Маховик кризи розкручується щоразу швидшими темпами, а її наслідки — катастрофічні для населення і більшості підприємців.

Українська економіка — це така собі «бананова» республіка в центрі Європи, де ми — дешева робоча сила, дешеві ресурси і транзитна зона. Тобто, при такому статусі національної економіки будь-які кризові явища в нас будуть проявлятися дуже болісно. Хоча причиною сучасної економічної кризи в Україні на 90% є внутрішні економічні проблеми. Зовнішній фінансовий кризовий лічильник лише поглибив цю кризу. Але 90% світової кризи — це українська криза. Чому? Тому що станом на середину року, ще коли світової фінансової кризи як такої не було, інфляція в Україні була на рівні 16% — а це в 6 разів більше, ніж в середньому у Європі. Вже на середину цього року в нас був негативний експортний-імпортний баланс в країні — майже 10 млрд. дол., негативний платіжний баланс країни — майже 10% ВВП, якого ще не було в нікого.

Також однією з основних причин кризи в Україні є бюджетні видатки, що супроводжувались циклічним ростом цін на сталь, коли слід було економити на важкий період, спрогнозувати який було неважко і про який точно знали. На думку експертів, якби хтось слухав економістів, зокрема з МФВ, і регулював економіку та ринок відповідно до циклів цін на сталь, було б все добре. Для цього потрібно, щоб уряд був більш відповідальним, а населення — більш освіченим у державних фінансах. Все-таки бюджет — це спільні гроші, бюджет не має містичних джерел наповнення, фактично, його доходи — це лише наше споживання. А як ми знаємо бюджет врегульовується за допомогою фіскальної політики. Щодо неї, то Україні доведеться скоротити витрати у зв’язку зі зниженням доходів у 2009 році. Інфляція зберігатиметься на рівні 17% до кінця 2009 року. Номінальна заробітна плата та соціальні виплати будуть збільшені лише для покриття інфляційного процесу. У 2010 році ВВП повернеться до свого потенційного росту на рівні 5-6 %, тоді як інфляція, ймовірно, не перевищить 10%..Також слід згадати про один з інструментів поповнення буджету, тобто про податки. У цілому Україна потрапляє до категорії країн, які надають перевагу посилювати податкову політику, незважаючи на фінансову кризу. У меморандумі, підписаному Україною та МВФ у зв'язку з очікуваним кредитуванням, сказано, що в 2008 році бюджетний дефіцит складе близько 1% ВВП. Але наступного року влада все-таки сподівається сформувати збалансований консолідований бюджет, для чого вона готова проводити більш тверду фіскальну політику в порівнянні з попередніми роками. Це відповідає й іншим цілям уряду та президента - забезпечити скорочення внутрішнього попиту та імпорту до рівнів, що відповідають встановленим лімітам за зовнішнім фінансуванням.

У дусі цієї заяви й останні ініціативи уряду в податковій сфері, прописані в пакеті "антикризових" законопроектів, які Верховна Рада затвердила 31 жовтня в трохи відкоректованій версії. Так, уряд спочатку запропонував ввести на рівні місцевих бюджетів податок на нерухоме майно, який Юлія Тимошенко назвала "податком на багатство". "Там де люди живуть розкішно, сьогодні є підстави вводити податок на таке майно і поповнити місцеві бюджети", - заявила прем'єр. Кабмін також хотів збільшити ставки акцизного збору на автомобілі, етиловий спирт, пиво та бензин.

"Коли увесь світ бореться з економічною кризою за допомогою зменшення оподатковування, у нас чомусь було запропоноване збільшення оподатковування.

У підсумку ж з пакету заходів щодо мінімізації впливу світової фінансової кризи на економіку України, запропонованого Кабінетом Міністрів, норми про підвищення податкових зборів були виключені. Однак тенденція в наявності.

Особисто на мою думку українськи політики роблять великі помилки, намагаючись підняти податки, адже вони , недооцінюють, яку користь економіка країни могла б отримати від зниження (а не підвищення!) податкового навантаження на бізнес.

