Базова частина. Загальні відомості про екологічний стан Чернігівського району

Поможем в ✍️ написании учебной работы

Имя

Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Нажимая кнопку "Продолжить", я принимаю политику конфиденциальности

ЗМІСТ

Вступ

1. Базова частина. Загальні відомості про екологічний стан Чернігівського району

1.1 Фізико-геграфічна частина району

1.2 Екологічний стан атмосферного повітря

1.3 Населені пункти, райони

1.4 Екологічний стан грунтів і відходів

1.5 Рослинний і тваринний світ та заповідні об`єкти

1.6 Техносфера

1.7 Демографія

2. Практична частина

2.1 Екологічна стежка

2.2 Природоохоронна робота в регіоні

2.3 Історико-географічні та екологічні маршрути

3. Економічна частина

4. Вивчення рослинного світу вздовж річки Десна

Висновки

Перелік використаних джерел

Вступ

Найважливішим засобом екологічної освіти є організація різноманітних видів діяльності школярів безпосередньо в природному середовищі, в світі природи. Дане положення вимагає створення «учбового кабінету в природі».

Складовою цього є екологічна стежка - спеціально обладнана в освітніх цілях природна територія, на якій створюються умови для виконання певних видів завдань. Завдання виконуються під час екскурсій, а також польового практикуму.

Маршрут екологічної стежки вибирається так, щоб в ньому були представлені не тільки ділянки незайманої «дикої» природи, але і антропогенний ландшафт. Це дозволяє проводити порівняльне вивчення природного і перетвореного середовища, вивчати характер природовідтворюючої діяльності людини, вчитися прогнозувати всілякі наслідки такої діяльності.

Екологічна стежка розрахована на три категорії відвідувачів:

1) педагогів і студентів;

2) старших дошкільників, шкіл, що вчаться, і ПТУ;

3) батьків, відпочиваючих, організованих в екскурсійні групи і ін.

Особливо широко екологічні стежки дозволяють розвернути екологічне виховання серед молоді. Добре відомо, що далеко не завжди батькам вдається прищепити дітям любов до природи, бажання її берегти і, що ще складніше, порушити в кожного майбутнього громадянина" відчуття" відповідальності за її долю.

Особливість процесу екологічного навчання і виховання на стежках природи полягає в тому, що він будується на основі невимушеного засвоєння інформації, ціннісних орієнтації і ідеалів, норм поведінки в природному оточенні. Досягається це шляхом органічного поєднання відпочинку і пізнання під час руху по маршруту стежки, в тому числі екологічної.

Методика розробки екологічної стежки за своєю дидактичною конструкцією є інтегративною. Кожен крок алгоритму передбачає розробку оригінальної або використання традиційної часткової методики, що мають самостійне наукове значення. Як правило, розробка екологічної стежки вимагає поєднання творчого потенціалу різноманітних фахівців - науковців, інженерно-технічних працівників, творчих працівників та представників громадських екологічних організацій.

В Україні існує досвід створення навчальних, навчальио-пізнавальиих та загальноосвітніх екологічних стежок, іцо були організовані станціями дитячого та юнацького туризму, шкільними туристсько-краєзнавчими гуртками, турклубами та аматорами екологами-краєзнавцями. З'являються перші наукові розробки педагогічних колективів вищих навчальних закладів та наукових установ. Серед них досить вдалою дидактичною конструкцією та науковою розробкою вирізняється модельна стежка Лісники, що розташована в зеленій смузі на південь від м. Києва.

Основне призначення екологічних стежок та маршрутів складається з таких взаємопов'язаних компонентів, як оздоровлення, рекреація, просвіта, навчання і виховання.

Традиційно стежки прокладаються по буферних зонах навкруги заповідників, зонам організованого туризму національних парків, ландшафтним заповідникам. Крім того, для створення навчальних стежок підходять, наприклад, міські ліси, лісопарки, зони відпочинку, зелені зони міст і навіть ліси промислового використовування і нелісові площі: тундра, степ, напівпустеля, тобто території, що не відносяться до тих, що особливо охороняються.

