Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
Класифікація експертиз.
Кримінально-процесуальне законодавство розподіляє експертизи на досудовому слідстві за такими ознаками:
а) за місцем проведення - на експертизи, що проводяться експертами експертних установ та експертизи, що проводяться окремими фізичними особами зі спеціальними знаннями (також експерами), котрі призначаються слідчими у кримінальній справі, тобто проводиться не в експертній установі (ч. 2 ст. 75, ч, 3, 4 ст. 196, ст. 198 КПК);
б) за кількістю експертів - на одноосібні та експертизи, що проводяться декількома експертами (ч. 3 ст. 75 КПК).
У науковій літературі та практиці останні прийнято ділити на комісійні та комплексні експертизи.
Комісійною експертизою називають таке дослідження об'єктів, яке проводить група (комісія) експертів, що володіють однаковими спеціальними знаннями, навичками та досвідом. Залучення декількох експертів до проведення експертизи часто викликається великою кількістю об'єктів дослідження або його складністю. Комісіями із трьох експертів завжди проводяться судово-психіатрична, судово-медична експертизи з метою визначення втрати працездатності особи тощо. Комісійні експертизи призначаються для проведення повторних досліджень речових доказів чи інших об'єктів.
Комплексною експертизою прийнято називати експертизу, яку проводить комісія експертів, що володіють різними спеціальностями, оскільки встановлення тієї чи іншої обставини і вирішення певних питань вимагає прикладення комплексу знань, навичок та досвіду з декількох галузей науки. Такі експертизи призначаються тому, що інколи один або навіть декілька експертів однієї спеціальності не можуть дати конкретної відповіді на поставлені питання, які мають значення у кримінальній справі, або досліджувані об'єкти вимагають одночасного вивчення різними спеціалістами.
Якщо експерт володіє спеціальними знаннями у різних галузях і застосовує їх при дослідженні, то така експертиза також матиме комплексний характер. Наприклад, при вогнепальних пошкодженнях на тілі людини можуть залишатися хімічні частинки металу, інших речовин та капоті. Для визначення, чи є ці пошкодження вогнепальними, який вид зброї, боєприпасів був застосований, потрібні спеціальні знання судово-медичного експерта, експертів-криміналістів та хіміків.
У результаті комісійної чи комплексної експертизи експертами складається загальний акт з викладенням своїх висновків. Коли експерти не дійшли згоди щодо спільних висновків, то кожен із них має право скласти свій окремий акт та висновки (ч. З ст. 75 КПК).
в) за кількістю і якістю досліджуваних об'єктів та повнотою і обґрунтованістю висновку - на первинні (ч. 2-4 ст. 75 КПК), додаткові (ч. 5 ст. 75 КПК) та повторні (ч. 6 ст. 75 КПК) експертизи.
Первинною є експертиза, предметом якої виступає об'єкт, що досліджується вперше.
Додаткова експертиза призначається слідчим тоді, коли він визнає, що висновок експерта не викликає у нього сумнівів щодо правильності по суті, але ґрунтується на дослідженні не всіх об'єктів або не містить достатньо обґрунтованих, ясних і повних відповідей на всі питання, поставлені перед експертом. За названих обставин додаткова експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст. 201 КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з'ясує питання, які мають значення у справі.
В іншому разі слідчий за власною ініціативою має право призначити додаткову експертизу. Ініціаторами такої експертизи на стадії досудового слідства можуть виступати також прокурор (ч. 1, п. З і 5 ст. 227 КПК), обвинувачений (ч. 2 ст. 202 КПК), захисник (ч. 2, п. 8 ст. 48 КПК).
Проведення додаткової експертизи, як правило, доручається тому ж самому експерту, але може бути доручено й іншому експерту.
Виходячи із обставин справи, перед експертом, який проводить додаткову експертизу, можуть ставитися і додаткові питання. Додаткові питання можуть бути поставлені у тих випадках, коли з'явилася нова версія у справі, нові об'єкти, або опис дослідження останніх та обґрунтування пізнаного не дозволяють правильно оцінити висновок експерта.