ВИСНОВОК

Державне регулювання — це форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення і підтримки її функціонування в заданому режимі, зміни і розвитку економічних відносин і взаємозв'язків.

Державне регулювання має свої функції, інструменти й органи.

Основні функції державного регулювання полягають у наступному:

1. Підтримка пропорційності виробництва і споживання, антициклічне регулювання.

2. Підтримка і розвиток конкуренції, антимонопольні заходи.

3. Перерозподіл і вирівнювання доходів, соціальний захист малозабезпечених шарів суспільства.

До інструментів, чи методам, державного регулювання відносяться:

• податково-бюджетна система (фіскальна);

• цінове регулювання;

• кредитно-грошове регулювання;

• зовнішньоекономічне регулювання (мита, ліцензії, квоти).

Вплив держави на економіку складається в двох моментах. По-перше, держава координує економіку, дає рекомендації виробникам (в умовах соціалізму здійснювалася тверде командно-адміністративне планування). По-друге, держава є власником промислових, сільськогосподарських і торгових підприємств, частка яких дуже велика. Це так називаний державний сектор економіки. Здійснюючи безпосереднє керування цими підприємствами, держава робить тим самим вплив на всю економіку країни в цілому.

Ще однією задачею держави є необхідність дотримання пропорцій у розвитку інфраструктури народного господарства й основних промислових галузей.

Неодмінною умовою функціонування ринку є наявність конкуренції.

У системі мір, прийнятих державою для забезпечення і розвитку конкуренції, особлива увага приділяється антимонопольному законодавству, суть якого зводиться до недопущення:

• злиттів, що звужують конкуренцію;

• штучних бар'єрів для виходу на ринок нових фірм;

• хижацької конкуренції.

Однієї з основних задач держави є соціальний захист своїх громадян і в першу чергу - найбільш незахищених шарів суспільства: старих, дітей, самотніх матерів, інвалідів і т.д. У Конституції України закріплене право громадян на матеріальне забезпечення в старості, у випадку хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, утрати годувальника, а також безробіття з незалежних від них обставин. Це право забезпечується державним соціальним страхуванням. У загальній системі соціального захисту величезну роль грає обов'язкове державне пенсійне забезпечення. По державному пенсійному забезпеченню виплачуються трудові і соціальні пенсії.

Що стосується інструментів державного регулювання економіки, те найбільш важливим з них є податково-бюджетна політика.

Застосування методів і способів оподатковування, визначення видів, ставок і порядку сплати податків складають податкову політику держави, що є одним з найголовніших важелів державного регулювання економіки.

Мобілізація фінансових ресурсів у розпорядження держави і напрямок їх на фінансування загальнодержавних нестатків забезпечується загальнодержавними фінансами. До загальнодержавних фінансів відносяться: бюджет, державне обов'язкове страхування і позабюджетні цільові фонди.

Бюджет — це форма утворення і витрати коштів для забезпечення функціонування державної влади.

Ринкове ціноутворення може відбуватися в умовах вільного ринку, під впливом конкуренції й в умовах установлення монополії. Регулююча діяльність держави в області ціноутворення переслідує дві основні цілі:

• недопущення монополізації ринку;

• приборкання інфляції.

Це здійснюється шляхом контролю з боку державних органів за торговими надбавками і встановлення рівня цін у випадку, якщо відбувається явний обвал ринку, а також шляхом висновку угод з підприємцями про контроль за ростом цін.

З метою регулювання грошового обігу держава проводить грошову політику. Грошова політика покликана орієнтувати емісію грошей на досягнення фінансових і економічних задач уряду.

Кредитна політика є складовою частиною єдиної грошово-кредитної політики. Держава покликана забезпечити розподіл кредитів на користь приватних осіб, підприємств і при необхідності держави в такому обсязі, під такий відсоток і на такі терміни, що найбільше відповідають інтересам суспільства.

Держава здійснює регулювання і зовнішньоекономічної діяльності, використовуючи для цього різні засоби, іншими словами, держава проводить відповідну його інтересам зовнішньоекономічну політику. Існує досить велика кількість засобів зовнішньоекономічного регулювання, який можна розбити на дві основні групи: тарифні, нетарифні.