З метою підвищення навчальної і виховної функцій екологічної стежки на маршруті встановлюють щити з різноманітною пізнавальною інформацією екологічного, історичного, правового характеру, викладеною в цікавій, емоційній формі. Цей метод дозволяє пов'язати теоретичні знання з реаліями об'єктивної дійсності, розвивати на безпосередніх прикладах прагнення до активної природоохоронної діяльності, виховувати почуття відповідальності за її наслідки.

Динаміка вилову риби (тонн)

Види риб	2000	2001	2002	2003	2004	2006
1. Щука	5,69	3,9	4,43	6,18	6,47	9
2. Лящ	71,74	48,55	64,05	58,38	50,7	37
3. Судак	0,3	0,56	1,38	1,95	1,7	1,7
4. В`язь	0,19	-	0,01	0,24	0,3	1
5. Сом	0,09	0,29	0,14	0,81	0,6	0,7
6. Сазан	-	-	-	0,01	0,07	0
9. Чехоня	-	0,38	0,01	0,17	0,06	0,6
10. Лин	1,19	0,69	1,07	1,5	0,8	1,5
11. Карась	0,04	0,3	0,04	0,8	0,45	1,4
12. Синець	1,63	1,94	3,02	3,88	0,72	4,4
13. Окунь	2,21	3,66	3,65	3,68	3,1	2,3
14. Плітка	22,4	33,08	37,36	39,18	32,5	15
15. Плоскирка	55,23	73,07	103,08	91,22	58,93	28
16. Білозірка	-	-	-	1,78	0,04	1,3
17. Верховодка	8,23	10,44	13,19	6,74	0,74	13
18. Товстолоб	-	-	-	0,01	0,04	0
19 Краснопірка	-	-	-	15,13	1,36	0,3
ВСЬОГО	169,19	176,97	234,7	233,13	158,8	117,95

Станом на 01.01.07 р. природно-заповідний фонд області нараховує 652 об¢єкти загальною площею 252,3 тис. га, що становить 7,6 % площі області. Природно-заповідний фонд складають 8 категорій об’єктів: Ічнянський (площею 9665,8 га) та Мезинський (площею 31035,2 га) національні природні парки, регіональний ландшафтний парк „Міжрічинський” (площею 788753,95 га), 440 заказників (загальна площа 113684,1 га), 136 пам’яток природи (загальна площа 804,07 га), 19 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (загальна площа 415,8 га), 52 заповідні урочища (загальна площа 17549,2 га), дендропарк „Тростянець” (площею 204,7 га), Менський зоопарк.

З метою впорядкування мережі природно-заповідного фонду та відповідно до ст.ст. 51-54 Закону України „Про природно-заповідний фонд України” проведена зміна категорії чотирьох парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, в зв’язку з їх невідповідністю даній категорії. Екологічна цінність цих територій визначається наявністю цінних ботанічних об’єктів, вікових дерев та важливістю їх стабілізуючої функції на території населених пунктів, де вони знаходяться, що дозволило перевести їх до статусу ботанічних пам’яток природи місцевого значення з повним збереженням їх площі та встановленням відповідного охоронного режиму.

Чернігівська область має значний рекреаційний потенціал для туризму, масового відпочинку людей та їх оздоровлення. Землі рекреаційного призначення – зони масового відпочинку та туризму, становлять близько 20 % території області. Освоєність їх досить нерівномірна, і сконцентрована, головним чином, навколо природних водойм, в лісових масивах поблизу населених пунктів.

Переважна більшість відпочиваючих у 2006 році оздоровлювалася в санаторії „Десна” (с. Ладинка Чернігівського району).

Найширший спектр санаторно-курортних послуг в області надає санаторій „Остреч”, який має власну лікувальну мінеральну воду, лікувальну торфогрязь, фізіотерапевтичні кабінети.

Якість питної води з підземних джерел для потреб оздоровниць відповідає вимогам держстандартів і постійно контролюється райСЕС. Кожний оздоровчий заклад має облаштований пляж, де проводиться купання відпочиваючих тільки після отримання позитивних лабораторних аналізів води відкритих водойм.

На автошляхах області розміщені рекреаційні пункти. Чернігівське обласне управління лісового господарства підтримує належний стан на 129 рекреаційних ділянках площею 37,3 га, серед них 3 новостворені в 2006 році. В 2006 році на створення та утримання рекреаційних ділянок було витрачено 267,7 тис. грн.

