Материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления пользователям Интернета и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав.
© 2018 - 2024
1. Гнатюк В. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності // К.: Наукова думка, 1966.
2. Героїчний епос українського народу: Хрестоматія: Навч. посіб. Упоряд. та прим. О.М.Таланчук, Ф.С.Кислого.- К.: Либідь, 1993.
3. Григор'єв-Наш. Історія України в народних думах та піснях /Худож. В.Лопата.- К.: Веселка, 1993.
4. Думи: Іст.-героїч. цикл /Упоряд. О.Дея; Ілюстр. худож. В.Лопата.- К.: Дніпро, 1982.- 159 с.:
5. Думи // Історія української музики: В 6 т. - К., 1989.- Т. 1.- С.44-60
6. Історичні пісні / Упор. Березовський І., Родіна М., Хоменко В. Нотний матеріал упор. Гуменюк А. - К., 1961.
7. Колесса Ф. Українська усна словесність. - Львів, 1983р.
8. Народні думи, пісні, балади /Вступ. ст., упоряд. та прим. В.В.Яременка.- К.: Молодь, 1970.
9. Плісецький М. Українські народні думи: Сюжет і образи.- К.: Кобза, 1994.- 363 с.
10. Правдюк О. Крути в літературі і фольклорі: До 75-річчя подвигу Київ. студ. куреня Січових Стрільців // Нар. творчість та етнографія.- 1993.- № 1
11. Українська поезія. Середина ХVII ст./ Упор. В.Крекотень, М.Сулима.-К., 1992.-С. 13.
12. Українські січові стрільці у піснях / Вступ, ст.. Левченко О. – Тернопіль, 1991р.
13. Характеристика дум, їх словесно-музичного стилю, розмаїття тем і сюжетів, творчість визначних виконавців та авторів дум-кобзарів.
14. Шевчук О. Натхненний гімн вічній красі та стилі української пісні і музики // НТЕ. – 1999. - №1.
Додатки
До додатків ми внесли ті козацькі пісні, чкі ми вважаємо найхарактернішими для доби козаччини на території України і які як найповніше вказують на героїв та ватажків тих часів.
«Ой на горі та й женці жнуть»
Ой на горі та й женці жнуть
Ой на горі та й женці жнуть
А по-під горою, яром-долиною
Козаки йдуть.
Гей, долиною, гей, широкою
Козаки йдуть!
Попереду Дорошенко
Попереду Дорошенко
Веде своє військо, Військо Запорозьке
Хорошенько.
Гей, долиною, гей, широкою
Хорошенько!
Посередині хорунжий
Посередині хорунжий
Під ним кінь баский бідовий
Сильно дужий.
Гей, долиною, гей, широкою
Сильно дужий!
А позаду Сагайдачний
А позаду Сагайдачний
Що проміняв жінку на тютюн та люльку,
Необачний.
Гей, долиною, гей, широкою
Необачний!
Гей, вернися, Сагайдачний
Гей, вернися, Сагайдачний
Віддай тютюн-люльку, візьми свою жінку,
Необачний.
Гей, долиною, гей, широкою
Необачний!
- Мені з жінкою та не возиться
Мені з жінкою та не возиться
А тютюн та люлька козаку в пригоді
Знадобиться.
Гей, долиною, гей, широкою
Знадобиться!
Гей, хто в лісі, озовися
Гей, хто в лісі, озовися
Та й викрешем вогню, та й потягнем люльки -
Не журися.
Гей, долиною, гей, широкою
Не журися!
«Наливаймо, браття, кришталеві чаші»
Наливаймо, браття, кришталеві чаші,
Щоб кулі минали, щоб шаблі не брали
Голівоньки наші!
Щоби Україна більше не плакала,
Щоби наша слава, козацькая слава
Повік не пропала!
Бо козацька слава кровію полита,
Січена шаблями, рубана мечами
Ще й сльозами вмита.
Наливаймо ж, браття, поки є ще сила,
Поки до схід сонця, поки до походу
Сурма не сурмила!
В Чорне море кров Дніпром тече
В Чорне море кров Дніпром тече
Там Січ наша, гей-гоп там Січ наша,
Там Січ наша на москаля йде.
Попереду отаман іде.
Під ним коник, гей-гоп під ним коник,
Під ним коник та й сумненько йде.)
Чом же йому веселому буть,
Як степами, гей-гоп долинами,
На Вкраїну москалі ідуть.
Не страшна нам в славнім бою смерть,
Бій приносить, гей-гоп бій приносить,
Бій приносить славу, волю й честь.
Гей, гук, мати, гук,
Де козаки п’ють,
І веселая
Та доріженька,
Куди вони ідуть.
Та куди ж вони йдуть,
Там бори гудуть,
Поперед себе
Та вражих панів
Облавою пруть.
Зібрались вони
Під рясні дуби
Та чекаючи
Та й отамана
На раду собі.
Отаман іде,
Як голуб, гуде,
А під білою
Та березою
Головку кладе.
“Отамане наш,
Не дбаєш за нас,
Ось і, бач, наше
Та товариство,
Як розгардіяш.
Чи не срам тобі
Покидати нас
І по застумах
Та цього лісу
Блукати без нас?
Глянь, отамане,
Вже світ настає,
Ой, уже ж наше
Та товариство
Коней сідлає!”
“Ой помру ж я, помру,
Не зажив слави,
Бо нема мені
Та долі бути
Батьком над вами”.
З ажурилась Україна
Зажурилась Україна
Як мала дитина.
Ніхто і не шанує,
Козачество гине.
Ой ти, грабе, пан Потоцький,
Разпроклятий сину.
Занапастив Литву й Польщу,
Хочеш – й Україну.
Така думка твоя була,
Щоб королем стати,
А ти пішов до цариці
Помочи прохати.
Вража мати Катерина
Не гаразд вчинила:
Степ широкий, край веселий
Та й занапастила.
А де були очерети,
Тепер попахали.
А де були батьки наші –
Вороги забрали.
Дата: 2019-07-24, просмотров: 221.