МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНО ТРУДОВИХ ВМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ 5–9 КЛАСІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ.

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНО ТРУДОВИХ ВМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ 5–9 КЛАСІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ.

Зміст.

Вступ. 3

Розділ І. Теоретичні основи методики формування загально трудових умінь і навичок учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в загальноосвітній школі. 5

1.1 Аналіз літературних джерел з проблеми формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 5-9 класів 5

1.2.Педагогічна сутність проблеми формування і розвитку загальнотрудових умінь і навичок в учнів 5-9 класів при вивченні модуля “Проектування та виготовлення виробів з металу” 7

Розділ ІІ. Методичні основи формування загально трудових умінь і навичок учнів 5–9 класів на заняттях з трудового навчання в загальноосвітній школі по темі “Проектування та виготовлення виробів з металу”. 13

2.1. Методичний аналіз програми . 13

2.2. Розробка методики формування загально трудових вмінь і навичок учнів загальноосвітньої школи. 18

2.3. Планування занять з трудового навчання 22

Проведення педагогічного експерименту. 28

2.5. Аналіз результатів педагогічного експерименту. 29

Висновки. 32

Література 34

Додатки. 36

Вступ.

Трудове навчання є важливим засобом всебічного розвитку учнів, якщо воно побудовано правильно, з врахуванням вікових та фізіологічних особливостей учнів. Дослідження, проведені лікарями, показали, що чергування практичної роботи в майстернях з аудиторними заняттями в класі підвищує працездатність учнів, завдяки зміни виду діяльності та позитивно впливає на розвиток практичних вмінь та навичок. Під час занять з трудового навчання фізична діяльність учнів поєднується з розумовою, адже учням доводиться розв’язувати цілий ряд творчих завдань, включаючи такі, як конструювання виробів, розробка технології їх виготовлення та ін. При цьому учні застосовують свої знання з основ наук і технології матеріалів, а також набувають нових знань. Таким чином, трудове навчання супроводжується напруженою розумовою діяльністю, що сприяє розвитку розумових здібностей учнів.

В процесі трудового навчання створюються умови й для морального виховання. Створюючи корисні речі, беручи участь в продуктивній праці, учні відчувають себе учасниками виробництва. Вони починають по–справжньому розуміти значення багатьох професій в нашому житті і поважати людей – представників цих професій, і роблять деякі висновки стосовно вибору своїх майбутніх професій.

Врахувавши ці факти ми вирішили обрати темою нашого дослідження “МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОТРУДОВИХ ВМІНЬ І НАВИЧОК УЧНІВ 5–9 КЛАСІВ НА ЗАНЯТТЯХ З ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ”.

Об’єктом дослідження ми обрали навчально–виховний процес загальноосвітньої школи, обмежившись 5–9 класами, оскільки саме цей період є найбільш сприятливий для формування вмінь та прививання навичок.

Предметом дослідження ми обрали методику формування загально трудових вмінь і навичок учнів 5–9 класів на уроках трудового навчання.

Нами виділено наступні гіпотези:

– кожна тема повинна вивчатися протягом усього періоду (5–9 кл.);

– навчальний матеріал з теми не повинен повторюватись, а повинен розширюватись і доповнюватись новим;

– формувати загальнотрудові вміння і навички потрібно поступово з врахуванням вікових особливостей учнів на протязі всіх п’яти років вивчення теми.

Врахувавши складність дослідження формування загально трудових вмінь і навичок учнів під час вивчення ними всіх передбачених програмою тем, ми вирішили дещо конкретизувати предмет дослідження: методика формування загально трудових вмінь і навичок учнів 5–9 класів на уроках трудового навчання під час вивчення модуля “ПРОЕКТУВАННЯ ТА ВИГОТОВЛЕННЯ ВИРОБІВ З МЕТАЛУ”.

На основі аналізу предмета та об’єкта дослідження та висунутих нами гіпотез були сформульовані наступні завдання:

– проаналізувати навчальну програму з трудового навчання для 5–9 класів;

– розглянути місце теми “Проектування та виготовлення виробів з металу” в даній програмі;

– виділити які саме загальнотрудові вміння і навички повинні формуватися під час навчання;

– прослідкувати формування загально трудових вмінь і навичок на всіх етапах вивчення теми;

– зробити висновки стосовно методики формування загально трудових вмінь і навичок на заняттях з трудового навчання.

2.1 Методичний аналіз програми [13].

Трудове навчання - загальноосвітній предмет державного компонента змісту освіти, який знайомить учнів із виробництвом як складовою навколишнього середовища і на цій основі впливає на їхній світогляд.

Основна мета трудового навчання – виховання творчої особистості, якнайповніший розвиток її інтересів, нахилів, здібностей, підготовка учнів до професійного самовизначення і трудової діяльності в умовах ринкових відносин. Трудове навчання має розв’язувати такі основні завдання: трудове виховання, політехнічна освіта, поєднання навчання з продуктивною працею, створення умов для формування творчого ставлення до праці та професійного самовизначення.

У процесі трудового навчання учні оволодівають загальнотрудовими значеннями та вміннями, вчаться розв’язувати техніко-технологічні задачі, конструювати і виготовляти суспільно-корисні вироби, засвоюють обов’язковий мінімум (стандарт) знань про місце та роль виробництва у житті суспільства.

