Основні етапи дослідження та їх характеристика

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

Вступ

Виразному читанню, як одному з основних видів мовленнєвої діяльності, притаманні всі її функції: виховна, комунікативна, пізнавальна, естетична. Виразне читання є не лише цінним загальноосвітнім умінням, а й важливим засобом виховання і розвитку мовленнєвої та естетичної культури учнів. Уміння виразно читати розглядається як комплексне інтелектуально-емоційне утворення, яке охоплює низку інших умінь. Оволодіння ним є складним і поступовим процесом.

Тепер співіснують різні визначення сутності поняття «виразне читання у школі». Одні автори ототожнюють його з художнім читанням, інші – звужують це поняття до використання інтонаційних засобів виразності. Ці розходження зумовлені різним розумінням співвідношень у читанні логічного, образно-емоційного та естетичного аспектів. Ще К.Д. Ушинський пропонував учителям поєднувати у навчанні виразному читанню логічну та емоційну сторони.

На розвиток навички виразного читання вплинула методика К. Станіславського, у якій вже існуючі підходи доповнювались залученням творчої уяви читача, необхідністю природного звучання мовлення, виявом авторської позиції.

Виразне читання школярів об’єднує такі напрямки – розвиток техніки мовлення, підвищення культури мовлення та оволодіння емоційно-логічними засобами виразності. Вироблення навички виразного читання базується на знаннях теорії виразного читання: техніки мовлення, засобів логіко-емоційної виразності читання, позамовних засобів виразності в процесі читання; на вміннях підготувати твір для читання та аналізу.

Уміння і навичка виразного читання мають загальнонавчальний характер, є засобом вивчення практично всіх навчальних предметів, сприяють саморозвитку і самовираженню особистості дитини.

Актуальність дослідження зумовлена обмеженістю вивчення проблеми формування і розвитку уміння і навички виразного читання в учнів початкової школи в теоретичному і практичному аспектах.

Проблема дослідження Вдосконалення уміння і навички виразності голосного читання в учнів початкової школи шляхом впливу на фактори, що підвищують якість читання.

Мета дослідження Вивчення вимог до формування і розвитку читацьких умінь і навичок молодших школярів, спрямованих на вдосконалення виразності читання як основного компоненту навички читання.

Об ’ єкт дослідження – формування уміння і навички голосного читання.

Предмет дослідження – шляхи формування і вдосконалення уміння і навички виразності голосного читання.

Завдання дослідження

I. Розробка методичних основ дослідження теорії виразного читання.

II. Обгрунтування критеріїв ефективності, які будуть використані під час методики опрацювання та в процесі розгляду особливостей читання творів різних жанрів.

III. Розробка авторських підходів щодо використання матеріалу для формування і вдосконалення навички голосного читання.

IV. Обгрунтування їх раціональності.

V. Вивчення системи умов, які будуть запорукою ефективності.

Гіпотеза дослідження Вдосконалення уміння і навички виразності голосного читання буде більш ефективним, якщо воно відбуватиметься у процесі систематичного, цілеспрямованого використання практичних завдань, які підвищують якість читання.

Основні етапи дослідження та їх характеристика

I. Вивчення теоретичних основ виразного читання, компонентів навички читання, характеру взаємозв’язків між вищеназваними компонентами.

II. Визначення і відбір шляхів формування і вдосконалення навички голосного читання в учнів початкової школи.

III. Вивчення, аналіз та узагальнення остаточних результатів експериментальної роботи.

Методи дослідження

а) констатуючий етап: аналіз літературних джерел, метод теоретичного дослідження, спостереження, вивчення шкільної документації, творчих робіт учнів, бесіда, вивчення передового педагогічного досвіду;

б) формуючий етап: педагогічний експеримент, спостереження, методи математичної та статистичної обробки контрольних зразків, прогнозування, моделювання;

в) підсумковий етап: методи теоретичного узагальнення.

Наукова новизна дослідження

В процесі дослідження розроблені теоретичні основи технології використання дидактичних матеріалів, що сприяють формуванню і розвитку навички читання, вивчено навчальний потенціал вправ і завдань, здійснено їх порівняльний аналіз, визначено ефективність використання на кожному уроці читання, обґрунтовано дидактичні умови оптимального вибору завдань в залежності від вікових та індивідуальних особливостей учнів.

Компоненти навички читання

Смислова і технічна сторони читання

Протягом навчання в початковій школі учні оволодівають повноцінною навичкою читання, яка характеризується злиттям технічної і смислової її сторін.

Смислова сторона читання передбачає розуміння школярами:

значень переважної більшості слів, ужитих у тексті як у прямому, так і в переносному значеннях;

змісту кожного речення тексту, смислових зв’язків між ними, окремими частинами тексту (абзацами, епізодами, главами);

фактичного змісту прочитаного (вся сюжетна лінія, події, факти, зв’язки, дійові особи, діалоги, узагальнення, значення слів);

основного смислу прочитаного (усвідомлення смислу описаних фактів, подій, вчинків персонажів, розуміння підтексту (3–4 кл.), ідеї, основної думки твору (2–3 кл. з допомогою вчителя).

Технічна сторона читання охоплює такі компоненти: спосіб, правильність, виразність, темп. Кожний з них окремо, як і їх сукупність, підпорядковується смисловій стороні читання, тобто розумінню тексту.

Розрізняють 5 основних способів читання:

– побуквений;

– відривний складовий;

– плавний складовий;

– плавний складовий з цілісним прочитуванням окремих слів;

– читання цілими словами і групами слів.

Перші два способи читання є перехідними. Вони характеризують навичку читання у процесі її становлення, зокрема у першому класі. Три інші – є провідними у 2–4 класах.

Правильність читання полягає в тому, що учень не допускає: заміни, пропусків, перестановок, спотворення, повторів (букв, звуків, складів у тексті). Він читає з дотриманням норми наголошування та орфоепії в системі голосних (ненаголошені[е, и], чітка вимова звука [о], чітким вимовлянням дзвінких приголосних у кінці слова та в кінці складу перед наступним голосним; з нормативним вимовлянням звуків [дж, дз, дз, г, ф], правильною вимовою слів, передбачених програмою для кожного з класів.