Необхідність постановки додаткових питань може випливати із висновку експерта, який проводив первинну експертизу. Наприклад, при дослідженні об'єктів експерт виявив такі характерні ознаки, які можуть самі або у сукупності з іншими слугувати основою для певного висновку та відповіді на питання, які мають значення у справі, але постанові слідчого ці питання з певних причин не були висунуті перед експертом. Виявивши такі факти, експерт вправі на них вказати в своєму висновку (ст. 200 КПК).
Коли у процесі розслідування з'являються зовсім нові об'єкти, версії, які не мають прямого відношення до вже досліджуваних, але для їх пізнання потрібні аналогічні спеціальні знання, призначається не додаткова, а знову ж таки первинна експертиза, яка може бути доручена цьому ж самому або іншому спеціалісту.
Повторна експертиза - це дослідження заново іншим спеціалістом (спеціалістами) об'єктів попередньої експертизи, а також методики її проведення для перевірки повноти, об'єктивності та достовірності висновків експерта(експертів).
Відповідно до частини 2 статті 75 КПК повторна експертиза у кримінальній справі призначається слідчим у випадках, коли:
а) висновок експерта буде ним визнано необґрунтованим;
б) висновок суперечить іншим матеріалам справи;
в) є інші підстави, що викликають сумніви у нього стосовно
правильності висновку.
г) за видом спеціальних знань , що застосовуються при проведенні експертних досліджень.
У процесуальному законодавстві згадується лише два види даних експертиз:
1) судово-медична, яка є обов'язковою для встановлення причини смерті особи, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень; статевої зрілості потерпілої у справах про зґвалтування; віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для вирішення питання про кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 76 КПК), а також щодо осіб, які у зв'язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (п. З ч. 1 ст. 69 КПК);
2) судово-психіатрична, яка є обов'язковою для визначення психічного стану обвинуваченого за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності (п. З ч. 1 ст. 76 КПК), а також щодо особи, яка у зв'язку зі своїми психічними вадами нездатна правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати показання про них (п. З ч. 1 ст. 69 КПК).
Не дослідженим є питання стосовно проведення експертизи у кримінальній справі експертами зарубіжних країн. Відомо, що у багатьох розвинених країнах заходу наявні величезні напрацювання у галузі криміналістики та інших сферах, наукові дослідження яких широко використовуються у кримінальному судочинстві.
Спеціальні норми, які мають регулювати залучення іноземних фахівців, у кримінально-процесуальному законодавстві України відсутні, але не існує і заборони (ст. 31, 75, 196, 198 КПК). Навпаки, у частині 2 статті 75 КПК зазначено, що як експерт може бути викликана будь-яка особа, яка має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.
У статті 23 Закону України "Про судову експертизу" сказано, що керівники спеціалізованих установ та відомчих служб, які проводять судові експертизи, у необхідних випадках мають право за згодою органу або особи, що призначила судову експертизу, включати до складу експертних комісій провідних фахівців інших держав. Такі спільні експертні комісії здійснюють судові експертизи за нормами процесуального законодавства України.
Ця норма є дуже загальною, не дає відповіді на багато питань процесу залучення експерта і стосується тільки того іноземного фахівця, який проводитиме дослідження у складі комісії українських експертів, а не самостійно.
Висновок експерта.
Акт судової експертизи складається із заголовка і трьох частин: вступної, дослідницької та висновків. У заголовку акта зазначається його номер, вид судової експертизи за наведеною нами вище класифікацією, дата його складання та місце її проведення.
У першій частині зазначається: посада і прізвище слідчого; коли, яку і у якій справі він призначив експертизу; дата надходження постанови про призначення експертизи; які і як упаковані та опечатані матеріали, що поступили на експертизу; дата та спосіб їх доставки (якщо об'єктом є особа, то де вона знаходиться); відомості про експерта (прізвище, ім'я та по батькові, освіта, спеціальність, вчений ступінь та наукове звання, стаж експертної діяльності та посада, якщо він працює в експертній установі); перелік та зміст питань, які поставлені перед експертом; відомості про осіб, які були присутні при проведені експертизи (прізвище, ініціали, процесуальне становище); коли і ким роз'яснені експерту його права і обов'язки, ким попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України. При проведенні додаткових, повторних, комісійних чи комплексних експертиз у вступній частині відповідно викладаються відомості про всіх експертів, а також коротко описуються попередні експертизи у справі, хто їх проводив, висновки та мотиви призначення додаткових, повторних, комісійних чи комплексних експертиз.