Вивчення програми з трудового навчання, зокрема модуля “Проектування та виготовлення виробів з металу” у 5-9 класах має забезпечувати:

відповідних практичних умінь і навичок, необхідних для продуктивної праці учнів та самообслуговування;

розширення політехнічного світогляду;

розвиток загальних і спеціальних здібностей, психофізіологічних функцій організму, технічного і нового економічного мислення, творчих здібностей;

ознайомлення з основами ринкової економіки, підприємництва, різними формами господарської діяльності;

виховання працелюбності, культури праці, відповідального ставлення до власності, бережливого ставлення до природи, енергетичних і природних ресурсів;

створення умов для формування стійких професійних інтересів, готовності до професійного самовизначення і трудової діяльності.

Програма побудована за державно-регіональним принципом. Вона складається з обов’язкових для вивчення у всіх типах загальноосвітніх навчально-виховних закладів частини і варіативної. Зміст останньої вибирається з декількох варіантів (модулів), або розробляється вчителем відповідно до державних вимог і затверджується в установленому порядку. На варіативну частину відводиться не більше 40% часу, передбаченого навчальним планом.

Програма доповнена новим змістом з основ ринкової економіки, дизайну, креслення і конструювання, народних промислів і ремесел. Переглянуто зміст і порядок вивчення окремих тем. Посилено творчу спрямованість трудового навчання. Враховано проблеми матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу. Передбачено різні варіанти і рівні вивчення окремих розділів. Забезпечено можливість диференціації навчання на основі врахування національно-етичних, соціально-економічних, статевих, вікових та психолого-фізіологічних особливостей учнів. Трудове навчання хлопців і дівчат рекомендується здійснювати окремо. Однак не виключається можливість комплектування змішаних груп за бажанням учнів та у малокомплектних школах. Тому зміст трудового навчання подано двома варіантами програми: для класів, у яких здійснюється поділ на дві групи (хлопців і дівчат), і для таких, де здійснити поділ на групи немає можливості. Якщо учнів у класі не можна поділити на групи за рахунок коштів державного бюджету, то сформувати групи хлопців і дівчат можна з учнів паралельних або наступних ( 5-6 ,6-7) класів. Це дасть змогу навчити хлопців характерним для них видам робіт. При організації спільної навчально-трудової діяльності учнів враховуються фізіологічні особливості.

На трудове навчання учнів 5-9 класів виділяється 2 години на тиждень. Заняття проводиться лише спареними уроками.

Навчально-виховні завдання на уроках розв’язуються головним чином у процесі практичного навчання. Зміст необхідних технологічних відомостей узгоджується з характером практичних робіт і обсягом праці з кожної теми програми. Техніко-технологічні й економічні відомості вивчаються в обсязі, що забезпечує свідоме, якісне і творче виконання практичних робіт. Орієнтований перелік об’єктів праці, що пропонується у програмі, уточнюється вчителем. При доборі об’єктів праці враховуються такі вимоги:

відповідність завдання трудового навчання, змісту програми і темі заняття, віковим та індивідуальним особливостям учнів;

суспільна значущість виробу, економічна доцільність його виготовлення тощо.

Зміст програми передбачає використання як фронтальної, так і бригадної, бригадно-ланкової, індивідуальної та інших форм праці учнів, що сприяє формуванню практичних умінь і навичок, раціональній організації, культурі і безпеці праці. Практичні роботи на верстатах учні можуть виконувати за змінним графіком.

Кількість годин на вивчення розділів і тем вказано орієнтовано. Учителю надається право змінювати порядок їх вивчення.

З метою перевірки ефективності нової методики формування загально трудових умінь і навичок ми спочатку висунемо основні вимоги до знань і вмінь учнів набутих під час вивчення теми “Проектування та виготовлення виробів з металу”. [12]

В 5–9 класах учні повинні знати:

правила внутрішнього розпорядку та безпечної праці в шкільній майстерні; організацію та обладнання робочого місця; види сортового прокату; поняття собівартості; вимірювальний та розмічальний інструмент; інструмент та пристрої для рубання та обпилювання; інструмент для обпилювання та шліфування; технологічні пристрої та різальний інструмент для свердління отворів; кріпильні матеріали, оздоблювальні матеріали; поняття та принципи безвідходного виробництва; призначення і будову вимірювального та розмічального інструменту; Правила читання ескізів та креслень деталей, які мають циліндричні та конічні поверхні, нарізні та заклепкові з’єднання.

Будову токарно-гвинторізного та настільно-фрезерного верстатів, режими різання, про кінематичні схеми, засоби керування, правила підготовки верстатів до роботи.

Правила технічного обслуговування верстатного обладнання.

Властивості матеріалів, сортамент прокату та уявлення про його одержання.

Правила конструювання виробів із металу, організації робочого місця токаря та фрезерувальника, правила безпеки праці, прийоми виконання токарних робіт шкільних майстернях (обточування циліндричних поверхонь з уступами й канавками, відрізання).

Поняття про метричну різьбу та її графічне зображення, будову інструментів для нарізання різьби (внутрішньої і зовнішньої) та прийоми роботи.

Будову, принцип дії та використання інструментів для роботи з прокатом; специфіку окремих професій металообробної промисловості з урахуванням регіональних особливостей народного господарства. Властивості волокон тваринного походження та правила догляду за виробами з них.

Принцип дії електромагніта, колекторного електродвигуна.