Усвідомлення учнями мети виразного читання безпосередньо залежить від розуміння ними змісту і основного смислу твору.

Учні 2 класу під керівництвом учителя вже спроможні усвідомити найпростіші завдання читання під час аналізу творів, зміст яких збігається з їхнім життєвим досвідом. У 2–3 класах школярі все частіше зустрічаються в художніх творах з такими ситуаціями, яких не було в їхньому особистому досвіді. Це ускладнює усвідомлення ними мети виразного читання, яка стає доступною учням завдяки спеціальному аналізу.

Оскільки уміння усвідомлювати завдання читання для молодших школярів є складним, процес оволодіння ним у початкових класах не завершується. Під час оцінювання виразності читання учитель враховує цю обставину. Уміння читати виразно перевіряється лише після попередньої підготовки учнів.

Виразність читання виявляється в умінні учня:

– проникати в емоційний настрій всього твору;

– правильно вибирати і користуватися мовленнєвими засобами виразності-тобто, відповідно до змісту твору правильно робити паузи (логіко-граматичні, психологічні, ритмічні – під час читання віршів); логічні наголоси вибирати потрібний темп читання, інтонацію та змінювати їх залежно від розділових знаків та змісту; чітко вимовляти слова, правильно інтонувати речення, різні за метою висловлювання – розповідні, питальні, спонукальні. Тобто розуміти завдання читання: що саме потрібно донести слухачам своїм читанням.

Темп читання – якість навички читання, яка співвідноситься із способом читання, розумінням змісту та періодом (роком) навчання учня.

Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання-вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі. Читання мовчки – читання «очима» без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовуванням і засвоєнням прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос.

У першому і другому класах рівні опанування темпом читання значно нижчі, ніж у третьому і четвертому класах, де методично обґрунтований темп читання вголос наближається до природного розмовного мовлення особи: 75–95 слів за хвилину. Темп читання мовчки перевищує показники читання вголос орієнтовно на 20–40 слів. У школярів, які дуже добре читають, він може збільшитись у 1,5–2 рази.

Показники темпу (швидкості) читання вголос і мовчки

Види читання	Семестр	Класи
Види читання	Семестр	2	3	4
Вголос	І	25–40	55–65	70–80
Вголос	ІІ	40–60	65–75	80–95
Мовчки	І	-	75–90	90–110
Мовчки	ІІ	45–70	90–110	100–130 і більше

У перших – других класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв’язне усне й писемне мовлення.

З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки. У 3–4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.

У сучасній школі домінуючим є звуковий аналітико – синтетичний метод навчання грамоти (читання і письма), який передбачає виділення звука у слові, аналіз звука, синтез, засвоєння букви і процес читання.

В основі української графіки лежить складовий принцип, який полягає в тому, що окремо взята буква не може бути прочитана, оскільки вона читається з врахуванням наступних букв. Тому в сучасній методиці навчання грамоти діє принцип складового (позиційного) читання, при якому діти з самого початку орієнтуються на відкритий склад як одиницю читання. Відкриті склади характерні для української мови, будова складу в більшості випадків підпорядкована закону висхідної звучності.

При навчанні читанню першокласник охоплює лише одну букву, і щоб її впізнати, треба порівняти з іншими. Прочитування букви викликає у дитини бажання відразу назвати звук. Однак вчитель вимагає читати цілий склад. Тому приходиться читати наступну букву, тримаючи в пам’яті попередню, поєднати кілька звуків і відтворити те поєднання, що становить єдину звукову структуру складу або слова.

Крім цього, очі початкуючого читця часто гублять рядок, оскільки око не привчене рухатися тільки паралельно рядку, не завжди першокласник розуміє прочитане, тому повторює склади або слова два і більше разів. Інколи дитина намагається вгадати слово за першим складом, за картиною або за контекстом. Усі вказані труднощі поступово зникають у міру того, як збільшується поле читця.

Учні 1–2 класів сприймають предмет загалом, не розчленовуючи його. І у слові вони сприймають перш за все його зміст, а не букву. У перші тижні навчання діти часто змішують поняття «слово», «склад», «звук», «буква», змішують букви, подібні за формою, і звуки, близькі за звучанням. Однак на кожному уроці читання необхідними елементами повинні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу, підготовка до читання, а також самостійні вправи. Безпосередня робота для формування умінь і навичок читання повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття читання входить підготовча робота перед читанням, аналіз змісту прочитаного).

На початку букварного періоду учень впізнає і розрізняє букви на позначення голосних і приголосних звуків; читає прямі склади типу «ПГ», «П’Г».Згодом читає слова складами (окремі слова нескладної структури – цілком.). Вже у середині букварного періоду першокласник читає букварні тексти цілими словами (окремі слова ускладненої структури – за одиницями читання), правильно інтонуючи речення, різні за метою висловлювання та інтонацією – розповідальні, спонукальні, окличні (без уживання термінів) з орієнтацією на відповідні розділові знаки.

На другому році навчання учень читає вголос правильно, свідомо, плавно цілими словами (допускається поскладове читання важких слів) у темпі не нижчому 40 слів за хвилину; набуває початкових умінь читати мовчки. Користується прийомами розвитку темпу читання вголос (за завданнями учителя виконує вправи з розвитку оперативного поля читання, зорового і смислового сприймання слів вправляння читання у різному темпі.) Виконує за завданням учителя спеціальні вправи, метою яких є тренування мовленнєвого апарату, відпрацювання правильної артикуляції звуків рідної мови; (чітке вимовляння скоромовок, чистомовок; поєднання голосних та приголосних звуків, закінчення слів, багатоскладових слів). Вимовляє у процесі читання слова з дотриманням норм орфоепії та правильно їх наголошує (за винятком важких для цієї вікової групи слів).

Учень розуміє і може пояснити значення слів, ужитих у тексті у прямому та переносному значеннях; виявляє у тексті незрозумілі слова і вирази, користується виносками; розуміє, що слова в реченні, речення і частини тексту пов’язані між собою за змістом. Виявляє уміння смислової здогадки під час виконання спеціальних вправ, прогнозує орієнтовний зміст тексту, окремих його частин за заголовком, ілюстраціями. Виявляє розуміння цілісного змісту твору, пояснює зв’язки між фактами, подіями. Користується найпростішими інтонаційними засобами виразності: дотримується пауз, зумовлених розділовими знаками у тексті, ритмікою тексту; правильно інтонує кінець речення; регулює темп читання, силу голосу (за завданням та з допомогою вчителя).