У другій (дослідницькій) частині акта експерт детально описує: процес розпечатування, розпаковування об'єктів та результати їх огляду; в присутності кого це відбулося; процес та результати досліджень об'єктів експертизи, хто був присутній; яка застосовувалась науково-обгрунтована методика, довідково-нормативна документація, їх джерела; експертні експерименти та їх результати; способи фіксації та документування досліджень і експериментів; які використовувались науково-технічні засоби і в яких конкретно дослідницьких операціях експерта; відомості про експериментальні зразки та їх використання у дослідженні; з чийого дозволу, у чиїй присутності у процесі дослідження були знищені, пошкоджені чи видозмінені об'єкти дослідження, як саме.
У дослідницькій частині окремо описується кожний об'єкт, вид дослідження та його результати. Якщо не вдалося установити певного факту, що випливає з поставленого питання слідчим, то експерт детально описує причини неможливості дати відповідь. У цій же частині експерт описує нові факти і спосіб їх виявлення у процесі додаткової чи повторної експертизи у певному співвідношенні з попередніми експериментами. Експерт описує і ті факти, які мають значення для справи, але йому з цього приводу не були поставлені питання. Якщо експертизу проводять декілька експертів, то кожний експерт має право окремо викласти свою діяльність та дослідження або скласти окремий акт.
Дуже важливим для дослідницької частини є викладення експертом аргументації кожного результату в дослідженнях та встановленого (пізнаного) факту, що не завжди робиться, а це, у свою чергу, ускладнює оцінку експертного дослідження слідчим і судом.
Не менш значущим є і те, що при дослідженні та мотивації його результатів експерт не повинен торкатися питань правового характеру, що знаходяться поза межею його компетенції. Це стосується не тільки питань кримінального права і кримінального процесу. Однаковою мірою це відноситься до будь-яких правових норм, у тому числі тих, що регулюють відносини у сфері його спеціальної діяльності. У своїй роботі експерт повинен керуватись законами, підзаконними актами, на них посилатись в акті, але не давати своїх суджень щодо правомірності чи не правомірності дій відповідних суб'єктів, котрим належало ними керуватись і виконувати. Це компетенція спеціалістів у галузі юриспруденції. У нашому випадку - слідчого і прокурора.
Якщо експерт не може відповісти на якесь питання слідчого, то він у дослідницькій частині акта детально описує причини цього (недостатність матеріалів для дослідження, відсутність науково обґрунтованих методик, некомпетентність тощо).
У третій частині акта експерт викладає письмово свої висновки у вигляді відповідей на питання слідчого. Відповіді мають бути стислими, але глибокими за змістом, конкретними і по суті питань. Зміст цих відповідей не повинен викликати неясність і неоднозначність їх розуміння.
Якщо експерт не може категорично або взагалі з певних причин відповісти на питання, то викладає свої висновки про ймовірність встановленого факту або неможливість його встановити.
У свою чергу, категоричні та ймовірні висновки бувають позитивними або негативними, що залежить від поставлених питань. Коли перед експертом ставиться питання про підтвердження якогось факту, то він, прийшовши у процесі дослідження до стверджуючого висновку, робить категоричний чи ймовірний позитивний висновок або відповідь на питання слідчого, і навпаки.
Після складання акта експертизи експерт підписує кожну його сторінку і ставить підпис на останній сторінці після викладу своїх висновків. Останній підпис експерта, якщо він є штатним спеціалістом експертної постанови, завіряється печаткою. Експертом підписуються також додатки до акту. Як додатки можуть бути фотографії, діаграми, голограми, різні магнітні та електронні носії інформації про об'єкти та процес і результати їх експертного дослідження, експертні і експериментальні зразки тощо. Вони мають значення у справі, а особливо коли у ході експертизи були знищені, пошкоджені або видозмінені об'єкти, що були в єдиному екземплярі. Тому експерт повинен у таких випадках використовувати всі необхідні сучасні науково-технічні засоби для технічного документування експертних об'єктів на момент їх надходження на експертизу.
Висновок експерта за кримінально-процесуальним законодавством (ст. 65 КПК) служить джерелом доказів, а встановлені експертом в процесі дослідження об'єктів нові фактичні дані є доказами у кримінальній справі.