Види керуючих, регулюючих та контролюючих елементів автоматичних пристроїв, їх схеми.

Будову напівпровідникових діодів та їх застосування у джерелах електроживлення; правила безпеки роботи паяльником.

Більш детально ми хотіли б розглянути вимоги до вмінь учнів.

Учні 5 класів повинні вміти: розмічати заготовки на листовому металі; різати та обпилювати плоскі деталі з тонколистового металу; з’єднувати деталі з тонколистового металу; розмічати, різати дріт;

Учні 6 класів повинні вміти: конструювати вироби з листового металу і сортового прокату; різати листовий метал ножівкою; рубати листовий метал; обпилювати металеві заготовки; свердлити отвори;

Учні 7-9 класів повинні вміти:

Читати робочі креслення виробів із циліндричними та конічними поверхнями, заклепковими, нарізними, клеєвими та нитковими з’єднаннями, кінематичні схеми токарно-гвинторізного і настільного-фрезерного верстатів. Готувати верстати до роботи, керувати ними, здійснювати обслуговування верстатного обладнання.

Визначити види металів за їх основними властивостями. Планувати раціональну послідовність виготовлення деталей з металу та їх складання. Виконувати підрізання, обточування циліндричних поверхонь із виступами й канавками, відрізання на токарно-гвинторізному верстаті.

Нарізати внутрішню та зовнішню метричну різьбу, аналізувати її якість.

Виконувати слюсарні операції з виготовлення виробів (деталей) із сортового прокату.

Планувати раціональну послідовність робіт за технічною документацією, перевіряти якість виробів.

Таким чином, як ми бачимо, програма трудового навчання передбачає вивчення як в теоретичному так і практичному плані методів та прийомів обробки металу. Звичайно, формування такої системи знань, вмінь і навичок потребує спеціально розробленої методики.

Планування занять з трудового навчання

Планування занять в майстернях включає в себе такі етапи: підготовка вчителя до навчального року, підготовка вчителя до уроку, підготовка вчителя до навчальної теми. Підготовка вчителя до наступного навчального року починається після закінчення поточного. В першу чергу необхідно проаналізувати результати виконаної роботи за минулий рік. По якості виготовлення учнями виробів можна визначити рівень сформованості їх загальнотрудових умінь та навичок. Потім учитель праці перевіряє устаткування та інструменти і невеликі несправності усуває сам. Якщо потрібний середній або капітальний ремонт, то він складає заявку і звертається через дирекцію школи за допомогою до промислових підприємств, які є поблизу школи. Окремо складає заявку на придбання інструментів у магазинах.

Планування навчальної роботи починається з вивчення шкільної програми і пояснювальної записки. У пояснювальній записці розкривається завдання занять, а також деякі вказівки методичного характеру щодо організації навчального процесу, використання наочних посібників, перевірки й оцінки діяльності учнів та інших. У програмі визначено обсяг знань, умінь і навичок яких повинні набути на цих заняттях. Зміст навчального матеріалу розписано по класах. У кожному класі навчальний матеріал занотовано в теми і визначено кількість годин на кожну тему. Послідовність вивчення тем, передбачених програмою, вчитель може змінити. Так само може бути змінена кількість годин на вивчення окремих тем. У кожній темі розкривається зміст теоретичних відомостей, з якими треба ознайомити учнів, а також наводиться перелік об’єктів роботи.

Після вивчення шкільної програми вчитель вибирає вироби, які будуть об’єктами роботи для учнів. Вибір виробів є досить відповідальним етапом у підготовці вчителя до проведення занять, бо вони повинні бути суспільно корисними за своїм призначенням. До вибору виробів ставлять такі вимоги:

Виготовлення вибору повинно складатись з операцій, передбачених навчальною програмою.

Не рекомендується планувати учням виготовлення більше двох однакових виробів, щоб не знищувався інтерес до роботи.

Виготовлення виробу повинно бути посильним для учнів щодо точності обробки і запланованої форми часу. Ця вимога покладає велику відповідальність на вчителя, бо норму часу (а дуже часто й точність обробки) встановлює він сам. Правильно встановити потрібно точність виробу не завжди просто. Для треба знати умови, в яких вироби використовуватимуся, і вимоги, до точності виробу, які визначаються цими умовами. Інколи, щоб знизити вимоги до точності виготовлення виробу і довести їх до рівня знань і вмінь учнів, учителеві доводиться змінювати його конструкцію. При встановленні норми часу вчитель спирається на свій власний досвід, а також на досвід інших вчителів.

Керівники шкіл прагнуть будувати заняття в майстернях на базі замовлень різних підприємств, бо в такому випадку досягається продуктивних характер праці учнів.

Очевидно, праця учнів стає від цього свідомою, що не може не вписувати позитивно на якість роботи.

Підібравши вироби, можна переходити до складання календарно-тематичного плану. Календарно-тематичний план складається для того, щоб передбачити, скільки потрібно матеріалів, коли їх слід придбати і яким додатковим устаткуванням та інструментами поповнити майстерні.

Залежно від місцевих умов календарно-тематичний план можна складати відразу навчальний рік, на півріччя або чверть. Якщо школа має постійне і надійне джерело постачання матеріалів, план можна складати на цілий рік, бо є певність, що він буде виконаний. Якщо матеріал надходить з випадкових джерел і не може наперед запланувати матеріали за сортиментом, то план складають на короткій період, але не менше, як на чверть.