Третьокласник читає вголос правильно, свідомо, виразно цілими словами та групами слів у темпі не нижчому 65 слів за хвилину. Оволодіває продуктивними способами читання мовчки (самостійно та з допомогою вчителя). Вибирає та застосовує під час читання мовленнєві засоби виразності (тон, темп, гучність, логічний наголос) – самостійно та з допомогою вчителя; застосовує різні види вправ, спрямованих на розвиток артикуляційного апарату, розширення оперативного поля зору, розвиток смислової здогадки (антиципації), розвиток темпу читання вголос і мовчки; розвиток уваги і пам’яті у процесі сприймання.

У четвертому класі учень усвідомлено, правильно, виразно читає вголос наприкінці навчального року у темпі, не нижчому 80 слів за хвилину, з дотриманням основних норм літературної вимови, усвідомлено і достатньо вільно читає мовчки у темпі, не нижчому 100 слів за хвилину. Самостійно готується до виразного читання; добирає та правильно застосовує під час читання, декламації, інсценізації різножанрових творів мовленнєві та позамовні засоби художньої виразності; передає за їх допомогою своє та авторське ставлення до змісту твору.

Розширення кута зору.

В процесі читання очі рухаються стрибкоподібно. Сприйняття тексту відбувається в мить зупинки очей. Хто читає добре, швидко – потребує менше зупинок, ніж той, хто читає повільно. Це пояснюється різною величиною кута зору. Вона визначається кількістю слів, сприйнятих читачем за час однієї фіксації: у гіршому випадку – 1–2, у кращому – 5–6 слів. Завдання вчителя – розширити зону ясного бачення, особливо периферичний (бічний) зір.

Для цього рекомендуємо вправи з числовими таблицями Шульте і Лезера із складовими пірамідами. Таблиця Шульте становить квадрат 20Х20 сантиметрів, поділений на 25 частин, в кожну з яких вписано числа від 1 до 25. Таблиця Лезера – це прямокутник 20Х40 см, поділений на 50 частин, куди теж вписані числа від 1 до 50.

21 21	5	20	2	8	1	28	12	29	9
13	23	9	14	12	11	24	33	25	32
24	10	1	19	17	30	41	6	47	18
16	7	18	25	6	19	35	43	3	39
3	15	4	11	22	36	5	38	13	48
					26	4	44	31	8
					42	37	14	22	49
					17	20	7	2	34
					23	45	40	15	50
					10	21	46	27	16

Таблиця Шульте Таблиця Лезера

	М	1	А		МА
М		2		О	МО
М		3		У	МУ
М		4		И	МИ
М		5		І	МІ
М		6		Е	МЕ
		45 мм
	А	1	М
О		2		М
У		3		М
И		4		М
І		5		М
Е		6		М
		50 мм
МО		1		РЕ
МА		2		МА
МА		3		ША
СА		4		ША
КАР		5		ТА
ПАР		6		ТА
		55 мм

Суть вправи полягає в тому, щоб показати олівцем або якось інакше позначати про себе розташовані в таблиці числа з наростанням натурального ряду, не переміщуючи погляду за межі центральної клітки. Час опанування таблиць відповідно 25 секунд (перша) і 50 секунд (друга).

Цими вправами виробляються навички використання периферичного поля зору, а також концентрується увага школяра, формується випереджувальний логічний пошук, системність сприйняття.

Добру основу для міцної навички читання й розширення кута зору можна забезпечити використанням складових пірамідок (таблиць) на кожному занятті з навчання грамоти. Такі вправи цінні тим, що дають змогу учневі, фіксуючи погляд на середній лінії піраміди, розпізнавати (читати) склади, прямі і зворотні, розміщені по краях кожної сходинки, розширюючи таким чином кут зору, необхідний для швидкого читання. Для роботи з класом учитель пропонує демонстраційні таблиці-піраміди, а кожному вихованцеві індивідуально – подібні схеми значно менших розмірів. Біля підніжжя першої –45 мм, ІІ – 50 мм, ІІІ – 55 мм.

Зосередивши погляд на вертикальній лінії, діти прочитують склади, слова згори до низу. На таблицях-пірамідках можна зробити надрізи або кишеньки для заміни приголосних.

Для того, щоб учні краще усвідомлювали процес звуко-буквеного аналізу, структуру складів ПГ, ППГ, ПППГ, знаходили їх на перехресті горизонталі та вертикалі, пропонуємо такі таблиці:

А Е І У И МА НА РЕ

М ___________________ МЕ НЕ РЕ

Н ___________________ МІ НІ РІ

Р ___________________ МУ НУ РУ

К ____________________ МИ НИ РИ і т.д.

II.

А Е І И О У БЛА

БЛ ___________________ БЛЕ

ТР ____________________ БЛІ

ГР ____________________ БЛИ

СК ____________________ БЛО і т.д.

III.

А О У И І Е

СТР _____________________ СТРА

СКЛ _____________________ СТРО

СПР _____________________ СТРУ

СКР _____________________ СТРИ

СТРІ

СТРЕ і т.д.