На державному обліку в області знаходиться 4809 пам'яток культурної спадщини, з них археології - 2342, історії - 2340, монументального мистецтва – 127. 39 об'єктів мають національне значення.

Понад 200 пам’яток історії та архітектури Чернігівщини мають світове значення. Найціннішими пам’ятками домонгольського періоду є унікальні Спаський (ХІ ст.) та Борисоглібський (ХІІ ст.) собори, Успенський собор Єлецького монастиря (ХІІ ст.), Антонієві печери та Ільїнська церква (ХІ-ХІІ ст. ст.), П’ятницька церква (ХІІ ст.) – у Чернігові, а також більш пізні комплекси історико-культурної спадщини області – Єлецький і Троїцько-Ільїнський монастирі в Чернігові.

Протягом 2006 року проведено поточний ремонт 102-х пам'яток історії та монументального мистецтва, здійснено реставрацію 2-х та реконструкцію 5-ти об'єктів культурної спадщини.

З метою забезпечення належного збереження пам'яток Музейного фонду України розроблений та затверджений розпорядженням голови Чернігівської облдержадміністрації від 28.02.2007 р. № 68 план заходів щодо посилення охорони об'єктів культурної спадщини на 2007-2010 роки.

У рамках Міжнародного інвестиційного форуму, що проходив у Чернігові 23-24 листопада 2006 року відбулася презентація туристичних проектів. Зокрема, увазі учасників форуму представлено проект „Батурин – гетьманська столиця" та організовано роботу круглого столу „Місто Чернігів – інвестиційний і туристичний потенціал".

Перспективним для розвитку туристичної галузі в регіоні є сільський туризм. У липні 2006 року у с. Андріївка Чернігівського р-ну відбулась презентація нової агросадиби „Андріївські озера".

Техносфера

Чернігівська область, в порівнянні з іншими областями України, має середній рівень природно-техногенної безпеки.

На території зареєстровано 153 об’єкти економіки (без сільгосппідприємств та малих підприємств). Функціонують 643 потенційно небезпечних об’єкти, з яких 40 – з найбільшим ризиком виникнення надзвичайних ситуацій.

„Перелік екологічно небезпечних об'єктів”, аварії на яких можуть спричинити або вже спричинили шкідливий вплив на довкілля, щорічно уточнюється. Зокрема, до „Переліку...” входять золовідвал КЕП „Чернігівська ТЕЦ” фірми „ТехНова” – екологічно небезпечний об’єкт загальнодержавного значення та ставки-накопичувачі промислових токсичних відходів підприємств м. Чернігова – об’єкт місцевого значення.

На золовідвалах Чернігівської ТЕЦ накопичено 2258,1 тис. тонн золи. Резервні площі для подальшого її розміщення відсутні. Розроблений проект та будується золонакопичувач на базі ставка-накопичувача № 6 ВАТ “Чернігіввовна”.

Стан ставків, експлуатація яких припинена, не відповідає вимогам санітарно-технічних та екологічних норм та правил. Аналізи проб води з спостережних свердловин свідчать про значні перевищення ГДК по вмісту забруднюючих речовин в підземних водах.

Ускладнює екологічну ситуацію регіону недостатньо розвинута система збору та утилізації/видалення небезпечних відходів. В області є одне підприємство, що здійснює діяльність із збирання, оброблення та транспортування токсичних відходів. Крім того, вказаною діяльністю на території області займалися підприємства міст Києва та Сум, що мають ліцензії на даний вид діяльності.