Після того коли складений календарно-тематичний план, вчитель здійснює підготовку до навчальної теми. Увесь матеріал навчальної теми вже поділено календарно-тематичному плані годинні заняття так, щоб не було уроків, повністю присвячених виконанню теоретичного матеріалу. Теоретичний матеріал розподіляють при цьому по можливості між окремими уроками так, що він був пов’язаний з практичною роботою учнів і щоб вивчення його займало не більше як 20-25% навчального часу.

Головним етапом у підготовці вчителя до навчальної теми є розробка системи уроків. Під системою уроків розуміють таку їх сукупність з певної теми, при якій забезпечується дидактично обґрунтований взаємозв’язок між ними, що сприяє свідомому засвоєнню учнями навчального матеріалу і їхньому загальному розвитку, тобто система уроків сприяє виконанню навчально-виховних завдань.

Система створює в учителя загальну дидактичну картину, що стосується навчальної теми, бо визнає типи уроків зв’язки між ними, методи навчання, об’єкти роботи учнів. Аналіз роботи передових учителів показує, що будуючи систему уроків з тієї чи іншої теми, треба висвітити такі питання:

1) місце теми в навчальному курсі, її ідеї і коло зізнань, умінь і навичок, яких повинні набути учні;

2) зв’язок теорії з практикою з навчально-виробничою практикою;

3) характеристика матеріалу теми відповідно до розвитку пізнавальних можливостей учнів;

4) готовність учнів до засвоєння нової теми (якими поняттями, фактами, вміннями і навичками, потрібними для засвоєння нового, володіють учні на час вивчення теми);

5) логічний шлях викладання матеріалу, який був би найефективнішим для набуття знань та навичок, розвитку пізнавальних тем, розподілу навчального матеріалу на уроках;

6) творчі роботи учнів;

7) очікувальний результат вивчення теми.

Знаючи зміст кожного заняття учитель має можливість визначити підготовленість учнів і поставити перед ними завдання для повторення теоретичного матеріалу.

У підготовці вчителя до уроку можна виділити заходи для підвищення виробничої кваліфікації організаційні і методичні заходи.

Цілком зрозуміло, що знання вчителя повинні бути значно ширші і глибші, ніж ті, яких повинні набути цині. Тому джерелами для підготовки вчителя повинні бути посібники з столярної справи, художньої обробки металу, розраховані на майстрів виробництва. Учитель повинен бути готовим до відповіді на запитання учнів які виходять за межі навчальної програми, а для цього треба добре знати теоретичні основи професій, елементи яких вивчається на заняттях. Треба також добре володіти відповідними професійними навичками. Тому до початку занять учителеві рекомендується самостійно виконувати обсяг роботи, що заплановано для учнів. Це дуже важливо з методичної точки зору. Методика підготовки вчителя до уроку починається з роботи над навчальною літературою. Учитель переглядає матеріал шкільного підручника і орієнтується на ньому, коли подає повний матеріал. Така орієнтація потрібна з двох причин: 1) у підручнику викладено мінімум матеріалу достатньо для виконання навчальної програми; 2) навчальний матеріал викладено на рівні, що відповідає загальному розвитку учнів і їх знаннях з основ наук.

Поряд з цим учитель ознайомлюється з навчальною літературою з суміжних предметів. Щоб зробити трудову діяльність учнів свідомою і використати їхні знання з основ наук у процесі виконання трудових завдань, треба мати уявлення, яких знань і вмінь вони набувають на уроках фізики, хімії, креслення, математики, трудового навчання, та ін.

Велике знання має ознайомлення вчителя з методичною літературою, в якій узагальнено досвід кращих шкіл. У методичній літературі є рекомендації як будувати навчальний процес, вибирати об’єкти роботи, а також з інших питань, зв’язаних з виконанням навчальних завдань на заняттях у майстернях. Перові вчителі систематично стежать за новою методичною літературою, вивчають висвітлених у ній передовий досвід і застосовують його в своїй роботі.

Не менш важливим є безпосередньо вивчення досвіду інших учителів. У кожному районі вчителем праці, які досягли певних успіхів у виконанні завдань. Одні вміло формують в учнів міцні навички, інші вміло використовують загальноосвітні знання в праці або раціонально поєднують різні форми організації занять. Методичні об’єднання організовують проведення відкритих уроків, заслуговують на своїх засіданнях окремих учителів, з тим , щоб їхні досягнення могли запозичити інші вчителі праці. У деяких областях практикують проведення зразкових уроків, які трохи випереджають програми і завдяки цьому можуть бути творчо повторені всіма вчителями. Відвідування зразкових уроків є однією з форм методичної підготовки до уроку.

До початку заняття вчителеві рекомендується самому виготовити об’єкт, який він запланував дати учням як трудове завдання. З методичної точки зору це важливо з кількох причин:

1) підвищується авторитет учителя, коли учні бачать, що він досконало володіє трудовими прийомами і може бути для них особистим прикладом;

2) зразки, виготовлені вчителем, є еталоном для учнів;

3) виконуючи цю роботу, вчитель може чітко уявити собі, які можуть бути в учнів помилки, що дає матеріал для розробки методики заняття.

Робота над помилками учнів займає важливе місце в підготовці вчителя до уроку. Пояснюється це тим, що на заняттях у майстернях можливість допущення помилок учнями не менша, ніж на уроках інших предметів. Як показує досвід, на виправлення помилок учнів затрачається до 10% навчального часу.