Усі ці форми і методи державного регулювання економіки покликані забезпечити остаточний перехід на ринкові рейки господарювання, зайнявши гідне місце серед розвинутих країн Європи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф., Макроэкономика – М., 1997.

2. Алексеенко, Н.Ю. Дмитриева, Л.П. Зенькова и др., Макроэкономика: Учеб.Пособие/Т.С. ; Под ред. Л.П. Зеньковой. – Мн.: Новое знание.

3. Базылев Н.И., Базылева М.Н., Гурко С.П., Макроэкономика: Учеб. пособие/; Под ред. Н.И. Базылева, С.П. Гурко. 2-е изд., перераб. – Мн.:БГЭУ,2000.

4. Ивашевский С.Н. Макроэкономика: Учебник. – 2-е изд., испр., доп. – М.:Дело.

5. А. Кудрин, «вопросы экономики» /журнал - №1, 2009.

6. Стиглиц Джозеф Е. Экономика государственного сектора. — М.: Изд-во МГУ, ИНФРА-М, 1997; Аткинсон Энтони Э., Стиглиц Джозеф Е. Лекции по экономической теории государственного сектора. — М.: Аспект Пресс, 1995.

7. Джеффрі Д. Сакс, професор економіки, директор Інституту Землі Колумбійського університету. США: забрати у бідних — віддати багатим. Проект Синдикат для «Дня» // День. — 2003. — № 3. — 10 січня. — С. 3.

8. Шумпетер Йозеф А. Капитализм, социализм и демократия. — М.: Экономика, 1995

9. Форбс Стив: «Больше не буду выдвигаться в президенты» //Столичные новости. — 2002. — № 49. — 24 декабря — 13 января 2003. — С. 9.

10. Друкер, Питер Ф. Новые реальности: в правительстве и политике, в экономике и бизнесе, в обществе и мировоззрении. — М.: СП «Бук Чембэр Интернэшнл», 1994. — С. 106-109.

11. Буряковський В. Роль податків у наповненні бюджетів усіх рівнів // Фінанси України.- 2001.- №5.- С.78-81

12. Мітюков А. Бюджет і бюджетна політика // Фінанси України. - 1999. - №3.

13. Мітюков І. Основні особливості бюджету України на 2001 рік // Фінанси України.-2001.- №3.- С. 3-

14. Огонь Ц. Фінансова політика і податки в умовах формування ринкових відносин // Фінанси України - 1995.- №5.С-87-97.

15. Бюджетний кодекс України // Голос України.- 2001. - №129.- С. 5-12

16. Закон України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” // Урядовий кур’єр. - 14 березня 2000. - № 46.- С. 4-7.

17. Закон України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” // Урядовий кур’єр. - 28 грудня 2000.- № 243.- С. 5-9.

18. Іващук І. Сучасне європейське оподаткування // Фінанси України. - 2001.- №10.- С. 72-79

19. Історія економічних вчень. Підручник / Л. Я. Корнійчук, Н. О. Тараненко, А. М. Поручник та ін., За ред. Л. Я. Корнійчука - К.: КНЕУ, 1999.- 564 ст.

20. Економіка України: десять років реформ / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина - Львів: ЛНУ ім. І. Франка,2001.- 496 с.

21. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка. Навч. посібник / За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина, Вид. Дім “Альтенативи, К.:2001.- С. 327-341

22. Дунець о. Методи збалансування державного бюджету в умовах ринкової трансформації економіки України // Міжнародна наукова конференція “Україна в ХХІ ст: формування економічної системи”. - Львів. - ЛНУ ім. І. Франка. - 2001.- 428 с.

23. www.investore.com.ua

24. www.epravda.com.ua

25.Твердохлебов В. Теория перелож. налогов. - СПб.: Тип. Шредера, 1914. - С.7.

Додаток

Виробництво та розподіл валового внутрішнього продукту за видами економічної діяльності (у фактичних цінах; млн.грн.)