Перелік екологічно небезпечних об'єктів

Пор. №	Назва об'єкту	Вид діяльності	Відомча належність (форма власності)
1.	КЕП „Чернігівська ТЕЦ” ТОВ фірми „ТехНова”	Виробництво електроенергії тепловими електростанціями	Колективна
2.	ВАТ „Чернігівське Хімволокно”	Виробництво штучних волокон	Колективна
3.	КП „Чернігівводоканал”	Водопровідні i каналiзацiйнi роботи	Комунальна
4.	ВАТ „Чернігівавтодеталь”	Машинобудування	Колективна
5.	ВАТ „ЧеЗаРа”	Виробництво електронних приладів	Колективна
6.	ЗАТ „КСК „Чексіл”	Виробництво тканин	Колективна
7.	ВАТ ЧРМЗ „Жовтневий молот”	Машинобудування	Колективна
8.	Полігон твердих побутових відходів Чернігівської міської ради	Видалення побутових відходів	Комунальна
9.	Ставки-накопичувачі рідких промислових відходів підприємств (с. Масани)	Видалення рідких промислових відходів	Комунальна
10	Чернігівське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів	Транспортування газу

Найбільшими забруднювачами атмосферного повітря в області залишаються КЕП “Чернігівська ТЕЦ” ТОВ фірми "ТехНова", підприємства нафтогазопереробної промисловості та магістральних газопроводів, на які припадає 45 % викидів від загального об’єму викидів від стаціонарних джерел області. На сьогоднішній день на динаміку викидів від стаціонарних джерел в атмосферне повітря в Чернігівській області впливає режим роботи КЕП “Чернігівська ТЕЦ” ТОВ фірми “ТехНова” та вид використаного палива – вугілля чи природний газ.

Основним джерелом забруднення поверхневих вод є підприємства комунального господарства. Причина такого стану – значний знос обладнання очисних споруд, наявність повністю замортизованих артсвердловин, водопровідних та каналізаційних мереж, інженерних споруд, які фактично не виконують своїх основних функцій.

Протягом року зафіксовано 5 надзвичайних ситуацій техногенного (на нафтопродуктопроводах) та одну – техногенно-природного характеру:

Внаслідок діяльності окремих військових частин в області продовжує залишатись гостра проблема щодо забруднення нафтопродуктами навколишнього природного середовища.

Залишається складною ситуація з зберіганням заборонених, непридатних до використання та неопізнаних хімічних засобів захисту рослин - в результаті реформування аграрного сектору економіки в ряді випадків немає правонаступника власника цих небезпечних речовин. Земля, на якій вони знаходяться, розпайована, непоодинокі факти розкрадання будівельних матеріалів з яких побудовані складські приміщення. Інформація щодо обсягу та стану зберігання заборонених і непридатних до використання ХЗЗР приведена в таблиці 1.10.

Таблиця 1.10

Обсяг та стан зберігання заборонених і непридатних до використання ХЗЗР

Кількість, (тонн)	Кілкість складів	Стан складських приміщень				Дані про ХЗЗР, що зберігаються у складі (тонн)
		Стан складських приміщень				Загальний обсяг за кожною категорією			Стан тари, в якій зберігаються ХЗЗР
		Добрий (шт.)	Задовільний (шт.)	із них паспортизовані (шт.)	незадовільний, (шт.)	А (заборонені)	Б (непридатні)	В (невідомі)	добрий	задовільний	незадовільний
933,574	253	135	68	-	50	97,474	278,92	557,18	669,212	165,808	98,554

Інформація щодо показників та стану поводження з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР) в 2006 році приведена в таблиці 1.11.

Таблиця 1.11

Показники та стан поводження з непридатними до використання хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР) в 2006 році

Кількість знешкоджених ХЗЗР у 2006 році (тонн)	Обсяги та джерела фінансування роби по знешкодження ХЗЗР у 2006 році	Кількість ХЗЗР запланованих на знешкодження в 2007 році (тонн)	Обсяги та джерела фінансування запланованих робіт із знешкодження ХЗЗР у2007 році
48,3	600 тис. грн. - обласний фонд ОНПС, 30 тис. грн. – місцевий фонд ОНПС	48,4	630 тис. грн. – обласний фонд ОНПС

Демографія

Демографічну ситуацію на території Чернігівського району можна характеризувати як кризову. Незважаючи на зростання народжуваності, сумна тенденція вимирання населення - кількаразове перевищення показника смертності над рівнем народжуваності - не припиняється. Зокрема почастішали випадки дитячої смертності [19].