Розширенню кута зору сприяє також читання:

– згори донизу з фіксуванням погляду на вертикальній лінії, посередині колонки, наприклад:

У	М
М	АК
КР	АН
АРМ	ИЯ
АКРО	БАТ
АТМО	СФЕРА

(Слова добираємо з текстів підручника з наростаючою кількістю букв – знаків: 2, 3, 4, 5… або 3, 5, 7, 9 і записуємо їх пірамідкою);

– гнізд споріднених слів, записаних пірамідкою, з опорою на букву, що позначає голосний звук, на наголос у слові:

ЛІС

ЛІСИ

ЛІСОК

ЛІСНИК

ЛІСОЧОК

– слів за допомогою поділу на склади жестами – рі-ка, ма-ши-на ;

– слів, різних за структурою:

ЗМІНА

ПЕРЕМІНА

МАНДРІВКА

ДРУГОКЛАСНИК

ПОЛІТІНФОРМАЦІЯ

Подолання регресій

В ході читання очі рухаються не зліва направо, а й навпаки, тобто регресивно. Завдяки цьому виправляється невдале попереднє сприйняття. Але ж так затримується процес, знижується швидкість читання. Як позбутися регресій? Аркушем цупкого паперу закриваємо прочитані рядки. Це усуває можливість мимовільної регресії, прискорить читання, але, ясна річ, не розуміння тексту. Щоб, позбуваючись регресії, досягти й очікуваного розуміння, треба уважно вивчити зміст, вибрати невідомі чи важкі слова – як для усвідомлення, так і для прочитання (скажімо слова з багатьма приголосними). Перед читанням рекомендується вчителеві записати їх на дошці, розібрати разом з учнями, особливо приділивши увагу слабшим школярам. Чим менше в тексті складних слів для дитини, тим краще рухається її погляд, рідше відволікаючись на несподівані перепони, тобто робить менше зупинок. Про це доцільно пам’ятати: перед кожним важким словом учень зупиняється, розглядає його, намагається прочитати (іноді кілька разів). Внаслідок цього знижується темп, втрачається час, логічний зв’язок слів.

Після першого разу класовод може запропонувати прочитати цей текст або окремий смисловий блок вдруге з обліком часу. Розуміння змісту перевіряється контрольними запитаннями. Такі вправи проводяться 2–3 рази за урок. Після кожного підходу й фіксування часу варто робити паузу, щоб діти розслабились. При цьому вони виконують корисні вправи, наприклад, кругові рухи очима, головою, струшують руки, потягуються тощо.

Розвиток пильності зору.

Розвитку пильності зору та уважності, необхідних для швидкого читання, сприяють вправи типу:

– прочитайте речення і підкресліть спочатку слова, що позначають предмети, дії, ознаки: слова зі збігом приголосних та голосних: ПГ, ППГ, ПППГ, а також зорові та слухові диктанти.

– прочитайте речення, знайдіть і підкресліть букви, що позначають голосні, приголосні (тверді та м’які), і ті, що не вимовляються, сполучення жа, ча, ща, жу, чу, щу, жи, чи, щи з розділовими знаками .

Зорові диктанти доцільно чергувати зі слуховими, оскільки між ними існує певний взаємозв’язок. Коли проводяться вправи для розвитку зорового сприйняття, одночасно вдосконалюються і слухові. Для цього слід добирати речення або невеликі тексти з підручника. Проговорювати чи записувати на дошці і показувати на короткий час без повтору. Це спонукає дітей зосередитися, прочитати уважно і швидко, а потім відтворити. Слухові і зорові диктанти рекомендується проводити 1 – 2 рази на 10 днів. Обсяг речень (текстів) збільшувати поступово, а час експозиції (показу) або читання обмежувати. Тексти пропонуються приблизно такі:

1 клас. Тане сніг. Іде дощ. Небо похмуре. Коля захворів. Поле опустіло.

2 клас. Читай книгу. Митя йшов зі школи. Зеленіють сади і поля. Наша сім’я живе дружно. Був теплий весняний день. Насунула важка хмара.

3–4 класи. Київ – столиця України . Школярі поливають саджанці. Спортсмени з’їхалися на змагання . Треба бути чесним і правдивим. Хрещатик – центральна вулиця Києва. Влітку наша сім’я мешкала на Дніпрі.

Розвиток антиципації

У ході читання чітко сприймається текст, що перебуває у зоні ясного бачення. Завдяки периферичному зору частково помічається і текст навколо цієї зони. У процесі читання периферичний зір забігає наперед, нібито готуючи сприйняття для ясного бачення. Помітивши, спіймавши поглядом контури слова, на основі смислу вже сприйнятої частини тексту, читач може здогадуватися, яке слово буде далі і прередбачати його. Оце передбачення і називається антиципацією. Розвивати її можна і слід вже з 1 класу. Бажано практикувати читання тексту, де спочатку даються слова з пропущеними окремими буквами, потім – речення з пропущеними словами. Наприклад, Ма…а, пар…а, ст…л, сн … г; Діти читають…, мороз скував…, Зозуля лунко…. Учні зіставляють записаний на дошці текст з друкованим у підручнику. Самі складають твори – мініатюри за малюнком з подальшим написанням і прочитанням його.

Уміння правильно читати.

– Спершу довідайтесь, хто автор твору і як називається книжка чи оповідання;

– перегляньте побіжно текст, ілюстрації до нього і приблизно визначте, про що читатимете;

– при читанні будьте уважними до кожного слова, речення; опанувавши рядок до кінця, не повертайтесь якщо збагнули зміст;

– після кожного абзацу робіть паузу;

– намагайтеся зрозуміти, про що читаєте;

– запам’ятайте героїв, послідовність подій;

– спробуйте оцінити вчинки, стан персонажів. Які почуття і думки вони викликають у вас? Що б ви сказали про них товаришам?

Уміння читати виразно.

– Перечитайте, визначте про що йдеться;

– подумайте, що найголовніше в кожній частині тексту;

– складіть за картинкою або запитанням розповідне, окличне речення;

– прочитайте одне і те ж речення з різною інтонацією;

– прочитайте речення однієї форми з різними відтінками;

– визначте, які думки і почуття треба повідомити слухачам;

– доберіть речення (питальні, розповідні, окличні) для складання оповідання;

– визначте своє ставлення до того, про що читатимете, щоб висловити настрій, почуття;

– уявіть собі, які з уривків ви б перечитали;

– визначте темп, тон кожного уривка. Позначте темпи: П – повільно, Ш – швидко, Н – нормально;

– перевірте себе, чи правильно ви читали. Прочитайте вголос текст, прислухайтесь, як це звучить;

– послухайте, де робить паузи вчитель (де І, ІІ пауза тощо);

– прочитайте мовчки текст і підготуйтеся до читання вголос;

– читайте, дотримуючись усіх пауз;

– прочитай слова мишенят з різною інтонацією (казка «Колосок»);

знайди у другому абзаці речення, яке виражає здивування, прочитай його з відповідною інтонацією («Наше відкриття».О. Буценя);

– прочитай текст і знайди у ньому авторську підказку щодо інтонації читання;