Помилки можуть виникати з різних причин, інколи – з провини вчителя, якщо він не зумів зрозуміло подати новий матеріал, досить чітко продемонструвати виконання трудового прийому, інколи – з провини учня, якщо він неуважно слухав пояснення вчителя, займався сторонніми справами. Помилки можуть бути і з об’єктивних причин. Так, інколи фізичний розвиток учнів буває недостатнім для правильного виконання прийомів з ручної обробки металу.

Завдання вчителя полягає передусім у тому, щоб не допустити їх. Очевидно, виконати це завдання можна тільки тоді, коли добре відомі причини, що породжують помилки. Тому вчитель праці систематично шукає шлях для усунення причин, що призводять до вивчення яких теж можливі пошуки, вчитель намічає профілактичні заходи для недопущення їх.

Якість проведення уроку залежить значною мірою від підготовки вчителем організаційних питань. Кожний учень повинен бути забезпечений комплектом різальних інструментів, а також належної кількістю заготовок. Треба мати достатню кількість запасних інструментів і заготовок на той випадок, коли будь-якій інструмент вийде з ладу, а заготовка буде зіпсована.

Учитель праці повинен передбачати, додаткову роботу для сильних учнів, які виконують завдання раніше від інших.

Інструмент заточує на заточувальному верстаті сам учитель; учнів з міркувань безпеки до цієї роботи не допускають.

Дуже важливо до вчителя підготовити технічну документацію. Це насамперед рисунки і технологічні карти. Залежно від складності виробу, від підготовленості учнів вирішується питання про те, яку форму матимуть технологічні карти, які вказівки вони міститимуть.

У темі зазначається, який матеріал вивчається, чому присвячується заняття, а меті уроку розкривають навчальні завдання. Об’єкт роботи зазначають у тих випадках, коли учні виготовляють вироби.

В урочному плані треба перелічити устаткування, інструменти і всі наочні посібники, що використовуватимуться на уроці.

Хід уроку визначається типом останнього, розкриває його структуру, послідовність чергування елементів і час, відведений на кожний з них.

Отже, результатом планування є перспективне планування (кінцевим результатом якого є календарно-тематичний план), і поточне (результатом якого є план конспект).

Висновки.

Проведене нами дослідження показало, що:

1). Виділені нами гіпотези повністю підтвердились

2). Терміни “вміння” і “навички” справді є схожими і будемо розглядати їх як доповнення один одного: на основі отриманих знань формується вміння – на основі сформованого вміння під час багаторазового повторення тієї чи іншої операції виконання її стає ніби автоматичним – формується навичка – на основі сформованої навички може ґрунтуватись нове вміння і т.д.

3). Загально трудові вміння мають вирішальне значення у формуванні повноцінної особистості, тому їх розвиток під час навчання в школі є необхідним, адже саме в цей час закладається основа майбутнього члена суспільства. Загально трудові вміння сприяють розвитку самостійності, активності, гнучкості мислення, відповідальності і є фундаментом для розвитку творчих здібностей учнів.

4). До загально трудових вмінь відносять вміння:

– планувати свою роботу наперед;

– організовувати своє робоче місце та забезпечувати швидке і якісне виконання роботи;

– вміння варіювати виконання роботи відповідно до обставин;

– вміння здійснювати контроль за своєю роботою.

5). Було встановлено, що успішними передумовами формування вмінь (навичок) є:

– чітка визначеність завдання;

– розуміння кінцевої мети завдання;

– знання засобів її досягнення;

– відповідність завдання сформованим вмінням;

– ефективність інструктажу вчителя;

– об’єктивне оцінювання;

– наявність зацікавленості (інтересу) в учня до завдання;

– можливість для учня проявити ініціативу;

– самоконтроль та самооцінка своєї роботи.

6). Програма з трудового навчання у 5–9 класах побудована за операційно–предметною системою. Ця система мала той недолік, що за нею учні не залучаються до творчої технічної праці. Тому зараз ця система вдосконалюється з врахуванням нових досягнень когнітивної та превентивної психології (введення творчих завдань).

7). На ефективність трудового навчання у формуванні загально трудових вмінь і навичок впливають планування та нормування праці, відзначення результату праці, застосування різних форм організації праці.

8). Можна стверджувати, що запропонована методика формування загально трудових вмінь і навичок і створена на її основі навчальна програма цілком себе виправдовують і дають кращі результати в порівнянні з традиційною методикою.

Література.

1. Антонов Т.М. та ін. Заняття з технічної праці в 6 класі /за ред. Д.О.Тхоржевського К.: Рад. школа, 1984.– 129с.

2. Батышев С.Я. Трудовая подготовка школьников. Вопросы теории и методики.– М.:Педагогіка, 1981.–192с.

3. Воловиченко А.И, Совершенствование организации трудового обучения в школьных мастерских. К.: Рад.шк.., 1987.–206с.

4. Заняття по обслуживающему труду в IV–VІІІ классах: Методика разработки уроков. Под ред. И.Н.Федоровой. М.:Просвещение, 1975.–447с.

5. Кальней В.А. и др. Основы методики трудового и профессионального обучения. Под ред. В.А. Полякова.– М.: Просвещение, 1987.– 191с.

