Аналіз літератури показав, що у книгах та періодичних виданнях найменше приділяється увага саме механічній обробці металу, яка до того ж є найскладнішою для засвоєння. Саме тому ми спробуємо розробити методику формування загально трудових вмінь і навичок учнів загальноосвітньої школи з механічної обробки металів.

У 8-9 класах учні вивчають більш складний вид механічної обробки металу на токарно-гвинторізному верстаті. Під час вивчення елементів машинознавства вони знайомляться з призначенням та будовою токарно-гвинторізному верстата, принципом дії основних його вузлів. При цьому вивчають прийоми керування верстатом, знайомляться з режимами різання й технологічними пристосуваннями до верстата, а також з правилами безпечної праці.

Обробку матеріалів на токарно-гвинторізному верстаті здійснюють, як і на багатьох інших верстатах, за допомогою головного і допоміжного рухів. Отже, у процесі вивчення конструкції і роботи токарного верстата учнів можна ознайомити з будовою і принципом дії більшості металорізальних верстатів.

Оскільки в шкільних майстернях є в наявності два три токарно-гвинторізних верстати, то потрібно встановити графік, за яким учні навчатимуться працювати на токарних верстатах. Проводячи чергове заняття з усією групою, учитель паралельно повинен приділяти увагу двом-трьом учням, які за графіком працюють на токарних верстатах. Найдоцільніше, як показує практика. Дати цим учням навчальні завдання, що містять пізнавальні відомості та розкривають технологічну послідовність виготовлення певного виробу. Поки вчитель проводить інструктаж для групи, учні біля токарного верстата самостійно вивчають карту-завдання. Потім учитель, перевіривши їхні знання, дозволяє виконувати практичну роботу. Працюючи з іншими учнями, учитель повинен тримати в полі зору тих, хто працює на токарних верстатах, і в разі потреби робити зауваження щодо правильності прийомів роботи, робочих поз, рухів.

Перед тим, як обробляти металеві заготовки на токарно-гвинторізному верстаті, учитель знайомить учнів з кресленнями та ескізами деталей циліндричної форми (учні повинні вміти читати креслення та ескізи). Далі він дає учням відомості з основ різання, що мають безпосереднє відношення до токарної вправи. Сюди входить поняття про режими різання та процес утворення стружки (відомості про припуск, головний рух, рух подачі, поверхні різання, елементи стружки та її види).

Наступним етапом є ознайомлення учнів з різними токарними різцями, їх призначенням та особливостями використання для обробки деталей циліндричної форми.

У процесі вивчення будови різця особливу увагу слід звернути на елементи головки та геометрію різця.

Учні повинні знати правила встановлення різця в різцетримачі (величина вильоту, вершина на рівні осі шпинделя), а також правила закріплення заготовки в патроні (виліт не більше як 4 діаметри без задньої бабки, зменшення биття і т. ін.). При цьому вчитель має наголосити, що ні в якому разі не можна залишати ключ у патроні.

Особливу увагу учнів учитель звертає на організацію робочого місця токаря. Учні повинні знати, де лежать інструменти і матеріали, якою рукою треба брати торцевий ключ або накидний, деталь чи напилок, якою рукою переключати швидкість чи включати передачу і т. ін. Коли вони навчаться організовувати робоче місце, повинні навчитись підрізати торці заготовок, бо з цього починається технологічна послідовність виготовлення виробу. Вчитель наголошує на особливості різання для підрізання, а також на значенні цієї операції в токарній справі.

Щоб краще навчити учнів працювати на токарно-гвинторізному верстаті, учитель у процесі інструктажу повинен за допомогою технічних засобів навчання, показувати правильні пози під час роботи та прийоми роботи. Кожного учня потрібно забезпечити інструкційною карткою, де розкрито раціональну послідовність виготовлення виробу і є поопераційні ескізи.

Разом з тим учитель особисто показує прийоми підрізування торців, розмічання довжини для обточування на заготовці, сам процес обточування до певного діаметра з обов’язковим вимірюванням штангенциркулем, закріплення свердла в пінолі задньої бабки і подальшого свердління отвору в заготовці, а також відрізання готової деталі. При цьому він показує, як користуватись лімбом поперечної і поздовжньої подач, визначає ціну однієї поділки.

Після підрізання торця учні повинні навчитись обточувати циліндричні поверхні до певного діаметра (обточувати деталі з 2-3 уступами різної довжини). При цьому особливу увагу учитель звертає на рівномірність ручної поздовжньої подачі та додержання розмірів (довжина і діаметри ). Учні повинні постійно при цьому користуватись штангенциркулем як для вимірювання діаметра, так і довжини.

Значну увагу вчитель приділяє формуванню вмінь свердлити отвори з використання задньої бабки верстата. При цьому пояснює відмінність між свердлінням отворів на свердлильному й токарному верстах. Учні повинні запам’ятати правила свердління заготовки, що обертається в шпинделі з використанням задньої бабки верстата, а також уміти визначати глибину утвореного отвору в процесі свердління.

Навчаючи школярів підрізати заготовки, учитель насамперед пояснює значення швидкості обертання шпинделя при відрізанні та його вибір залежно від матеріалу. Після цього демонструє особливості відрізання заготовки відрізним різцем.

У процесі пояснення теоретичного матеріалу ще на одному з перших вступних інструктажів з даної теми, вчитель повинен навчити учнів доглядати за верстатами й контролювати виконання цих правил на подальших заняттях з допомогою чергових учнів.

Оскільки під час токарних робіт утворюється багато стружки, вчитель пояснює учням необхідність і можливості утилізації стружки та дані про використання відходів матеріалу взагалі.

З метою профорієнтації доцільно дати учням відомості про роботу токаря-універсала на передових підприємствах.