– читаючи вголос, зверни увагу на слова, що підказують силу голосу, темп та інтонацію читання. (» Дрібний дощик «Ю. Ярмиша);

– яку інтонацію читання підказують слова ой, гей? («Співанка про місяці» М. Підгірянки);

– прочитай останній абзац тексту і знайди вислів (або речення), яке слід вимовити з різною силою голосу («Ловля летючих риб» Трублаїні);

– прочитай цей абзац так, ніби ти учасник розмови;

– прочитай вірш мовчки, розглянь, які в ньому розділові знаки; якою інтонацією це слід передати при читанні (наприклад, інтонація розповідного, питального, спонукального речення, перелічування ознак тощо);

– прочитай частину тексту, знайди у ньому роздум (опис, висновок тощо); поміркуй з якою інтонацією його треба читати;

– знайди уривок тексту (або речення, вислів), який треба прочитати з почуттям суму (обурення, радості);

знайди і прочитай уривок тексту, який виражає найбільше напруження (хвилювання, здивування). Як його краще прочитати?

– спостереження під керівництвом учителя за роллю паузи в кінці і в середині речення (з опорою на розділові знаки);

– зіставлення варіантів читання речення, коли неправильне додержання пауз порушує розуміння змісту;

– знаходження речення, після якого має бути найдовша пауза;

– знаходження речення, перед яким треба зупинитися;

– визначення тривалості паузи в кінці віршованого рядка;

– зазначення пауз у передачі настроїв героїв, описі подій (з допомогою вчителя);

– розмітка в межах строфи або абзацу тривалості пауз (довга – /// , середня- // , коротка – /) з урахуванням розділових знаків та емоційного стану дійових осіб;

– читання твору ланцюжком, коли читець закінчує читати на довгих паузах.

Уміння відповідати на запитання.

– Уважно перечитайте текст;

– позначте місця, що знадобляться для відповідей на запитання;

– знайдіть усі відповіді на запитання, позначивши їх у тексті;

– проконтролюйте себе.

Як скласти план тексту.

– Прочитайте всю розповідь, звертаючи увагу на те, як вона побудована.

– Про що говориться на початку?

– Які події описані далі, чим закінчується зміст?

– Поділіть текст на смислові частини, з’ясуйте, чим вони розрізняються.

– Визначте головну думку твору чи уривку.

– Перечитайте кожну частину. Скажіть своїми словами, про що йдеться в певній частині.

– Доберіть до неї заголовок.

– Запишіть свій заголовок до кожної частини.

– Перевірте себе за підручником, чи відбиває заголовок зміст.

Перша вправа.

Учням дають запитання, книжний текст, що в ньому є відповіді на них і пропонують знайти відповіді на запитання.

Друга вправа.

Учням дають текст, поділений на частини, причому кожний абзац поділений на окремі речення. Кожне речення має своє місце, занотоване цифрою, але всі вони розташовані неправильно. Завдання в тому, щоб учень у правильному порядку розташував думки автора, ставлячи відповідно цифри на початку кожного речення.

Наприклад, легенда «Про Богдана Хмельницького» («Читанка», 2 клас).

1. Одного разу чують вони, що коло ганку плаче дитина.

2. В селі Суботові жили дід та баба.

3. Вони вибігли швиденько і побачили немовля.

4. Дітей у них не було.

5. Лежить під хмелем, що оповив ганок.

Третя вправа.

Учні отримують текст оповідання з пропущеними словами, надрукованими на початку цього оповідання. Учень повинен заповнити пропуски.

Наприклад.

(Садок, двора, садку, платок, живуть, радій, сніжок).

Наталя Забіла «Ведмедикова хатка».

Пухнастий та білесенький засипав все…………. Біжить малеча весело в засніжений………… З лопатами, санчатами працює дітвора. Збудуєм з снігу хати ми посеред…………… Качають сніг, втрамбовують, – робота аж кипить. Ось хатка вже й збудована. А хто в ній буде жить?

Малесенькими ніжками вгрузаючи в сніжку, іде-бреде доріжкою Ясюня по…………. А на руках у Ясочки найкраща із цяцьок – ведмедик волохатенький, закутаний в………….

– Диви, який будиночок: як чисто й гарно тут. В таких хатках на півночі і люди теж………. Як гарно тут, ведмедику, у хатці сніговій! Залазь мерщій всередину, сиди собі й………

Учні спочатку читають визначення слів у тексті, а потім читають текст, щоб знайти слово, відповідне визначенню.

Можливий ще і такий варіант цієї вправи. Учням пропонуються на картках тексти із прономерованими реченнями з недописаними:

а) закінченнями в окремих словах;

б) частинами прислів’їв.

(1. – их, – ою, – и, – а; 2. -ів, – а; 3. – ами, – я.)

1. Вільшанки швиденько назбирали повні долоні роси з живильн… трав – звіроб…, материнк… й безсмертник… 2. Все це злили в шапочки з жолуд…-

і хутко до Равлик… 3. Кропили його росою, махали над ним листочк…, щоб вітерець приносив більше повітр… Равлик ожив.

(1. робить; 2. змовчати; 3. пісні; 4. льодок; 5. об’їхати; 6. плодами).

1. Хто багато говорить, той мало….

2. Вмієш сказати, вмій і….

3. Де слова масні, там пироги….

4. На словах медок, а на серці…

5. Лиха конем не….

6. Весна красна квітами, а осінь…

Четверта вправа.

Завдання цієї вправи – збагатити дитячий лексикон, не вдаючись до словника.

Учні спочатку читають визначення слів у тексті, а потім читають текст, щоб знайти слово відповідне визначенню.

(Читанка, 2 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко «Початки української держави).

Це місто – найстаріше і найцікавіше українське місто. Воно завжди було головним містом, або столицею України.

(Первоцвіт, 1 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савенко. За В. Запорожець «Сонечковий словник»)

Це сонечкові сльози. Воно плаче, коли хмарки не пускають його на Землю. (Дощик)

Це стежка, якою Сонечко опускається на Землю. (Райдуга)

Інший можливий варіант цієї вправи – проведення гри «Загадка».

