Тимчасова адаптація може протікати досить хворобливо. Особливо небезпечна зміна кліматичних зон та часових поясів, так як при цьому відбувається і кліматична і тимчасова адаптація. З поверненням з курорту відбувається період реадаптації, що супроводжується нерідко загостренням хвороби. Оптимальними умовами у цьому смислі володіють місцеві курорти (курорти, що розташовані в одній кліматичній зоні з місцем проживання відпочиваючих, де період адаптації мінімальний).

При виборі сезону для лікування необхідно враховувати ряд дискомфортних проявів, що представляють реальну загрозу для організму людини: надлишок ультрафіолету, який характерний для літніх місяців і представляє серйозну небезпеку становлять близько південні години даного періоду. Надлишок ультрафіолету супроводжується надмірною біологічною активністю Сонця, може призвести до розвитку онкологічних захворювань, сонячної алергії, загостренню серцево-судинних захворювань, діабету, захворювань печінки та нирок; термічний дискомфорт, що викликається перегрівом літом чи переохолодженням взимку; духота — велике влаговміщення повітря, при якому щільність водяного пару перевищує 18 мб (прояви можливі в липні); сильний вітер (зі швидкістю 7 м/с несприятливий для людей, що страждають серцево-судинною патологією, бронхіальною астмою). [55]

Дискомфортні явища біоклімату відносяться до області ризику для відпочиваючих. Їм необхідно враховувати при переміщенні хворих на той чи інший курорт, а у випадку самостійної покупки клієнтом — попереджувати його через тур-фірму про небезпеку.

При необхідності напрямку відпочиваючого на курорт з несприятливими біокліматичними умовами необхідно запропонувати йому сезон найменшої небезпеки.

Людина реагує на різкі зміни погоди, особливо атмосферного тиску, вологості, температури, виділяють навіть особливий тип метеозалежних людей, ця залежність проявляється у всіх людей по-різному: перепад температур в 6⁰ на добу; перепад атмосферного тиску в 5 мм за добу; перепад вмісту кисню в повітрі 5 г/м³.

Люди, що страждають порушенням артеріального тиску, захворюваннями серцево-судинної та дихальної системи, опорно –рухового апарату, по-різному реагують на ці зміни. Так, у гипотоніка виникає хвороблива реакція на зниження атмосферного тиску, а у гіпертоніка — на його різке підвищення. Для гіпертоніків зміна погоди більш небезпечні, чим гипотоніків, оскільки у гипотоніків психологічна та фізіологічна реакція на зміну погоди співпадають, а у гіпертоніків ні. Ці “ножиці” між фізичною та психологічною реакцією на зміну погоди призводять до наступу таких грізних ускладнень як інфаркт, інсульт, стенокардія, гіпертонічна криза.

Механізм впливу зміни температури та тиску на організм людини визначається коливанням щільності кисню в повітрі, яке залежить від цих двох величин, а вміст кисню обумовлює окислювальні процеси в організмі людини. Різкі перепади щільності кисню в організмі людини дає хворобливу реакцію.

При визначених метеорологічних і температурних факторів (температура нижче 0⁰С, відносна вологість вище 85%, атмосферний тиск нижче 100,5 і вище 102 кПа, швидкість вітру більше 8 м/с, магнітна індукція вище 100 мкТл), а також при різьких змінах погоди виникає порушення життєдіяльності людини — метеорологічні реакції. Вони пов’язані з порушенням існуючих механізмів індивідуальної адаптації та частіше формуються у людей похилого віку з послабленою реактивністю та високою метеолабільністю. При некоректному використанні кліматолікувальних факторів вони можуть викликати подібні реакції, відіграють роль правокуючого фактору загострення захворювання.

Тривале перебування хворих в місцевостях з визначеним кліматом виявляє лікувальних вплив при багатьох захворюваннях.

При різних поєднаннях кліматичних факторів можуть бути ефективно використані для стимуляції механізмів довготривалої адаптації організму. При цьому на фоні загальних неспецифічних реакцій організму проявляються специфічні афекти, характерні для окремих кліматолікавальних факторів. Таким чином, не дивлячись на комплексний характер дії кліматолікувальних факторів за перевагою одного з них, умовно виділяють різні види кліматотерпії: аеро-, геліо-, таласотерапію та інші.

Серед спеціальних методів впливу можна виділити такі, що розглядаються нижче. [8,55]

Аеротерапія — лікувальне використання свіжого повітря на відкритій місцевості. Що вміщує в себе прогулянки, тривале перебування (сон) в спеціальних кліматопавільонах та верандах (цілодобову аеротерпію) і вплив повітря на повністю чи частково оголеного пацієнта (повітряні ванн).

Фізіологічна та лікувальна дія повітря обумовлена охолодженням людини і підвищенням забезпеченості організму киснем. Подразнення механорецепторів та термочутливих структур шкіри та слизових оболонок верхніх дихальних шляхів прохолодним повітрям призводить до збільшення дихального об’єму та альвеолярної вентиляції з наступним нарощуванням парціального тиску кисню в альвеолах, що поєднується з ним підвищення частот серцевих скорочень, ударного об’єму лівого шлунку та кров’яного тиску призводять до збільшення поглинання кисню кров’ю та прискоренню доставки до тканин. Активізація захоплення та доставка кисню до тканин посилюється на відкритому повітряному просторі, вміст кисню у якому вище, чим в закритих приміщеннях. Аерофони, терпени, і озон, що знаходиться в кисні, підвищують окислювальний потенціал.

Підвищення стійкості дихальної системи відбувається завдяки перебудові на енергетичний більш економний режим її функціонування. Компенсація порушених при хворобі процесів захоплення кисню легенями при підвищенні його вмісту в повітрі доповнюється більш досконалим та енергетично меншими витратами реакціями системної геодинаміки. Їх досконалість призводить до збільшення толерантності хворих до фізичного навантаження, відновлення кровопостачання головного мозку і міокарду. [8]

Зміна впливів холодного та теплого повітря підвищує терморегуляційний тонус м’язів, шиї, тулуба і кінцівок, в наслідок чого підвищуються теплопродукція організму. При повторені процедур знижується чутливість термосенсорних структур бронхів та формується позитивні умовні рефлекси на холодний фактор. Підвищення теплопродукції в цих умовах відбувається за рахунок включення гормонального механізму термоадаптації, з активацією симпатико-адреналінової системи. В наслідок зниження терморегуляторного тонусу виникнення тепла в значній мірі пов’язано з відокремленням клітинного дихання.

Довготривале перебування на відкритому повітрі в місцевості з живописним ландшафтом сприяє формуванню позитивних психоемоційних реакцій, ефективному відновленню порушеної рівноваги, гальмуючо-збуджуючих процесів у корі головного мозку. [55]