При дослідженні і оцінці предметів та інших матеріалів експерт з використанням своїх спеціальних знань і логічного мислення виявляє нові фактичні дані, які раніше не були відомі слідству, а тому вони мають бути ним аргументовані, що одночасно полегшує їх оцінку слідчим.
Висновок експерта, як й інші джерела доказів (ч. 1 ст. 67 КПК), має бути критично оцінений слідчим за своїм внутрішнім переконанням. Ніякі докази, у тому числі виявлені експертом (ч. 2 ст. 67, ч. 4 ст. 75 КПК), не мають наперед установленої сили. Тому висновки експерта повинні базуватися на об'єктивному дослідженні об'єктів та достовірній інформації про них, критичній оцінці ним інших фактичних даних, зібраних у справі. При досліджені матеріалів експерт повинен володіти і вдало використовувати передові науково-обгрунтованні методики і науково-технічні засоби. У дослідницькій частині акта експерт зобов'язаний описати хід логічного мислення та аналізу пізнання, які спродукували його висновки. Висновок експерта повинен оцінюватись слідчим з позицій наукової методології пізнання і відповідності їх достовірним знанням про об'єкти дослідження. Слідчий перевіряє, чи дано відповіді на всі його питання, а також - правильність організації експертизи та правомірність дій експерта. Не менше важливим є простота викладу (опису) експертом в акті процесу дослідження для його доступності не тільки для слідчого, а всіх інших осіб, які беруть участь у судочинстві.
Судово-експертна діяльність в Україні може здійснюватися на підприємницьких засадах на підставі ліцензії, що видається Міністерством юстиції України.
II. Спеціаліст, як учасник кримінального процесу.
По-друге – особа, яка виступає спеціалістом при огляді місця події шукає, виявляє, фіксує, вилучає та оглядає доказові матеріали, застосовує для цього необхідні технічні засоби, тоді як експерт досліджує направленні йому на експертизу докази і формулює висновки з поставлених перед ним питань.
По-третє – спеціаліст лише надає допомогу слідчому з використанням своїх спеціальних знань й навичок і результат його праці не має доказового значення, а результат праці експерта є процесуальним актом (заключення експерта), який у кримінальному судочинстві згідно ч. 1 ст. 67 КПК є джерелом доказів.
Враховуючи те, що спеціаліст завжди взаємодіє зі слідчим, то експерт у кримінальному процесі є самостійним учасником.
Основною спільною рисою між спеціалістом і експертом є те, що в обох випадках особа повинна володіти певними спеціальними знаннями, навичками або досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла. Як експерт так і спеціаліст вправі знайомитися з матеріалами справи, або протоколу слідчої дії, якщо це не виходить за межі його компетенції.
Спеціаліст, як і експерт має право на винагороду та відшкодування витрат, пов’язаних зі з’явленням за викликом до правоохоронних органів. За наявності відповідних підстав, спеціаліст і експерт має право на забезпечення власної безпеки.
ВИСНОВОК.
Ліквідація злочинності завжди пов'язана з розслідуванням злочинів, до якого залучаються як фахівці-юристи, так і особи, які володіють спеціальними знаннями в інших галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла.
Така діяльність спрямована, в першу чергу, на забезпечення об'єктивності досудового слідства, встановлення істини у кримінальній справі, що є основною метою розслідування.
Тому виникнення і розвиток інституту застосування спеціальних знань у кримінальному судочинстві тісно пов'язані з процесом розвитку та удосконалення теорії і практики кримінально-процесуальної форми досудового слідства та судового розгляду кримінальних справ.
Рушійною силою цих процесів є зміни у суспільних відносинах та науково-технічний прогрес. Вони вимагають постійної уваги науковців з метою вивчення та вироблення нових прогресивних правових норм для їх врегулювання з метою демократизації кримінального судочинства.
У своїй курсовій роботі я намагався висвітлити правове положення експерта і спеціаліста на даному етапі розвитку кримінального судочинства в Україні, охарактеризувати їхню діяльність. З вище сказаного можна зробити висновок, що як і експерт так і спеціаліст повинен володіти певними спеціальними знаннями, навичками або досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла, тобто у сфері своєї діяльності.
Поняття “експерт” та його права і обов’язки.
