Боротьба із зимовою слизькістю ведеться різними способами: хімічним, фізико-хімічним, механічним та тепловим. Найбільш розповсюджений хімічний спосіб, при якому по проїзній частині наносять тверді або рідкі хлориди в чистому вигляді або в суміші з фрикційними матеріалами. Як фрикційний матеріал найчастіше використовується пісок, а також відсів, шлаки та інші відходи промисловості. Чисті хлориди застосовують на особливо небезпечних або важливих ділянках доріг, або на ділянках доріг з товщиною льоду 1-2 мм. Фрикційні матеріали в чистому вигляді малоефективні і застосовуються тільки на дорогах IV-V категорії.

Річну кількість чистих хлоридів визначаємо за залежністю

Qi = n hл gі Вn L 10-6

де Qi – річна кількість хлоридів і-го типу, т

n – число днів в році із зимовою слизькістю

hл – середня товщина льоду, мм

gі – норма розподілу і-го виду хлориду на 1 мм товщини шару льоду, яка залежить від температури повітря, г/м2

Вn – ширина посипання дороги, яка дорівнює ширині проїзної частини та укріплених смуг узбіч, м

L – довжина ділянки посипання, м.

Qi = 10·1·30·9·28000·10-6 = 75,6 т.

Річну кількість суміші фрикційних матеріалів з хлоридами обчислюємо за рівнянням

Qпс = n · gпс · Bn · L · 10-3

де Qпс – річна кількість піскосоляної суміші

gпс – норма розподілу піскосоляної суміші, м3/1000м2 (для небезпечних ділянок з ускладненими умовами руху 0,3-0,4 м3/1000м2, по решті ділянок – 0,1-0,2 м3/1000м2).

Qпс = 10·0,15·9·23000·10-3 = 310,5 т.

Необхідну кількість фрикційного матеріалу та хлоридів визначаємо з урахуванням норм добавок хлоридів до фрикційних матеріалів. Виходимо з того, що насипні щільності піску та твердих хлоридів приблизно однакові (1300–1400кг/м3).

Для боротьби із зимовою слизькістю бажано застосовувати хлориди з інгібіторами корозії, які знижують корозійну активність хлоридів. Річну кількість інгібіторів обчислюємо, виходячи з річної потреби хлоридів та норм добавок.

Відстань між базами протиожеледних матеріалів визначають залежно від способу та строків ліквідації зимової слизькості та кількості смуг руху.

Після розміщення баз зимового утримання доріг визначаємо потрібну кількість розподілювачів протиожеледних матеріалів. Тип розподілу вибирають в залежності від технічних характеристик розподілювача. Необхідну кількість розподілювачів протиожеледних матеріалів обчислюємо за формулою

де tmax – максимальний термін ліквідації зимової слизькості, год

Пр – продуктивність розподілювача протиожеледних матеріалів, м2/год.

Продуктивність розподілювача при використанні чистих хлоридів визначаємо за формулою

При використанні піскосоляної суміші продуктивність розподілювача

де Q – місткість кузова, м3

Kз – коефіцієнт заповнення кузова, Kз = 0,9-1,0

γ – об’ємна вага протиожеледного матеріалу (чистого хлориду або піскосоляної суміші), γ = 1300-1400 кг/м3

Kвч – коефіцієнт використання часу, Kвч = 0,7-0,9

gл – норма розподілу чистих хлоридів г/м2 на 1 мм товщини льоду

gпс – норма розподілу піскосоляної суміші, м3/1000м2

Vр – робоча швидкість розподілювача, км/год

Bр – ширина посипання, м

Vт – середня транспортна швидкість розподілювача, км/год

tн – середній час навантаження одного розподілювача, год. (tн = 0,2-0,4 год.)

tпз – час підготовчо-заключних операцій, год. (tпз = 0,15-0,25 год.)

lб – середня відстань до бази, км

де Lб – відстань між базами зимового утримання доріг, км.