Лікувальна фізична культура для хворих ІХС IV функціонального класу
Поможем в ✍️ написании учебной работы
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

 

Принцип добору хворих, показання і протипоказання до проведення ЛФК, сама методика ЛФК для хворих ІХС I, II, III функціональних класів практично ті ж, що в хворих, що перенесли інфаркт міокарда.

Особливу складність являє організація ЛФК для хворих ІХС IV функціонального класу. Донедавна ЛФК хворим цього класу практично не призначалася, оскільки вважалося, що вона не тільки протипоказана, але і може сприяти розвитку серйозних ускладнень. Однак успіхи медикаментозної терапії і реабілітації хворих ІХС останніх років дозволили розробити спеціальну методику тренувань для цього важкого контингенту хворих [3; 4; 16; 24; 27].

Завдання тренувань хворих ІХС IV функціонального класу: 1) домогтися повного самообслуговування хворих; 2) пристосувати хворих до побутових навантажень малої і помірної інтенсивності (ходьба по рівній поверхні в темпі до 80 кроків у хвилину, повільний підйом на один поверх по сходах; перенесення вантажу до 1-2 кг на невеликі відстані; миття посуду; приготування легкої за технологією їжі); 3) зменшення (зрідка і припинення) медикаментозної терапії; 4) поліпшення психічного статусу хворих.

Програма тренувань має наступні особливості:

1. Тренування проводяться тільки в умовах кардіологічного стаціонару.

2. Точне індивідуальне дозування тренувального навантаження здійснюється за допомогою велотренажера з електронною приставкою.

3. Застосовуються навантаження малої інтенсивності (у межах 50-100 кгм/хв.), але тренувального ефекту.

4. Збільшення навантаження здійснюється не за рахунок підвищення інтенсивності тренувань, а за рахунок подовження експозиції малих навантажень, інакше кажучи, застосовується постійний характер інтенсивності тренувального навантаження як протягом одного заняття, так і протягом курсу фізичних тренувань. Нарощування тренувального навантаження в ході тренувань не по інтенсивності, а по його експозиції дозволяє без істотного напруження адаптивних систем поступово домогтися адаптації хворих до малих і середніх навантажень, що зустрічаються в повсякденному житті.

5. Тренування проводяться тільки після стабілізації стану, досягнутого комплексним медикаментозним лікуванням. З початком тренувань медикаментозне лікування не припиняється. Воно продовжується з колишньою інтенсивністю і лише поступово в міру досягнення стійкого ефекту від тренувань обережно зменшується чи рідше припиняється зовсім [3; 7; 16; 26; 27].

Методика тренувань зводиться до наступного: спочатку визначається індивідуальна толерантність хворого до фізичного навантаження на велоергометрі (у хворих ІХС IV функціонального класу вона не перевищує 200 кгм/хв.). Обчислюють 50% рівень індивідуального навантаження (звичайно воно дорівнює 50-100 кгм/хв.). Це навантаження і є тренувальним. Воно призначається на велоергометрі 5 разів у тиждень під контролем інструктора ЛФК і лікаря-кардіолога.

Первісна експозиція тренувального навантаження - 3 хв. При стабільно адекватному засвоєнні цього навантаження (відсутність больових і інших неприємних відчуттів, відсутність змін на ЕКГ та звичайно при розвитку деякого зниження ЧСС у порівнянні з вихідною реакцією) експозиція поступово збільшується на 3 хв. щораз аж до 30 хв. за одне заняття.

Через 4 тиж. занять проводиться повторне визначення толерантності хворого до фізичного навантаження. При його підвищенні визначається новий 50% рівень тренувального навантаження. Тривалість тренувань до 8 тиж.

Перед велотренуванням (вступна частина) і після нього (заключна частина) хворий займається лікувальною гімнастикою у вихідному положенні сидячи (щадний режим) [3; 4; 16; 20; 27].

Орієнтовний комплекс вправ, що використовуються під час тренування

Вправи вступної частини:

В.п. - сидячи на стільці.

1. Руки на колінах, долоні догори. На рахунок 1 - пальці стиснути в кулак, піднявши стопи; на рахунок 2 - пальці рук розтиснути, підняти п’яти (12-14 разів). Темп швидкий.

2. Руки опущені уздовж тулуби. На рахунок 1 - руки до плечей; на рахунок 2 - руки в сторони; на рахунок 3 - руки до плечей (6-8 разів). Темп середній.