6. Коваленко В.И., Кленок В.В. Объекты труда: обработка древесины и металла: Электротехнические работы 6 кл.: Пособие для учителя.– М.: Просвещение, 1991.– 158с.

7. Муравьев Е.М. “Уроки по технологии”: “Школа и производство”, 1998, №5. с.28-31.

8. Концепція трудової підготовки школярів України: Проект //Освіта.– 1993.– 30 серпня. с.8–9.

9. Методика трудового обучения с практикумом. Под ред. Д.А.Тхоржевского. М.:Просвещение, 1987.–446с.

10.Методика формирования трудовых учений и навыков у учащихся 5–7 классов. Под ред. Качнева В.И. К.: Рад.шк.., 1989.–143с.

11.Муравьев Е.М., Молодцов М.П. Практикум в учебных мастерских. Ч1. М.: Просвещение, 1987.–271с.

12.Муравьев Е.М., Молодцов М.П. Практикум в учебных мастерских. Ч2. М.: Просвещение, 1987.–239с.

13.Програма трудового навчання для 5–9 класів. 2000.

14.Рихвк Э.В. Обработка древесины в школьных мастерских. М.: Просвещение, 1984.– 176с.

15.Рожнев Я.А. Методика трудового обучения с практикумом в учебных мастерских: уч. пос.для уч. . М.: Просвещение, 1988.– 240с.

16.Трудове навчання: Навч. пос. для 6кл. серед.шк../В.М.Мадзігон, Г.Є.Шевченко, А.І.Воловиченко та ін.– К.: Рад.шк.., 1990.–191с.

17.Тхоржевський Д.О. Методика трудового і професійного навчання та викладання загально технічних дисциплін. К.: Вища школа, 1992.– 332с.

Додатки.

Додаток 1

Орієнтований тематичний план

“Проектування та виготовлення виробів з металу” для міських шкіл

Назва розділів і тем

Кількість годин

5 клас 6 клас 7 клас 8 клас 9 клас Вступ. Організація та обладнання робочого місця у слюсарній майстерні 1/1 Розділ 1. Проектування та виготовлення виробів з тонколистового металу і дроту Види і призначення тонколистового металу 1/0 Конструювання виробів з тонколистового металу 2/1 Технологія розмічання заготовки на листовому металі 1/1 Технологія різання та обпилювання плоских деталей з тонколистового металу 1/1 Технологія з’єднання деталей з тонколистового металу 1/1 Вили і призначення дроту 1/1 Конструювання виробів з дроту 1/1 Технологія розмічання та виготовлення виробів з дроту 2/1 Розділ 2. Проектування та виготовлення виробів з листового металу і сортового прокату. Властивості чорних і кольорових металів 1/1 Конрольно-вимірювальний інструмент 1/1 Конструювання виробів з листового металу і сортового прокату 2/2 Технологія різання листового металу і сортового прокату слюсарною ножівкою 4/1 Технологія рубання листового металу зубилом 2/1 Технологія обпилювання металевих заготовок напилками 4/1 Технологія свердлильних робіт 2/1 Розділ 3. Проектування та виготовлення виробів з циліндричною поверхнею з виконанням різних видів слюсарних робіт. Конрольно-вимірювальний інструмент 2/2 Призначення та будова токарно-гвинторізного верстата. Правила роботи на верстаті та догляду за ним. 4/2 Конструювання виробів з циліндричною поверхнею з виконанням різних видів слюсарних робіт. 4/2 Технологія токарної обробки металів та виготовлення виробів 8/2 Розділ 4. Проектування та виготовлення виробів з плоскими і циліндричними поверхнями Фізичні, хімічні і технологічні властивості металів. 2/1 Конструювання навчальних приладів і моделей. 4/2 Призначення та будова горизонтально-фрезерного верстата. 2/1 Технологія фрезерної обробки металів та виготовлення виробів. 6/2 Термічна обробка металів 2/1 Технологія нарізання різьби 2/1 Розділ 5. Проектування та виготовлення пристроїв та пристосувань Конструювання пристроїв і пристосувань для обробки металу і деревини 4/4 Технологія слюсарно-складальних робіт та виготовлення виробів. 4/2 Технологія токарних робіт та виготовлення виробів 4/2 Технологія фрезерної обробки металів та виготовлення виробів 4/2 Усього 16/8 16/8 18/8 18/8 61/10

У чисельнику подана кількість годин для класів, які поділяються на групи, в знаменнику – для тих, що не поділяються на групи.

Додаток 2

План – конспект уроку з трудового навчання

Тема заняття: Прийоми обробки циліндричних поверхонь на ТВ-6.

Мета заняття:

1. Навчальна: сформувати знання, вміння та навички обробки циліндричних поверхонь на ТВ-6.

2. Виховна: виховувати в учнів культуру праці та бережливе ставлення до технічного обладнання.

3. Профорієнтаційна: формувати в учнів стійкі професійні інтереси та продовжити ознайомлення учнів з професією токаря.

4. Розвиваюча: розвивати у школярів спеціальні здібності і технічне мислення; сприяти розвитку технічних вмінь.

Об’єкти праці: циліндричний вал;

Дидактичні засоби: плакат “Точіння циліндричних поверхонь”

Обладнання, інструмент та заготовки: заготовки, готовий виріб, верстат ТВ-6, ШЦ-2, різці, заготовка.