У чинному кримінально-процесуальному законодавстві України призначення експертизи розглядається як один із трьох способів використання спеціальних знань у судочинстві. Вона є способом збору доказів, а саме тих фактичних даних, які мають значення для правильного вирішення справи, - тобто тих неочевидних фактів, що можуть бути встановлені певним спеціалістом (спеціалістами) шляхом наукового дослідження відповідних об'єктів. На стадії досудового слідства експертиза сприяє об'єктивності, повноті та всебічності пізнання події і обставин злочину. Експертиза призначається тільки після порушення провадження у кримінальній справі і вважається основною формою використання науково-технічних досягнень.
Згідно з частиною 1 статті 75 КПК «Висновок експерта»[1] експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання
Законодавець не дав визначення самого поняття "експертиза" у кримінальному судочинстві. Тому протягом деяких років науковці самі намагалися у спеціальній літературі визначитись з цим поняттям, як і з поняттям "експерт".
Романюк В.Б. у своїй статті «Окремі питання вибору спеціаліста для проведення експертизи на досудовому слідстві» дає таке поняття "експерта": "експерт — це особа, котра володіє певними спеціальними знаннями, досвідом та навичками і залучається суб'єктом розслідування, коли за її допомогою необхідно провести глибоке та всебічне наукове дослідження й аналіз зібраних матеріалів та об'єктів для відповідних висновків з обґрунтованими відповідями на питання, які мають значення для правильного вирішення справи. "[2]
Експерт у процесуальному значенні є фізичною особою, що має необхідні спеціальні знання, досвід та навички для дачі висновку з досліджуваних питань у кримінальній справі.
Спеціальні знання — це сукупність науково-обґрунтованих відомостей окремого (спеціального) виду, якими володіють особи - спеціалісти у рамках будь-якої професії у різних галузях науки, техніки, мистецтва та ремесла і відповідно до норм кримінально-процесуального законодавства використовують їх для успішного вирішення завдань кримінального судочинства.[3]
Таким чином до експерта висувається такі вимоги: він повинен мати необхідні й достатні знання, досвід та навички у певних галузях науки, техніки, мистецтва або ремесла для теоретико-практичної діяльності у справі і дачі висновку з досліджуваних питань.
Експерт не повинен бути зацікавленим у результатах справи, і тому не може залучатися слідчим до виконання своїх обов'язків, у якості судового експерта, у випадках прямо передбачених кримінально-процесуальним законодавством, а саме:
1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем
або родичем кого-небудь з них, а також родичем слідчого, обвинувача або обвинуваченого (п. 1 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
2) якщо він брав участь у справі як слідчий, обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
3) якщо він під час розслідування справи вирішував питання щодо про ведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанову про відміну в порушенні кримінальної справи або закриття справи (п. 2 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
4) якщо він під час розслідування справи розглядав питання про усунення захисника від участі у справі (п. 22 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
5) якщо він або його родичі зацікавлені в результатах справи ( п. З ч.1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК);
6) якщо він у встановленому законом порядку визнаний недієздатною особою, а також має судимість (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р. № 4038-ХП) [4];
7) якщо він перебуває у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або був у справі ревізором (ч. 7 ст. 75 КПК);
8) при наявності інших обставини, які викликають у слідчого сумнів щодо його об'єктивності як експерта (п. 4 ч. 1 ст. 54, ч. 1 ст. 62 КПК).
Виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок про те, що перелік випадків у зв’язку з якими експерт не може бути залучений до вирішення справи є невичерпним.
Також експертами у справі можуть бути особи, які раніше брали участь у слідчих діях як спеціалісти, за винятком ревізора.
Права і обов'язки експерта, як і його процесуальні повноваження. передбачено ст. 77 КПК. Зокрема, особа, яка призначена експертом на досудовому слідстві, зобов'язана з'явитися до слідчого і дати правильний висновок стосовно поставлених запитань. За злісне ухилення від явки до органів досудового слідства експерт несе відповідальність відповідно до ч.2 ст. 185-3 або ст. 185-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків - відповідно за ст. 384 чи 385 Кримінального кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються експертизи; порушувати клопотання стосовно надання нових матеріалів, необхідних для формування висновку; з дозволу слідчого бути присутнім при провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки.[4]
Дата: 2019-07-24, просмотров: 181.