Демографічні показники на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, погіршилися: народжуваність зменшується, а смертність зростає, працездатне населення мігрує із цих територій на чисті. Крім того, ставлення населення, яке проживає на чистих територіях, до продукції, виробленої на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, ускладнює її реалізацію, що передовсім призводить до скорочення місцевих доходів. Усе це спричиняє як зменшення виробничої активності населення, так і скорочення кількості робочих місць. У результаті погіршився економічний стан цих регіонів та рівень добробуту населення, яке в них проживає. Погіршення якості харчування, умов праці та відпочинку позначилося на стані здоров'я населення.

Обмеження видів діяльності, що є традиційними для населення цих територій, створює труднощі у повсякденному житті. Частина населення не довіряє інформації про ефективність заходів щодо подолання наслідків аварії, про безпечність теперішньої радіаційної обстановки і концентрації радіонуклідів у харчових продуктах, його охоплює тривога за своє здоров'я і здоров'я своїх близьких. Мають місце масові факти не завжди виправданого самообмеження в споживанні окремих продуктів місцевого виробництва, відмови від певних видів діяльності чи відпочинку.

Внаслідок геохімічних особливостей територій, що зазнали радіоактивного забруднення, у більшості осіб, які тут проживають, вміст важливих для організму людини мікроелементів (йоду, селену, кобальту, фтору тощо) недостатній, тому самообмеження у споживанні деяких видів продуктів (наприклад, молока, ягід) сприяло значному зменшенню фізіологічних норм надходження до організму людини вітамінів і мікроелементів.

Несприятливі зміни демографічної ситуації протягом останніх років відбилися і на віковій структурі населення району. Чернігівський район має високий рівень демографічної старості, в 2004 р. лише 15,3 % жителів складали діти. Проте, як позитивний факт, слід відмітити зростання частки дітей у чисельності населення міста у зрівнянні з попередніми роками (у 2003 – 2006 роках вона складала 16 %) [31].

Найбільш поширеними хворобами, що найбільш поширені серед населення, є основні хвороби системи кровообігу (12 %), захворювання ендокринної системи (10 %) та новоутворення (15 %), а також коефіцієнт смертності немовлят (1,2 на 1000 живонароджених).

Розмаїття хвороб серед евакуйованого населення спричинює зростання інвалідності. За післяевакуаційний період вона зросла у кілька десятків разів порівняно з показниками, які були в перші роки після аварії. Частота інвалідності серед жінок вища порівняно з чоловіками. Її рівень підвищується, починаючи із 40-річного віку.

Серед причин втрати працездатності превалюють захворювання органів кровообігу, травлення, дихання, нервової системи і чуття. У жінок помітне місце займають також хвороби ендокринної та кістково-м'язової систем.

Практична частина

Екологічна стежка

Мета дослідження – вивчення можливостей використання навчальної екологічної стежки в формування компетентностей природоохоронного напрямку.

Дослідники розглядають поняття компетентність в різних аспектах: готовність до професійної діяльності (Л.Гапоненко, В.Маслов); розвиток житттєвої компетентності дитини, яка має бути сумірною з вимогами життя (І.Єрмаков, О.Кононко); компетентність на базі здобутих знань, досвіду й діяльності учня (Е.Соф’янц); загальна здатність, що ґрунтується на досвіді, знаннях, цінностях (С.Шишов) та ін. У педагогічній науці немає однозначного визначення понять компетенції. Міжнародна комісія Ради Європи визначила компетентності як “загальні ключові вміння, базові вміння, фундаментальні шляхи навчання, ключові кваліфікації, ключові уявлення, опорні знання”. Компетенції особистості – готовність учнів використовувати засвоєні знання, навчальні вміння і навички, а також способи діяльності в практичному житті для виконання практичних і теоретичних завдань.

Ученими-педагогами компетентність розглядається як готовність і здатність особистості реалізувати знання й досвід у проблемній ситуації. Визначають шість груп ключових компетенцій: соціальні, інформаційні, комунікативні, саморозвитку та самоосвіти, продуктивної творчої діяльності, полікультурна [3]. Водночас учені визначають і предметні компетенції [1; 2; 4]. Це те коло питань, з якими студенти ознайомлюються під час опанування навчальних дисциплін, ті знання й уміння, якими вони оволодівають. Предметні компетенції є підґрунтям, базою, на якій формуватимуться ключові компетенції.