Кожна група учнів одержує карточку, на якій записано 5 слів. Вони мовчки перечитують загадку, записану на іншій карточці, визначають, чи є на їхній карточці відгадка. Якщо є, то слово – відгадка закривається фішкою. Загадки не звичайні, а роз’яснення значень слів.

Слова на картках

Перша картка: кобза, кобзар, бас, співанка, фон.

Друга картка: віхола, мряка, повінь, хурделиця, озимина.

Третя картка: так-сяк, химера, сушняк, хмиз, китиця.

Текст на кожній фішці

Щось сухе.

Низький чоловічий голос.

Скупчення квітів або плодів на одній гілці.

Старовинний український народний струнний інструмент.

Український народний співець, що супроводить свій спів грою на кобзі.

Посіяне восени буде зимувати під снігом як-небудь.

Снігова буря.

Заметіль.

Розлив річок.

Сухе гілля.

Основний колір, на якому намальована картина.

Пісня.

Дрібний густий дощ.

Щось вимріяне.

П’ята вправа.

Дає можливість розвинути в дітей концентрацію уваги. Для цього їм дають текст із реченнями, що мають порушену чергу слів, через що втрачається зміст речення. Завдання в тому, щоб відновити правильну чергу слів в реченні.

(Читанка, 2 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко. М. Романіка «Як хліб ходить»

хата, Оленки, для, бабусина, – наче, музей, тільки, немає, Чого, тут! У миснику. Лежать саморобні, давні, ложки, стоять, глечики, мальовані, та, макітерки.

(Первоцвіт, 1 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко. В. Сухомлинський «Все в лісі співає».

Ми, до, Весною, пішли, лісу. Сонце, Зійшло, вітерець, легенький, подихнув, дерева, всі, в лісі, заспівали. Свою, співало, Кожне, пісню.

Шоста вправа

Завдання її – розвинути в дітей уміння схоплювати головну думку або тему кожної частини статті. Для цього дається текст оповідання, поділеного на частини. На початку кожної частини стоїть питання, що стосується головної думки.

Читаючи, учень повинен знайти відповідь на запитання.

(Читанка, 3 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савенко, Н.Й. Волошина Легенда «Кам’яний горішок»

Питання до частин легенди:

1. Де жив цар «Гостромисл?

2. Кого він мав?

3. Який спадок залишив своїм синам?

4. Як повелися сини з батьковим заповітом?

5. Що зробив найменший царенко?

6. Що ж було у кам’яному горішку?

7. Хто став царем і чому?

Сьома вправа.

Вона має на меті розвинути в дітей вміння вдумуватися в деталі тексту і засвоювати їх. Дається текст, поділений на частини. Наприкінці кожної з них стоїть низка запитань, що вичерпують його зміст. Прочитавши кожну частину, учень повинен дати відповіді на питання.

(Читанка, 2 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.ЯСавченко. Легенда «Місто Сміла».)

Колись Сміла була в руках польських панів. Володіли нею Любомирські, Потоцькі й інші вельможі. Козаки невпинно вели з ними війну за місто. Важкі були битви. Багато років брали вони смілянський замок і кожний раз поляки відбивали його назад.

1. В чиїх руках було місто Сміла?

2. Хто ним володів?

3. З ким козаки воювали за місто?

4. Якими були битви?

5. Хто в них перемагав?

Для вдосконалення навички читання мовчки ефективною є вправа, яка пропонує вибрати із запропонованих заголовків найбільш точний.

Вовк Невдале полювання. Поява вовка на галявині.

Тривожно протрескотіла Сорока. На галявину вийшов вовк. Шерсть на ньому сива од старості, однак кремезне тіло ще свідчить про силу. До запахів лося Вовк навіть не принюхався – з таким велетнем самому не впоратися. Сліди, що їх кізки лишили, довго вивчав. Хотів було навздогін кинутись, а як збагнув, що ті вже далеко одбігли, зупинився.

Для перевірки розуміння прочитаного мовчки учням пропонується із прислів’їв вибрати ти, яке виражає головну думку оповідання.

(Читанка, 2 клас, Н.Ф. Скрипченко, О.Я. Савченко, В. Скуратівський «Лелечина криниця»)

1. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.

2. Маленька праця краща за велике безділля.

3. І за холодну воду не візьметься.

4. Той діло зробив, хто його завершив.

Ще можна запропонувати до іменників з тексту (наприклад, О. Гавриленко, А. Коваленко «Ой на Купала-Купалочка») дібрати прикметники:

Квіти	дівочий	вінки	неглибока
Верба	польові	урожай	вродлива
Спів	поважні	дівчина	дівоча
Дівчатка	розлога	ямка	купальські
Дядьки	маленькі	краса	народні
Деревце	невеличке	повір’я	гарний

Перевірка розвитку навички читання на формуючому етапі експерименту проводилася так само, як на констатуючому. Застосування вище названих вправ забезпечило значно вищу сформованість умінь виразно читати на формуючому етапі експерименту в учнів експериментального класу.

Таблиця 7. Порівняльна характеристика уміння розуміти прочитаний текст учнями контрольного та експериментального класів на констатуючому та формуючому етапах експерименту

Уміння	Контрольний клас%	Експериментальний клас%
Розуміти прочитане на констатуючому етапі експерименту Розуміти прочитане на формуючому етапі експерименту	25% 25%	25% 35%

Таблиця 8. Порівняльна характеристика уміння читати словами і групами слів учнями контрольного та експериментального класів на констатуючому та формуючому етапах експерименту

Уміння	Контрольний клас%	Експериментальний клас%
Читата словами і групами слів на констатуючому етапі експерименту Читати словами і групами слів на формуючому етапі експерименту	40% 45%	40% 55%

Висновки

Без високої культури читання немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та звукові аналізатори. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв і вимову звуків, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи навичкою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює зміст, швидко стомлюється. Тому компоненти навички читання повинні бути взаємопов’язані, а їх розвиток має здійснюватися одночасно. Формуючи якості читання, не варто надавати перевагу якійсь одній із них. Усвідомленість залежить від правильності і виразності читання, правильність – від темпу й усвідомленості, виразність – від усвідомленості, правильності, темпу. Роботу над виразністю читання можна починати тільки тоді, коли в класі зникне поскладове читання взагалі, коли помилки стануть одиничними, а темп читання наблизиться до темпу розмовної мови.