3. Руками тримаючись за стілець позаду, на рахунок 1 - відвести ліву пряму ногу вбік вліво; на рахунок 2 - повернутися в В.п., на рахунок 3 - відвести праву ногу вбік вправо, на рахунок 4 - повернутися в В.п. (6-8 разів). Темп середній.

4. Руки зігнуті в ліктях, пальці торкаються плечей. На рахунок 1-8 - кругові рухи руками вперед; на рахунок 9-16 - кругові рухи руками назад. Темп повільний, дихання довільне.

5. Тримаючись за стілець руками позаду, на рахунок 1 - підняти зігнуту в коліні ліву ногу; на рахунок 2 - випрямити ліву ногу; на рахунок 3 - зігнути ліву ногу в коліні; на рахунок 4 - повернутися в В.п., то ж правою ногою (4-6 разів). Темп середній, дихання довільне.

6. Руки до плечей, пальці торкаються плечей. На рахунок 1 - розвести лікті, зробити вдих; на рахунок 2-3-4 - лікті разом, зробити видих. Темп повільний, вдих зробити на рахунок 1, видих на рахунок 2-3-4.

7. Руки на колінах. На рахунок 1 - підняти ліву руку догори, праву пряму ногу догори; на рахунок 2 - повернутися в В.п.; на рахунок 3 - підняти праву руку догори, ліву пряму ногу догори; на рахунок 4-повернутися в В.п. Темп середній, дихання довільне.

8. Коліна і стопи разом. На рахунок 1 - розвести носки в сторони; на рахунок 2 - розвести п’яти в сторони; на рахунок 3 - розвести носки в сторони; на рахунок 4 - розвести п’яти в сторони. Темп швидкий, дихання довільне. Повторити 4-6 разів, у тому числі в зворотному порядку.

9. На рахунок 1 - встати, руки догори - вдих; на рахунок 2 - повернутися в В.п. (3-4 рази). Темп повільний.

Вправи заключної частини

В.п. - сидячи на стільці.

1. Руки на колінах. На рахунок 1 - розвести руки в сторони - вдих; на рахунок 2 - повернутися в В.п. - видих (3-4 рази). Темп повільний.

2. Руки на колінах. Обертання тулуба вліво і вправо (по 4-6 разів у кожну сторону). Темп повільний.

3. На рахунок 1 - руки в сторони - вдих; на рахунок 2 - притулити ліву ногу, зігнуту в коліні, до грудей, обхопити руками - видих; на рахунок 3 - руки в сторони - вдих; на рахунок 4 - притулити праву ногу, зігнуту в коліні, до грудей, обхопити руками - видих (3-4 рази). Темп повільний.

4. Руки на колінах. Кругові рухи ногами, ноги сковзають по підлозі, описуючи кола по годинній стрілці (на рахунок 1-6) і проти неї (на 7-12). Темп повільний.

5. Руки зігнуті в ліктях, пальці торкаються плечей, коліна розставлені широко. На рахунок 1 - лікті розвести в сторони - вдих; на рахунок 2 - нахилити тулуб, лікті поставити на ліве коліно - видих; на рахунок 3 - розвести лікті в сторони - вдих; на рахунок 4 - нахилити тулуб, лікті поставити на праве коліно - видих (3-4 рази). Темп повільний.

6. На рахунок 1 - руки догори - вдих; на рахунок 2-4 - розслаблюючи по черзі кисті, лікті, плечі, опустити вниз - видих (3-4 рази). Темп повільний.

7. Ліва рука на животі, права на груди. На рахунок 1 - зробити носом вдих, живіт уперед; на рахунок 2 - забрати живіт-видих (3-4 рази). Темп повільний.

У хворих, що погано переносять початкові заняття навіть з мінімальною експозицією навантаження (виникнення приступів стенокардії, зміни на ЕКГ), вдається проводити заняття лікувальною гімнастикою під прикриттям прийому нітрогліцерину.

Заняття припиняють при виникненні приступу стенокардії, ішемічних змінах ЕКГ при моніторному спостереженні, порушеннях ритму і провідності, при різкому збільшенні чи зниженні ЧСС, що може свідчити про розвиток ішемії міокарда і про перехід на неощадливий рівень гемодинамічного забезпечення навантаження. Дані АТ, ЧСС у спокої, на кожній хвилині заняття й у період реституції, а також рівень навантаження і експозиції навантаження заносяться до протоколу заняття.