Трудові дії, прийоми та операції:

– установка різця;

– установка заготовки;

– точіння циліндричної поверхні;

– вимірювання діаметра;

Хід та зміст заняття.

І. Організаційний момент.

1. Вхід учнів до майстерні після дзвоника у спецодязі.

2. Перевірка присутності за журналом.

3. Перевірка підготовки учнів до заняття: зошит, підручник, спецодяг.

4. Призначення чергових за графіком.

5. Організація робочих місць перевіряється візуально.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу.

1. Аналіз домашнього завдання.

2. Контрольні запитання для повторення.

а) Назвіть правила встановлення різця?

б) Назвіть правила встановлення заготовки?

в) Які ви знаєте різці?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Тема: Прийоми обробки циліндричних поверхонь на ТВ-6.

2. При обточуванні циліндричних поверхонь на ТВ-6 використовують чорнове та чистове точіння.

Заготовку розміщують в залежності від її розмірів, за правилами які вам відомі. При чорновому точінні з деталей знімають стружку великого перерізу, внаслідок чого виникнуть значні сили, під дією яких деталь може вирвана з патрона. Тому закріплення деталей при чорновому точінні повинно бути особливо сильним.

Різці для чорнового точіння працюють зазвичай при великому перерізі стружки і часто великій швидкості різання. Тому такий різець повинний бути особливо сильним

Твердоплавкі різці для чорнового обточування називаються прохідними. Прохідні різці, що використовуються при обробці стальних і чавунних деталей виготовляють з пластинками з твердих сплавів із швидкоріжучої сталі.

Вимірювання діаметрів при чорновому точінні циліндричних поверхонь відбувається кронциркулем і лінійкою, а також ШЦ-1.

Чистова обробка циліндричних поверхонь. Метою чистового точіння є отримання поверхонь з малою шорсткістю, точними розмірами.

Деталь при чистовій обробці закріплюється міцно, щоб не було вібрації.

Різці повинні забезпечувати поверхню з найменшою шорсткістю. Різці знімають стружку малих перерізів і працюють при великих швидкостях.

Для найбільш точної чистової обробки різці охолоджують маслом (водою).

Перед початком роботи вивчають креслення і вимірюють заготовку, визначають який шар металу треба зрізати і за скільки проходів.

Вмикають верстата і підводять різець щоб він торкнувся заготовки. Відводять від торця на 10-15 мм. і виставляють глибину різання. Вмикають верстат і роблять прохід. Відводять різець від торця на 10-15 мм. і проводять вимірювання. Якщо потрібно далі обточують.

IV. Закріплення нового матеріалу.

1. Питання для закріплення.

а) Яке точіння використовують при точінні циліндричних поверхонь?

б) Якими різцями обточують циліндричні поверхні?

в) Яка послідовність обточування циліндричних поверхонь?

V. Вступний інструктаж.

1. Тема: Точіння циліндричної поверхні.

2. Показ і пояснення прийомів виконання дій та операцій:

а) закріплення заготовки;

б) закріплення різця;

в) вимірювання заготовки;

г) вимірювання заготовки;

д) підвести різець і торкнутися ним заготовки;

е) відвести різець на 10-15 мм.,

є) встановити глибину різання;

ж) проточити і відвести різець;

з) вимірювати заготовку;

і) якщо потрібно повернутися до пункту е)

3. Брак і помилки виникають через неуважність учнів і невірне засвоєння матеріалу.

4. Перевірка вірності засвоєння прийомів та операцій здійснюється візуально.

5. Показуємо зразок кінцевого виробу.

VI. Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя.

1. Учні отримують завдання і заготовку.

а) вставляють і закріплюють в патрон;

б) вимірюють заготовку;

в) микають верстат;

д) підводять різець ;

е) відводять різець на 10-15 мм;

є) встановлюють глибину різання;

ж) проточують і відводять різець;

з) вимірюють заготовку;

2. Форма організації групова (по три учні).

3. Обходи вчителя:

1-й обхід: перевірка вірності організації робочого місця.

2-й обхід: перевірка вірності виконання трудових прийомів.

3-й обхід: перевірка вірності проведення самоконтролю.

4. Прийняття і оцінка робіт.

VII. Заключний інструктаж.

1. Підведення підсумків практичної роботи.

2. Повідомлення оцінок.

3. Відзначення кращих робіт.

4. Аналіз помилок.

5. Характеристика заняття.

6. Домашнє завдання: конспект, підготуватися до контрольної роботи “Металообробка на верстатах”. Повторити параграфи 18-19.

VIII. Прибирання робочих місць за 10 хвилин до кінця заняття черговими.

Додаток 3

План – конспект уроку з трудового навчання

Тема заняття: Догляд за ТВ – 6. Утилізація стружки. Правила безпечної роботи на верстатах

Мета заняття:

3. Навчальна: сформувати знання, вміння та навички догляду за ТВ-6, утилізацією стружки, правил безпечної роботи на верстаті.

4. Виховна: виховувати в учнів культуру праці та бережливе ставлення до технічного обладнання.

3. Розвиваюча: розвивати у школярів спеціальні здібності і технічне мислення; сприяти розвитку технічних вмінь.

4. Профорієнтаційна: формувати в учнів стійкі професійні інтереси та продовжити ознайомлення учнів з професією токаря.

Об’єкти праці: заготовка під болт.

Дидактичні засоби: заготовки, готовий виріб, верстат ТВ-6, штангенциркуль, інструкція правил техніки безпеки.