На якість читання впливають: рівень розвитку аналізаторів, рівень розвитку кута зору, вміння артикулювати, правильно поставити дихання, робити паузи, логічні наголоси, змінювати темп, мелодику, користуватися позамовними засобами виразності, розвиток пильності зору і антиципації, систематичний облік рівня розвитку навички читання. Якщо цим факторам приділяти належну увагу на уроках читання, то швидкість і якість читання значно збільшаться, учні краще розумітимуть завдання читання: що саме потрібно донести до слухача своїм читанням і як це зробити.

У процесі виразного читання здійснюється мовленнєвий, морально-естетичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховується дитяча особистість. Під час читання формується ставлення дитини до навколишньої дійсності, її громадська позиція, збагачуються почуття, розвивається творча уява, значною мірою задовольняються пізнавальні інтереси молодших школярів.

Під час підготовки до виразного читання відбувається літературний розвиток учнів: ознайомлення, закріплення і систематизація літературознавчих термінів, понять, засвоєння відомостей про письменників. Учні за завданнями до творів визначають тему, аналізують сюжет, виділяють головного героя, характеризують дійових осіб, встановлюють зв’язок між автором твору і тематикою його творчості. Різнобічне опрацювання твору передбачає сприймання і усвідомлення учнями змісту у взаємозв’язку із аналізом його форми, тобто засобами відображення дійсності, позиції автора. Метою будь-якого аналізу твору є залучення дітей до цікавого, емоційно насиченого художнього пізнання, образного мислення, зміцнення навички та інтересу до самостійного читання.

Коли дитина багато читає, то в неї збільшується словниковий запас – а він є «будівельним матеріалом» будь-якого висловлювання. Тому збагачення запасу слів на всіх уроках читання сприяє переведенню їх із пасивного словника учня до активного. Таким чином, у школярів виробляються уміння добирати слова, якими можна найточніше, найяскравіше, образно висловити думку.

Виразне читання художніх творів, у яких розкривається внутрішній світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Осмислення змісту творів, у яких описано почуття і вчинки дійових осіб, викликає у дітей глибоке співпереживання, що є своєрідним особистісним засобом пізнання дійсності, дозволяє їм зрозуміти внутрішній світ інших людей.

Виразне читання стимулює розвиток в учнів особливого вміння бачити і чути те, чого не помічають інші, тонше відчувати, яскравіше висловлюватися. Діти вчаться бачити навколо себе дива, уявляти невидимі і непочуті дійства, складати казки, вірші, загадки. Розвиток літературних творчих здібностей учнів є складним багатоплановим процесом.

Виразне читання – важливий засіб впливу на учнів, засіб розвитку літературної творчості. Тому так важливо в початкових класах сформувати в учнів виразність читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра.

Набута учнями у початкових класах навичка читання, особистісні якості, пов’язані із формуванням мовної культури особистості, стануть фундаментом для подальшого навчання, виховання, розвитку, самовираження, значною мірою зумовлять практичну, громадянську, професійну діяльність у майбутньому. А головне – допоможуть дитині опанувати найвище мистецтво – мистецтво життя.

Список використаних джерел

1. Антощук Є. Швидка педагогічна допомога. Чи варто швидко читати

у початкових класах, або секрети швидкого читання // Початкова

освіта // -2006. – №11. – С. 14–17.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990.-230 с.

3. Березіна О.М., Поплавська Т.О. Мовні ігри та забави. – Тернопіль: Мальва ОСО, 2002.-С. 104.

4.Бєляєв О.М., Мельничайко В.Я., Пентилюк М. І., Передній Г.Р., Рожило Л.П. Методика вивчення української мови в школі. – К.: Рад. шк., 1987.-245 с.

5.Біденко В.В. Аналіз тексту твору на основі його багаторазового перечитування // Рідна школа. – 2000. – №12. – С. 39–42.

6. Бойченко С. Варава Л. Розвиток активного словника учнів початкової школи // Початкова школа. – 2001. – №3. – С. 41–46.

7. Буяльський Б.А. Поезія усного слова. – К.: Рад. школа, 1990.-255 с.

8. Варзацька Л.О., Шевченко Л.М. Методика розвитку зв’язного мовлення молодших школярів. – К.:РНМК, 1992. – 127 с.

9. Василевська О.Л. Закріплення читацьких умінь // Розкажіть онуку. – 2005. – №13–14. – С. 30–35.

10. Вашуленко М.С. Про співвідношення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів // Початк. шк., 1995. – №9.-С. 4–8.

11. Вихрущ В.О. Методологія та методика наукового дослідження. – Тернопіль: ТАЙП, 2007. – 222 с.

12. Воронцова Г.О. Формування творчої особистості засобами слова // Початкове навчання і виховання. – 2006. – №31.-С. 7–10.

13. Гапоненко Л.М. Як удосконалити навички читання // Розкажіть онуку. – 2004. – №7–8. – С. – 79–80.

14. Гац Н.А. Ознайомлення молодших школярів із засобами зв’язності тексту. – Тернопіль, Горлиця: 1995. – 64 с.

15. Григорчук А. Вивчення художнього твору // Початкова школа. – 2005. – №11. – С. 11–14.

16. Грищенко Т.Б. Українська мова та культура мовлення. – К.: Освіта, 2005. -145 с.

17. Гудзик І. Розвиток комунікативної компетенції на уроках читання // Початкова школа. – 2004. – №11. – С. 25–28.

18. Дмитришин К.В. Види роботи над текстом на уроках читання // Початкове навчання та виховання. – 2006. – №31. – С. 3–6.

19. Довженко Т. Як допомогти дитині навчитися читати. // Початкова школа. – 2006. – №7. – С. 13–16.

20. Едігей В.Б. Вчися читати, малюче! – К.: Гранд, 1995.-254 с.

21.Ігнатенко Н. Особливості розуміння навчальних текстів молодшими школярами // Світло. – 2002. – №4.-С. 40–43.

22. Каба В.І. Розвиток навичок читання, уміння працювати з книгою як засіб розумового виховання учнів // Спецвипуск. Навчання читанню. – 2005. – №29–30.-С. 3–14.