Навчальна екологічна стежка є ефективним засобом формування комплексу компетенцій, перш за все предметних та функціональних компетенцій природоохоронного спрямування. Студентами наукової проблемної групи “Сучасний стан довкілля та екологічна освіта” при кафедрі методики викладання біології була створена екологічна стежка на базі агробіологічного комплексу (АБК) МДПУ. Структура стежки включає шість станцій: 1) “Дендропарк”; 2) “Рідкі і зникаючі рослини”; 3) “Агрофітоценоз”; 4) “Лугова рослинність”; 5) “Квітково-декоративні рослини”; 6) “Без верби та калини нема України”.

На кожній станції за маршрутом екологічної стежки вивчено видовий склад флори та встановлено екскурсійні об'єкти, систематизовано інформаційний матеріал для екскурсій з різними категоріями відвідувачів, розроблена методика організації самостійної пізнавальної діяльності учнів на кожній станції. Під час проведення екскурсій за маршрутом екологічної стежки у студентів удосконалюються поняття, які є основою формування предметних природоохоронних компетенцій: рідкі та зникаючі види рослин, Червона книга України, ендемічні види, реліктові рослини, арборетум та ін.

Таким чином, використання навчальної екологічної стежки в навчальному процесі у ВНЗ сприяє формуванню у студентів комплексу компетенцій, як предметних, так і ключових.

Економічна частина

Платежі за забруднення навколишнього середовища є складовою частиною фінансового механізму охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів. Основу платежів становлять нормативи плати за забруднення навколишнього середовища [7].

Згідно з Методикою визначення розмірів плати і стягнення платежів за забруднення навколишнього середовища України нормативи встановлюються за:

- викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення;

- скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, а також підземні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

- розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва.

Характер забруднення навколишнього середовища дуже різноманітний і не завжди піддається кількісному обліку. Втрати від забруднення можна класифікувати за двома видами: економічний і соціальний.

Економічні втрати спричиняються через погіршення виробництва певних об’єктів і втрат продукції; соціальні — як наслідок негативного впливу на здоров’я та життєдіяльність людини (хвороби, втрати працездатності, велика смертність) [25].

Плата за забруднення навколишнього середовища в межах установлених лімітів корегується за регіонами України із застосуванням коефіцієнтів, що враховують територіальні екологічні особливості, та коефіцієнтів індексації базових нормативів плати [1].

Відповідні платежі стягуються з підприємств незалежно від форм власності і відомчої належності. Внесення плати за забруднення не звільняє підприємства від дотримання заходів по охороні навколишнього середовища, а також сплати штрафних санкцій за екологічні правопорушення і від повного відшкодування шкоди.

Викиди в атмосферу основних забруднюючих речовин відповідно становлять

Викиди	М, т/рік		ГДВ, т/рік
	2007	2008	2007	2008
Чадний газ	17	15	15	15
Оксид азоту (ІІ)	35	30	50	50
Оксид азоту (ІV)	40	33	60	60
Кислота сірчана	15	17	10	10
Гас	5	3	3	3

Розмір платежу (П_а, грн/рік) за викиди в атмосферу забруднюючих речовин проводять за формулою:

де Ніл – базовий норматив плати за 1т і-тої забруднюючої речовини, грн/т

Міл – маса річного викиду і-тої забруднюючої речовини в межах ліміту, т/рік

Місл – маса понадлімітного викиду і-тої забруднюючої речовини, т/рік

Кп – коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид (від 1 до 5)

Кнас – коефіцієнт який залежить від чисельності населення

Кф – коефіцієнт, який характеризує народно-господарське призначення населеного пункту.