Обладнання, інструмент та заготовки: заготовки, готовий виріб, верстат ТВ-6, ШЦ-2, різці, заготовка.

Трудові дії, прийоми та операції:

– установка різця;

– установка заготовки;

– точіння циліндричної поверхні;

– зріз фаски;

– вимірювання заготовки;

– відрізання заготовки.

Хід та зміст заняття.

І. Організаційний момент.

6. Вхід учнів до майстерні після дзвоника у спецодязі.

7. Перевірка присутності за журналом.

8. Перевірка підготовки учнів до заняття: зошит, підручник, спецодяг.

9. Призначення чергових за графіком.

10. Організація робочих місць перевіряється візуально.

ІІ. Повторення раніше вивченого матеріалу.

3. Аналіз домашнього завдання.

4. Контрольні запитання для повторення.

б) В чому суть методу повороту верхніх салазок?

в) В чому суть методу зміщення задньої бабки?

г) В чому суть методу конусної лінійки?

д) В чому суть методу комбінації подач?

є) В чому суть методу широкого різця?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

2. Тема: Правила безпечної роботи на ТВ-6. Догляд за ТВ. Утилізація стружки.

2. Догляд за верстатом. Продуктивність і точність верстата залежить від догляду за ним. Токар зобов’язаний систематично чистити верстат від стружки та пилу, регулярно змащувати його. Очистку верстата необхідно проводити по закінченню роботи на ньому. Щіткою змітається стружка, а ганчіркою, змоченою в розчиннику, грязь та залишки засохлого масла. Після очистки верстат змащують.

Особливо велике значення має своєчасне змащування всіх необхідних частин верстата. В корпус коробки швидкостей повинно бути налито достатньо масла. Коробки швидкостей багатьох верстатів мають показчики рівня масла.

Дуже уважно необхідно змащувати підшипники шпінделя верстата. Коробка подач змащується так само як і коробка швидкостей. Хоча б раз у зміну змащуються всі поверхні по яких відбувається ковзання чи тертя.

Техніка безпеки.

Небезпека при роботі:

а) відсутнє (несправне) захисне обладнання;

б) ненадійне закріплення заготовок та ріжучого інструменту;

в) несправності ріжучого інструменту;

г) несправності електрообладнання;

д) безпорядок на робочому місці.

До початку роботи:

а) вірно одягти спецодяг;

б) перевірити наявність і надійність закріплення захисного огородження та заземлення.

в) покласти заготовки і інструменти в певному порядку;

г) надійно закріпити різець та заготовку, що обробляється;

д) перевірити роботу верстата на холостому ходу;

Під час роботи:

а) для запобігання травм забороняється:

– нахиляти голову близько до патрона і ріжучого інструменту

– передавати і приймати деталі через частини, які обертаються;

– опиратися на верстат;

– вимірювати заготовку, частини і збирати стружку з верстата до його повної зупинки;

– охолоджувати ріжучий інструмент або заготовку з допомогою ганчірки;

– вихід з-під різця довгої стружки;

– зупиняти верстат шляхом гальмування патрона рукою;

– відходити від верстата, попередньо не вимкнувши його;

– підтримувати (ловити) рукою заготовку, що відрізається;

б) перед включенням верстата різець потрібно відвести від заготовки;

в) при роботі у центрах необхідно перевірити надійність закріплення задньої бабки;

г) користуватися ключами, що відповідають гайкам і головкам болтів;

д) плавно підводити різець до заготовки;

е) не допускати поперечного перерізу стружки;

Після закінчення роботи:

а) відвести супорт і вимкнути двигун;

б) прибрати стружку з верстата з допомогою щітки;

в) перевірити верстат, привести в порядок інструмент;

г) передати верстат викладачу або навчальному майстру.

IV. Закріплення нового матеріалу.

1. Питання для закріплення.

а) Як потрібно доглядати за верстатом?

б) Яка небезпека при роботі на ТВ-6?

в) Що потрібно зробити до початку роботи?

г) Що не можна робити під час роботи?

д) що потрібно зробити після закінчення роботи?

V. Вступний інструктаж.

6. Тема: Правила безпечної роботи на верстаті

7. Показ і пояснення прийомів виконання дій та операцій:

8. Брак і помилки виникають через неуважність учнів і невірне засвоєння матеріалу.

9. Перевірка вірності засвоєння прийомів та операцій здійснюється візуально.

10. Показуємо зразок кінцевого виробу.

VI. Самостійна робота учнів і інструктаж вчителя.

5. Учні отримують завдання і заготовку.

6. Виконують трудові дії та операції, спираючись на техніку безпеки при роботі на ТВ-6, оголошуючи можливі помилки.

7. Форма організації групова (по 3 учні).

8. Обходи вчителя:

1-й обхід: перевірка вірності організації робочого місця.

2-й обхід: перевірка вірності виконання трудових прийомів.

3-й обхід: перевірка вірності проведення самоконтролю.

9. Прийняття і оцінка робіт.

VII. Заключний інструктаж.

7. Підведення підсумків практичної роботи.

8. Повідомлення оцінок.

9. Відзначення кращих робіт.

10. Аналіз помилок.

11. Характеристика заняття.

12. Домашнє завдання: конспект, підготуватися до контрольної роботи “Металообробка на верстатах”. Повторити параграф 3-4.