23. Карнаух Т. Впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання // Початкова школа. – 2005. – №11. – С. 5–8.

24. Карпенко Л.Г. Види роботи над текстом // Початкове навчання та виховання. – 2007. – №29 С. 10–17.

25. Кодлюк Я.П., Одинцова Г. Ознайомлення школярів з бібліографічними відомостями про письменників // Початкова школа. – 1998. – №3.-С. 17–22.

26. Козачок Л.Віршовані тексти – стимул до навчання // Початкова школа. – 1999. – №12. – С59–64.

27. Котух Н. Навчальна комунікація як засіб мовленнєвої саморегуляції учня // Початкова школа. – 2006. – №5. – С. 6–9.

28. Кримовська М.С. Цікаві завдання з читання // Розкажіть онуку. – 2004. – №7–8. – С. 80–82.

29. Куріпта В.І. Дидактична гра як метод формування навички читання у дітей 6-річного віку // Початкове навчання і виховання. – 2005. – №29–30. – С. 49–66.

30. Куріпта В.І. Ефективні методи і прийоми удосконалення навички читання // Початкове навчання та виховання. – 2005. – №29–30. – С. 38–48.

31. Куріпта В.І. Нестандартні уроки читання 1–2 клас. – Харків: Основа, 2007. – 203 с.

32. Куріпта В.І. Нестандартні уроки читання 3–4 клас. – Харків: Основа, 2007. – 160 с.

33. Лаптєва Л. Читання – віконце у світ // Початкова школа. – 1997. – №11. – С. 11–13.

34. Мартиненко В. Робота з дитячою книжкою у першому класі // Початкова школа. -2004. – №11.-С. 11–13.

35. Машталер О. Художні описи та оповідання школярів // Початкова школа. – 1998. – №4. – С. 7–9.

36. Мельничайко В.Я., Добрянська І.В. Про культуру нашого мовлення. –

Тернопіль: Астон. – 2004. – №4. – С. 36–38.

37. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі. – Тернопіль: Астон, 2005.-352 с.

38. Огієнко Т., Богданова Л., Коробкіна О. Вивчаємо українську мову // Початкова школа. – 2006. – №6. – С. 33–37.

39. Олійник Г.А. Виразне читання. – К.: Вища школа, 1995.-207 с.

40. Омельченко С. Розвиток мислення та фантазії на уроках читання // Початкова освіта. – 2005. – №41. – С. 5–9.

41. Павленко Л. Як слово мовиться // Початкова школа. – 2003. – №10. – С. 14-

15.

42. Пархоменко Н. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Початкова школа. – 2000. – №7. – С. 44–48.

43. Пелешок Е. Робота над засобами виразності на уроках читання // Початкова школа. – 1998. – №12. – С. 12–14.

44. Петрик О. Лінгвістичний коментар на уроках читання // Початкова школа. – 2006. – №5. – С. 17–20.

45. Плющ М.Я., Грипас Н.Я. Робота над текстом у початкових класах. – К.:Рад. шк., 1986. – 168 с.

46. Позднякова Г.П. Використання гри на уроках української мови // Розкажіть онуку. – 2005. – №19–20. – С. 22–23.

47. Пономарьова К. Нестандартні підсумкові завдання з української мови // Початкова школа. – 2006. – №5.-С. 21–23.

48. Присяжнюк Н. Критерії добору текстового матеріалу, вправ та завдань для зошитів з друкованою основою до уроків читання // Початкова школа. – 2005. – №11. – С. 45–46.

49. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1–4 класи. – К.:

Початкова школа, 2006.-429 с.

50. Савченко О.Я. Методика читання у початкових класах.-К.:Освіта, 2007.-С. 52–77.

51. Савченко О.Я. Навчання і виховання учнів 1 класу. – К.: Початкова школа, 2005.-615 с.

52. Савченко О.Я. Навчання і виховання учнів 2 класу. – К.: Початкова

школа, 2005.-629 с.

53. Савченко О.Я. Навчання і виховання учнів 3 класу. – К.: Початкова школа, 2005.-630 с.

54. Савченко О.Я. Навчання і виховання учнів 4 класу. – К.: Початкова школа, 2005.-638 с.

55. Савченко О.Я. Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів. – К.:Рад. шк., 1982. – 175 с.

56. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр – S, 1997. – 256 с.

57. Савченко О.Я. Читання в 4 класі. – К.: Освіта, 2002.-160 с.

58. Сапун Г.М. Уроки читання в 1 класі. – Тернопіль: Підручники і

посібники, 2000,-159 с.

59. Сапун Г.М. Уроки читання в 2 класі. – Тернопіль: Підручники і

посібники, 2001.-175 с.

60. Сапун Г.М. Уроки читання в 3 класі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2000,-191 с. 61. Сапун Г.М. Уроки читання в 4 класі. – Тернопіль: Підручники і

посібники, 2000.-208 с.

62Січовик І. Словограй.Ігри з буквами та словами. – Тернопіль: Навчальна книга: Богдан, 2004. – С. 64.

63. Скрипченко Н.Р. Шляхи вдосконалення класного і позакласного читання // Початкова школа. – 1990. – №5. – С. 36–40.

64. Смовська О. Загадки на уроках мови // Початкова школа. – 1998. – №6.-

С. 14.

65. Соняк Н. Формування у молодших школярів навичок роботи з

текстовою інформацією // Початкова школа. – 2007. – №7.-С. 10–13.

66. Суворіна Т. Робота з дитячою книжкою // Початкова школа. – 2003.-

№11. – С. 22–23.

67. Суржук Т. Формування навички читання молодших школярів у

процесі індивідуально-диференційованого навчання // Наукові записки

ТНПУ Ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка. – Тернопіль, 2006. – Вип.3. – 117.

68Ткачук Г. Уроки зустрічі з книжкою // Початкова школа. – 2000. – №2.-

С. 15–19.

69. Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К., 1986. – С. 201.

70. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання // Вибр. твори: У 2 т. –

К.:Рад. школа, 1983.-Т.1-С. 326.

71. Чак Є. Мандрівка в країну слова. Науково-художня книга. – К., 1981.

72. Шарагова Н. Ігри та цікаві вправи з української мови // Розкажіть

онуку. – 2005. – №19–20. – С. 15–17.