Значення Н_іΛ,К_нас та К_фберемо з таблиць (додаток Ж)

Речовина	СО	NO	NO₂	H₂SO₄	Гас
Н_іΛ грн/т	2	53	53	53	2

К_нас= 1,35

К_ф= 1,25

К_n– коефіцієнт кратності плати за понадлімітний викид (від 1 до 5)

К_n= 2

За 2007 рік

П_а = [(2·*15 + 2·*2·*2) + (53·*35) + (2·*53·*40) + (53*10 + 2·*53·*5) + (2·*3 + 2·*2·*2)]·*1,25·*1,35 = 12161,81 грн/рік

За 2008 рік

П_а1 = [(2·*15) + (53·*30) + (2·*53·*33) + (53*10 + 2·*53·*7) + (2·*3)]·*1,25·*1,35 = 10793,25 грн/рік

ΔП = 12161,81 – 10793,25 = 1368,56 грн/рік

Відповідно до проведених розрахунків плата за забруднення атмосферного повітря в 2007 році перевищувала на 1368,56 грн. у порівнянні з 2008 роком, що свідчить про зменшення викидів, нормальну роботу очисних споруд.

Висновки

Екологічна стежка - унікальна форма не лише природоохоронної інформаційно-виховної роботи, але й поєднаних з нею рекреації, оздоровлення та відпочинку. Порівняно з іншими туристичними продуктами ЇЇ створення вимагає значно менших початкових капіталовкладень, вона може бути доступною в будь-яку пору року, не надто протяжною, щоб відвідувачі могли рухатися вздовж неї зі швидкістю власної ходи, для зручності спостереження та відпочинку організовуються спеціальні природні оглядові майданчики та пейзажні галявини.

Актуальність організації мереж екологічних стежок на сьогодні полягає не тільки в їх потенційному економічному та природоохоронному зиску, а в тому, що вони є чи не єдиним дієвим механізмом забезпечення середовищевідтворюючих та урбокомиенсаційних потреб міських мешканців та найбільш доступною масовою формою екологічної освіти.

Така форма природоохоронної освіти є надзвичайно ефективною, насамперед, завдяки її неформальності вона проходить не як обов'язковий захід, приурочений до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосередньому спілкуванні з природним середовищем - та атрактивності - емоційно насиченому сприйняттю людиною природи та її впливові на всі органи чуття, цілеспрямовано формується позитивна емоційна сфера передусім у тих людей, котрі до цього зовсім не цікавилися природою і не мали особливого потягу до спілкування з нею.

Екологічна стежка служить місцем розповсюдження елементів екологічної культури серед різних верств населення. Причому велика виховна цінність цієї форми роботи полягає в тому, що перед дорослими людьми носіями нового соціального ідеалу виступають діти. Необхідність відповідального відношення до навколишнього середовища, про що захоплено і переконано говорить підліток, сприймається дорослими особливо гостро.

Отже в ході проведеної роботи були вирішені наступні завдання:

1) проведений аналіз екологічного стану Чернігівського району. Екологічна ситуація залишається не стабільною. Застаріле обладнання промислових підприємств сприяє значному забрудненню оточуючого середовища.

2) Були розроблені 2 історично-туристичні та екологічні маршрути екологічних стежок, а саме: водний маршрут „Давня Сіверська земля”, маршрут „Північними дорогами Чернігівщини”.

3) Проведений розрахунок плати за забруднення атмосферного повітря стаціонарними джерелами. Плата за забруднення в 2007 році була вища порівняно з 2008 роком.

Перелік використаних джерел

1. ГОСТ 17.2.1.01-76. "Охорона природи. Атмосфера. Класифікація викидів по складу, 1976 p.

2. ГОСТ 17.2.3.02-73 Охорона природи. Атмосфера, правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами, 1973 p.

3. ГОСТ 17.2.4.02-80 "Охорона природи. Атмосфера. Загальні вимоги до методів визначення забруднюючих речовин", 1980 p.

4. ГОСТ 17.2.4.02-80 "Охорона природи. Атмосфера. Метеорологічні аспекти забруднення і промислові викиди", 1980 p.

5. Гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (список 3086-84).

6. Баженов В.С. Вредные химические вещества. – Львов: Химия, 1990. – 318 с.

7. Базовые нормативы платы за загрязнение окружающей природной среды Украины от 16.04.1995, №35. – Мінохор НПС України.

8. Беспяматов Г.П., Кротов Ю.А. Предельно допустимые концентрации химических веществ в окружающей среде: Справочник. - Львов: Химия, 1985. – 528 с.

9. Вредные вещества в промышленности / Под ред. Э.Н. Левиной, И.Д. Гадаскиной. – Львов: Химия, 1985. – 464 с.

