх виникнення. [17]

Стимуляція місцевого кровообігу, посилення раптового і лімфатичного відтоку призводять до ліквідації відтоку і здавлення нервових закінчень, що також сприяє знеболюванню.

Специфічна дія. Фізичний фактор може надавати специфічну, чи виборну дію. Подібний ефект враховується при виборі методів лікування визначеного захворювання, як компоненти патологічного лікування. Специфічні і неспецифічні компоненти в дії фізичних факторів невід’ємні один від одного. Провести межу між неспецифічними і специфічними діями деяких лікувальних факторів достатньо важко. Багато з них володіють декількома ефектами, в таких випадках можна орієнтуватися по домінуючому ефекту впливу. Специфічним для низькочастотних імпульсних струмів є спазмолітичний лікувальний ефект.

На рівні центральної нервової системи лікувальні фізичні фактори впливають на центри нервової регуляції кровообігу, обміну речовин і імуногенезу. [55]

Для цього застосовують імпульсні і низькочастотні струми з частотою не більше 50 імп/с, імпульсні магнітні поля високої амплітуди. Специфічний лікувальний ефект притаманний високочастотному терапевтичному ультразвуку. Ультразвук роз’єднує, розрихлює патологічні розростання з’єднуючої тканини у вигляді рубців, спаек, так як в них відбувається найбільша затримка акустичної енергії.