Для закріплення і підтримки тренувального ефекту хворим, що пройшли курс малоінтенсивних тренувань у стаціонарі, доцільно рекомендувати домашні тренування.

Методика тренувань хворих ІХС IV функціонального класу безпечна, високоефективна і цілком прийнятна для важкохворих. Після стаціонарного етапу тренувань толерантність хворих до навантажень збільшується в кілька разів, число приступів стенокардії зменшується з 17 до 2-3 на добу [3; 4; 16; 20; 27].



Висновки

 

1. Ішемія міокарда, як вияв ішемічної (коронарній) хвороби серця, є наслідком зменшення його перфузії кров'ю і недостатньої доставки кисню, які поєднуються з порушенням відтоку продуктів обміну речовин. Виникнення ішемії міокарда може обумовлюватись: наявністю стенозу коронарної артерії; зміною тонусу або появою спазму артерії.

2. Застосування фізичних вправ при серцево-судинних захворюваннях дозволяє використовувати всі 4 механізми їхньої лікувальної дії: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій і нормалізації функцій.

3. Фізичні вправи підвищують загальні адаптаційні (пристосувальні) можливості організму, його опірність до різних стресових впливів, даючи психічну розрядку і поліпшуючи емоційний стан. Фізичне тренування розвиває фізіологічні функції і рухові якості, підвищуючи розумову і фізичну працездатність. Активізація рухового режиму різними фізичними вправами удосконалює функції систем, що регулюють кровообіг, поліпшує скорочувальну здатність міокарда і кровообіг, зменшує вміст ліпідів і холестерину в крові, підвищує активність антизгортальної системи крові, сприяє розвитку колатеральних судин, знижує гіпоксію, тобто попереджує й усуває прояви більшості факторів ризику основних хвороб серцево-судинної системи.

4. Фізичні вправи як засіб лікування і реабілітації показані при всіх захворюваннях серцево-судинної системи. Протипоказання носять лише тимчасовий характер. Лікувальна фізична культура протипоказана в гострій стадії захворювання (міокардит, ендокардит, стенокардія та інфаркт міокарда в період частих і інтенсивних приступів болю в області серця, виражених порушеннях серцевого ритму), при наростанні серцевої недостатності, приєднанні важких ускладнень з боку інших органів.

5. Тривала іммобілізація хворих хронічною ІХС після операції негативно впливає на функцію серцево-судинної системи, викликає порушення трофіки ЦНС, збільшує загальний опір у периферичних судинах, що відбивається несприятливо на роботі серця. Дозовані фізичні вправи стимулюють обмінні процеси в міокарді, знижують чутливість коронарних артерій до гуморальних спазмолітичних впливів, збільшують енергетичні можливості міокарда.

6. Після хірургічного лікування хворих хронічною ІХС передбачається раннє застосування лікувальної гімнастики (у першу добу) і поступове розширення рухової активності, а до кінця перебування в стаціонарі - перехід до активних тренувальних навантажень. При кожній зміні комплексу фізичних вправ необхідно одержати зведення про реакцію хворого на навантаження, що надалі є підставою для підвищення навантаження, збільшення активності і веде до скорочення термінів стаціонарного лікування.

7. Після операції для підбору фізичних вправ хворих підрозділяють на 2 групи: з неускладненим і ускладненим протіканням післяопераційного періоду (ішемія міокарда, легеневе ускладнення). При неускладненому післяопераційному протіканні виділяють 5 періодів ведення хворих: I - ранній (1-3-й день), II - палатний (4-6-й день), III - малих тренувальних навантажень (7-15-й день), IV-середніх тренувальних навантажень (16-25-й день), V - підвищених тренувальних навантажень (з 26-30-го дня до виписки зі стаціонару). Тривалість періодів різна, тому що післяопераційне протікання часто має ряд особливостей, що вимагають зміни характеру фізичного навантаження.

8. Особливу складність являє організація ЛФК для хворих ІХС IV функціонального класу. Донедавна ЛФК хворим цього класу практично не призначалася, оскільки вважалося, що вона не тільки протипоказана, але і може сприяти розвитку серйозних ускладнень. Однак успіхи медикаментозної терапії і реабілітації хворих ІХС останніх років дозволили розробити спеціальну методику тренувань для цього важкого контингенту хворих. Завдання тренувань хворих ІХС IV функціонального класу: 1) домогтися повного самообслуговування хворих; 2) пристосувати хворих до побутових навантажень малої і помірної інтенсивності (ходьба по рівній поверхні в темпі до 80 кроків у хвилину, повільний підйом на один поверх по сходах; перенесення вантажу до 1-2 кг на невеликі відстані; миття посуду; приготування легкої за технологією їжі); 3) зменшення (зрідка і припинення) медикаментозної терапії; 4) поліпшення психічного статусу хворих.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Амосов Н.М. Моя система здоровья. - Киев: Здоров’я, 1997. - 54 с.

2. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Терапевтические аспекты кардиохирургии. - 2-е изд. - Киев: Здоров’я, 1990. - 288 с.

3. Амосов Н.М., Бендет Я.А. Физическая активность и сердце. - Киев: Зйоров’я, 1984. - 232 с.

4. Апанасенко Г.Л., Волков В.В., Науменко Р.Г. Лечебная физкультура при заболеваниях сердечно-сосудистой системы. - Киев: Здоров’я, 1987. - 120 с.

5. Брегг П. Как сохранить ваше сердце здоровым: Путеводитель к предупреждению и контролю сердечных проблем: Пер. с англ. - К.: Сьенас, 1996. - 90с.

6. В. Зотов, М. Белов. Введение в оздоровительную реабилитацию: В 2 кн. - Кн. 1. - К.: Медекол, 1995. – 181 с.

7. Гасилин В.С., Куликова Н.М. Поликлинический етап реабилитации больных инфарктом миокарда. - М.: Медицина, 1984. - 174 с.

8. Готовцев П.И., Субботин А.Д.. Селиванов В.П. Лечебная физкультура и массаж. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.

9. Грейда Б.П., Завацький В.I. Лiкувальна фiзична культура. – Луцьк, 1993. – 88с.

10. Журавлева А.И., Граевскя Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура / Руководство. - М.: Медицина, 1993. - 432 с.

11. Зайцев В.П. Физическая реабилитация больных, перенесших инфаркт миокарда. - Харьков: ХГИФК, 1995. - 147 с.

12. Кассирский Г.И., Гладкова М.А. Медицинская реабилитация в кардиохирургии. - М.: Медицина, 1976. - 165 с.

13. Комплексная реабилитация больных острым инфарктом миокарда / В.М. Бугко и др. - Курск: Б.И., 1998. - 48 с.

14. Купер К. Новая аеробика. Система оздоровительных физических упражнений для всех возрастов. - М.: Физкультура и спорт, 1976. - 125 с.

15. Лебедева В.С. Лечебная физкультура при инфаркте миокарда. - Л.: Медицина, 1974. – 160 с.

16. Лечебная физическая культура: Справ. изд. / Под. ред. В.А. Епифанова.- М.: Медицина, 1987. - 528 с.

17. Лечебная физкультура в системе медицинской реабилитации / Под ред. А.Ф. Каптелина, ИЛ. Лебедевой. - М.: Медицина, 1995. - 400 с.

18. Лечебная физкультура и врачебный контроль: Учебник /Под ред. В.А. Епифанова, Г.Л. Апанасенко. - М.: Медицина, 1990. - 368 с.

19. Мошков В.Н. Лечебная физическая культура в клинике внутренних болезней. - М.: Медицина, 1977. - 375 с.

20. Мухін В.М. Фізична реабілітація. - Київ, “Олімпійська література”, 2000. – 274 с.

21. Нові аспекти лікування та реабілітації хворих на інфаркт міокарда. - К.: Укр. НДІ кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска, 1997. - 34 с.

22. Семпл Т. Инфаркт миокарда. Предупреждение и реабилитация. - М.: Медицина, 1976. - 284 с.

23. Скурихина Л.А. Физические факторы в лечении и реабилитации больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы. - М.: Медицина, 1979. - 208 с.

24. Справочник по детской лечебной физкультуре / Под ред. МИ. Фонарева. - Л.: Медицина, 1983. - 360 с.

25. Триняк М.Г. Застосування вольового управління диханням в клініці внутрішніх хвороб та в спорті. - Чернівці, 1996. - 122 с.

26. Учебник инструктора по лечебной физической культуре /Под общ. ред. В.П. Правосудова. - М.: Физкультура и спорт, 1980. - 415 с.

27. Физическая реабилитация: Учебн. Для академий и институтов физ. культ. / под. ред. С.Н. Попова. - Ростов н/д: “Феникс”, 1999. - 608 с.

Дата: 2019-07-24, просмотров: 217.