10. Вредные вещества в промышленности: в 3-х т. / Под ред. Н.В. Лазарева, Э.Н. Левиной. – Львов: Химия, 1977. – 355 с.

11. Звіт по інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу на ВАТ "Чернігівське Хімволокно". - Чернігів, 2008. – 101 с.

12. Інструкція "КНД 211.2.3.063-98 Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів". Київ, 1998.

13. Карпенко Ю.О, Графін М.В. Зелений туризм на Чернігівщині. – Чернігів, 2003. – 100 с.

14. Коваленко С. Туристичні можливості Новгород-Сіверщини // Пульс недели, 2004 – 3 сентября. - С. 5.

15. Коваль А.П. Знайомі незнайомці: Походження назв поселень України. – Киів, 2001. – 89 с.

16. Козаков А. Давноруське місто Радичів // Деснянська правда, 1991. – 24 грудня. – С. 3.

17. Корбач І. Березна – місто літописне. // Сіверський літопис, 2002 - № 6. – С. 50-58.

18. Короткий хімічний довідник. // Під ред. В.А. Рабіновича. - Львів, "Хімія", 1977. – 210 с.

19. Крупним планом Корюківський район: / Історичний факт // Деснянська правда, 2001. – 7 грудня. – С. 2.

20. Лазарев Н.В., Левина З.Н. Вредные вещества в промышленности. Справочник для химиков, инженеров и врачей. - Львов: Химия, 1976. – 450 с.

21. Лурье Ю.Ю., Рыбникова А.И. Химический анализ производственных сточных вод. - М.: Химия, 1974. – 320 с.

22. Новгород-Северский: город десяти веков. – К.: Мис-тво, 1989. – 167 с.

23. Орієнтовні безпечні рівні впливу (ОБУВ) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць (список 14414-87).

24. Осипчук Н. Зелений туризм // Соціальна політика, 2005. 6 червня. – С. 4.

25. Охрана окружающей среды. / Под ред. С.В.Белова. – М.: Высшая школа, 1991. – 319 с.

26. П’ятериков С. Новгород-Сіверський. // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2001. № 47.

27. Панов И.Н. Экологический туризм. //География. - 1997. - №45. – с. 11.

28. Писарчук Є.А., Кухта А.М. Екологічне виховання учнів: Посібник для вчителя. – К.: Рад. Шк., 1990. – 235с.

29. Понесення моє. Перекази, легенди, та оповідки про Сіверський край. Зібрала Римма Дем’яненко. - Чернігів, 2001. – 158 с.

30. Постійний технологічний регламент дільниці нейтралізації і очищення промислових стічних вод, установка для спалювання вод що містять ГМД. - Чернігів, 2002. - 18 с.

31. Потапенко Л. Зелений туризм на Чернігівщині. // Чернігівські відомості. 2003 – 12 вересня. - С. 9.

32. Руденко М. Любеч – князівський, Любеч – сучасний // Деснянська правда, 2002. 29 жовтня. – С. 4.

33. Руденко Н. Зелений туризм [На Чернігівщині] – свято для душі. // Біла хата, 2004. 9 липня. – С. 1.

34. Санітарні правила з охорони атмосферного повітря населених місць. - Москва, 1989 p.

35. Сапон В. Тріумфальна арка у Новгород-Сіверському. //Деснянська правда – 2005. 3 лютого. – С. 12.

36. Справочник по охране окружающей среды. / В.С. Сахаев, Б.В. Щербицкий. – К.: Будівельник, 1986. – 152 с.

37. Старчак В.Г., Куз Н.О., Багін В.К. Про ефективність утилізації відходів для протикорозійного захисту // Фіз.-хім. механіка матеріалів. – 1997. – Т.33, №2. – С. 112-114.

38. Тарасенок А. Виды экологического туризма. //Туризм и отдых. – 2000. - №21. – С. 5-7.

39. Чернігівщина. Енциклопедичний довідник. - Київ, „Укр. Рад. Енциклопедія”, 1990. – 1006с.

40. Янко М.П. Топонімічний словник. Український словник-довідник. - К.: Знання, 1998. – 429 с.